Перекладач:
Глава 45: Розвідка
Подивившись на вулицю, Лейлін нахмурився. Виявилося, що його коні викликали деякі проблеми.
Його губи скривилися в усмішку і, розвернувшись, він швидко покинув таверни.
Місцеві бандити оточили його чорних коней і дивилися на них. Вони жадібно дивилися на великих коней і ящики. Один з них вже з нетерпінням розв'язав
Присягаюсь.
- Ви намагаєтеся забрати мої речі? — Приблизившись, запитав Лейлін.
Він виглядав досить страшним у шкіряній броні і з клеймором, що свисає з пояса. Але, очевидно, цього було недостатньо.
Один з них, косоокий бандит, крикнув йому:
- Без сумніву, це той самий кінь, що я втратив! Звідки вона у тебе? Вона не твоя, ти вкрав її у моєї сім'ї! Ти жалюгідний злодій!
Ці шахраї вважали, що навіть озброєний солдат Лейлін не зможе справитися з бандою.
- Верно! Схопимо його і здамо сторожі! - Зашуміли інші.
Ті, хто оточувався довкола, ненавиділи те, що відбувається, але не наважувалися втручатися.
- Пошли! Він один!
Косокий витягнув кинджал зі своєї роби і кинувся в атаку.
Лейлін посміхнувся.
- Подивимося, чи зможу я хоча б розмитись.
Він ухилився, вибігши випадком. Потім Лейлін відразу захопив праве зап’ястя Косоокого і злегка струшив його. Козоокий закричав в агонії і кинув кинджал на землю.
- Аргх! Як боляче! Що ти робиш? Відпусти мене! Мій зять - офіцери. Він не дозволить тобі піти після такого! - Заволив Косоокий.
-О, правда? Офицер сторожы? Я так наляканий! — З перебільшенням вигукнув Лейлін, з злобою скручуючи руку.
*Хрусть*
Всі чули звук ламаючих кісток. Козоокий відразу знепритомнів від нестерпного болю.
На даний момент фізична сила Лейліна вже досягла стадії Рицаря. Звичайно, йому не потрібно докладати жодних зусиль проти цих бандитів.
-Босс! Босс! — Закричали інші бандити, але ніхто не посмів наблизитися.
Лейлін посміхнувся. Він перетворився на чорну тінь і кинувся прямо в центр банди.
Бах! Хрусть! Аргх!*
Жувальні крики бандитів та навиворіт, що вивертав коронку кісток, постійно лунали. Лейлін був схожий на чорний порив вітру. За кілька рухів він повалив їх усіх на землю. У кожного з них була зламана рука або нога.
Привітно посміхнувшись їм, Лейлін підійшов до того, хто втратив свідомість Косооку. Він підняв ногу і безжалісно наступив на праву ноги боса.
*Аргх!*
Біль швидко довів бандита до свідомості, але очі його закочували і він знову знепритомнів.
- Забирайте свого боса! Ви можете покликати мене в будь-який момент, якщо захочете помститися. Але в такому випадку ви не відшкодитеся зламаними руками і ногами! - Сказав Лейлін бандитам.
У їхніх очах його усмішка була подібна до диявольської.
Проводячи поглядом бандитів, Лейлін повернувся в трактир.
"Його сила, як мінімум, досягла Підготованого Рыцаря!"
Трактирщик про себе важко зітхнув і зробив ще ввічливіше та смиренне вираз.
- Мій найповажніший пане! Чи можу я щось зробити для вас?
Коли Лейлін побачив, що в таверні зависла мертва тиша, то лише гірко усміхнувся.
Він не хотів виглядати монстром. Але він приніс з собою багато речей, і що йому робити, якщо хтось їх украде, поки він буде в кімнаті? І хоча він наклав закляття стеження, але якщо воно спаде, у Лейліна навіть не буде місця, де він зможе проливати сльози.
Однак після демонстрації сили підготовленого Рівцаря більшість тих, хто мав злі наміри щодо нього, були змушені відступити.
- Допоможи мені віднести ці ящики в мою кімнату, відведи моїх коней до конюшню і зупиніть їм найкращий корм, що у вас є! - Сказав Лейлін, кинувши срібну монету трактирника. - Той бандит, які зв'язки він має?
Трактирщик опустив голову.
- Сер, вам зовсім не варто турбуватися про це. Він може мати деякі зв'язки з офіцером сторожі, але нічого серйозного.
Те, що він володіє силою підготовленого Ритицаря, означає його доступ до техніки тренування Ріцарю.
Такі люди або знали, або стояли за їхньою спиною могутня сила. Офіцер з маленького міста не наважиться зробити що-небудь.
- Відведи мене до моєї кімнати! - Небрежно кинув Лейлін.
Трактирщик навмисно відвів його до кімнати в самій віддаленій частині будинку, на протилежному боці від входу в трактир. Він дістав ключ і відкрив двері в кімнату.
Золотий промінь проникав у кімнату через вікно.
Кроти стояла в центрі кімнати, а постільна білизна здавалося дуже чистим. На прикрутній тумбі стояла блакитна ваза з незнайомими польовим цвітом.
- Все здається дуже чистим. Це місце підійде! - Кивнув Лейлін.
- Ось ваш ключ. Будь ласка, тримайте його у безпеці.
Трактірщик з повагою передав мідний ключ.
Лейлін взяв ключ і відіслав трактирщика доглядати за кіньми. Розпакувавши вміст ящиків, він замовив стейк у свою кімнату. Велев трактирщику не турбувати його, він закрив двері.
Заїхавши до дерев’яних дверей, він помітив, що в кімнаті досить непогана звукоізоляція. Шуми зовні були дуже пригнічені.
