Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Маг на повну ставку

Розділ 1577 - Жертовні Пекельні Пси

0% of chapter read

— Серйозно? Невже якісь пси можуть бути аж такими сильними? — вголос здивувався Чжао Ман'янь.

— То був Цербер із трьома головами, і кожна володіла своїм Елементом. Тіло в нього теж було на диво міцне. Ми з Му Нінсюе бились із Жахливим Проклятим Цербером на горі Фаньсюе. Його Елемент Прокляття виявився неймовірно потужним — я мало не сконав від його Жахливого Проклятого Погляду, — відповів Мо Фань, поринувши в спогади про той бій.

Не опинись тоді поруч Му Нінсюе, йому б точно довелось несолодко проти того Цербера — однієї з найгрізніших істот рівня Командира, з якими він доти стикався!

— Мо Фаню, а в цих Церберів під лапами палахкотить темно-синє полум'я? — пролунав голос Му Бая з протилежного кінця залу.

— Звідки ти знаєш? Ти що, бачив таке раніше? Вони ж страшенно рідкісні! — здивовано озвався Мо Фань.

Му Бай на мить замовк, і вже наступної секунди зал наповнило крижане повітря. Слідом за цим із його боку вихопились гігантські льодяні кайдани, переплітаючись прямо в повітрі.

Му Бай спритно перестрибував між ними. Мо Фань тільки-но гадав, що це на нього найшло, аж тут три голови злетіли вгору, розтрощуючи лід на друзки, — вочевидь, намагаючись проковтнути Му Бая цілком!

Темно-коричневі тіла, охоплені полум'ям, демонічна аура і темно-синє Пекельне Полум'я під лапами. Мо Фань миттю впізнав Пекельного Цербера!

Тепер стало зрозуміло, звідки Му Бай знав, як той виглядає, — одна з таких потвор стояла просто перед ним!

— Цербер, це Пекельний Цербер! — загорлав Мо Фань.

— Тут теж один такий! — вигукнула Міос за спиною.

Мо Фань уже намірявся кинутись на допомогу Му Баю, коли виявив, що і в нього за плечима вигулькнув власний Цербер! Пекельні пси повилазили нізвідки саме тоді, коли на них ніхто не чекав. Групі не залишалось нічого, крім як рятувати власні шкури, розбігаючись просторим залом.

— Скільки їх узагалі? — крикнув Мо Фань.

— Щонайменше кілька! Поки розділяймося!

Найбільше вони боялись опинитись в оточенні й зчепитись у ближньому бою. Тож першим інстинктивним рухом під час засідки стала втеча — залишатись на місці, не знаючи точної кількості ворогів, було чистісіньким самогубством. Затисни їх у кут — і про порятунок можна було б забути!

На щастя, команда складалась із справжньої еліти. Навіть без надійних заклять для втечі завжди лишалось дороге магічне спорядження, на яке можна покластись!

Мо Фань озирнувся й побачив темно-синє полум'я звідусіль, побіжно нарахувавши щонайменше чотирьох Пекельних Церберів. Зал вражав своїми розмірами: окрім велетенського вівтаря в центрі, тут вистачало кам'яних саркофагів, статуй і колон — ідеальних сховків для цих тварюк!

— Старий Вовче, підсоби Му Баю! — наказав Мо Фань Сніговому Вовку Летючого Струмка.

За Му Баєм гналось одразу двоє Церберів. На щастя, реакція в нього виявилась блискавичною — істота рівня Великого Командира могла розірвати мага за лічені секунди!

Сніговий Вовк Летючого Струмка обожнював бої пліч-о-пліч із Му Баєм саме через його Елемент Льоду. Крижаний Домен товариша пробуджував приховану силу в родоводі вовка. Без такої підтримки Сніговий Вовк був приблизно на тому самому рівні що і Пекельний Цербер. Сам-на-сам довелось би добряче попотіти проти такого супротивника!

Щойно Вовк примчав на допомогу, Му Бай нарешті здобув мить, щоб застосувати магію. Розвернувшись, він активував Просунуте Закляття Льоду — величезна Крижана Труна впала з висоти, приземлившись зовсім поруч з одним із Церберів.

Втім, Пекельний Цербер недарма носив титул істоти рівня Великого Командира. Труна не зачепила його напряму, а мороз, що стрімко розповзся землею, зміг лише трохи сповільнити монстра.

Темно-синє Пекельне Полум'я дозволяло Церберу ступати просто повітрям. Він рвонув уперед, лишаючи за собою низку палаючих слідів у порожнечі, і спритно вислизнув з-під крижаного морозу.

Щойно ефект Труни розвіявся, хитра тварюка розвернулась назад — здатність ходити повітрям тривала недовго. Ледь торкнувшись землі, вона кинулась уперед палаючим фантомом, і всі три голови одразу дихнули полум'ям просто на Му Бая!

Пекельний подих нагадував розпечену лаву. Навіть захист Просунутого Закляття заледве встояв би, коли три однакові потоки вогню вдаряли водночас в одну ціль!

Му Бай не сподівався на таку силу Цербера. Зрозумівши, що Крижаний Щит розлетівся вщент, він хутко відступив, шукаючи мить для нового закляття.

Та щойно він позадкував, зліва раптом вигулькнула постать, огорнута темно-синім полум'ям, — ще один Цербер, значно більший за попереднього. Хитрюга давно вичікував у кутку слушної миті, коли Му Бай втратить пильність.

— Тихий Смертельний Розряд!

Чорні промені блискавки прошили наскрізь кам'яну колону й вдарили просто в Цербера, що намірявся напасти з засідки.

БАБАХ!

Від смертельного вибуху Цербера відкинуло назад, і той з усього маху гримнувся об землю.

Му Бай стояв зовсім близько — менш ніж за п'ять метрів. Від оглушливого вибуху аж заклало вуха, та це було значно краще, ніж опинитись в іклах потвори. На якусь мить йому здалось, що от-от настане кінець!

Він зиркнув туди, звідки прилетіли смертоносні промені, і побачив Мо Фаня на якомусь підвищенні.

На превеликий подив Му Бая, той сам-один відбивався одразу від трьох Церберів, ще й встигав приглядати за товаришем.

Цей хлопець, як завжди, був неймовірно сильним!

— Мо Фаню! Рятуй! За мною ганяється ціла зграя цих псів! — заволав Чжао Ман'янь звідкись здалеку, розгледіти точне місце було неможливо.

Мо Фаню було цілком байдуже до Чжао Ман'яня. Якби всю команду й винищили, той однозначно здох би останнім — з таким арсеналом захисних заклять та спорядження, з яким він міг би простояти на місці цілих три хвилини і залишитись цілісіньким.

Значно більше турботи викликали інші.

Пекельні Цербери, істоти рівня Великого Командира, значно перевершували силою Воїнів Потойбіччя. Уже сам факт, що просунутий маг здатен вистояти сам-на-сам проти хоча б однієї істоти рівня Командира, викликав повагу...

— Му Баю, протримаєшся поки що? — гукнув Мо Фань.

— Спробую! — відгукнувся той.

Поблизу він нарахував лише трьох Церберів. Доки решта не звернула на нього увагу, разом зі Сніговим Вовком Летючого Струмка проти цієї трійці ще залишався шанс!

Кинувши швидкий погляд, Му Бай помітив: Тихий Смертельний Розряд Мо Фаня рознiс на шматки одну з голів найбільшого Цербера. Дві вцілілі голови тепер люто витріщались просто на нього!

Previous chapterNext chapter