— Скільки нам ще до острова? — запитав Мо Фань.
— Кілометрів зо три. Побачиш його, щойно вийдемо з туману... о, ось і він! — Му Бай вказав уперед.
Яхта саме випливла з нього. Просто попереду лежав острів, суцільно вкритий дубовим гаєм, — ближче, ніж усі гадали, бо туман добряче обмежував видимість.
— Чудово. Заманюйте цю тварюку на острів — я рознесу її на друзки! — Мо Фань стиснув кулаки, і очі його азартно зблиснули.
Море знову збурилося: Жорстокий Морський Змій ринув в атаку. Прозора досі вода враз помутніла й закрутилася вирами навколо яхти!
Незліченні червоні змії вихопилися з води, злетіли в повітря і посипалися донизу, наче пружні списи.
Змії лилися суцільною зливою, кожна будучи смертельною загрозою. Незрозуміло було, чи це сам Жорстокий Морський Змій їх викликав, чи діяла якась чужинська магія, та дивні червоні плазуни промайнули крізь Водяну Завісу Чжао Ман'яня, зовсім не відчувши опору, — магічного бар'єру наче й не існувало!
Чжао Ман'янь остовпів. Водяна Завіса стояла собі неушкоджена, а червоні змії вже проскочили крізь неї — такого йому ще бачити не доводилося.
— Падаючі Промені: Священний Щит!
Чжао Ман'янь метнув промінь світла вперед; той вибухнув, ледь досягнувши потрібної точки, розсипавши в повітрі незліченні восьмикутники. За мить вони зрослися в суцільну стіну зі щитів.
Червоних змій було просто без ліку, і лізли вони з усіх боків. Золотий щит Чжао Ман'яня спромігся прикрити яхту лише з одного напрямку — цілком судно він захистити не міг!
Чжао Ман'янь віддавав усі сили, аби вберегти яхту: хутко читав нові й нові заклинання, посилаючи в повітря дедалі більше променів світла, вибудовуючи такі самі щити довкола корабля.
Магія Світла діяла набагато ефективніше. Червоні змії, врізаючись у світлові щити, обертались на калюжі бруду — їхні рештки повільно сповзали по гранях восьмикутників. Судячи з усього, ця істота була вкрай вразлива саме до Магії Світла.
Світлові щити не пускали більшість червоних змій на палубу, і яхта безперешкодно мчала вперед.
— Чудова робота, ми вже майже біля острова. У мене аж кулаки сверблять! — вишкірився Мо Фань.
Він твердо намірився змусити цю тварюку заплатити за те, що загнала їх аж сюди!
Му Бай стояв за штурвалом і виявився напрочуд вправним у безлічі речей. В океані хитало значно дужче, ніж на суші, проте він майстерно керував судном, приборкуючи хвилі собі на користь і женучи яхту стрілою до острова.
— Ми вже майже в бухті, готуйтеся... — гукнув Му Бай, вишукуючи поглядом зручне місце для швартування.
Їм пощастило: з того боку острова, куди вони прямували, виявилася саме бухта, а не прямовисна скеля, і жодних небезпечних рифів поблизу теж не спостерігалося. Яхта мчала до берега, осідлавши хвилю...
Аж раптом Му Бай помітив вервечку яскравих парасольок уздовж пляжу.
Парасольок?
Му Бай аж здригнувся. Придивившись до берега, він розгледів там купу людей — з такої відстані вони здавалися крихітними чорними цятками, майже невиразними.
— Дідько, нам не можна на острів! — Му Бай різко вивернув штурвал, і яхта закрутилася на неспокійній воді.
— Трясця, ти серйозно надумав дрифтувати на моїй яхті?! — заверещав Чжао Ман'янь.
— Му Баю, що ти виробляєш? — розгублено запитав Мо Фань.
Як їм тоді боротися з Жорстоким Морським Змієм, не ступивши на острів? Такими темпами всі троє скоро підуть на дно океану!
— На острові люди, це курортна зона! Якщо заманимо туди потвору, багато хто загине! — випалив Му Бай.
Мо Фань був такий зосереджений на Жорстокому Морському Змії, що навіть не роздивився острів як слід. Зирнувши тепер коротко, він теж помітив натовп на пляжі.
Бухта острова Факарун...
Якась європейка почула дивний шум із боку моря. Скинувши сонцезахисні окуляри, вона втупилася в потемнілу воду й небо, що раптом окуталося мороком. З глибин піднявся велетенський змій — голова його ледь не сягала чорних хмар, а тіло здіймалося, мов масивна вежа.
Це видовище добряче приголомшило жінку — вона геть забула, що засмагає без верхньої частини купальника!
Втім, людям на пляжі було не до милування її розкішним тілом: усі до одного вони витріщилися на океан, широко розплющивши очі.
Ще мить тому світило сонце, аж тут небо потемніло вмить, щойно лихий змій виринув із глибин. А найбезглуздіше — біла яхта, огорнута золотим сяйвом, мчала просто в ці розбурхані води!
— Дідько, вони там геть без клепки? Чому не тікають?! Вічно нарікають на нас, китайців, мовляв, ми пхаємо носа не у свої справи, а самі, бач, нічим не кращі! Чого вони й досі не дають драпака? — вилаявся Чжао Ман'янь.
Вони не могли пристати до острова, поки на пляжі лишався натовп!
Якби це був хтось рівня Командира, вони могли б впоратися, утримавши його в межах бухти, без сумніву. Але потвора рівня Нижчого Правителя, май вона час, могла й цілий острів пустити на дно. Наражати невинних людей на таку небезпеку, заманюючи туди чудовисько, вони не наважувалися.
— Що нам тепер робити? Якщо спробуємо обійти острів, нам гаплик! — у Мо Фаня аж голова заболіла.
І чого цей острів, на який вони натрапили, конче мав виявитися курортним? Невже люди не тямлять, наскільки небезпечними стали нині океани? Чи не простіше було б триматися подалі від води?!
На твердій землі Мо Фань володів магією значно впевненіше, а тут, серед хвиль, йому було непросто — тим часом Чжао Ман'янь, Гайді й Му Бай самотужки з істотою рівня Нижчого Правителя точно не впоралися б!
— Апас, не стій як стовп, придумай щось! — огризнувся Мо Фань.
— Якщо навіть із такою халепою не годен дати ради, то ти не гідний бути моїм господарем, пф! — холодно відрізала Апас.
— ... — Мо Фань такого приниження за подібних обставин точно не сподівався!