Перевод: Bad3mus
Глава 67: Захисна зілля
Тонкий потік качок мав товщину волосини, яка порівняно з величезним змієм Манкесте. Але під їхньою дією він був безнадійно прикутий до землі і не здатний рухатися.
- Швидше, в атаку! - Взрів Джексон, і його величезний меч зігнав яскраве сяйво.
З іншого краю чоловік у сірому скинув капюшон і виявилося, що це звіролюдина. Він почав швидко вимовляти закляття.
Роздався рів. Решта істот відчули, що їхні батьки в небезпеці, і кинулися вперед до Лейліна та інших, не думаючи про власну безпеку.
- Помріть!
Лейлін пірнув кілька червоних вибухівок і перетворив позосталі створіння на попіл.
- До змію Манкесте! Очі його ахіллесова п’ята, і вони навіть важливіші за серце! — Взяв Лейлін, одночасно з цим проклясти заклинання.
Під звуки таємничої і стародавньої Байронської мови біля Лейліна з’явилася орда застиглих та великих чорних маслянистих тіл, повністю оточивши його.
Вони вступили навколо Лейліна, іноді випускають бульбашки і видають звуки, які є характерними для розбещених об’єктів. Під безперервним читанням заклинання ці фігури постійно міняли форму, поки не прийняли вигляд чорної левиної голови.
- Іди! - Вказів Лейлін.
Чорна левина голова згорнула, кинулася на макушку скутого змія і негайно вкусила обидва червоні очі Манкесте.
*Ш-ш-ши*
Величезний змій почав постійно корчуватися і видав крик агонії. З тих місць, де рунні кайдани торкалися його тіла, був червоний дим.
- Швидше! Я більше не зможу триматися! - Провил Мёрфи, не рахуючись ні з чим.
Він зовсім відкинув колишній образ мудрого вченого.
Чорна левина голова продовжувала терзати голову величезного змія, а потім повністю розтанулася і перетворилась на лугу жирної чорної олії. Воно покрило голову змія і обидва його очі.
« Зараз!»
Очі Лейліна спалахнули, він дістав пробірку. В аламузієвій рідині прокралася небезпека.
Це було вибухове зілля, але очевидно більш потужне в порівнянні з попередніми.
Мускули на правій руці Лейліна здулись, коли він мітнув пробірку точно в чорну рідину.
ББам!
Манкеста охопила полум’я вогню.
Величезний змій постійно мотав головою, наче велетенським смолоскипом.
Рунні кайдани видали звук, який означав межу навантаження.
« Підземна олія разом з вибухівкою, яка модифікувала І.І. Чіп, створює комбіновану атаку принаймні 9 ступенів!"
Перед очима Лейліна постійно випромінював голубе світло, записуючи дані вибуху.
« Уфф, хух! Ця атака вже пробила велику частину захисту великого змія Манкесте! Тепер час вбити його!"
Лейлін сильно пихтів, а його обличчя було зовсім блідим. Здається, що він повністю виснажив свою духовну та магічну силу, відкинувши її і зробивши кілька кроків.
З укриття в рукаві він дістав ще одне модифіковане вибухове зілля, таке ж як і раніше.
Лейлін ніколи не покладався на інших, особливо в таких вирішальних ситуаціях.
У цей момент, звіролюдина закінчив вимовляти закляття.
- Сила мого предка, навернися тепер холоднокровним льодом і даруй мені силу вбити змія Манкесте!
Звіролюдина завершила закляття і злегка торкнувся меча Джексона.
*Ш-ш!
Клинок довгого меча Джексона почав обволочуватися шаром льоду. Лід розрісся, покрив клинок повністю, і він збільшився вдвічі. Меч Джексона перетворився на дворучний меч холодного льоду!
Звіролюдина використовує вид рідкісного заклинання, щоб покращити зброю!
« Сканування І.І. Чипа, зараз меч в руках Джексона являє собою магічний артефакт базового рівня!»
Очі Лейліна виблискували.
"Непогана магічна техніка зачарування!"
Очевидно, Джексон багато разів співпрацював із звіролюцем. Раніше він мовчки накопичував енергію, а коли меч повністю покрився льодом, Джексон звил, підняв його над собою, і кинувся вперед, вдаривши по шиї Манкесте.
Коштовний меч, наче вирізьблений з кришталю, вдарив точно в пляму на велетенському драконові, укріпленій силою Великого Лицаря, якій володів Джексон.
Гаряча червона кров хлинула з глибокої рани на Манкесте, і вона була майже півметра глибиною. Були навіть білі кістки. Величезний змій загарчав і з усіх сил вдарив головою.
ББам!
Віконт Джексон був тут же відброшений, і навіть нагрудник на ньому вмивався всередину.
Меч льоду приземлився поруч з ним, до половини занурившись в землю.
Злої льоду покрилася тріщинами, і навіть меч з сталі розколовся на незліченні фрагменти, які засіяли підлогу.
"Схоже, що і це заклинання не абсолютно бездоганне!"
Лейлін все ще був у настрої доброзичливо спостерігати.
Але в цей момент обличчя Мерфі почервоніло.
- Я більше не можу його контролювати!
Через постійні зусилля Манкесте ручні кайдани навколо нього нарешті розірвалися з тріском. Ціною його свободи стала десяток ран, які пробували його луску.
Налиті кров'ю очі Манкетте почервонів ще сильніше. З швидкістю блискавки він помахнув хвостом і скрутив його. Перед тим як відреагувати, Лейлін зрозумів, що поруч з ним менше одного чоловіка. Звіроподібна людина, яка стоїть тут раніше, тепер зловила хвоста змія.
- Ні! Рятуйте мене!
Хвіст продовжував стискатися, і тіло величезної змії майже повністю приховало всього звіролюдина, залишивши тільки голову.
- Міський лорд! Пане Віконт! Спасите!
У цей час Джексон, невизначено, ще живий або вже мертвий, лежав на іншій стороні і ніяк не міг відповісти на крики про допомогу свого слуги.
Роздався тріск ламаючих кісток. Болісні крики людини стали ще голоснішими, поки не закінчилися мертвою тишиною.
Лейлін уважно спостерігав за величезним вмираючим змієм, додаючи різноманітні зелені трави.
ББам!
Велика чорна тінь нанесла удар і вибила жовту пробірку з рук Лейліна. Навколо нього з'явилося жовте сяйво, яке охопило все його тіло.
Неімовірна міць врізалась у Лейліна, його відкинуло і він врізався на гранітну скелю. Коли він приземлився, на його голову посипалася бруд і навіть залишилась велика вм’ятина.
Як тільки Лейліна відкинуло, по хвості змія розповсюдилась яскраве червоне полум’я і на його тілі з'явилися кольорові вогні. І закінчився це все криками Манкесте.
Жовте сяйво розсипалося на багато вогників, а потім розчинилося в повітрі.
Тіло Лейліна виглядало зовсім неушкодженим, і він глянув гримасу, дивлячись на безліч плям сліпучо жовтого сяйва.
"Слабкість послушників в тому, що вони ніколи не мають захисних мір!"
У магії нульового рівня моделі захисних заклинань були вкрай рідко, тому що вони є не дуже практичними. Коли на послухника нападали, у нього рідко коли було час говорити про ці заклинання.
У результаті, в битвах між послушниками програвав або загинув той, кого першим вразило закляття.
Така ситуація тривала, поки послушник не досяг рівня офіційного Мага.
Крім того, був ще один метод — запозичити силу з особливих предметів. Наприклад, з захисних магічних артефактів, які могли миттєво активувати захисний заклинання.
Однак такі захисні предмети було важко дістати навіть для офіційних Магів, тому вони рідко коли потрапляли до рук послушників.
Лейлін та інші послушники не мали захисних предметів. У кращому випадку, вони носили тільки шкіряну броню, яка ніяк не захищала від заклинань.
Крім того, якщо б змій Манкесте просто завалився на них своїм тілом, від нього залишилося би криваве місиво!
« Записи академії, кількість послушників все ще гине від рук Лицарів та Великих Рицарей. Але ніколи не було випадку, щоб офіційного Мага вбили звичайні люди."
А цей жовтий зілля був найновішим продуктом експериментів Лейліна — Зельє, що обертається Щіта Тревора!
Такі зілля вже не були базовими. Воно було різновидом початкових зелень, і навіть у цій категорії його дуже важко виготовити.
Що стосується його дії, то воно створювало одноразовий захисний шар із світла, який міг захистити від будь-якого заклинання або фізичної атаки аж до десятої ступеня!
Коли Лейлін назбирав багатство від продажу зелень, то при постійному використанні симуляції І.І. Чіпа, йому нарешті вдалося зробити всього дві пляшки цього зілля.
Він витратив на них вже більше 1000 магічних кристалів!
« Ці зілля майже зовсім не по кишені іншим, і всі атаки офіційних Магів мають більшу потужність за десяту ступені. Отже, цей Зельє - Житта Тревора найкраще використовувати тільки у боях між послушниками. Однак кожна пляшка коштує принаймні 500 магічних кристалів. Навіть прямі спадкоємці великих сімей не могли б його собі дозволити!"
Проте Лейлін, який є майстром Зельєварнії, за допомогою І.І. Чіпа, який підвищив ймовірність його успіху, зміг зварити Зельє обертаючий Щіта Тревора, зниживши витрати до 200-300 магічних кристалів. Хоча воно ще було дуже дорогим, але це було прийнятно, тому що це козир.
- Лейлін! Ти в порядку? - Очі Мерфі розширилися.
- Я витратив дороге захисне зілля, яке придалося!
Обличчя Лейліна затьмарило, і здавалося, що він вкрай засмучений втратою.
- Ця чортова безтія, я вб'ю її!
На іншому боці поля бою лежав напівмертвий великий змій Манкетте, а все його тіло було вкрите ранами.
Спочатку він був вражений комбінованою атакою Лейліна. Потім йому ледь не відрубав голову Великий Лицар Джексон. Потім він розірвав рунні кайдани Мерфі грубою силою і кінець кінцем отримав урон від зеленої Лейліну.
Голова змія, перш ніж підняти голову, тепер лежала на землі. Він шипів, і з його шиї без зупинки текла кров.
- Як би не були плазуни змієподібні істоти, але отримавши таку серйозну рану, вони все одно впадуть!
Мерфі стиснув зуби і вистрілив зеленим стрижнем у формі трикутної піраміди, яка встромилася в око величезного змія.
З нарешті пронизованого ока бризнула червоно-жовта рідина, яка була криво чистою і блискестила.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv