Вода почала спадати ще швидше. Спершу вона витікала через двоє дверей у стінах, і ніхто не знав, куди саме — до інших камер чи кудись іще. Та коли Мумія-Радник загинула, вода ринула ще й ліворуч і праворуч. А коли вона зійшла повністю, у стінах відкрилися ще двоє дверей.
Шрів знав, у які двері їм слід іти, але після всього пережитого команда ледь трималася на ногах.
— Перепочиньмо. Нам усім треба набратися сил перед тим, як іти далі, — слабким голосом запропонував Мо Фань.
Він би збрехав, якби сказав, що почувається добре після того, як прийняв на себе стільки блискавок. Мо Фань відчував, що зараз навіть істота рівня Командира змогла б без проблем його прикінчити.
Група посідала на землю і почала обробляти рани. Їхньою найбільшою помилкою було те, що вони не взяли з собою Цілителя. Маг зцілення за кілька хвилин зняв би втому і вилікував би рани від блискавок. А так, лише за допомогою ліків, на відновлення піде кілька днів.
Завдяки перевагам своєї демонічної плоті Мо Фань оговтувався значно швидше за інших. До того ж у нього були ліки, які з любов'ю приготувала для нього Є Сінся. Уже через півтора дня відпочинку він відчув, що не може всидіти на місці.
Розплющивши очі, він помітив: решта ніби поринула в якусь дрімоту.
Насправді вони були в глибокій медитації. Маг міг увійти в стан напівсну-напівмедитації, щоб швидко відновити енергію. З ліками цей процес ставав ще ефективнішим. Зазвичай у такому стані маг залишав лише крихту свідомості. Вони майже спали, якщо не відчували жодного ворога із смертоносними намірами. І, звісно, не чули, про що говорять інші.
— Ти й справді ненормальний, — пролунав голос Му Бая з-за спини. Мо Фань гадав, що він єдиний, хто вже прокинувся.
— А ти чого не відпочивав? — запитав Мо Фань.
— Я не був поранений, — відповів Му Бай.
— Логічно. Чекати, поки всі відновляться, так нудно, — сказав Мо Фань.
— Тобі не здається, що варто звернути увагу на ту істоту нагорі? — Му Бай вказав на Павука-Мисливця над ними.
Павук-Мисливець був надзвичайно слабким і боязким. Решта навіть не стала марнувати на нього час. Потвора теж не наважилася мститися за свого господаря.
Насправді зустріти таку лякливу демонічну істоту було великою рідкістю, попри її загрозливий вигляд!
— Це просто нікчемний павук, навіщо нам витрачати на нього час? — здивувався Мо Фань.
— Хіба Шрів не згадував, що в Пірамідах панує сувора ієрархія? Низькорівневих слуг тут десятки тисяч, і вони приречені вічно прислужувати знаті... — серйозно промовив Му Бай.
— В епоху Фараонів дев'яносто дев'ять відсотків людей були рабами знаті. Хіба не логічно, що Фараони та аристократи продовжили правити так само й після того, як стали нежиттю? — відповів Мо Фань.
— Вони б могли просто мирно насолоджуватися своїм статусом. Навіщо їм постійно атакувати міста живих? Хіба вони не втрачають своїх мертвих солдатів даремно? — заперечив Му Бай.
— Нежить безжальна і дика. Вбивати для них — те саме, що для нас їсти і пити. Це їхня базова потреба, — пояснив Мо Фань.
— Можливо, це стосується нежиті в Стародавній Столиці, але боюся, з єгипетською нежиттю все інакше. Особливо якщо зважити на їхню сувору ієрархію в цій Піраміді. Так, смерті можуть влити свіжу кров в армію мерців, але живі істоти все одно рано чи пізно вмирають. Володарі нежиті могли б просто дочекатися цього. Їм абсолютно немає потреби марнувати свої війська на атаки міст, — виправив його Му Бай.
Мо Фань уважно вислухав аналіз Му Бая. Спершу він думав, що той просто ділиться думками, але якщо поміркувати логічно, то справді складалося враження, ніби єгипетська нежить переслідує у своїх війнах зовсім інші цілі.
— Ти ж бачив той басейн, коли ми тільки зайшли. Це есенція, яку Піраміда очистила, зібравши купу мстивих душ, самотніх духів та ненависті із зовнішнього світу... — вів далі Му Бай.
— Угу, ця Піраміда схожа на фабрику. Таких таємних камер, мабуть, тут чимало. Та, в яку ми впали, була лише однією з них. Як би така гігантська Попеляста Буря Ненависті могла утворитися лише з тієї жалюгідної купки мстивих душ, що ми бачили? — погодився Мо Фань.
— Самотні душі, мстиві духи, ненависть... Усе це — наслідки масових убивств! Піраміди регулярно поглинають їх у величезних кількостях, як і більшість нежиті. А це означає, що саме тому Піраміди постійно ведуть війну проти людей: щоб забезпечити себе високоякісним повітрям для дихання! Якщо свіже повітря смерті фільтрується низькорівневими істотами, хіба це не означає, що слуги та Воїни Потойбіччя задовольняються лише залишками, тоді як уся есенція дістається цим Муміям у їхніх персональних камерах? — висунув теорію Му Бай.
— Ти хочеш сказати, що Піраміда використовує смерті від війн як добриво і розподіляє його за різними рівнями зрошення? — Мо Фань втупився в Му Бая, нарешті усвідомивши, наскільки ж цей хлопець розумний.
— Саме так, рівні зрошення! Ті, хто стоїть вище в ієрархії, насолоджуються більш очищеним повітрям. Їхні тіла не згнили навіть через кілька тисяч років, бо вони постійно підживлюються, що дає їм ще більшу міць... — підтвердив Му Бай.
— То ось чому вони постійно воюють проти живих! — збагнув Мо Фань, і водночас від цієї думки в нього мороз пішов по шкірі.
Люди покладалися на розмноження, щоб продовжувати свій рід, а нежить покладалася на вбивства, щоб жити вічно!
Яке ж огидне старе суспільство, які мерзенні Фараони!
— Хіба Шрів не казав раніше, що есенція транспортується в камери? Я вже обшукав усе навколо, але не знайшов жодних каналів... — продовжив Му Бай.
— Може, він десь захований? — без особливої надії припустив Мо Фань.
— Ця споруда збудована стародавньою цивілізацією. Навряд чи вони могли б створити прихований канал, не залишивши жодних слідів. До того ж структура Пірамід суворо дотримується стандартних канонів. Я колись вивчав архітектуру і впевнений: у цій камері немає жодних спеціальних каналів, — рішуче заявив Му Бай.
— І коли ти встиг стати таким експертом? — підколов його Мо Фань.
— Щоразу, коли моя культивація застрягала на певному рівні, я приділяв час вивченню чогось нового. Нові відкриття в інших сферах допомагали мені долати бар'єри в магії, — пояснив Му Бай.
— То коли ти навчився готувати афродизіаки? — не втримався Мо Фань.
Обличчя Му Бая спохмурніло, ніби він був готовий розірвати всі стосунки з Мо Фанем, якщо той ще хоч раз про це згадає.
— Та я ж жартую, кажи, що думаєш, — усміхнувся Мо Фань.
— Думаю, з цим Павуком-Мисливцем щось нечисто. Він не є низькорівневою істотою, проте надзвичайно слабкий. Він абсолютно марний, хіба що дратує своїм писком. І страшенно боягузливий. Якщо він такий нікчемний, навіщо Мумія-Радник взагалі його тримала? Просто для краси? Мені важко повірити, що вона б тримала павука так довго, навіть якби це була просто прикраса, — припустив Му Бай.
— Ти хочеш сказати, що... — очі Мо Фаня розширилися.
— Саме так, — кивнув Му Бай.
Мо Фань роззявив рота, і лише за мить, оговтавшись, спромігся вимовити:
— Це... це просто неймовірно!
— Геніально, чи не так? Тепер, коли ми розкрили цю таємницю, можливо, зможемо використати її на свою користь, — усміхнувся Му Бай.
— На свою користь? — не зрозумів Мо Фань і, побачивши усмішку на обличчі Му Бая, скривився. — Цей світ серйозно хворий. Я особисто вважаю: раз Медузи чимось схожі на людей, то, якщо заплющити очі на їхні зміїні тіла, це ще якось можна прийняти. Але павук, який абсолютно не сумісний із людиною жодним місцем... дідько, і як вони взагалі це робили? Через черевце?
Спершу Му Бай не збагнув, про що верзе Мо Фань. Але коли до нього дійшло, його губи почали мимоволі сіпатися...
— Мо Фаню, я просто вражений, наскільки брудні в тебе думки. Хто тобі сказав, що Мумія тримала павука, щоб розважити себе в самотності? Я розгадав сенс війн, які ведуть Піраміди, і з'ясував, як підживлюються Мумії в цих камерах, а ти зробив такий висновок? У тебе що, з мізками не все гаразд?! — процідив Му Бай.
— ...Та я ж просто жартував! Звісно, я зрозумів, що ти мав на увазі! — Мо Фань видавив із себе сухий смішок.
— Тоді скажи мені, для чого цей павук? — не відступав Му Бай.
— Ну... здається, мої мізки ще трохи підсмажені після того електричного шоку. Майстре Му Бай, не могли б ви мені це пояснити? — безсоромно відповів Мо Фань.
— Цей павук і є каналом, який транспортує есенцію! — випалив Му Бай.
— О, а я думав, що павук — це пасив, хто ж знав, що він... актив, опусти свого крижаного меча, ти що задумав? У тебе явно проблеми з почуттям гумору. Тепер я зрозумів: цей павук — це глечик, повний есенції. Мумія змогла прожити так довго і стати такою могутньою, бо павук перекачував есенцію в її труну через своє павутиння! — Мо Фань нарешті начепив серйозний вираз обличчя.
— Ця есенція — дуже цінна річ, — задумливо промовив Му Бай. — Гадаю, вона доступна лише істотам рівня Правителя.
— Але Шрів згадував якийсь стародавній малюнок, і першою істотою на ньому був павук. Хіба це не пояснює, чому він у цій камері? Можливо, це зовсім не той канал, про який ти думаєш, — заперечив Мо Фань.
— Це лише припущення Шріва на основі його стародавнього малюнка. Ми дізнаємося правду, коли знищимо потвору і проведемо над нею кілька експериментів. Зараз тільки ми двоє не спимо... давай зробимо це тихо, — запропонував Му Бай стишеним голосом.
— Му Баю, чому мені здається, що ти стаєш дедалі кращим у таких справах? — Мо Фань поплескав Му Бая по плечу, наче батько, який пишається тим, що його син нарешті подорослішав.
— У тебе ж є Духовна Посудина? Ти можеш забрати есенцію, а я візьму його серце та органи. Я використаю їх для створення високоякісного Магічного Артефакту, — сказав Му Бай.
— Домовилися! — кивнув Мо Фань.
Кожен отримував те, що йому було потрібно. Оскільки ділити було особливо нічого, вони вирішили роздерибанити здобич до того, як прокинуться інші!