Перевод: Bad3mus
Глава 75: Захоплення в полон
"Духове тіло!"
Зіниці Лейліна звузилися.
Магі не мали уявлення про появу духовних тіл, але більшість з них припускала, що духовне тіло було зовнішнім втіленням душі.
Ще багато Макі не знали, як утворюється духовне тіло.
Здавалося, що для створення духовного тіла потрібно збіг багатьох умов. Іноді навіть звичайна людина могла перетворитися на злого духа після смерті, але такого ніколи не траплялося навіть з офіційними Маґами.
Крім того, духовні тіла були надзвичайно рідкісними. Що стосується їхнього дослідження, то навіть коли б Ассірійська Академія Кості Бездни провела багато досліджень, мало хто розумів поведінку духовних тіл.
Оскільки Акадея Кості Бездна шукала тільки знання, Лейліну вдалося трохи дізнатися про духовні тіла за кількома словами, оброненими професорами. Тому він відрізнявся від інших, які могли б лякатися.
- Хто ви?
Лейлін обережно поставив запитання, відкидаючи деякі кроки.
- Ім'я?
Напівпрозорий дух похитав головою.
- Я давно забув його! Минули незліченні роки, і я весь час блукав тут до цього дня! Я відчув, що в моїй лабораторії проникла цікавий тип, тому я вийшов подивитися на тебе!
Очі Лейліна виблискували.
- Так ви власник цієї лабораторії! Прийміть мої вибачення за те, що я так безцеремонно потрудився вас!
З цими словами він відвісив ввічливий поклон між Маґами, і його жест був бездоганним.
Блідні губи духовного тіла вигиналися вгору.
- Мені подобаються маленькі, наввчені манерами!
Він витягнув напівпрозору руку, і в його долоні з'явився промінь світла.
- Ти можеш отримати великий подарунок від цього великого Маґа!
- Правда? Чесно, це занадто добре!
Лейлін, наче в екстезі, зробив кілька кроків вперед. Раптом з рук Лейліна вилетів зелений комок, який пройшов крізь духовне тіло і пригодив прямо в стіл для експериментів позаду нього.
Шш!
Стіл для експериментів роз'їло, і в ньому з"явилася велика діра.
"Фізічна атака не діє?"
Лейлін серйозно захворів.
- Малюк, що ти робиш?
Духовне тіло посміхнулося, але тепер здавалося більш зловісним.
- Це спадщина чудового Маґа Романа, який дозволить тобі успішно просунутися до офіційного Мага!
- Ти смієшся з мене? Ти просто незадоволений духом, який зображає свого господаря!
Лейлін відступив ще на кілька кроків, і в його руках з'явилося пурпурне зілля.
- Гадаю, той світло в твоїх руках не провіщає нічого доброго!
ББам!
Зельє вилетіла з його рук і створила потужне запалювання. Знімався пурпурний дим, і шар світла в руках духовного тіла зник, опухлений фіолетовим туманом. Зловісний вид, який не хотів звивати, показався гарячкою. Він виглядав досить схожим на духовне тіло.
"Злобний дух помсти, який любить вторгатися в фізичні тіла живих людей!"
Лейлін згадав якусь давню історію і вигукнув:
- Злий дух! Ти злий дух!
- Хто знає?
Духовне тіло кровожерливо вгамувалося.
- Мабуть, насправді тебе виманила ця книга, вірно?
Лейлін помахнув Алхімським щоденником, який дістав зі своїх одежин.
- Справді! Це належить мені!
Коли духовне тіло побачило чорний щоденник, в його очах ніби мигнула спогад про щось.
- То ти той мертвий біля дверей. Під час досліджень у лабораторії тебе вбила Пліта Зубста. Твоя душа була зловлена заклинанням, перш ніж перетворитися в злого духа!
Лейлін коротко переказав послідовність подій, оскільки вже знав хто був справжнім власником цієї лабораторії.
- Розумне дитя!
Духовне тіло милувалося своїми нігтями.
- Шкода, що ти сьогодні тут помреш!
