Глава 9 Ласкаво просимо в Степі смерті
- Да... Саме для цієї мети ми об'єдналися! - оголосив Джордж.
- Ми вже обговорили це з іншими учасниками подорожі, так що розділимося на групи. Займемо кілька возів, які будуть йти одна за одною. Це рішення підтримали і наші Лорди в чорних мантіях.
- Крім того, захищаючи візки від ворогів, попереду будуть йти Чорні Лорди. Що стосується красивих дам, то на вас всі обов'язки по прибиранні і підготовці. Що до зброї - вам не треба турбуватися, ми вже роздобули абалети. - Звучав плани Джордж.
Підлітки почали обговорювати це, і в результаті всі були за план Джорджа.
- Добре. Ми всі згодні.
Що до лідерства - було очевидно, що ця роль належить Джорджу. І він уже почав давати перші накази.
Пір продовжувався, і люди втратили контроль над ситуацією.
- Спочатку я планував дати тобі новий клинок, але зараз розумію, що змарнувався. - сказав Джордж, дивлячись на новий меч Лейліна.
- Справді, смерть не рідкість у С Степах смерті?
- Так, у кращому випадку померло кілька людей, але були й погані часи, коли люди гинули десятками — сказав Джордж, стискаючи плечима. - Інакше... Для чого я це робив? Я вклав дуже багато в цей альянс.
- Де б ти не посіяв насіння, завжди зрощить прибуток - пожартував Лейлін.
Поки всі тримаються разом, їхні шанси на виживання великі.
Але якби всі і загинули, це не стало б серйозною втратою для інших, чи не так?
- Я бачу, що остер не тільки твій меч але і розум! - Завершували очі Джорджа.
- Все, що я робив - з волі мого батька.
- Раз так, ти готовий допомогти мені?
- Як буде завгодно, засміявся Лейлін, потискуючи простягну руку.
Насправді ж Лейлін погодився на прохання Джорджа ретельно все зваживши. Однак про небезпеку, яка чекає їх, він знав дуже мало.
Фуух - підул сильний вітер, обпалюючи обличчя людей, як полум'я.
Лейлін з кожним подихом відчував запах трави.
- Минуло вже 15 днів, як ми опинилися в Великих Степах смерті.
Повози були дуже зношені, що змушувало нас хвилюватися. Їхні дошки несли на собі сліди кігтів.
- Так, у Степах Смерті, що Орубіноносцям буде погано!
Після входу до степу лорди мантії збільшили кількість патрульних груп, але смерть все одно була неминучою. Були жертви.
Іноді вовки нападали на караван і перекидали повози, пошкоджуючи пошкоджений каркас. Після цього вже ніхто не міг захистити тих, хто спав всередині... Кількість жертв зростала.
Хоча лорди в мантіях охороняли візки, деякі хлопці хотіли вийти з нужди, але тієї години помирали від укусів отруйних комах.
Статистика Чіпа показує, що отрута комахи повністю руйнувала мозок протягом 13 секунд, і це було нереалістично. І навіть Лорди білих мантіях не могли їм допомогти, байдуже спостерігаючи за тим, як гинули підлітки.
Після цих подій, вони виходили тільки в найвагомішому випадку. У маленьких возах людей везли, наче тюки зерна. Але всередині був неприємний запах.
Чорні лицарі дали Лейліну шанс подихати повітрям, коли він допомагав керувати возом.
Щодо керування возом, Лейліну треба було лише слухатися чорного лицаря. Чіп же вів запис.
- Темніє! Всім зібратися всередині возів на ніч! - крикнув хтось, і в результаті цього візка припинила своє рух. Продовжувати подорож вночі було небезпечно не тільки через напади тварей, але і через можливість втратити коней, до того ж, останнім потрібен був відпочинок.
- Так.
- Дякую на доброму слові!
Повернувшись у візку, запах в вагончиці вдарив його ніс, коли він відчинив двері. Він тихо зітхнув, дивлячись на людей в возі.
Відтоді як з’явилася перша жертва отрути комах, ніхто не смів виходити звідти. Усередині панувала жахлива вонь. Це була ще одна причина, чому Лейлін не любив залишатися у закритому просторі воза.
- Лейлін! Ти повернувся! - З радістю гукнув веселий хлопчисько.
