Трансляція гурмана випадково зафіксувала весь інцидент. Хтось у мережі перетворив останню хвилину його життя на відеоролик, який блискавично розлетівся серед користувачів. Менш ніж за годину вся Європа вже знала: Афіни атакує Титан-Тиран Срібного Місяця!
У дикій природі водилося безліч видів демонічних істот: одні вражали колосальними розмірами й масивними тілами, інші ж виглядали настільки моторошно, що могли легко забезпечити людині нічні жахи на все життя. Саме тому чимало країн суворо забороняли поширювати відео чи зображення монстрів в Інтернеті. Відчайдухам, які магами не були, лишалося тільки живити свою уяву тією скупою інформацією про Викликаних Звірів, що потрапляла у відкритий доступ.
На жаль, мертвий тепер гурман мав чималу аудиторію, і тисячі людей на власні очі побачили справжній вигляд Титана-Тирана Срібного Місяця прямо під час ефіру. Титани-Тирани, щоправда, час від часу блукали околицями Афін, та ніколи не наближалися до безпечної зони ближче ніж на три кілометри, тож здебільшого люди бачили лише розмиті силуети вдалині й ніколи не стикалися з такою масивною потворою, як на цьому відео.
Вулиці, де все сталося, лежали біля підніжжя гір. Пологі схили навколо Афін здавна слугували природним бар'єром — і раптом з-за них виринула голова з налитими кров'ю очима та злісним поглядом. Таке видовище приголомшило б навіть мага, що вже казати про звичайних мешканців.
(ПП: YEAAAAGER.mp3)
Новина розлетілася мережею з вірусною швидкістю. Багато хто гадав, скільки ж жертв забрала атака, — зважаючи на гігантські розміри Титана-Тирана, він міг би зрівняти із землею цілий район за лічені хвилини!
— Прокляття, оці виродки із Зали Лицарів! Прибудь вони хоч на секунду пізніше — і я був би вже мертвий! Цей Титан-Тиран Срібного Місяця божевільно сильний: пробив усі мої захисти одним-єдиним ударом! Мене відкинуло на кілька вулиць, і я з розмаху вгатився в офісну будівлю. Пощастило, що робочий день уже скінчився, — інакше міг би прикінчити кількох гарненьких офісних працівниць.
— Це занадто страшно. Чому ви заздалегідь не попередили мене, наскільки сильний цей Титан-Тиран Срібного Місяця? Я лише жалюгідний Просунутий Маг. Може, хоч раз перестанете мене мучити?! — Чжао Ман'янь ледь не плакав.
— Та все нормально, не переймайся, ти ж тепер в Афінах. Зламана ліва рука, праве плече, ребра, спина, вивихнута щелепа, роздавлена долоня й розтрощені коліна — дрібниці для Цілителів Храму Парфенону! — утішав друга Мо Фань, дивлячись на нього, що лежав на білих ношах.
Не будь Чжао Ман'янь настільки покалічений, він би миттю підскочив і кинувся битися з Мо Фанем на смерть.
— Нам справді пощастило, що Чжао Ман'янь опинився поруч, коли це сталося. Він устиг захистити людей на вулиці від того валуна! — сказала Бріанка.
— Я йду на пенсію, з мене досить цих ігор зі смертю. Інші Просунуті Маги раз на рік до смерті лякаються, стикаючись з істотою рівня Командира, а кількість потвор рівня Правителя, яких я зустрів цього року, перевищує кількість дівчат, яких я підчепив. Далі так я не можу! — загорлав Чжао Ман'янь.
— Та подивись на себе, з тобою все чудово... Апас, нехай йому насниться щось приємне. Нічого серйозного, самі дрібні поранення, — промовив Мо Фань.
— Е-е... ми провели ретельний огляд. У нього кровотеча внутрішніх органів, і пошкодження різного ступеня. Кістки ми вилікувати можемо, а от за органи взятися не наважимося, — заперечила Цілителька з лікарні.
Очі Чжао Ман'яня округлилися: він був за крок від істерики.
— Апас, чого ти чекаєш? Мерщій! — випалив Мо Фань.
Апас стояла між Мо Фанем і Чжао Ман'янем. Її очі раптом спалахнули золотим сяйвом, сліпучим, мов схід сонця, — і дикий вираз обличчя Чжао Ман'яня вмить розслабився. За кілька секунд він уже міцно спав на ношах.
— Медсестро, можете влаштувати його перевезення до Храму Парфенону? — звернувся Мо Фань.
— Храм Парфенону — це не те місце, куди можна просто зайти з вулиці! — обурилася Цілителька, яку Мо Фань щойно назвав медсестрою.
— Я попрошу Лицаря Драво забрати його, — озвалася Лен Цін.
— Як його так пошматувало? — не втримався від запитання Мо Фань.
Му Бай, який майже не постраждав, засміявся:
— Хлопець він, попри свій набридливий язик, доволі шляхетний. Ми вже готувалися відступати. Валун насправді нікого не зачепив, навіть того гурмана, що вів трансляцію, — його врятувала Гайді. Ефір перервався лише тому, що Магія Простору вивела з ладу апаратуру, а не тому, що валун прибив хлопця, як розтрубили в Інтернеті! Коли ми вже збиралися йти, Гайді почула дитину, що гралася в схованки неподалік. Друзі малого давно розбіглися, рятуючи власні шкури, а він причаївся й сидів тихо. Ми вже думали, йому кінець, аж тут Чжао Ман'янь відважно кинувся на допомогу — от і маємо такий результат.