« Мої вчинки були дуже помітні сьогодні! Хоча у мене не було вибору. Міста Серого Каменя занадто малі, і така діяльність будь-якої чужинки безумовно привласнює небажану увагу. Тим не менш, під прикриттям міських стін все одно безпечніше. Люди, принаймні двічі подумають перед тим як використовувати закляття, що б'ють по великій області."
"Кромі того, є шанс 50 на 50, що фракція, яка наказала заблокувати шлях, пошле когось за мною. Це буде чудово, якщо цього не станеться, інакше мені напевно доведеться вбити наступну хвилю переслідувачів, щоб мати можливість спокійно піти."
Лейлін глибоко задумався.
« Енергія духовної сили та відстеження душі — це робота офіційного мага. Але це ж порожнеча витрат. Врешті-решт, кому б знадобилося відправляти офіційного Мага для вистежування і вбивства послушника другого класу? "
« Найбільша ймовірність — це послушник 3 класу з магічним артефактом або ж тварина, яку вивели Маг!»
« Мені треба відновитися і стежити за подіями, які відбуваються, та готуватися до порятунку від ворога. Крім того, я повинен використовувати заклинання метаморфозу кожен день."
Лейлін думав, відсилаючи шматок гарячого стейка собі в рот.
Смак у стейка був зовсім непоганий, і Лейлін, будучи голодним, з'їв його в мить ока. Після закінчення він наказав трактирникові навести лад. Після того, як ми пішли трактирщика Лейлін повісили на двері дерев'яний знак « Не турбувати» і створив шар енергетичних частинок для попередження про неминучу небезпеку, а потім занурився в медитацію.
Медитація — це те, чим маг повинен займатися регулярно. Хоча це було мало, Лейлін наполегливо продовжував свою працю.
Через годину, голова Лейліна опустилася і він занурився в країну сновидінь.
.......
Ззовні міста Серого Каменя, в повітрі над випаленими деревами.
Раптом з повітря опустилося зелене створіння.
« Доріс нарешті вловила запах ворога!»
Зелена деревна фея Доріс склала крила і встала на обгоріле дерево з спантеличеним виразом.
"Тут запах зникає!"
На даний момент зелена деревна фея виглядала не так як раніше.
Спочатку вона була розміром з людську голову, але зараз Доріс виглядала як дитина 7-8 років.
Крім того, тепер її миле личко було вкрите пухлинами, шар за шаром, що виглядало огидно.
В її роті було повно кличок, і вона часто висувала з нього язик, подібний до зміїного.
На її тілі було багато складок, а також дивні лусочки.
Зелені деревні феї були живими істотами, які уособлювали чудову красу. Зараз же ніхто не буде зв'язувати Доріс з зеленими деревними феями.
Доріс закричала з ненавистю в голосі:
- Людина, тобі не піти!
Її зміїний язик висунувся. Раптом вона розтрощила крила і полетіла в бік відпущеного Лейліна коня.
Упродовж наступних двох днів Лейлін залишався всередині, повністю відновлюючи свою духовну та фізичну силу.
« Минуло два дні, а мене досі не схопили! Схоже, мене переслідує не послушник, інакше він би використовував магію щоб винюхати моє місце! Або це слуга Мага, або ж вирощена ним істота!"
Упродовж усіх цих двох днів він діяв дуже обережно. Найбільшою подією було прибуття офіцера, який приніс з собою подарунки. Офіцер сказав, що прийшов просити прощення молодшого брата його дружини. Потім він спробував спитати про минуле Лейліна, але той обманув його і не розкрив ніякої інформації.
Потім Лейлін одягнув чорну робу і, натягнувшись на обличчя капюшон, вистрибнув у вікно.
У похмурому і темному перевулку.
- Пане! Пане, ви прийшли!
Кілька бандитів, побачивши чорні одягу Лейліна, вирішили привітати його.
- Ну що? Чи було щось дивне в околицях міста Серого Каменя за останні дні? - Запитав хрипкий голос з-під чорної роби.
- Я скажу, я кажу першим! У сусідньому селі корова тітонька Софія народила двохголового теличка. Всі кажуть, що він був проклятий! - У поспіху проговорив бандит, який розтрощив решту.
[Крівний тиск цілі виріс на 12,4%. Мозокові хвилі стабільні. Висновок: це не брехня.] — Монотонно вимовив І.І. Чіп у його голові.
Кивнувши Лейлін кинув срібну монету бандитові.
- Тепер моя черга, дядьку Хьюго і його син загинули в сусідньому лісі під час поїздки. На місці події були виявлені вовчі сліди!
......
Це були бандити, яких Лейлін підкорив за останні 2 дні. Вони були дуже зручними для збору інформації.
Спочатку вони намагалися дати фальшиву інформацію, щоб отримати нагороду, але як Лейлін може бути обманена звичайною людиною, поки йому допомагає І.І. Чіп? Не подумавши, він розламав руки брехунові і шокував усіх інших.
Додавши до грошової нагороди загрозу насильства, Лейлін примусив бандитів чесно повідомити йому про всі події в районі міста Серого Камня.
- Що? Ти сказав, що були знайдені людські трупи? Там ще була виявлена густа зелена рідина?
Лейлін явно цікавився.
- Кажи чітко, і ця золота монета твоя!
Той рудоволосий юнак ковтнув слину.
- Цю новину я почув тільки що. На млині позаду Деревні Мессі знайшли кілька трупів. Їхня кров була висмоктана досуха. Всі вважають, що це була робота вампіра. Міський лорд навіть відправив кількох Рицарів для розслідування.
- Ухум! Дуже добре!
Лейлін знову запитав, де він знаходиться і зрозумів, що цей район був близько до місця, куди він востаннє замітав свої сліди. Він кивнув юнаком золоту монету. Вислухавши інші новини, він залишив перевулок.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv