Трійця дісталася дна яру й чимдуж помчала в безпечне місце.
Медузи, здавалося, чудово розуміли, що людські маги зметуть їх закляттями, якщо вони спустяться в яр, тому не наважувалися безрозсудно переслідувати свої цілі. Проте туман, що огортав спини Мо Фаня, Чжао Ман'яня, Му Бая та Гайді, нікуди не зник. Здавалося, ніби щось затуляло їм огляд, коли вони озиралися назад. У темряві виднілися лише очі домінантної самки Медузи.
— Ви вскочили у величезну халепу! — стривожено повідомив їм лідер каравану, Халла.
— Хіба ми щойно від неї не втекли? — розгублено випалив Чжао Ман'янь.
— Вас прокляли Очі Помсти, найстрашніша здібність Медуз! Жодна людина не виживала після Прокляття Очей Помсти. Так триває вже тисячі років! — суворо попередив старий Халла Мо Фаня та інших.
— Це просто велика самка Медузи. Якби навколо неї не крутилося стільки самців та Нижчих Медуз, я б уже давно зварив собі зміїну юшку, — байдуже відказав Мо Фань.
— Ні, ні, ні, не ставтеся до цього так легковажно! Очі Помсти — це жахливе Прокляття Медуз. Воно таврує вас ненавистю всього їхнього виду. Навіть такі дрібні створіння, як звичайні змії, і такі велетенські, як демонічні володарі змій, божеволітимуть, атакуючи своїх мічених ворогів! — вигукнув Халла.
— Я безмежно вдячний усім вам за порятунок мого Сталевого Броньованого Звіра, але, будь ласка, не недооцінюйте Очі Помсти. У мене був дуже досвідчений старший товариш, могутній Старший Мисливець. Він вкрав яйце Медузи неподалік Піраміди Біхеріса, і під час втечі його позначили Очі Помсти. Того дня, коли він повернувся до Нового Суеца, він продав яйце за божевільні гроші й пиячив до пізньої ночі. Саме я відвів його назад до кімнати.
— Наступного дня пообіді я пішов його розбудити, щоб разом пообідати, але коли відчинив двері, то побачив те, чого не забуду до кінця своїх днів... — похмуро розповів Чад Мо Фаню та іншим.
— Він був мертвий? — запитав Чжао Ман'янь.
— Уся кімната була вкрита зміїними слідами. Білі простирадла були забризкані моторошним червоним. Коли я відкинув ковдру, мого старшого товариша там не було. Усе, що я знайшов — це його скальп, волосся, розірваний одяг, очні яблука та пальці ніг... — Чад пригадав моторошне видовище. Його очі наповнилися жахом.
— Хіба він не був у місті? Як на нього могли напасти? — з цікавістю спитав Мо Фань.
— Це саме те, що спантеличило мене найбільше. Ми перебували в самісінькому центрі міста, де повно Заїжджих дворів Мисливців. Навколо нас було безліч могутніх магів, але мій старший товариш усе одно загинув такою жахливою смертю. Ми дійсно чули від старих друзів у барах, що з великими самками Медуз краще не зв'язуватися.
— Армія Медуз поруч із ними — це не найстрашніше, найстрашніше — їхні очі! Щойно самка Медузи покладе на тебе око, єдиний вихід — це смерть! Я завжди вважав, що це лише легенда, або, можливо, самки Медуз володіють якоюсь незбагненною для нас силою. Через постійні чутки та перебільшення вони перетворилися на жахливих істот. Але після того, як я став свідком смерті мого старшого товариша... — Чад замовк на півслові.
Порівняно з тим, наскільки він був спокійним і зібраним, коли вигадував спосіб відволікти Медуз і гарантувати безпеку каравану, зараз чоловік нагадував налякану до смерті дитину, ніби взагалі нічого не тямив у Єгипті, пустелі та Медузах.
— Померти у власному ліжку — це звучить трохи... — мороз пішов по спині Чжао Ман'яня після цієї розповіді.
Мо Фань також глибоко замислився. Як цього чоловіка могли з'їсти живцем, якщо він перебував у місті? Невже Очі Помсти самки Медузи справді такі жахливі?
— Я теж чув про Очі Помсти. Це найсмертоносніше Прокляття Медуз в Африці. Боюся, нам доведеться попрощатися, адже ми маємо інші невідкладні справи, — озвався Вані.
— Наставнику, ми що, просто так підемо? Хіба це не сталося через нас? — запитала Зої.
Деякі чутки вселяли жах, навіть якщо люди чули їх уперше. Лякала не так могутність ворога чи жорстокість і зловісність Прокляття, як те, що жертви більше не могли почуватися в безпеці навіть на власній території!
Лише уявіть, померти в ліжку у власній кімнаті в розкішному місті; поки маги не спали, вони мали різні способи відбиватися від демонічних звірів у дикій природі, якщо були достатньо сильними й досвідченими. Проте залишатися пильним повсякчас було неможливо. Жертви Прокляття просто не могли дозволити собі заплющити очі, перш ніж збагнути, як демонічні звірі примудрялися непомітно проникати в гамірне місто й добиратися до їхніх кімнат. Вони навіть не могли контактувати з близькими, адже це могло наразити їх на небезпеку... Постійне очікування неминучого удару Прокляття було найгіршими тортурами!
— Ми нічим не можемо їм допомогти. Це ми привели Медуз до каравану, але зрештою саме вони вирішили розвернутися, — твердо відрізав наставник Вані.
Люди з Європейського Університету, вочевидь, чули про це Прокляття раніше і без вагань вирішили піти геть. Вані також зрозумів, що не має жодних надій завоювати прихильність Гайді, тому не бажав більше марнувати час. Допомогти студентам випуститися було значно важливішим завданням.
Зої не залишалося нічого іншого, як піти за рештою. Вона навіть перепросила в Мо Фаня, але той не надто переймався цим. Вони були лише незнайомцями, яких звела доля. Щонайбільше, що він міг зробити, — це вибити лайно зі студентів Європейського Університету, коли наступного разу на них натрапить. Нічого особливого.
— Я залишуся з вами. Це Прокляття мало б діяти лише певний період часу, — сказав Чад.
— Ні, все гаразд, ми не такі слабкі, як ти думаєш. Прокляття Медуз? Нехай спробують! Я покажу їм, що зв'язуватися з магом, у якого останнім часом добряче сверблять кулаки — це справжній нічний кошмар! — заявив Мо Фань.
Мо Фань пішов влаштовувати різанину Медузам частково через те, що був вражений пожертвою старого найманця. Крім того, йому потрібно було зібрати більше Обривків Душ та Есенцій Душ...
Він був дуже задоволений своїми нещодавніми досягненнями. Ліміт його Брами Виклику перевалив за сотню після попередньої битви. Тепер він мав сорок три Гігантських Білих Вовків та п'ятдесят вісім Біломіткових Вовків! Гора Медуз, кажете? Щойно він збере достатньо вовків, він покаже їм, як саме спускатиме псів... тобто вовків з ланцюга!
— Я не буду вам заважати, але, будь ласка, дозвольте мені наглядати за вами. Я піду, коли переконаюся, що ви в безпеці протягом тижня, — наполіг Чад.
— Гаразд, думаю, я зможу дізнатися від тебе трохи більше про Каїр! — Мо Фань прийняв цей дружній жест, оскільки чоловік наполягав.
Хай там як, за тиждень вони все одно вирушать далі. Це нічого не змінить.