— Угу, навіть наставницю Бріанку відкинуло ударом Титана. Не встигни Лицар Срібного Місяця вчасно, Чжао Ман'янь, найпевніше, уже лежав би мертвий... усе висіло буквально на волосині, дитина опинилася майже під ногою потвори, — підтвердила Гайді, чиє ставлення до Чжао Ман'яня після цього випадку теж помітно змінилося.
— Вражаюче, молодець, — кивнув Мо Фань і, повернувшись до Апас, спитав: — Е-е, Апас, ще не пізно змінити сон? Треба було замовити йому щось приємніше.
Гайді, Му Бай, Бріанка й Лен Цін просто заніміли.
Попри чутки, що блискавично розліталися мережею, уряд швидко прояснив ситуацію, поклавши край паніці. Проте цей Титан, на відміну від тих, яких місто вже відбивало раніше, був рішуче налаштований зрівняти Афіни із землею й навіть не думав відступати, коли на місце прибули люди із Зали Лицарів.
Діставшись західної частини міста, Мо Фань застав Титана-Тирана Срібного Місяця, що шаленів на спорожнілих вулицях. У небі кружляло кілька Лицарів Срібного Місяця, на землі напоготові стояло кілька загонів Лицарів Блакитної Зірки, а Лицар Золотого Сонця, віддаючи накази з вершини телекомунікаційної вежі, спостерігав, як молодші лицарі вибудовують магічні формації. Формація Покарання Блискавкою замкнула Титана в пурпурову клітку — сяйво різних Елементів спалахувало на темних вулицях, зливаючись у справжній Елементальний шторм, що безжально шмагав потвору.
Титан-Тиран Срібного Місяця видав оглушливий рев, який почуло все місто, — та навіть попри масовані атаки не відступив ні на крок.
Безрозсудно прорвавшись крізь Формацію Покарання Блискавкою, він кинувся просто на Лицаря Золотого Сонця, що керував боєм.
Заскочений зненацька, лицар у паніці поспіхом застосував Верховне Закляття Вітру.
Шабля Тисячі Листків пронеслася небом, наче блакитні коси, — вітряні леза врізалися в Титана-Тирана, здіймаючи навколо суцільний металевий брязкіт!
Шкіра потвори виявилася міцнішою за сталь: Закляття Вітру не завдало їй жодної шкоди. Тоді Титан раптом викинув кулак уперед з усієї сили!
Удар підняв потужний порив вітру, що зловісною силою обрушився на Лицаря Золотого Сонця і розтрощив Шаблю Тисячі Листків — Закляттю Вітру не лишили жодного шансу!
Вибухова хвиля відкинула Лицаря геть, і гучний гуркіт луною рознісся по всьому місту.
Мешканці Афін звели очі на тремтяче нічне небо...
В Афінах завжди було спокійно. Зазвичай люди й далі жили своїм мирним життям, навіть коли на заході спалахувала битва, — та шквальний вітер від того удару цього разу порушив звичний ритм. Втім, тривога тривала недовго: люди просто поцікавилися, що там відбувається, і повернулися до своїх справ, знаючи, що Зала Лицарів уже діє. Наче камінь, кинутий в озеро, — брижі здійнялися й швидко розійшлися.
— Цей удар міг би вбити Лицаря Золотого Сонця, та схибив трохи, — зауважив Мо Фань, спостерігаючи за всім цим.
— Він не схибив — він цілив у місто! — виправила його Апас.
— Тобто він намагався... — Мо Фань озирнувся.
Храм Парфенону розташовувався просто в Афінах. Навіть якби щось трапилося, під загрозою опинилися б хіба околиці — навряд чи небезпека дісталася б самого серця міста. І все ж Титан-Тиран уперто проривався до центру, хоч і розумів: пройти крізь лінію лицарської оборони йому не судилося.
Навіть без аналізу Апас Мо Фань легко відчував лють і відчай потвори. Вона нагадувала чоловіка середніх літ, який утратив єдину свою кровинку і, збожеволівши від горя після кількох днів удаваного спокою, наважився нарешті на відчайдушний крок.
Титан-Тиран міг би втекти — проте не став. Кров лилася з нього струмками, а він і далі вперто сунув до центру міста: закляття гатили по ньому, наче з гармат, та жодне не могло зупинити його кроків...
Потужні пориви вітру від зіткнень раз у раз розліталися навсібіч. Мо Фань з Апас стояли на даху будівлі; Титан опинився зовсім близько, проте не звертав жодної уваги на тих, хто не стояв на його шляху, — Мо Фань лише спостерігав, як потвора проходить повз...
Аж раптом Титан обернувся й утупився у дві крихітні постаті на даху; годі було зрозуміти, хто саме з них привернув його увагу.
— Усім стороннім негайно залишити територію! — гукнув до них Лицар Срібного Місяця.
Мо Фань з Апас навіть не поворухнулися — йти нікуди не збиралися.
Титан-Тиран невідривно дивився на них. Очі його були завеликі й поцятковані кривавими прожилками — розібрати, на кому саме зупинився його погляд, було майже неможливо!