Глава 158 - Декарт.
"Добре, давай тепер поговоримо про твоє призначення..."
Рейнольд сказав Лейліну.
« За словами Вейда, ти володієш чудовими талантами і здібностями в галузі Зельєваріння. Ми не можемо нехтувати таким уником. Після деяких роздумів ми готові організувати тебе в команді Зельєварнія. Є які-небудь заперечення? "
"Кращого і побажати не можна" посміхнувся у відповідь Лейлін.
Тут є команди Зельєварення, і ви маєте бути командою алхіміків, бойових команд тощо. Лейлін лише хотів приєднатися до організації, щоб отримати певні ресурси та зарплату. Певно, він не хотів наражати своє життя на небезпеку й воювати за них.
І якщо він зможе приєднатися до команди Зельєварнія, то і вимоги грунтуються на області знань зілля, в чому він і спеціалізувався.
Очевидно, що його свідоме викриття свого вродженого таланту та сили допомогло йому здобути деякі привілеї.
« Добре. Вейд, відведи Лейліна до Декарту з команди Зельєварнія, а потім повертайся. Щодо інциденту Пламені Луноцвіта, я думаю є кращі способи розібратися з ними.
"Так вчитель", Вейд вклонився і повів Лейліна за собою.
« Що думаєш про мого наставника? Він хороша людина, вірно? "
Вейд звернувся до Лейліна з гордістю та хвастощами. Тепер же поруч з Лейліном, який вже став його товаришем, він поводився більш розслаблено.
« Він мудрий і доброзичливий старший», Лейлін не став виконувати іншу роль.
« Ха... Всі так говорять. Ходімо, я приведу тебе до команди Зельєварнія. Декарт дуже консервативний, але він пильно стежить за розвитком по-справжньому талановитих молодих магів ...."
Вейд розповів йому багато інформації без жодної задньої думки.
Під кінець коридору маг з'явився в чорних одязі.
Цей маг випромінював викривлену і лякає вбивчу ару разом зі слабкими завиваннями мстивих духів, через що Лейлін напружився.
Але найбільше привертало увагу третє вертикальне око посеред лоба мага.
Вертикальне око завжди було відкрите, а його зіниця мала іссінья-черний колір. Здавалося, ніби він був живим, змушуючи сторонніх людей тремтіти.
« Вейд, цей Маг новачок не здається дуже ввічливим...»
Холодно вимовив Триокий Маг. Крижана духовна сила негайно занурилась у Лейліна.
"Е?!"
Лейлін несподівано почав збирати свою духовну силу для захисту.
Блощиці!* Маленькі бульбашки в повітряному просторі почали лопатитися.
Коли Лейлін зіткнувся з цією проблемою, він зрозумів, що духовна сила оппонента має сильну ауру свіжої крові. Запах виявився настільки щільним, що Лейлін мало не задихнувся, бо його неможливо розсіяти.
Але рівень перетворення сутності цього ворога значно перевищив рівень напівелементального Маґа. Духовна сила зруйнувала конфлікт з Триоким Магом.
Наче кувалда впала на груди Лейліна, змушуючи його відступити на два кроки.
Триокий маг з подивом подивився на Лейліна, який сказав: « Твоя духовна сила дуже непогана. Але шкода, що її все ще недостатньо...»
Після цього він більше не звернув уваги на Лейліна і пройшов повз них.
Здавалося, що той Маг хотів показати свою вищість і майстерність.
« Ти в порядку?» Вейд трохи стурбовано подивився на Лейліна.
« Немає проблем, моя духовна сила просто трохи шокована. Через кілька днів відпочинку я почуватимусь краще. "Хто він?"
«Лорд Цезар, вихований особисто Маг Садами Чотирисізонів з доброї бойової сили. Він очолює мисливську команду і виконує роль заступника нашого командира."
Вейд подивився на Лейліна з гіркою посмішкою на обличчі.
"Лорд Цезар вірить, що невідомі маги тільки нашкодитимуть єдність Садів Чотири Сезонів і стверджує, ніби набір чарівників-новиків слід заборонити..."
Побоюючись тривоги Лейліна, він вирішив додати: « Мій наставник Лорд Рейнольд не погоджується з його поглядом. Крім того, мій вчитель є засновником організації. На даний час вища влада все ще підтримує набір магів новачків.
« Глава команди мисливців...»
Лейлін подивився в сторону Лорда Цезаря, а з його очей спалахнула промінь світла.
"І.И.I.Чіп, визначи силу оппонента."
[Поновлюючи на духовну силу оппоненту, сила мети визначена: Маг 1 ранга на пікі сили, перетворення сутності елемента вище 80%...]
« Смуток за його силою, він подібний до старійшини сім’ї Лілітель. Але судячи з усього, якщо б мені довелося битися з ним, шанси на перемогу у мене мало ..."
Сотні різних думок промайнули в голові Лейліна.
"Добре, давай продовжимо шлях до команди Зельєварні ..."
Вейд змінив тему, а Лейлін без коментарів пішов за ним.
По дорозі Вейд намагався заговорити на сторонні теми, сподіваючись, що Лейлін забуде про цю проблему. Навіть якщо обидва знали про неможливість забуття, Лейлін поводився так, ніби слухав.
« Після того як ти приєднаєшся до нашої команди, ти зможеш жити тут безкоштовно. Однак, життя тут досить монотонне; ми просто проводимо експеримент за експериментом. Тому багато магів хочуть мати власний дім у Новому місті, щоб час від часу там відпочити.
