Берлени були порівняно новим відомим кланом у Греції: стрімко піднялися за останні роки під орудою жінки з дрібної, майже забутої родини. На превеликий подив Мо Фаня, рефлексологічний центр, куди його водив Чжао Ман'янь, теж належав саме Берленам.
Зазвичай кожен клан, що злітав так швидко, мав видатного представника, який приваблював у свої лави інших магів, а заразом збирав під одним прізвищем усю рідню. Берлени ж виявилися винятком — до прізвища тут ставилися без особливого пієтету, тож члени клану носили абсолютно різні прізвища!
(ПП: Пієтетом називають глибоку повагу, шану або благоговійне ставлення до кого-небудь чи чого-небудь)
— Я зустрічалася з нею двічі. Особистість справді вражаюча, а ще, до речі, вона красуня, — повідомила їм Лен Цін.
— Це добре: такому чоловікові, як я, з вродливою леді завжди легше знайти спільну мову, — безсоромно заявив Мо Фань і, кивнувши на Апас, додав: — Бачиш, навіть цей чарівний ангел не встояв перед моєю харизмою. Правда ж, Апас?
— Хе-хе... — Апас видавила із себе сухий смішок, дивлячись на нього з неприхованою зневагою.
Лен Цін лише посміялася з їхньої короткої перепалки, чекаючи перед воротами маєтку. Незабаром ті відчинилися.
— Повідомте вашій пані, що прибула Лен Цін з Магічного Міста Китаю, — попросила вона.
— Так, мадам. Зачекайте, будь ласка, тут, — кивнув дворецький у смокінгу.
Чекати довелося недовго. Дворецький провів їх у сад, напоєний ароматом блакитних квітів, вишукано впорядкований, а в самому його центрі розкинувся штучний ставок — такий прозорий, що здавався велетенським сапфіром, вправленим у ландшафт.
Біля води височіла будівля, від якої над ставком тягнувся скляний коридор, а на самій воді розмістилося кілька білих альтанок з обіднімим столами й стільцями. Голова клану — жінка — сиділа в головній альтанці, чекаючи на несподіваних гостей.
— Що взагалі відбувається? Хіба ми просто не з візитом прийшли? Чому таке відчуття, ніби ми потрапили на якесь таємне побачення? — Мо Фань був геть спантеличений.
Здивувалась і Лен Цін: столи та напої явно готували заздалегідь, хоча біля входу вони чекали лічені хвилини.
— Сюди, будь ласка, — ввічливо запросив дворецький.
Утрьох вони пішли слідом назустріч голові клану. Вона й справді була красунею — надто очима, блакитними, мов озеро, і сяйними, мов зорі; шляхетна постава відчувалася в ній ще до того, як вона промовила бодай слово.
— Мм? — здивовано пробурмотіла жінка, коли Лен Цін із супутниками підійшли ближче.
— Розі! — вигукнула Лен Цін, помітивши на її обличчі розгубленість.
Тим часом інший дворецький з протилежного боку вів до альтанки трьох азіатів.
Розі аж здригнулася, переводячи погляд на нову групу.
Дворецький, який супроводжував Мо Фаня з компанією, збагнув, що привів, вочевидь, не тих гостей. Миттю начепивши винувату гримасу, він звернувся до Лен Цін, Мо Фаня й Апас:
— Перепрошую, моя пані зараз буде зайнята прийомом трьох важливих...
— Лен Цін, ти якраз вчасно! Я саме мала приймати трьох гостей, теж із Магічного Міста Китаю, — подумала, раз ви всі з одного міста, вам буде легше знайти спільну мову. Не проти? — Розі не дала дворецькому договорити: підвелася й сама підійшла привітати Лен Цін.
Незручність Лен Цін відчула вже й без пояснень — дворецький явно переплутав їх з іншою групою.
Розі, як виявилося, готувала прийом для трьох гостей із Китаю, а дворецький, вочевидь, погано розрізняв азіатські обличчя: вирішивши, що це і є ті гості, він відразу провів Мо Фаня з супутниками всередину. А тим часом інший слуга саме вів справжніх запрошених — просто слідом за ними.
Проте, почувши слова Розі, Лен Цін миттю відкинула ніяковість.
Розі запропонувала їм сісти й попрямувала до скляного коридору зустрічати трьох інших важливих гостей.
— Сьогодні в мене раптово опинилися гості з вашого міста — я насмілилась запросити їх повечеряти разом із нами. Сподіваюся, ви не проти, — з лагідною усмішкою мовила Розі, кивнувши Мо Фаню та решті, що вже посідали за стіл.
— Чому б і ні? Ми знаємо, скільки у вас зв'язків, тож радо познайомимося з іще одними талановитими молодими магами, — озвалася молода леді, що йшла попереду своєї групи, — голос у неї був м'який і заспокійливий.
— Не проти, аби тільки не дратували, — додав вродливий чоловік і, договорюючи фразу, мигцем зиркнув на Апас. Очі його зблиснули, щойно він відчув її незвичний темперамент.
Невинність і спокуса рідко вживаються в одній дівчині — та в Апас він побачив обидві риси разом. Перше враження було про чисту, наївну натуру, проте шкіра, постава й лінія брів виявилися напрочуд звабливими!
Розі помітила неприязний тон красеня, але, хай там як, роль ідеальної господині доводилося грати до кінця.
На щастя, стіл виявився достатньо великим для обох компаній, а збоку знайшлося ще кілька вільних стільців — лишалося тільки підсунути їх і розкласти прибори. Ніщо не видавало, що стіл накривали в останню хвилину.
— Це ти! — здивовано вигукнула азіатська леді, щойно погляд її впав на Мо Фаня.
— Ого! — тільки й видав Мо Фань.
— Молодий майстер клану Бай! Оце дивина — зустріти вас тут, серед грецької екзотики. Чи, може, вас приваблює саме Розі, красуня клану Берленів? — Му Нусінь сіла навпроти Мо Фаня з усмішкою; тон її звучав спокійно, хоч крізь нього й прозирало неабияке здивування.
— Е-е... — Мо Фаню миттю стало ніяково: жінка, виявляється, досі пам'ятала той давній випадок.
Ото збіг: під час його візиту до Шанхайського клану Му вже траплялося подібне непорозуміння — Му Нусінь тоді сплутала його з Бай Хунфеєм із клану Бай, і врешті все обернулося на курйоз. Натрапити на неї знову, цього разу в Греції, та ще й одразу після того, як дворецький сплутав їх із гостями Розі, — такого Мо Фань точно не чекав.
— Клан Бай? Ти — Бай Хунфей? Пф! — вродливий чоловік зміряв Мо Фаня поглядом і презирливо гмикнув.
Мо Фаню аж мову відняло. Що цей Бай Хунфей знову накоїв? Чого цей тип реагує так, ніби готовий викликати його на дуель від однієї лише згадки імені?
— Ого, схоже, Лен Цін збиралася познайомити мене з якимось видатним красенем. Чудово, що ви вже знайомі, — плавно втрутилася Розі.
Те, що дві компанії виявились знайомі, не надто її здивувало: населення Китаю величезне, проте вище товариство й відомі клани там — доволі тісне коло, а вже якщо обидві сторони ще й з одного міста, дивуватися й поготів нема чому.
— Звісно, я давно хотіла запросити цього загадкового юнака в гості, та він так і не з'явився. Виходить, я не така чарівна, як сестричка Розі, — якби не вона, я б і не мала нагоди познайомитися, — Му Нусінь пильно подивилася на Мо Фаня.
— Му Нусінь, годі мені лестити. Що ти робиш в Афінах? — поцікавився Мо Фань.
— Останнім часом маю тут справи, та й з сестричкою Розі в нас виявились спільні цілі... — відповіла та.
Мо Фань пригадав: Му Нусінь — ділова жінка, з головою занурена в заробляння грошей. У магії вона, можливо, й не тямила нічогісінько, проте фінансами всього шанхайського клану Му, попри юний вік, керувала саме вона!
— Виходить, часто їздиш за кордон витрушувати гроші з іноземців, — зауважив Мо Фань.
— ХА-ХА, можна й так сказати! — розсміялася Му Нусінь, явно з припіднятим настроєм від несподіваної появи Мо Фаня.
— Може, годі перемовлятися лише між собою? Нусінь, чи не пора нас належно представити? — втрутився старший із двох чоловіків.
Густі брови, на вигляд років тридцять — але тримався він із серйозністю, властивою радше п'ятдесятирічному. Найімовірніше, саме він був тут головним гостем: недарма Розі першому підносила фрукти саме йому!
— Звісно, ну... це... Бай... — Му Нусінь трохи завагалася.
— Я — Мо Фань! — підвівши погляд, спокійно назвався він сам.
Спостережливості Мо Фаню не бракувало. Спершу він подумав, що Му Нусінь назвала його Бай Хунфеєм просто заради жарту, та швидко зрозумів: вона навмисно приховувала його справжнє ім'я.
А причина могла бути лише одна — ці двоє чоловіків, вочевидь, мали на нього зуб, і то такий, про який знали чи не всі навколо.
Ворогів на батьківщині Мо Фань устиг нажити чимало, особливо серед представників інших відомих кланів.
Втім, встрявати в халепи він не боявся й у прикритті Му Нусінь не мав потреби — волів одразу брати бика за роги!
Як він і сподівався, обличчя обох чоловіків миттю спохмурніли, щойно вони почули його ім'я.
Вродливий юнак спершу зреагував на ім'я Бай Хунфея лише легким презирством, та щойно збагнув, що перед ним насправді Мо Фань, — умить схопився на ноги і втупився в нього так, ніби ладен був кинутися з кулаками будь-якої секунди.
Суворе обличчя другого чоловіка трохи перекосилося: стримуючи гнів із усіх сил, він процідив:
— Мо Фань... ну-ну, дуже добре...
— Тепер ваша черга представлятися, — безстрашно нагадав Мо Фань.
Розі просто заніміла, спостерігаючи, як розгортаються події. Знай вона наперед, чим усе скінчиться, — розсадила б гостей якнайдалі одне від одного. Усі її старання виступити люб'язною посередницею між двома компаніями пішли коту під хвіст!
Здавалося, і в Му Нусінь розболілася голова: вона поплескала Розі по плечу, силкуючись заспокоїти. Фальшива усмішка ще ніколи не діяла на таких запальних, як Мо Фань...