Давні єгиптяни неабияк дбали про свою славу. Якщо не рахувати демонічного дитяти, яке Хуфу ненавидів, про статус і силу решти мумій легко здогадатися за розмірами й пишнотою їхніх камер.
Мумія з самим лише надгробком, списаним кров'ю, і справді виявилася слабшою, ніж команда очікувала, — набагато слабшою за Кістяну. Семеро магів упоралися з нею без жодних проблем.
Покінчивши з Мумією Надгробка, група рушила за вказівками Шріва назад до першої камери.
— Я вже давно вивчаю ці лабіринти з чотирма дверима. Вони нагадують кубик Рубіка: на перший погляд усе виглядає хаотично, та щойно збереш першу грань і дотримуєшся певного алгоритму, розв'язати його стає майже елементарно, — впевнено промовив Шрів, переступаючи поріг.
— Якщо ми зараз опинимося в якійсь іншій камері, клянуся, я виб'ю з тебе все лайно! — огризнувся Чжао Ман'янь.
— Це неможливо!
Зрештою група дісталася потрібної камери. Простора кімната мала форму піраміди. На самісінькій вершині чигав моторошний Павук-Мисливець, а на підлозі стояв саркофаг, інкрустований ромбоподібними агатами. Кришка була відчиненою, а поруч стояла Мумія в білому сававі, напрочуд схожа на людину. Холодні очі виблискували ледь помітною насмішкою — вона витріщилася на Мо Фаня й решту, щойно ті знову з'явилися в її володіннях.
— Вона й справді нас чекала! — у Міос мороз пішов по спині, надто коли вона побачила той невідривний погляд Мумії. Здавалося, істота стежила за ними з тієї самісінької миті, як вони покинули її камеру, а всі їхні метання вважала суцільною дурістю.
— Це, певно, один із восьми радників за часів Хуфу. Він обожнював тримати Павуків-Мисливців за домашніх улюбленців і згодовував їм кожного, хто наважувався йому суперечити. Але щоб тримати павука навіть по смерті — на таке я й не сподівався! — пробурмотів Шрів.
— У нас справді є шанси проти неї? — стурбовано спитала Гайді.
Мумія випромінювала потужну ауру Правителя. Сама її присутність пригнічувала, хоча вона ще навіть не атакувала, — і цей тиск неодмінно позначиться на швидкості плетіння заклять!
— До біса розмови, побачимо в бою. Я ще ніколи не бився з істотою рівня Правителя сам на сам, тож охоче зроблю з цього свою прем'єру! — Мо Фань безстрашно рушив на Мумію рівня Правителя.
Мо Фань і раніше перетинався з потворами рівня Правителя, та досі жодного разу не виходив проти них сам-на-сам, покладаючись лише на власні сили.
Кожна істота рівня Правителя була неймовірно могутньою — здатна за одну мить убити навіть верховного мага. Мо Фань виявив неабияку зухвалість, наважившись кинути виклик такому створінню, маючи за плечима лише просунутий рівень!
— Не збираєшся атакувати перша? Що ж, тоді не чекай пощади! — Мо Фань узявся плести Зоряну Галактику, побачивши, що Мумія-Радник просто витріщається на нього.
Мо Фань одразу пустив у хід Елемент Вогню. Три Насіння Душі Вогню злилися над ним у палаючу кулю діаметром понад тридцять метрів. Він жбурнув її в Мумію — саме так як Геракл жбурляв у ворога гігантський валун!
Вогняна куля з ревом ринула вперед, забарвивши камеру сліпучо-червоним сяйвом.
Мумія-Радник навіть не спробувала ухилитися. Щойно куля опинилася менш ніж за десять метрів, вона раптом простягнула праву руку.
Перед Мумією раптово виник дугоподібний бар'єр кольору океанської блакиті. Вогняна куля згасла тієї ж миті, щойно торкнулася його. Усього за дві секунди вогняна куля з трьох Насіннин Душі Вогню обернулася на білу пару — вигнутий бар'єр загасив полум'я вщент!
— Хіба... хіба це не Водяне Закляття? — отетерів Чжао Ман'янь.
Хай закляття й трохи різнилося від Водяної Завіси, було цілком очевидно: Мумія-Радник щойно застосувала магію — Просунуте Закляття Води!
Мо Фань не бажав визнавати поразку. Він розсіяв полум'я в повітрі, обернувши його на вогняне пір'я, і, змахнувши рукою, випустив палаючі пір'їни просто в Мумію-Радника.
Цього разу Мумія-Радник не стояла на місці. Довкола неї згустився синій туман — попри розмиті обриси, він чомусь нагадував Зоряну Галактику.
Слідом за першим виникло ще кілька туманних зон. Зрештою вони злилися в одну велетенську імлу, що накрила значно ширшу площу!
— Трясця, стережіться! — раптом загорлав Чжао Ман'янь.
— Що це, в біса, таке?! — остовпів Мо Фань.
Величезна водяна імла спалахнула синім сяйвом. У повітрі виникало дедалі більше туманних плям, заповнюючи простір за спиною Мумії-Радника. Раптом нізвідки долинув гучний гуркіт, схожий на шум водоспаду.
Питання лишалося одне: звідки тут узятися водоспаду?..
Гуркіт ставав дедалі гучнішим. З туману повільно виринула гігантська фігура — здавалося, ніби прихована в імлі гора почала рухатися просто на них.
Біла хвиля заввишки понад двісті метрів люто ринула вперед, коли та гора в тумані нарешті розкрила своє справжнє обличчя. Це виявилося цунамі, здатне легко затопити камеру аж до половини її висоти!
— Хвиля Катастрофи, це Верховне Закляття Води! Тримайтеся разом! — крикнув Чжао Ман'янь.
Решта аж заклякла на місці. Мумія-Радник виявилася справжнім магом, що контролювала воду з дитячою легкістю!
Тиск від цунамі був задушливим, поки те невблаганно накочувалося вперед. Чжао Ман'янь миттю викликав свій козир — Тіло Титана, — щоб протистояти смертоносній Хвилі Катастрофи!
Кажуть, найстрашніша сила у світі — сила самої природи. Закляття, здатне викликати хвилю масштабу стихійного лиха, лякало анітрохи не менше. Тіло Титана Чжао Ман'яня стояло переднім щитом перед групою, та невдовзі всі помітили: воно ось-ось розлетиться на друзки — сила цунамі виявилася йому не по зубах!
— Я більше не витримаю! Її міць просто божевільна! — загорлав Чжао Ман'янь.
— Ти мусиш триматися! Якщо хвиля розділить нас, ми всі здохнемо! — відповіла Міос.
Люті хвилі могли переламати людині кістки, наче сірники. Накрий цунамі когось із них — і смерть настане майже миттєво.
— У кого є захисне спорядження, зараз або ніколи! — вигукнув Мо Фань.
Чжао Ман'янь не міг застосувати все захисне спорядження воднораз, а в Мо Фаня його не було взагалі. Той міг хіба звести стіну Телекінезом, щоб стримати жахливу водяну масу, — та проти такого цунамі цей бар'єр був би не міцнішим за тонкий лист металу!