Цзян Шаосюй не була чужою, тож Мо Фань без вагань розповів їй про їхній план знищення Велетенського Пурпурового Дерева.
— У житті б не подумала, що ця штука — такий злісний демон! — шоковано вигукнула Цзян Шаосюй. Свого часу вона теж намагалася видертися по Велетенському Пурпуровому Дереву. Вона щиро вірила, що це священне дерево буде безпечнішим шляхом, а це виявилося лише маскуванням демона!
— Природно, що найгарніші речі зазвичай найнебезпечніші, — філософськи зауважив Мо Фань.
— Це правда, у нашому суспільстві все точнісінько так само. Найвродливіші жінки — найсмертоносніші, от як я, наприклад! Багато чоловіків мене аж бояться! — розреготалася Цзян Шаосюй.
— ...Панночко, ви в курсі, що зараз виглядаєте як мавпеня, яке впало у вигрібну яму? — Мо Фань просто втратив дар мови від нарцисизму Цзян Шаосюй.
— Я знову стану неперевершеною красунею, щойно прийму душ... Ого, а що це за маленька кралечка ховається за тобою? — Цзян Шаосюй раптом помітила Апас.
З якоїсь причини їй стало якось ніяково називати себе неперевершеною красунею в присутності цієї дівчинки.
— Міс Цзян, вам час вирушати з нами. Великий командир досі чекає на ваше повернення, — шанобливо втрутився Лі Десінь.
— Лі Десіню, що це має означати?! — різко огризнувся Чжао Ман'янь.
— А що незрозумілого? Я нічого вам не обіцяв. І я не маю жодного бажання залишатися тут бодай на зайву секунду! — холодно відповів Лі Десінь.
— Генерале Лі, хіба це правильно? Вони ж ризикували життями, щоб нас врятувати! — Засмаглий солдат ледь не розплакався. Він уже дав обіцянку Мо Фаню, а його командир відмовлявся її виконувати. Він опинився у вкрай незручному становищі!
— Якщо хочете — повертайтеся. А я вирушаю в Ярус Попелястого Вітру разом із Мо Фанем, — заявила Цзян Шаосюй.
— Будь ласка, не ускладнюйте нам завдання! — поспішно попросив Лі Десінь.
— Я нічого вам не ускладнюю. Ви прийшли і врятували моє життя. Місію виконано. Якщо я вирішила сама піти на вірну загибель — це виключно мій вибір. Фіолетовий Імперський Батальйон тут ні до чого. Йдіть уже, годі плутатися під ногами! — Цзян Шаосюй була такою ж безцеремонною, як і завжди.
Вона витратила стільки часу на дослідження раю Крилатих Звірів саме тому, що намагалася піднятися вище і знайти сліди Тотемного Звіра. Попри те, що за нею прибув Фіолетовий Імперський Батальйон, вона ні на мить не планувала повертатися з ними!
— Це правда, що ми виконали своє завдання, але якщо великий командир дізнається, що ми не доставили вас цілою і неушкодженою, він з нас шкуру здере. Міс Цзян, благаю, повертайтеся з нами. Це місце надто небезпечне! — наполегливо переконував Лі Десінь.
З того самого моменту, як Лі Десінь ступив у гори Ціньлін, він поводився вкрай зверхньо, ніби шляхетний дракон, що спустився в злиденну долину. Проте зараз від його пихатості не залишилося й сліду. Ці незліченні Крилаті Звірі просто зводили його з розуму!
— Усе гаразд. Я сама йому все поясню... якщо, звісно, повернуся живою, — відрізала Цзян Шаосюй.
Обличчя Лі Десіня потемніло.
Він люто зиркнув на Мо Фаня, підозрюючи, що той навмисно забив баки Цзян Шаосюй, переконавши її безглуздо пертися з ними до Ярусу Попелястого Вітру.
Який абсурд! Навіть Ярус Лозового Купола на горі Байба був настільки жахливим, хоча й вважався найнижчим рівнем. Якщо вони піднімуться ще вище, їм доведеться не лише мати справу з іще могутнішими Крилатими Звірами, а й терпіти безперервні тортури Вітром Скорботи!
Лі Десінь уже відкрив рота, щоб відмовити її, але Цзян Шаосюй нетерпляче підняла руку:
— Досить, ніколи не бачила такого балакучого солдата. Ідіть уже, зі мною і Мо Фанем усе буде добре.
Мо Фань усміхнувся і кивнув: — Еге ж, ми за нею наглянемо. Ви, хлопці, й так не робили нічого, крім того, що створювали нам проблеми всю дорогу. Просто повертайтеся тим самим шляхом, яким прийшли. Гори Ціньлін не для таких зелених солдатиків, як ви.
— Пф-ф, на що це ти натякаєш?! Ти намагаєшся принизити Фіолетовий Імперський Батальйон?! — спалахнув гнівом Лі Десінь.
— Я лише констатую факти. Просто йдіть уже, у нас тут ще є реальні справи... А, і будьте обережні, постарайтеся знову не вляпатися в лайно дорогою назад. Щойно ми піднімемося на наступний ярус, ми вже не зможемо прийти вам на допомогу, — додав Мо Фань.
— Годі верзти нісенітниці! Міс Цзян, нам наказали забезпечити вашу безпеку. Ми не для того сюди припхалися, щоб виконати місію абияк. Ми не підемо звідси, поки не доставимо вас цілою і неушкодженою до табору Фіолетового Імперського Батальйону! — суворо заявив Лі Десінь.
— Тоді припини базікати й іди за мною, — процідила Цзян Шаосюй.
— Ми просто хвилюємося за...
— За що? Це ж усього лише Ярус Попелястого Вітру, то й що з того, що ми вдираємося на чужу територію? Я не тільки піднімуся до Ярусу Попелястого Вітру, я доберуся до самісінької вершини й на власні очі побачу легендарний Священний Водоспад! — з гордістю заявила Цзян Шаосюй.
— ... — Лі Десінь не наважився промовити більше ні слова.
Ситуація стала набагато простішою після того, як Цзян Шаосюй всього кількома фразами змусила впертого Лі Десіня заткнутися.
— До речі, а чого це Чжан Сяохоу досі не повернувся? — раптом випалив Чжао Ман'янь, коли ця думка прийшла йому в голову.
— Справді, я про нього зовсім забув. Сподіваюся, з ним усе гаразд? — Мо Фань тільки зараз усвідомив, що Чжан Сяохоу ще немає.
— І ти ще називаєш себе його братом? — Лінлін закотила очі. Мо Фань настільки зрадів зустрічі з Цзян Шаосюй, що абсолютно забув про Чжан Сяохоу, який у цей час ризикував життям заради них.
Гора, густо вкрита лозами та прадавніми деревами, простромлювала хмари. Вітер Скорботи люто шмагав усе навколо, але гора стояла незворушно!
Чоловік у сіро-синій військовій формі блискавично мчав по листю, розганяючи його, наче брижі на поверхні океану, і залишаючи за собою потужний порив вітру.
Гігантський звір із крижаним напівпрозорим тілом кружляв у повітрі, вдивляючись гострим поглядом у рух листя внизу.
Ватажок Звірів Небесного Льоду намагався вистежити Чжан Сяохоу, спостерігаючи за листям. Однак Чжан Сяохоу використав елемент Вітру, щоб здійняти вихор і розкидати листя на всі боки, повністю перекриваючи огляд хижаку.
Зрештою листя осіло на землю. Потужний потік повітря помчав у напрямку лісу Місячних Шовковиць удалині.
Ватажок Звірів Небесного Льоду нарешті помітив слід, залишений людиною. Він миттєво повів за собою зграю Звірів Небесного Льоду просто по сліду.
Їхні крижано-білі крила несамовито лопотіли, залишаючи за собою шлейф морозу. Звірі Небесного Льоду, несучи з собою нищівну бурю, стрімко наближалися до лісу Місячних Шовковиць.
Десь унизу, в тому самому місці, де розліталося листя, з-під купи сухого бадилля тихо вигулькнула голова. Це був не хто інший, як сам Чжан Сяохоу, що переховувався.
Чжан Сяохоу поглянув у той бік, куди полетіли Звірі Небесного Льоду, і з полегшенням видихнув.
— Ці тварюки й справді вистежують здобич за рухом повітряних потоків. Не дивно, що вони змогли знайти мене з такої відстані, — пробурмотів собі під ніс Чжан Сяохоу.
Зрозумівши, як саме вони його вистежують, відірватися від Звірів Небесного Льоду виявилося простіше простого. Лі Десінь та його люди опинилися в оточенні саме тому, що й гадки не мали, як Звірі Небесного Льоду постійно висять у них на хвості. Що швидше вони тікали, то чіткішим ставав їхній слід, і тим легше хижакам було їх переслідувати.
— Морозні пташки, побачимося якось іншим разом. А мені час повертатися, — Чжан Сяохоу підвівся і на прощання помахав рукою вслід Звірам Небесного Льоду.
Чжан Сяохоу мав доволі бешкетну вдачу. Він вискубав усе пір'я з чубчика ватажка Звірів Небесного Льоду, поки той самотньо відпочивав.
Для більшості Крилатих Звірів пір'я на маківці не мало жодної практичної користі, але для самців воно було предметом найбільшої гордості, адже яскравий чубчик символізував їхню мужність і приваблював самок!
Якби Чжан Сяохоу не вдався до такого крайнього кроку, він би не зміг гарантувати, що Звірі Небесного Льоду поженуться саме за ним!
— М-м, а пір'ячко доволі гарне. Використаю його як прикрасу, — Чжан Сяохоу невимушено причепив пір'їни до свого кашкета. З ними він здавався трохи вищим. — Здається, мені туди...
Відірвавшись від Звірів Небесного Льоду, знайти дорогу назад було набагато простіше. Він залишав позначки вздовж усього шляху. Багато магів Вітру припускалися недбалої помилки: вони так захоплювалися втечею, що забували лишати зачіпки, які б допомогли їм повернутися. Як наслідок, вони відбивалися від групи й безслідно зникали в дикій природі.
Свого часу Чжан Сяохоу теж заблукав і ледь не загинув у хащах. Він добре засвоїв той урок і більше таких помилок не повторював.
Невдовзі після того, як він рушив назад, почувся якийсь шурхіт.
Чжан Сяохоу вже виробив звичку миттєво приховувати свою присутність. Він одразу ж пірнув у найближчі кущі, щоб не нарватися на якихось могутніх хижаків. На його превеликий подив, земля під кущем виявилася порожньою. Чжан Сяохоу ледь не провалився в дірку!
Якби це було деінде, Чжан Сяохоу легко б врятувався за допомогою Вітряних Крил, але використовувати їх у раю Крилатих Звірів було б справжнісіньким самогубством. Він миттю вхопився за найближчу товсту лозу, сподіваючись, що вона витримає його вагу.
Чжан Сяохоу почав сповзати донизу, мертвою хваткою вчепившись у лозу. Вона обвивалася навколо дерева і ледве витримувала його.
— Пощастило... — Чжан Сяохоу, який теліпався на лозі, полегшено видихнув.
У такому місці кожна секунда була наповнена екстримом!
Шурхіт ставав дедалі гучнішим. Чжан Сяохоу в паніці озирнувся довкола.
Пір'я!
Пір'я було стільки, мов зірок на нічному небі! Чжан Сяохоу помітив, що все небо всіяне різнобарвним пір'ям. Точніше, він дивився на безліч крил найрізноманітніших Крилатих Звірів, що злітали вгору!
Вони заполонили все небо швидше, ніж він встиг це усвідомити, розтягнувшись від підніжжя гір Ціньлін аж до Ярусу Лозового Купола, де зараз і перебував Чжан Сяохоу. Він був просто ошелешений цим неймовірним видовищем. Він так і залишився висіти на лозі, абсолютно забувши про те, що йому треба вилізти назад!