— Невже цей Цзу Сянтянь і справді отак просто пішов? — Мо Фань здивовано вдивлявся вдалечінь. — Він зовсім не здавався таким дурним.
— Повністю контролювати чужий розум я не можу, зате можу спрямовувати думки, — пирхнула Апас.
— Спрямовувати думки? — не зрозумів Мо Фань.
Апас лише закотила очі — вона була не в настрої пояснювати складну науку впливу на чужі думки й почуття.
Мо Фаня це не надто хвилювало: головне, що Цзу Сянтяня таки вдалося спровадити геть. Норман тим часом лишався в безпеці.
Уже за північ нарешті прибув лікар. Норман прокинувся посеред процедури й, розплющивши очі, здивовано витріщився на юрбу незнайомців довкола себе.
Лицар Синьої Зірки Кріс одразу виклав йому всю ситуацію. Норман спостерігав за подіями з іншої гори, тож бачив, як Мо Фань і решта з'явилися на вершині, де зібралися люди з Магічних Асоціацій, — та ніяк не сподівався, що саме через такий дивний збіг йому й врятують життя.
— Ти зіпсував їхній план? — Мо Фаня хвилював насамперед ритуал.
Су Лу... Від самої згадки цього чоловіка Мо Фаня брала щира відраза! Він щиро сподівався, що той провалить усе, чого прагнув досягти.
Норман кволо похитав головою.
— Су Лу сильніший, ніж я гадав. Скоро вони приборкають Остіна, це лише питання часу.
— Тобто Чорний Дракон-Імператор потрапить до рук Су Лу? — запитав Мо Фань.
Якщо цей чоловік здатен ініціювати Ритуал Забороненого Закляття, він неймовірно сильний, — а взявши під контроль стародавнього чорного дракона, хіба не підкорить незабаром увесь світ?
Хорошою людиною Су Лу точно не був. Отримавши ще більшу владу, він завдасть лиха не одній країні!
Крім того, Су Лу давно ставився до Шао Чжена як до більма на оці, постійно втручаючись у його пропозиції зосередитися на боротьбі з морськими чудовиськами вздовж узбережжя. Здобувши контроль над драконом і ставши найвищим авторитетом Азійської Континентальної Магічної Асоціації, він міг легко похитнути становище Шао Чжена.
Раптом, поки вони саме про це говорили, здалеку долинув гучний рик.
Спершу приглушений, звук долетів до їхніх вух і вибухнув, наче удар грому, — усі мимоволі здригнулися від жаху.
Це був неповторний рик Чорного Дракона.
— Його контролюють, — тихо мовила Апас.
Вона вміла зчитувати емоції демонічних істот з їхнього крику, і, почувши ці слова, Мо Фань відчув, як його серце обірвалося.
Отже, план Су Лу таки спрацював! Чому цього виродка досі не вбило блискавкою? Куди дивляться Небеса?!
Скеля на вершині Гори Тирана...
Су Лу стояв на розтрощеному камені. Його сміх лунав навкруги, хоч обличчя лишалося зловісно похмурим.
Чорний Дракон бив велетенськими крилами, зависнувши над хмарами, і люто вп'явся налитими кров'ю очима в Су Лу, повільно піднімаючи кіготь.
— Ти смієш чіпати мене?! — люто зиркнув на нього Су Лу.
Імператор Чорних Драконів скрикнув від болю, наче отримав якийсь ментальний удар.
Кігтем на самого Су Лу він не замахнувся — проте лють мусила знайти вихід, тож дракон проминув свого приборкувача й обрушив пазурі на решту членів Магічних Асоціацій!
Ті заволали, наче примари, завили, наче вовки, — двоє Верховних магів загинули від пазурів дракона миттєво.
— Чому ти не слухаєшся моїх наказів? Чому не чуєш мене?! — розлючено закричав Су Лу.
Імператор Чорних Драконів, здавалося, геть з'їхав з глузду й накидався на кожну людину, що траплялася на шляху.
Тепер його ціллю став Ферран. Той, пускаючи в хід усі відомі закляття, аби вижити, усе одно не встигав за драконом — той легко долав усе небо кількома змахами крил!
— Пане Су Лу, допоможіть! — жалюгідно заскиглив Ферран.
Імператор Чорних Драконів роззявив пащу, готуючись його вкусити, — здавалося, мав намір розколоти всю вершину навпіл, не залишивши дрібному Феррану жодного шляху для втечі.
— Назад! — гаркнув Су Лу.
Над Імператором Чорних Драконів постала Формація з чорного світла: незліченні Зорі стрімко зв'язувалися між собою.
Щойно Формація набула завершеного вигляду, з неба впала напівпрозора кривавочервона світлова завіса, огорнувши дракона.
Це був поклик Контракту — закляття, подібне до того, яким Викликачі зазвичай відкликають своїх Призваних Звірів назад у свій Контрактний Простір. Проте Імператор Чорних Драконів виявився надто диким: люто опираючись, він вивільнив у власній лусці всю свою драконячу міць, і руйнівна сила ледь не розтрощила заклинання Су Лу!
— Сучий ти син! — оскаженів Су Лу. Він злетів над Формацією й, скориставшись Контрактом, викликав удари блискавки, щоб покарати дракона за непослух.
Дракон закричав від болю, коли блискавка вдарила по самій його душі, і, ослаблений цими тортурами, нарешті піддався. Світлова завіса повністю огорнула драконяче тіло й силоміць затягнула його в Контрактний Простір.