*Фшш!*
Лейлін тільки відчув спалах світла поруч і спробував ухилитися, але виявив на грудях кілька плям крові.
- Запах свіжої крові!
Коли ми бачили кров, вираз духовного тіла став ще більш жадібним, воно поклало пальці собі в рот і облизало їх.
« Який швидкий рух! За ним неможливо стежити неозброєним оком!»
У очах Лейліна з’явилося голубе світло, і І.І. Чіп швидко проіснував розрахунки.
- Ти не зможеш бігти! Дітенята стануть жертвами чудового Романа!
Злісний дух злив і знову кинувся на атаку.
Його нігті полетіли вперед, ніби перетворившись на гостру бритву.
Слой світлової мембрани виник з тіла Лейліна, захищаючи його від несамовитої атаки.
Зельє обертаючий Щит Тревора!
- Попався!
Лейлін презирливо посміхнувся.
Він не міг повністю гнатися за духовним тілом, яке рухалося зі швидкістю вітру. Навіть якщо І.І. Чіп міг прорахувати його траєкторію і руху, Лейлін, при його фізичній можливості не міг за ним уздогнатися. Більш того, через ілюзорний вигляд духовного тіла більшість фізичних атак були марні.
На щастя, зелень Лейліна — Зельє Тревора, що обертається навколо нього, був єдиним захисним засобом для тих, хто слухав. Воно навіть мало деякий вплив на духовні тіла.
Рука Лейліна, освітлюючи світло, точно схопила праву кисть духовного тіла.
- Не... Неможливо! Як ти зміг доторкнутися мене?
Обличчя духа спотворилося, і він звив, намагаючись вирватися.
- Духовні тіла можуть бути дуже загадковими для послушників інших академій, але на жаль, ти зустрівся зі мною, хто з'явився із Лісової Академії Кості Бездні! Прийми долю невдаха!
Обличчя Лейліна було невмиримим, і він дістав чорний кришталевий шар.
Це була Сфера Заточування Духа, яку він дістав у академії. Її використовували спеціально для захоплення і зберігання духовних тіл.
Коли чорна кришталева кулька торкалася духовного тіла, на її поверхні з’явилася сила тяжіння, яка безпосередньо всмоктала все духовне тіло.
Через кілька хвилин перед Лейліном вже нічого не стояло. Всередині чорної кришталевої кулі була додаткова напівпрозора фігура, отже чорний кришталик з’явився подібно до бурштину*.
(* Примітка анлейтера: бурштин - напівдрагоценний камінь, в якому можуть виявитися скам'янілості)
Лейлін полегшено зітхнув.
« На щастя, цей старий чоловік був лише послушником 3 рівня, і мені пощастило, що в мене було Зельє Жіта Тревора та Сфери Заточення Духа, інакше сьогодні виникли б проблеми...».
Що стосується духовних тіл, то їхня сила визначала їхню силу.
Медитація магів — це тренування духовної сили, форма методу зміцнення душі.
Був колись один офіційний Маг, який, перетворившись в духовне тіло, насправді зберіг здатність використовувати заклинання, у кінцевому підсумку перевернувся до Маґа-в-духовного-теле.
Якби Лейлін сьогодні зіткнувся з духовним тілом, який мав законну Магуру, то не міг би врятуватися.
Коли злий дух нападає в тіло людини, душа колишнього господаря назавжди зникає.
Коли Лейлін подивився на чорну кришталеву кулю, він подумав і поклав ще кілька печаток. Потім прибрав у маленький чорний мішечок. Він затягнув горловину мішечку і повісив його на пояс.
Зробивши це, Лейлін обшукав будинок повністю. Переконуючись, що нічого не пропустив, він з крайнім жалем покинув це місце.
« Який жаль!»
Лейлін глянув на велику скелю з чорного граніту за своєю спиною, без подальших коливань схопився на красивого чорному коня і швидко покинув цю місцевість.
*Бум!
Коли він пішов, велика чорна гранітна скеля з гучним гуркотом вибухнула, знищивши все навколо і перетворивши на попіл.
