Енергія Електрогармати вибухнула просто всередині Кістяної Мумії. Смертельні промені спалахнули, мов моторошний проблиск світла під час сонячного затемнення, і блискавка прошила кістки наскрізь, перетворивши їх на попіл!
Колосальна сила підкинула Кістяну Мумію в повітря, де незліченні розряди блискавок безжально шматували її, поки та дико перекидалась!
Далеко не кожна частина її тіла виявилась такою міцною, як здавалося на перший погляд. Вразливі місця миттю знищила енергія Електрогармати, і шматки плоті розлетілись, розсипаючись по підлозі.
Попіл від її кісток здійнявся в повітря. Решта групи заворожено дивилась на руйнування, які Електрогармата спричинила в камері, — знадобився певний час, щоб оговтатись від шоку!
Нехай Кістяна Мумія і не належала до рівня Правителя, вона все ж безсумнівно лишалась однією з найсильніших істот рівня Командира в Піраміді. Та навіть попри це Мо Фань покалічив її одним-єдиним Закляттям Блискавки!
Зазвичай лише Верховне Закляття мало шанс одним ударом убити істоту рівня Командира в Періоді Просування. Магія Блискавки Мо Фаня явно впритул наблизилась до міці Верховного Закляття — руйнівну енергію відчували навіть за кілометр від епіцентру!
Кістяна Мумія отримала тяжкі поранення, тож команді не склало жодних труднощів добити її, і невдовзі камера була повністю зачищена. Усі четверо дверей відчинились.
— Мо Фаню, ти застосував Благословення Божої Печатки до свого Елемента Блискавки? — не втримався від запитання Шрів.
— Ага, обрав саме Елемент Блискавки, — кивнув Мо Фань.
— Тоді не дивно... хоча навіть із Благословенням Божої Печатки твоя Магія Блискавки просто шалено могутня, — промовив Шрів із заздрістю в очах.
— Пф, це Благословення мало належати нам! — сердито буркнула Міос.
Благословення Божої Печатки назавжди збільшувало базову шкоду елемента, і кожен маг мріяв накласти на нього руки. Саме воно робило Мо Фаня таким неймовірно сильним монстром!
— Досі живете минулим, га? — байдуже відрізав Мо Фань.
— Але я й подумати не міг, що твоя Магія Блискавки буде настільки могутньою навіть із Благословенням та першокласним Насінням Душі Блискавки, — вів далі Шрів.
— Це тому, що я використовую Просунуте Закляття Блискавки четвертого рівня: додатково посилив Тихий Смертельний Розряд, — пояснив Мо Фань.
Ге?
Він щойно сказав, що прокачав Просунуте Закляття Блискавки до четвертого рівня?
Усі миттю обернулись, а очі їхні округлились від подиву.
— Мо Фаню, для посилення Просунутого Закляття Блискавки потрібно триста сорок три Есенції Душі Рядового рівня! — усміхнувся Шрів, гадаючи, що Мо Фань просто жартує.
— Я в курсі. Посилив їх усі, — невимушено відповів Мо Фань.
— Серйозно? — випалила Міос.
— Хіба це не очевидно після того, як ви побачили міць Електрогармати? — зазначив Мо Фань.
Обличчя решти вмить спотворились дивними гримасами. Зовні вони здавались спокійними, а всередині кожен ледве стримував бажання повалити Мо Фаня на землю й вибити з нього все лайно!
Триста сорок три Есенції Душі Рядового рівня! Якщо ринкова ціна однієї такої есенції коливалась близько п'яти мільйонів, це означало: Мо Фань витратив на посилення закляття один і сім десятих мільярда!
Мільярд і сімсот мільйонів — колосальна сума навіть для Верховного мага, а Мо Фань спустив усе це просто на покращення власного Просунутого Закляття. Такого марнотратника в цілому світі годі було й шукати!
— Сучий ти сину, ти що, використав на це і мої Есенції теж? Я тебе вб'ю! — люто загорлав Саєд, коли раптом його осінило.
Мо Фань лише недбало поколупався у вусі. Ці погрози він чув у Піраміді вже незліченну кількість разів, та Саєд так ніколи й не наважився перейти до діла.
— Твоїх Есенцій на це й близько б не вистачило, — зневажливо пирхнув Мо Фань.
Чжао Ман'янь, безсумнівно, знав Мо Фаня найкраще з усієї групи. Він давно розумів: Мо Фань — живе втілення слова "нувориш". Той уже посилив свої Базові та Середні Закляття, деякі навіть до п'ятого рівня...
(ПП: Нувориш (від фр. nouveau riche — «новий багатій») або скоробагатько — це людина, яка швидко розбагатіла і перейшла до вищого соціального класу. Це слово зазвичай має зневажливий відтінок, оскільки такі люди часто демонструють вульгарність, не мають аристократичних манер та схильні до надмірної, показової розкоші.)
Та Чжао Ман'янь ніяк не очікував, що товариш прокачає ще й Просунуте Закляття!
От це мажор!
Родина Чжао вважалась найбагатшою в Китаї, та порівняно з марнотратством Мо Фаня всі вони видавались просто бідняками!
Небеса нарешті змилостивились над групою. Вони успішно здолали всіх охоронців у решті камер.
Усі аж тремтіли від полегшення, переступаючи поріг останньої камери. У Піраміді вони провели понад два місяці — не знайди вони виходу знову, точно з'їхали б з глузду.
На щастя, охоронець останньої камери не належав до рівня Правителя, ба навіть виявився слабшим за Кістяну Мумію. Зрозумівши справжню силу цієї потвори, кожен відчув, наче скупався в священному світлі й піднісся до самих небес!
Нарешті... їхня нескінченна пригода в Камерах Мумій добігла кінця. Забрала вона трохи більше двох місяців, та здавалось, ніби минули цілі роки!
Дійшовши до кінця проходу й переконавшись, що той більше не веде до чергової камери, усі посідали на землю, полегшено всміхаючись.
— Шріве, знаєш що? Була б це ще одна камера — б'юся об заклад, я б уже пошинкував бт тебе на шматки! — Чжао Ман'янь поплескав Шріва по плечу.
— Нам варто більше довіряти одне одному. Якщо я готовий вести вас уперед, це безумовно правильний шлях! — гордовито пирхнув Шрів.
Вийшовши з приміщення, вони побачили перед собою довгі сходи, і важко було навіть уявити, скільки сходинок. Кожна здіймалась десь на метр заввишки, наче їх будували спеціально для велетня.
— Нам треба туди, нагору? Ти впевнений, що камера Хуфу саме там? — запитав Мо Фань.
— Безсумнівно, — впевнено промовив Шрів.
Група почала підійматися сходами. Кам'яний підйом нагадував велетенську гору — минув чималий час, а вершини все ще не було видно.
— Тільки не кажіть мені, що це знову нескінченна петля? — стривожено озвався Чжао Ман'янь, досі не бачачи кінця цього сходження.
— Цього не може бути, я впевнений: цей шлях веде прямісінько до камери Хуфу! — наполягав Шрів.
За кілька хвилин підйому вони раптом помітили незвичний білий об'єкт кольору снігу. З їхнього ракурсу проглядав лише його край, що випромінював спокійне блакитне сяйво.
— Компас Світанку і Заходу, це точно він! — радісно вигукнув Шрів.
Решта теж не тямилась від радості!
Вони знали, що подорож буде небезпечною, та ніхто не очікував, що вона обернеться суцільними тортурами. Хай там як, зрештою вони таки впоралися!