Формація вже тріщала по швах, та все ж устигла приборкати Чорного Дракона до того, як розсипалась остаточно.
Гора втратила більшість своїх вершин. Решта магів ховалася подалі від скелі, досі не оговтавшись від шоку.
Обличчя Су Лу теж було мертвотно-блідим. Мало того, що сам він зазнав тяжких поранень, намагаючись приборкати дракона, — його ще й переповнювало гірке розчарування.
Дракон не бажав його слухати! Не виконував жодного наказу!
Стільки років Су Лу шукав спосіб приборкати Чорного Дракона, доклав стільки зусиль для підготовки, знайшов ідеальне рішення, щоб нейтралізувати драконяче дихання, навіть наклав Печатку на драконячу душу, щоб поневолити його й перетворити на власного Контрактного Звіра...
Та коли Су Лу з переможним сміхом викликав дракона, щоб похизуватися своїм великим здобутком, той насмілився напасти на власного хазяїна, наче геть здурів!
Який сенс у захопленому драконі, якщо той не слухається наказів?
— Нормане, присягаюся, я порубаю тебе на шматки!
Обличчя Су Лу закам'яніло від холоду. Усе мало бути під контролем — аж раптом утрутився Норман!
Пошкодивши частину Ритуалу, той не дав приборкати дракона остаточно, як планувалося!
Хоч Су Лу й досі міг викликати та відкликати Чорного Дракона за власним бажанням, істота лишалася дикою й некерованою — здавалося, вона навіть утратила властивий високорангованим створінням розум, перетворившись на звичайну машину для вбивства.
Чи наважиться він узагалі коли-небудь викликати цього шаленого дракона заради своїх цілей?
Роки зусиль обернулися таким небажаним фіналом. У Су Лу з'явилася спокуса просто вбити дракона й забрати собі його луску, ядро та кров, та щось усередині нього опиралося: убивати курку заради яєць здавалося справжнім марнотратством.
Лишалося тільки замкнути дракона в Контрактному Просторі й шукати інший спосіб його приборкати — хоча навіть сам Су Лу вже сумнівався, чи такий спосіб узагалі існує.
Наступного дня Мо Фань і решта повернулися до Афін. Люди з Храму Парфенону забрали Нормана назад, і що станеться з ним далі, Мо Фаня вже не стосувалося.
Перш ніж вирушити на батьківщину, Мо Фань попрощався з Є Сінся. Він був відсутній уже цілих пів року. Спершу він планував лише відвідати за обміном Альпійський Університет, заскочивши по дорозі до Священного Суду для необхідних формальностей, — та якимось чином встряг у стільки клопотів, що навіть згадувати деякі з них не хотілося.
Приземлившись у Шанхаї, Мо Фань разом із Му Нінсюе провів там кілька днів: їй потрібно було залагодити справи із замовленням захисного спорядження для патрулів.
— Не порадиш зброяра в Магічному Місті? — запитала вона.
— Навідайся до Хо То. Старий колись викував мою Броню Чорного Змія. У його майстерності я не сумніваюся, хоч сам він трохи дивакуватий тип, — відповів Мо Фань.
— Гаразд. Підеш зі мною? — запитала Му Нінсюе.
— Мені треба навідатися до Мисливської Агенції Чистого Неба й побачитися з Лінлін. Якщо я не покажуся їй найближчим часом, вона ще, чого доброго, викине мій Мисливський Значок! — сказав Мо Фань.
— Угу, зайду по тебе, як домовлюся з Хо То, — кивнула вона.
Попрощавшись із Му Нінсюе, Мо Фань попрямував до старої вулиці, де розташувалася Агенція, усе ще думаючи про їхню розмову. Чомусь у нього був чудовий настрій — хоча він же й не так уже й фліртував із нею, то чого тоді мугикав щось під ніс так весело? Може, тому, що її ставлення до нього так сильно змінилося?
— То це та країна, де ти народився? Нічого особливого, хіба що людей забагато, — прокоментувала Апас.
— Скоро побачиш, чим вона відрізняється, — безтурботно відрізав Мо Фань.
Діставшись до Мисливської Агенції Чистого Неба він мусив визнати, що будівля виглядала трохи занедбано, ніби от-от мала закритися. Він щиро не розумів, чому старий Бао не хоче витратитися бодай на дрібний ремонт. Як узагалі вести справи в такому вигляді?
— Лінлін, я повернувся! Лінлін, моя маленька Лінлін, ти сумувала за мною... Лінлін? — загорлав Мо Фань, щойно переступивши поріг, почуваючись тут, наче вдома.
Апас зайшла слідом і, роззирнувшись, помітила білу кицьку під старим стільцем. Як щира любителька всього пухнастого, вона підняла тваринку на руки:
— Ти її шукаєш?
Тієї ж миті сходами спустилася й сама Лінлін. Вона поглянула на Мо Фаня, а тоді на Апас.
— Не чіпай мою кицьку, — холодно кинула вона.
Сьогодні Лінлін не зібрала волосся у звичні два хвостики — воно розсипалося скуйовдженим пасмом, певно, вона щойно дрімала. Обличчя стало помітно дорослішим, менш по-дитячому милим, ніж завжди. «Оце так, — подумки вигукнув Мо Фань, — навіть Лінлін так виросла! Уже й не та мила дівчинка, яку я пам'ятаю. Ніяк не звикну!»
Він ступив уперед і розкинув руки:
— Лінлін, сумувала за мною? Ану обійми... стривай, у тебе, бачу, і груди підросли?