- Так, сказав Лейлін і сів поруч. Він оглянувся і тільки тоді відгриз шматочок коржі.
Сухуха кусала на зубах наче пісок, але попри смак йому вдалося проковтнути її з великою важкою працею, обдерши горло, що спонукало його витягнути флягу і тяти кілька ковтків води. Після того як він випив, йому стало легше.
І він зітхнув з полегшенням.
Після того як вони ввійшли у Велику Степі смерті, було дуже важко діставати припаси. Навіть якщо молоді люди мали золоті монети, навколо них не було торговців. Так що золото було абсолютно марним.
-Лей.... Лейлін... Як там ситуація? Коли ми вже виберемося з цих бісових пустощів?
- Задав йому питання веснушчастий хлопчик.
Вони хотіли знати відповідь, тому Лейлін відразу звернувся до всіх.
- Під час руху повози, я розмовляв з лицарем. Ми вже пройшли половину шляху, якщо все піде також добре, то ми досягнемо берегової лінії через 15 днів.
-Ах, Боги! Ще пів місяця! Як же страшно... Я вже не можу бути в цьому візку і день - скаржився на весняний хлопчик, почав рвати на собі волосся.
- Эй, остепэнись , Касса! Зніми зуби і витерпи ці 15 днів! Ми досягнемо берегової лінії, і тоді Каса... Уяви, що чекає на тебе! Смачні фрукти, пухнастий хліб, зручне ліжко, теплова ванна! Все це чекає нас!
Схоже хлопчик намагався розселити самого себе а не Каса.
Дун! Дун!
Відчинилися двері вагончика возки... і з'явився Джордж, він виглядав як справжній лицар із довгим мечем в руках.
- Пані та панове! Час перерви! Якщо хочете трохи подихати, просто вийдіть назовні. Якщо не хочете - залишайтеся всередині. Пам'ятайте зовні небезпечно.
Атмосфера в возі стала неспокійною. Дівчата дивилися один на одного і наважувалися вийти.
Лейлін потиснув плечима, схопив свою зброю і сказав:
Лейлін, як охоронець, вирушив у підмогу чорних лицарів. Він хотів захистити цих дам.
- Я.... Я не піду - боязко сказав Каса тремтячим голосом.
- Добре! Тоді інші за мною! - Сказав їм Лейлін.
Нарешті усі, хто добре розсівся на траві, милувалися краєвидом. Якщо б тут безпечно, можна було б сидіти так вічно - подумав Лейлін.
Як же це чудово! - Прослужив Лейнін, дивлячись на західний сонце.
- Як прекрасний і небезпечний цей світ .... (Прим. Ред.: Подивися! Як же припинено цей світ! ...)
Небезпека... Небезпеки, друже мій - сказав Джордж, - хвороби, голод, війни... Світ сповнений небезпек... А для нас ця порожнеча просто трохи більша загроза життю. Але нам немає шляху назад.
- Ти хочеш сказати, що поки у нас є сили, ми можемо знайти безпеку і свободу?
- В точку! Поглянь на Каса... Він уже зламаний. Йому не вистачить духу.. Він не може зіткнутися з небезпекою обличчям в обличчя. Навіть прибувши до Гільдії Магів, як такий жалюгідний хлопчисько зможе стати Великим Маґом? Адже навчання Мага в сто разів важче і небезпечніше, ніж ця порожнеча.
Джордж запустив камінь вдале... Час іти і захистити наші скарби.
Коли Лейнін побачив Джорджа, він розплакався і сказав:
- Хм, .. сміливість? Але ж для тих, хто шукає правду, також розсудливість є необхідною...
- Чіп... Почати сканування! - сказав Лейлін
Після сканування Лейлін подумав і вирішив залишити цей район. Небо було вкрите зірками, і кожна з них здавалась символом одного підліткового воза.
Після того як Чіп просканірвав чорного лицаря, він назвав його потенційною загрозою для носія.
Енергія, яка покриває лордів у Білих мантіях, також викликала серйозні побоювання. У цей момент Лейлін відчув наближення загрози.
Навіть якщо це і комахи, Чіп не дасть їм непомітно наблизитися. Він зможе застерегти.
Чіпа гарантувала безпеку. Він сканував все в радіусі 10 кілометрів.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv