Кривава Отруйна Саламандра не встигла захиститися. Отримавши тяжкі поранення, вона виблювала отруту зі своєї пащі просто на Снігового Вовка Летючого Струмка.
Той виявився напрочуд спритним і навіть не зупинився після атаки — підстрибнув у повітря й легким рухом приземлився на гілку.
Отрута розсіялась у повітрі. Вовк безперервно стрибав по гілках, чекаючи, поки вона повністю розвіється, аби стрімко спікірувати прямісінько на здобич. Його біле тіло вп'ялося в потвору, наче крижане ікло!
Саламандра спробувала відповзти, та не змогла ухилитись від потужного ривка — крижане ікло люто вгатилося в неї, і мороз почав стрімко поширюватись у неї всередині.
Нутрощі отримали жахливі пошкодження. Потвора несамовито затіпалась, намагаючись скинути з себе вовка.
Вирвавшись, вона рвонула до води, покинувши лісок із червоними квітами ще до того, як вовк устиг її наздогнати.
Той далі не переслідував — лише голосно завив услід утікачці.
Це виття активувало мороз усередині її тіла. Просто під час бігу з неї раптом вирвались гострі бурульки!
Саламандра пробігла зовсім недовго після того, як бурульки прошили її наскрізь, — кров калюжами розтеклася по землі.
З останніх сил вона намагалась дістатися води, та завмерла остаточно десь за сотню метрів від озера. Нутрощі пробиті наскрізь, тіло вкрите рваними ранами — уже можна було назвати дивом те, що вона взагалі протрималась так довго. Слабша істота здохла б тієї ж миті, коли з неї вирвались ці крижані шипи!
Саламандра лежала нерухомо. Кров стікала схилом в озеро, забарвлюючи воду в червоне.
Загін Фен стояв неподалік. Усі стали свідками бою — та жоден не міг вимовити й слова.
Переконавшись, що здобич мертва, вовк не став марнувати час на труп, переповнений отрутою, і ліниво поплентався назад.
Загін Фен застиг, наче крижані статуї, коли він проходив повз!
— І... і це все? — затинаючись, вичавив із себе Чжун Лі.
Це ж істота рівня Командира! Як цей вовк прикінчив її, наче якусь курку?
Із Демонічними Ящерами вони билися не раз — упізнати таку потвору рівня Командира не становило труднощів. Для Загону Фен вона була справжнім жахом у плоті, а вовк розправився з нею за лічені хвилини!
— Викликаний Звір Фань Мо... це істота рівня Великого Командира! — повільно промовив Сє Хао.
— Ні, він ще сильніший. Навіть Великий Командир не вбив би звичайного Командира так легко! — заперечила Гу Їн.
Просторовий Виклик був лише Базовим Закляттям Елементу Виклику. Більшість викликачів ставилися до своїх Викликаних Звірів як до гарматного м'яса — уже неабияким досягненням вважалося мати Викликаного Звіра хоча б рівня Воїна.
Дорогою сюди Носатий постійно скиглив, що Фань Мо не відправив із ними Контрактного Звіра, а обмежився лише Викликаним, — здавалось, той просто дивиться на них згори вниз.
Ніхто й подумати не міг, що цей Викликаний Звір виявиться настільки могутнім. Чесно кажучи, усвідомити це було вкрай важко!
Кривава Отруйна Саламандра належала до тих істот, з якими краще ніколи в житті більше не перетинатися. Ця отруйна потвора рівня Командира могла б знищити цілий мисливський загін так само легко, як перебити зграйку горобців.
А її, таку жахливу, прикінчив за лічені хвилини звір, який був лише чиїмось Викликаним — таким, кого зазвичай кличуть хіба для дрібних доручень!
— Ді... Дідусю Вовче, чи... чи можемо ми обшукати останки цієї... цієї істоти? — нарешті зібравшись із духом, спитав Чжун Лі, коли до нього повернулась здатність мислити.
Вовк чудово зрозумів запитання. Він байдуже зиркнув на труп потвори й широко позіхнув, показуючи повну відсутність інтересу.
— Дякую вам, Дідусю Вовче! — захоплено випалив Чжун Лі.
Боже милостивий, це ж останки Кривавої Отруйної Саламандри! Навіть без мутованих кісток, кігтів чи крові з неї все одно можна зібрати купу цінного луту — особливо інгредієнтів для протиотрути!
Наставник Чжун Лі досі не вилікувався від отрути головним чином тому, що ніхто з них не знав, хто здатен убити таку Саламандру. Та тепер її мертве тіло лежало просто перед ним — нарешті з'явився шанс урятувати наставника!
— Чого ви застигли? Допоможіть мені, давайте відтягнемо тіло! — вигукнув Чжун Лі.
Сє Хао й Носатий теж отямилися і миттю попросили решту команди допомогти перетягнути останки.
— Дивно, тут стільки мертвих Демонічних Ящерів, а ми зустріли лише одну Саламандру. Невже вона винищила всю їхню популяцію на острові? — замислено промовила Гу Їн, трохи заспокоївшись.
Вона ще раз ретельно оглянула острів, зазирнула й у підводну частину.
Проте, крім кількох Демонічних Саламандр, що чіплялись за краї острова, нічого незвичного не знайшла. Не залишалося нічого, крім як піти за рештою команди, яка забрала з собою тушу вбитої тварини.
— Я починаю вірити в силу Фань Мо! — випалив Сє Хао.
— Я теж... цей вовк просто занадто могутній! Йому б, гадаю, вистачило й хвилини, щоб перебити весь наш загін, — з побоюванням зиркнув на Снігового Вовка, що розлігся на носі човна, Чжун Лі.
— Хвилина — це вже забагато, — з кривою усмішкою погодилась Гу Їн.
— Босе, Фань Мо і справді виглядає неймовірно крутим. До того ж він був до тебе доволі привітним. Хіба не ти торочила, що подумуєш знайти собі багатія й продати йому себе? Чому б не запропонувати себе йому? Може, наш Загін Фен нарешті вирветься з цієї жалюгідної ями, — підколов її Чжун Лі.
— Якщо він і справді такий впливовий, сумніваюся, що прийме пропозицію командирки, навіть напросись вона сама! Босе, ти постійно про це базікаєш, а насправді власна гідність для тебе важливіша за все! — розреготався Сє Хао.
— Відваліть, вам самим не соромно пропонувати мені пожертвувати власним тілом заради вашої вигоди?! — огризнулася Гу Їн.