Вейд з усією відповідальністю розповідав Лейліну, чого варто очікувати. Після перетину кількох домів по дорозі вони підійшли до кам’яного мосту, який простягався у просторі над навислою скелю і вів їх прямо до ботанічного саду.
Пол був зроблений з металу, а околиці чисті і блищачі білізною, через що у нього виникло неправильне уявлення про повернення в лабораторію із попереднього життя.
З обох боків дороги було видно прозоре скло.
За склом були кам’яні чаші, де вирощували різні сорти екзотичних рослин.
Свободна трава Землі, Гігантські Пітальні квіти, Лицеві Лози... Коли Лейлін тільки - но подивився на це, то знайшов безліч цінних рослин. Деякі навіть були важливими складниками для зміцнення духовної сили, але звичайно ж вони корисні лише для тих, хто слухає.
Тільки нового Маґа 1 ранга можна здивувати подібними речами, але Лейлін вже зіткнувся з Садами Ділан Великого Мага Серхольма, а ці рослини не були чимось особливим у порівнянні з тими.
Але він все-таки видав на обличчі шокований вираз.
« Ми прибули. Тут штаб-квартира команди Зельєварнія."
Вейд проводив Лейліна через сад і вони зупинилися перед двома величезними кам’яними статуями, які мали бути монстрами.
"Пароль!" Заговорила статуя.
« Повідомте Декарту, що я привів йому когось. І не варто жартувати заради розваги. Якщо таке станеться знову, я попрошу вчителя змінити всі охоронні системи цього суспільства! Ви знаєте, що я можу зробити таким чином. "
Вейд рикнув на статую.
Так як статуя знала, що Вейд не жартувала, вона хіхнула, але відошле в сторону.
Вейд проводив Лейліна через прохід, а потім попередив: « Ці дві статуї повинні бути сконструйовані з вадою. Творець, здається, помилково втягнув у статуї кілька шкідливих духів, просто ігноруйте їх. "
Лейлін безпорадно втупився на нього, але відразу згадав звіт з ілюзорного довідника.
« Ті, що представляють себе гоблінів і ріжуть людей заради власного задоволення... Ті духи? Вони справді... Ми заслуговуємо нашого співчуття. "
"Я відчуваю співчуття до себе самого".
Поки Лейлін згадував свою думку, тунель розширився, відкривши за собою структуру, що представляє з себе величезний конференц-зал.
З стелі звисала громіздка золота люстра. На неї було навішовано безліч великих свічок, які освітлюють весь зал.
У залі було багато довгих березових столичок з усіма сортами делікатесів. Там також було кілька чарівників, які сиділи на пристойному відстані один від одного. Тільки один чарівник у більш добрих стосунках спокійно розмовляв.
Голос, який він чув раніше, належав магу середніх років, що був на платформі.
« Дозволь мені представити тебе. Це Лорд Декарт, глава команди Зельєварення. Він - Маг на пікі 1 ранга і вже на грані прориву до Маґа 2 рого!"
Вейд посміхнувся, привітав Декарта і звернувся до Лейліна.
"Лорд Декарт!"
Лейлін відразу вклонився.
« Боже, я знаю тебе. Я бачив твої результати приготування ліків, а ваша техніка викликає захоплення! Відтепер ми будемо колегами. Всі, хто тут, будь ласка, підніміть тост за нашого нового товариша!"
Декарт клацнув пальцем і два кружки з медом пролетіли до Лейліна та Війду.
"Привіт!" Всі чарівники підняли свої кухольки.
« Дякую.» Лейлін взяв чашку. Медовий напій не надто великий, а смак солодкого лікеру. Смак був задовільний.
"Щож, якщо я привів Лейліна, то тепер віддаляюсь."
Вейд випив своє вино залпом, « Мій дорогий вчитель все ще чекає мене.»
« Якщо в тебе ще є справи, то я не затримуватимусь. Лейлін підійди, сідай тут.
Коли Декарт говорив, послушники поруч з ним облаштували новий стіл. Багато з них підносились до столу.
Лейлін злегка вклонився і сів на своє місце.
Тільки тепер у нього з'явилася можливість оцінити Декарта, грізного главу команди Зельєварнія.
Декарт носив білу одежу, на яких вирізали зелені рослини.
Форма його обличчя звичайна, а на лоб була надета темно-зелена пов'язка, що придувала йому праздовий вигляд.
Довкола Лейліна стояло кілька добре одягнених слуг. За їхньою ауреєю можна було побачити, що вони були послушниками 3 рівня з аристократів.
Він оглянувся навколо. Тільки в цьому залі були присутні принаймні 30 офіційних Магів, а послушників ще більше.
Вони належали тільки команді Зельєварнії. З точки зору лише сили, вони вже перевершили міць Академії Костей Бездні.
Банкет продовжувався ще півтори години. Коли маса магів закінчувала бенкет, послушники принесли напої різних кольорів. Атмосфера в залі повільно зігрівалася, нагадуючи Лейліну про чаєпіття з його колишнього життя.
« Добре. Трапеза і церемонія пошепки закінчені. Давайте тепер обговоримо розподіл робіт ...."
Оглазил Декарт. Його голос проник у вуха кожного з присутніх магів.
Після його слів, маги поставили на стіл свої чашки.
« Элмо! Як проходить прогрес Великого Зілля Драконячої сили? "
Піднялася розкішна жінка маг, « Я на 70% закінчила створювати підсумкову формулу, але зараз застрягла на деяких критичних моментах. Я збираюся подати заявку на третю центрифугу і поставки з п'ятого саду ...."
Декарт погодився і кивнув: « Гаразд, по завершенню банку вдай заявку.»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv