— А-а-а-а-а!
Довкола залунали крики агонії. Мо Фань зиркнув на ворожі лави й побачив, що Біломіткові Вовки вже дістали кількох бойових магів. Ті чудово вміли діяти зграєю і невпинно накидалися на тих, хто відбився від гурту, — кожен розрив і укус фарбував пісок у багряний колір.
— Дідько, вбийте вже того мага виклику! — люто загорлав маг із пишною бурою чуприною, схожою на лев'ячу гриву.
Захист Гігантських Білих Вовків вражав — дехто з них майже не поступався силою істотам рівня Командира. Решта перебувала на Стадії Еволюції рівня Воїна, і вбити їх без невпинного обстрілу цілою групою магів було майже неможливо.
Біломіткові Вовки до того ж діяли напрочуд хитро. Вони ніколи не пхалися напролом, а никали по краях бою, вишукуючи тих, кого Гігантські Білі Вовки відкидали вбік. Майже кожен маг, що опинявся сам-на-сам із ворогом, зазнавав від них тяжких ран!
Вовча зграя завдавала загонові дедалі відчутніших утрат. Кудлатий маг уже чітко зрозумів, кого треба усунути першим.
Чимало обдарованих магів здатні самотужки протистояти цілій армії, а загибель Викликаних Звірів для мага виклику — не справжня втрата. Тож кудлатий командир негайно наказав бойовим магам зосередити всю руйнівну міць на Мо Фані.
Маги льоду становили кістяк загону. У цілковитій безпеці вони невдовзі обрушили на Мо Фаня страшенну хуртовину.
З неба посипався сніг такої лавинної потужності, що змішався з Крижаними Трунами й ланцюгами з льоду!
Мо Фань підвів голову — здалося, ніби весь простір над ним запечатали, неба взагалі не було видно. Ця добіса величезна маса льоду не лишала жодної шпарини для втечі!
— Мо Фаню! — у паніці вигукнула Гайді десь за п'ятсот метрів позаду. Вона не могла зрозуміти, чому він досі не скористався Миттєвим Стрибком, щоб утекти.
— Не підходь! — відрізав Мо Фань, залишаючись на місці. Тінь хуртовини повністю поглинула його крихітну постать.
— Рука Тихого Грому! — Мо Фань схрестив руки над головою, і з них бризнуло темно-фіолетове сяйво. Світло огорнуло його, зімкнувшись у бар'єр радіусом три метри!
Фіолетове сяйво всередині бар'єра неспокійно затріпотіло, щойно в нього вдарила Магія Льоду. Енергія закрутилася шаленим вихором, наче динамо-машина під напругою!
Магія Льоду перетворювалася на льоту — здавалося, вона лише живила цей дивний механізм новою енергією!
Мо Фань широко розкинув руки — зона дії Руки Тихого Грому вмить розширилася, а разом із нею зріс і обсяг енергії, який вона могла вмістити.
Магія Льоду перетворювалася на блискавку просто в польоті: проходячи крізь зону, вона оберталась на товсті електричні розряди, що безперестанку били в Мо Фаня.
Блискавки шалено мерехтіли. Волосся Мо Фаня наелектризовано стало дибки, наче в розлюченого демона, а очі спалахнули моторошним сяйвом.
Солдати остовпіло витріщалися на Мо Фаня, що стояв у самому осерді хаотичної бурі. Невже цей хлопак — і справді людина?! Здавалося, він просто вбирав у себе всі їхні крижані закляття!
Найстрашніше — чим більше заклять у нього влучало, тим моторошнішою ставала блискавка довкола!
Дуги блискавок, завдовжки понад сотню метрів, неконтрольовано зривалися з тіла Мо Фаня, лишаючи на землі обвуглені смуги.
Ці розряди мчали з божевільною швидкістю. Один маг тіні саме намірявся вдарити з засідки, коли його звалив з ніг сніп блискавичних дуг — він гепнувся на землю й забився в судомах!
Ще більше розрядів рвонуло вперед, наче раптом луснули навпіл високовольтні лінії електропередач. Блискавичні дуги валили на землю солдата за солдатом — від найменшого дотику ті миттю непритомніли!
Крім жахливих блискавок, що хаотично шмагали людей довкола, сам Мо Фань перетворився, по суті, на грозову хмару, яка накопичила добіса величезний заряд енергії!
— Гігантський Вибух Блискавки!
Блискавка з Руки Тихого Грому ринула туди, де скупчення солдатів було найгустішим. Розряди тягли за собою дедалі більше розгалужених смертоносних дуг, завдовжки в кілька сотень метрів. Вони люто пронеслися землею й повітрям, і вибухи рознесли на друзки всі території, яких торкнулися.
Пронизливий скрегіт розітнув повітря. Територію попереду раптово поглинуло біле сяйво блискавки — здавалося, ніби весь світ умить побілів...
Скрегіт швидко стих. Настала моторошна тиша!
Сліпуче сяйво протрималося кілька миттєвостей, а тоді розгалужені блискавки, завдовжки понад шістсот метрів, закружляли в шаленому танці; за кілька секунд прогримів гігантський вибух — оглушливий, до дрижаків!
Гігантський вибух блискавки породив потужні ударні хвилі, що розкотилися майже на кілометр навсібіч, рознісши вщент бар'єр і захист магів льоду. Тих, хто ховався за ним, підкинуло в повітря, наче билинки на вітрі...
Капітан Сакс закляк від жаху, побачивши, як його людей поглинає блискавка!
Ця руйнівна міць не поступалася Верховному Закляттю! Як просунуте закляття взагалі могло завдати такої приголомшливої шкоди?
Якби він знав із самого початку, наскільки сильний цей маг виклику, — нащо було взагалі марнувати час на Вані?!
Гайді стояла позаду Мо Фаня, вирячившись на димні вирви, що лишив по собі вибух. Їй знадобився час, щоб отямитися від шоку.
Мо Фань іще не досяг верховного рівня, а вже мав силу верховного мага. Гайді досі вважала Вогняного Змія з Болота його найпотужнішим руйнівним закляттям — адже воно вимагало довгого формування. Але тепер стало очевидно: у нього в запасі не одне закляття, що перевершує рівень просунутої магії!
Важко було уявити, щоб такий елітний загін з тріском програв одній-єдиній людині, — та вибух блискавки скосив незліченну кількість солдатів. А найголовніше: їхній бойовий стрій розвалився вщент!
— Гайді, знищ того типа! — важко дихаючи, випалив Мо Фань.
— Якого саме? — розгублено перепитала Гайді.
— Прямуй за тінню, яку я випустив, — Мо Фань, хоч і добряче виснажений, усе ж спромігся викликати тінь закляттям Диявольської Ночі.
Тінь відокремилася від тіла Мо Фаня й попливла кудись убік, наче примара. Гайді хутко рушила слідом за чорною, мов смола, тінню.
— Що з тобою... ти геть блідий, усе гаразд? — Му Бай хутко підбіг, щоб підтримати Мо Фаня. Настань зараз чиясь атака з засідки — йому б точно настав кінець.
— Їх забагато, і вони швидко оговтаються. Треба схопити їхнього командира, поки вони ще в паніці, — тільки так ми гарантуємо собі шлях до втечі! — відповів Мо Фань.