Група чекала в Новому Суеці близько п'яти днів. На диво, Мо Фань не склав компанію Чжао Ман'яню в пошуках повій по місцевих барах. Натомість він вирушив на поле бою і виконував роботу бойових магів, наче якийсь боєць елітного підкріплення.
Мо Фань намагався зібрати якомога більше Обривків Душі та Есенцій Душі. Здобувши Каблучку Магічного Медіума, він раптом перетворився на страшенно амбітного юнака. Бойові маги Нового Суеца опинилися у вкрай незручному становищі.
Кілька разів вони розробляли ідеальну стратегію, щоб завдати ворогам нищівного удару під час контрнаступу, але коли прибували на місце, то знаходили лише розкидані всюди останки демонічних звірів. У підсумку їм залишалося тільки прибирати залишений ним безлад!
Мо Фань повсякчас вільно снував полем бою. Він власноруч знищив кілька гнізд Ламій, з якими ледве справлялася армія. Солдати Нового Суеца з ентузіазмом його підтримували. Якби цей божевільний не влаштовував таку жорстоку різанину на ворожій території, пробиваючи діри у ворожих лавах, у боях гинуло б набагато більше бійців!
За ці п'ять днів Мо Фань зібрав ще тридцять чотири Есенції Душі рівня Воїна, і разом із десятьма попередніми його Брама Виклику тепер могла викликати сорок чотири додаткових Біломіткових Вовків. Кількість вовків, яких він міг прикликати, незабаром мала перевалити за сотню!
На жаль, на шостий день Нижчі Ламії почали відступати. Хоча йому залишалося полювати на них усього день чи два, він втратив свій шанс...
Мо Фань повернувся до готелю, коли вже майже стемніло. Він саме збирався піти до своєї кімнати, щоб відпочити, коли побачив Бріанку, яка стояла перед його дверима й пильно дивилася на нього очима, що нагадували срібний місяць.
Бріанка була напрочуд високою — навіть трохи вищою за Мо Фаня, коли взувала підбори, — тому часом її манера триматися здавалася вкрай неприступною.
— Хіба ти не обіцяв мені? — холодно запитала Бріанка.
— Я просто ходив на околиці, щоб попрактикуватися в магії. Усе не так серйозно, як ти думаєш, — усміхнувся Мо Фань. Він був настільки вправним у цьому, що міг брехати, навіть не змигнувши оком.
— Ти не ходив на поле бою? — перепитала Бріанка.
— Звісно ні, навіщо мені туди лізти? Я ж не божевільний, — Мо Фань не зашарівся, і його пульс навіть не пришвидшився. Насправді Бріанка була доволі наївною. Якщо відповісти їй серйозним тоном, вона більше не сумніватиметься.
— Покажи мені свою Каблучку, — раптом сказала Бріанка.
Мо Фань оторопів. Чому Бріанка не діє за планом?
— Боже мій! — голосно вигукнула Бріанка. Кілька туристів поблизу обернулися, розмірковуючи, чи не зробив Мо Фань чогось непристойного цій вродливій жінці.
— Поговоримо всередині... — ніяково промовив Мо Фань. Він відчинив двері й затягнув Бріанку до кімнати.
Мо Фань зачинив двері. Він ще навіть не встиг увімкнути світло, як відчув, що Бріанка дивиться на нього так, ніби вихователька дитсадка на малюка, який щось накоїв, або ж як старша сестра, розлючена на свого молодшого брата!
— Тут уже подвійна кількість! Може, мені варто похвалити тебе за такий неабиякий талант?! — невдоволено пирхнула Бріанка.
— Мені просто добряче пощастило. Вдалося знайти Есенцію Душі рівня Командира. Я саме розмірковував: продати її, щоб покрити свої витрати на життя, чи згодувати Каблучці Магічного Медіума, — відказав Мо Фань.
— Хіба я про це зараз питаю?! — Бріанка злегка підвищила голос, демонструючи свій авторитет Керівниці Дисциплінарного офісу Альпійського Університету.
— Ох... це моя провина, мені не варто було бути таким безрозсудним і лізти на поле бою, — швидко й рішуче визнав Мо Фань.