Через півмісяця в експериментальній лабораторії Лейлін закрив чорний щоденник, прочитавши його останню сторінку.
"Я ніколи не думав, що синтез магічного артефакту, як опис Академії Ловіана, або давня формула Сльоз Марії включає аспект душ..."
Лейлін тільки мілином чув про це від Крофта в Академії Кості Бездни, але ніколи не досліджував цю інформацію самостійно.
« Боюсь, що... Я можу застосовувати лише найсуворіший метод - досліджувати та спостерігати за різними експериментами шляхом спроб і помилок. Ще мені доведеться використовувати І.І. Чип для збору даних... З цього боку, можливо Віконт Джексон, будучи міським лордом, зможе допомогти мені ...."
Роздумуючи про це, Лейлін дістав чорну кришталеву кулю з кута лабораторії.
Спочатку кришталева куля була помістена на вівтар. Навколо нього були намальовані таємничі руни, а сам він оточений трьома білими палаючими свічками.
Лейлін стукнув по кришталевій кулі.
Аж ось з’явилася хвиля, і туман у кришталевій кулі розсіявся.
Фігура мала тільки верхню частину тіла, а її нижні кінцівки замінювали густий білий туман. У неї було обличчя старого.
Вираз цього старого чоловіка був застиглим, і страх назавжди віддрукувався на його обличчі, як ніби він був маленьким хробаком, який затьмарив всередині бурштину.
Коли Лейлін побачив цей злий дух, він раптом заклинав.
- Що це за місце? Швидко відпусти мене...
Несподівано затверділий вміст кришталевої кулі повернувся до життя. Старик звил. Хоча його обличчя все ще повзалося шаленством і божевіллям, але воно не могло приховати його страху та безпорадності!
- Як справи, містере Роман? Як відчуття, що ваші думки заморожені?
Лейлін тримав кулю перед собою.
- Це ти!
Злий дух вдарив лобом об поверхню кришталевої кулі, але марно.
Коли Лейлін побачив, як на його очах люто б'ється про внутрішні стінки кришталевого кулька, він хотнув і клеїв пальцем по кришталику.
ББам!
Роман ніби отримав удар молотом і впав на землю, повністю затамувавши свій дух.
- Ну як? Тепер поспішай і розкажи мені все, що знаєш про експеримент та своє життя. Після цього я подумаю над тим, щоб відпустити тебе!
Обличчя Лейліна було безстрашним.
- Мечтай!
Роман змалював рішучість.
- Тоді у мене немає вибору!
Лейлін потиснув плечима і поклав вогняно-червоний камінь поруч з кришталевою кулею.
- Ааа!
На тілі Романа відразу спалахнуло полум’я, і він жалівся.
- Казано зростання страждань духовного тіла, я маю деякі навички! Крім того, у цій кришталевій кулі ти не можеш навіть вчинити самогубство. Це буде дуже довго! Оочеєнь дооолгойо...
Лейлін виголосив останні слова так важко, що той, хто почув їх, захотів би спати.
- О... Чарівні Чари? Мечтай!
Роман, втиснув у кришталеву кулю і стиснув зуби.
« Його духовна сила перевершила всі сподівання! »
Лейлін нахмурився.
« Мені потрібно використовувати ці чари раз на день у майбутньому, щоб зменшити духовну силу цього злого духу...»
Духовна сила була основою злих духів. Коли вона слабшала, їхній інтелект часто ослаблювався і вони ставали розумово відсталими.
За даних обставин, якщо додати чари, то ймовірність успіху була великою.
Навіть якщо вони не зведуть Романа з розуму, проблем бути не повинно. Лейлін, як майстер Зельєварії, був упевнений, що зможе підтримувати духовну силу Романа перед тим, коли вона розірветься. Прокладаючи життєву силу Романа і регулярно намагаючись його, з наполегливістю Лейліна він отримає інформацію, яка йому потрібна.
А вже що у Лейліна зараз було в достатку, так цей час. Час повільно грати з Романом!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv