Мо Фань недбало прогулювався маєтком. Му Нінсюе повернулася з міста Фейняо лише пізно ввечері.
Помітивши, наскільки вона виснажена, Мо Фань відчув укол жалю. Нечисті думки в його голові миттю розвіялися майже наполовину.
— Я хотів тобі дещо подарувати, але вчора вночі зовсім про це забув, — зізнався Мо Фань.
— Гм? — Му Нінсюе пригадала, що Мо Фань справді згадував про якийсь подарунок.
Мо Фань дістав Камінь Охорони і поклав його на долоню Му Нінсюе.
Опустивши погляд, Му Нінсюе глянула на предмет і зі збентеженим виразом обличчя запитала:
— Ти з мене знущаєшся?
— Які знущання... ой, а якого біса воно тут? Вибач, вибач, я не те дістав! — ніяково випалив Мо Фань.
На долоні Му Нінсюе лежав зовсім не Камінь Охорони, а кругле очне яблуко, і, що гірше, воно моторошно оберталося в її руці. На щастя, Му Нінсюе було не так легко налякати. Будь-яка інша жінка на її місці одразу заліпила б Мо Фаню ляпаса за такий моторошний подарунок.
— Я відчуваю в ньому магію. Де ти знайшов це око? — поцікавилася Му Нінсюе.
— Я мало не забув про нього! Це Палаюче Зловісне Око. Знайшов його в Храмі Заходу Сонця в Каїрі. Це теж скарб, до речі. Воно вміє випромінювати особливе сяйво на певну площу, накладаючи ефект опіку на загарбників. Я ще не розібрався, як його активувати, але думаю, воно стане в пригоді, якщо розмістити його в стратегічно важливому місці на нашій горі Фаньсюе, — гордо заявив Мо Фань.
— А що щодо його сили? — заінтриговано запитала Му Нінсюе.
— Воно надзвичайно потужне. Навіть істота рівня Командира чи Просунутий маг отримає опіки від зловісного світла, якщо затримається в його зоні дії надто довго, — впевнено промовив Мо Фань.
— У нас неподалік є кілька островів, багатих на ресурси та матеріали. Вони — одне з наших головних джерел доходу, але ці острови розташовані за межами безпечної зони. Час від часу на них нападають морські монстри, тому нам доводиться вкладати шалені кошти в охорону вантажів. Якщо це Палаюче Зловісне Око справді таке ефективне, ми зможемо використати його, щоб відлякувати морських потвор! — припустила Му Нінсюе.
Морським монстрам не було кінця-краю. Вони з'являлися з кожним припливом, а через підвищення рівня моря чимало островів опинилися ще далі від безпечної зони, що робило їх вразливішими до атак морських потвор. Річ стосувалася не лише гори Фаньсюе — інші відомі клани також вкладали величезні кошти в захист своїх острівних володінь!
— Ти про Острів Золотих Рифів? — уточнив Мо Фань.
— Угу, Золоті Рифи для нас критично важливі. Половина наших бійців чергує там позмінно, але втрати все одно високі, та й ресурсів ми витрачаємо чимало, — пояснила Му Нінсюе.
Охорона багатого на мінерали острова була виснажливим завданням, особливо з огляду на те, що він розташований на території демонічних істот. Знищення монстрів поблизу ще не гарантувало безпеки острова: морські потвори рано чи пізно поверталися новими хвилями, тому захисникам доводилося залишатися напоготові цілодобово. Важливо було не лише грамотно організувати ротацію, а й подбати про компенсації за втрати!
Демонічних істот від природи вабили рідкісні матеріали, тому Острів Золотих Рифів перетворився на справжнє мініатюрне поле бою, де точилися безкінечні сутички між захисниками та морськими потворами.
— Я запитаю в Апас, чи є в неї якісь ідеї, як розібратися з морськими монстрами, — запропонував Мо Фань.
— Якщо ми зможемо звільнити людей з Острова Золотих Рифів, у нас з'являться сили розчистити ліси біля Західного Хребта, — сказала Му Нінсюе.
— Здається, ти дуже зайнята, — Мо Фань почухав потилицю. Він геть не орієнтувався у справах гори Фаньсюе.
— М-м, останнім часом на мене звалилося чимало справ. Я трохи хвилююся, що моя культивація почне відставати, — зізналася Му Нінсюе.
— Взагалі-то, я хотів подарувати тобі оце... — Мо Фань сховав Палаюче Зловісне Око і дістав справжній Камінь Охорони.
Му Нінсюе втупилася у сферу в руках Мо Фаня. Вона ще ніколи не бачила такої дивовижної речі.
Палаюче Зловісне Око містило магію елемента Прокляття, тому вона відчувала його силу навіть неактивним. Для Му Нінсюе це вже саме собою було величезним сюрпризом, адже воно могло вирішити складну проблему з Островом Золотих Рифів...
Однак другий предмет, який дістав Мо Фань, виявився куди стриманішим на вигляд. Та сфера явно випромінювала потужну енергію, тісно пов'язану з природою. Навіть неозброєним оком було видно, що це щось надзвичайне!
— Пам'ятаєш Земну Маточку? — усміхнувся Мо Фань, помітивши, що Му Нінсюе гадки не має, про що йдеться.
— М-м! — Му Нінсюе нізащо не забула б Земну Маточку. Без її сили гори Фаньсюе просто не існувало б. Колись ця земля вважалася сірою зоною, оскільки Магічна Асоціація визнала її небезпечною для проживання.
Хоч би який потенціал мала ця територія, ніхто не наважився б тут оселитися без гарантій безпеки. Му Нінсюе, звісно, пам'ятала Земну Маточку — священний камінь, наділений силою захищати ціле місто!
— Він, мабуть, не такий потужний, як Земна Маточка, але здатен створити оборонну лінію вздовж узбережжя — точнісінько як Східна Морська Фортеця в Японії. Хіба ти не хотіла перетворити гору Фаньсюе на найбезпечніше маленьке місто? Я певен, ця річ стане нам у великій пригоді, — пояснив Мо Фань.
Му Нінсюе остовпіла. Де взагалі Мо Фань знаходить такі рідкісні й неймовірні артефакти? Палаюче Зловісне Око вже саме собою було приголомшливим подарунком, а тут ще й Камінь Охорони!
Обидва артефакти були по-справжньому безцінними!
Му Нінсюе злегка підвела погляд і подивилася на Мо Фаня. Хоч вона й не підстрибувала від радості, наче розпещена дитина, подарунки її по-справжньому зворушили. Принаймні тепер вона точно знала: цей чоловік щиро про неї піклується.
Мо Фань завмер в очікуванні, що Му Нінсюе стане навшпиньки і поцілує його, але вона просто стояла й незворушно дивилась на нього. Зрештою, першим терпіння не витримав саме він.
«О боже, тільки погляньте на це ідеальне личко! З нею можна бавитися кілька життів поспіль. Так і кортить притиснути її до стіни й зацілувати!»
Він і сам не міг збагнути чому, але коли вкривав поцілунками це прекрасне обличчя, відчував колосальне задоволення. Мо Фань піддався імпульсу й діяв першим. Увесь його жаль до змученої Му Нінсюе миттю випарувався десь у стратосфері. Він твердо вирішив: до самого світанку з ліжка — ні кроку!
Му Нінсюе почувалася абсолютно безпорадною. Вона ж лише дивилася на нього, і більше нічого! Чого він раптом перетворився на хтивого звіра? Як йому взагалі вдавалося стримуватися досі?
Спочатку Мо Фань планував затриматися на горі Фаньсюе на якийсь час, щоб побути поруч із Му Нінсюе. Він збирався вирушити в гори Ціньлін наступного місяця, але, здолавши оборону своєї богині, раптом захотів замовити собі труну просто тут. Він більше ніколи не покине гору Фаньсюе — хіба що в день, коли доведеться лягти в домовину!
Настав черговий чудовий світанок. Мо Фань лежав у ліжку й дивився, як Му Нінсюе одягається і йде. Серце його переповнювали задоволення й відчуття власної значущості. Минуло вже понад десять днів відтоді, як здійснилася його мрія, але пристрасть і азарт і не думали згасати.
На жаль, його плани щоночі насолоджуватися плотськими втіхами все ж зазнали краху, коли Му Нінсюе довелося поїхати в інше місце — залагодити справи гори Фаньсюе та продовжити пошуки решти уламків Крижаного Кристалічного Лука.
Крижаний Кристалічний Лук був для Му Нінсюе шансом досягти Верховного рівня. Колись цей лук був крижаним демоном, що бичував її, змушуючи прагнути дедалі вищих щаблів культивації. Коли вона зібрала фрагменти лука і здобула для нього Крижані Фундаментальні Кристали, їй вдалося зняти печатку з його сили, що значно прискорило її розвиток.
У міру того як гора Фаньсюе зростала, відкриваючи їй доступ до вищих щаблів впливу, Му Нінсюе дедалі гостріше усвідомлювала, наскільки важливо самій досягти Верховного рівня. Якби вона, як лідерка, виявилася недостатньо сильною, гору Фаньсюе почали б зневажати й цькувати. Забагато людей заздрили їхньому успіху — вони лише чекали слушної миті, щоб зрівняти їх із землею!
Мо Фань уже пів місяця тішив свої бажання. Настав час зосередитися на прориві до наступного рівня, тож він вирішив вирушити в гори Ціньлін раніше запланованого.
Рельєф гір Ціньлін був вкрай складним. Ця місцевість славилася на всю країну своєю небезпечністю. Мо Фань брав із собою Лінлін, Апас та Юй Шиши. Почувався він через це аж ніяк не впевнено.
Сила Юй Шиши не вирізнялася нічим особливим — у разі небезпеки вона могла подбати хіба що про саму себе. Лінлін, можливо, і мала якісь гаджети та трюки для виживання, але серед демонічних істот її безпека нічим не гарантувалася.
Апас хоч і була могутньою, та Мо Фань побоювався, що їм можуть трапитися монстри, на яких її чари не подіють...
«До речі, невже я справді такий популярний серед жінок? Чому щоразу, як вирушаю в подорож, мене оточує цілий гарем... хоча непогано було б, якби вони ще й битися вміли». Мо Фань почухав підборіддя, поглядаючи на Апас, Юй Шиши та Лінлін.
Раз він вирушав на пошуки Тотемного Звіра, довелося витягнути із собою і Чжао Ман'яня. Шляхи їхнього розвитку були схожими: якби Мо Фань не прагнув Верховного рівня, він міг би й далі тонути в світських утіхах Магічного Міста скільки завгодно!
Як Мо Фань і сподівався, Чжао Ман'янь не змусив себе довго вмовляти. На гору Фаньсюе він прибув з неабияким невдоволенням.
Побачивши сяюче від блаженства обличчя Мо Фаня, він невдоволено буркнув:
— Чого ти в біса такий радісний?
— Я? Та начебто все як завжди, — Мо Фань потер лоба.
— Хіба не очевидно? Ти на своє лице подивись. Ти що, реально щось утнув із тією гарячою змійкою? Мо Фаню, невже в тебе справді такий жорсткий фетиш... ну і як, було захопливо? — поцікавився Чжао Ман'янь.
Чжао Ман'янь був вірний собі. Він з першого погляду зрозумів, що плотські потреби Мо Фаня останнім часом були задоволені на всі сто!