Бріанці відібрало мову, коли вона побачила, як Мо Фань так легко визнає свою провину. Її звичні повчальні промови для дисциплінування студентів тут були абсолютно марними...
— Ти поранений? — її тон зрештою пом'якшав, і тепер вона більше нагадувала турботливу сестру.
— Нічого серйозного, скоро саме загоїться, навіть лікувати не треба, — відмахнувся Мо Фань.
— Покажи, — наполягла Бріанка.
— Хіба це необхідно?.. Зі мною справді все гаразд, — відповів Мо Фань.
Мо Фань помітив, що Бріанка тепер могла розпізнати, коли він бреше. Вона більше не вірила його словам так легко. Він подумки зітхнув. «Чому люди завжди так швидко змінюються?»
Було цілком логічно, що Бріанка не повірила, ніби Мо Фань отримав лише легкі поранення. Вона вже бачила його стиль бою. Він постійно вривався в самісіньке скупчення демонічних звірів. Їй було вкрай важко повірити, що він залишився неушкодженим!
Нижчі Ламії та Ламії не були достатньо сильними, щоб загрожувати життю Мо Фаня, але ці демонічні звірі не були просто машинами; їхні атаки, отрути та здібності сильно відрізнялися. У бою було забагато непередбачуваних факторів, і навіть найсильнішому магу було б складно залишитися без поранень.
— І це ти називаєш дрібними пораненнями? — Бріанка знову підвищила голос. Вона миттю дістала кілька сироваток, ніби показувала якийсь фокус.
— Для мене — так, — відказав Мо Фань.
— Лягай.
— Не думаю, що це доречно, пані Бріанко.
— Навіть не думай недооцінювати отруту! Подивись на ці рани сам: вони не гояться, а натомість гниють. Ми мусимо вивести отруту з твоєї крові!
— Ох, я дійсно цього не помітив. Але в мене є потрібні ліки, вони з Парф... одна моя подруга дала їх мені, — Мо Фань дістав зі свого просторового браслета кілька протиотрут і медикаментів.
Є Сінся заповнила його просторову каблучку найкращими ліками перед тим, як він покинув Храм Парфенону.
Є Сінся не хвилювало, що Мо Фань постійно б'ється з демонічними звірами. Вона знала, що її поради не змусять його передумати. Мо Фань був наче дикий гончак, якого ніколи не прив'яжеш. Тому вона просто підготувала для нього всілякі ліки. Старші Мисливці з глузду з'їхали б, якби ці ліки продавалися на ринку. Мо Фань навіть подумував продати їх, щоб підзаробити, але відмовився від цієї думки, адже це були подарунки від Є Сінся.
— Це ліки Храму Парфенону. Б'юся об заклад, ти з ними в досить близьких стосунках, — беземоційно зауважила Бріанка. Вона миттю впізнала ці препарати.
Ліки Храму Парфенону мали різні класи. Найкращі, без сумніву, походили з Гори Богині. Зазвичай їх продавали на аукціонах, але Храм Парфенону здебільшого не горів бажанням ними торгувати.
Проте Мо Фань ставився до них як до звичайних препаратів. Бріанка була достатньо розумною, щоб усвідомити їхню справжню цінність.
— Вони не такі вже й дорогоцінні... — Мо Фань миттю відчув себе ніяково.
Він запитував себе, чи Бріанка з Гайді одразу ж посваряться з ним, якщо він скаже, що його дружина — майбутня Богиня Храму Парфенону.
Бріанка не стала зациклюватися на стосунках між Мо Фанем і Храмом Парфенону. Вона обробила рани Мо Фаня і промовила: — Я вирушаю до Середземного моря у справах. Я не можу взяти Гайді з собою, тому, будь ласка, наглядай за нею, коли ви завтра поїдете до Каїра.
— Без проблем, — кивнув Мо Фань.
— Я скоро вирушаю. Власне кажучи, я прийшла сюди саме для того, щоб повідомити тебе про це, — сказала Бріанка.
— Виникли якісь проблеми? Можу допомогти? — запитав Мо Фань.
— Я впораюся сама.