Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Маг на повну ставку

Розділ 1495 - Сьомі сутінки

0% of chapter read

— Що саме ти хотів позичити? — спантеличено запитала Бріанка.

За нинішніх обставин їм потрібно було якнайшвидше знайти злочинця. Оскільки Герра Касаса забрали, вони не могли з'ясувати, з ким він контактував у школі. Вони не лише гадки не мали, ким був злочинець, а й мали всього один день на його пошуки! Як і казав Мо Фань, залишалося лише сподіватися, що винуватцем обох інцидентів була одна й та сама людина!

Мо Фань не відповів на запитання, напустивши на себе таємничості.

— Лі Юе, мені знадобиться твоя допомога в цій справі, — промовив він до дівчини.

Лі Юе кивнула.

— Я займалася цим останні кілька днів, — тихо озвалася вона. — Я сподівалася, що Амелія зможе побачити свою завершену роботу з Небес.


Зрештою настали сутінки. Альпійський Університет огорнула сильна тривога. Багато студенток зібралися разом під колосальним тиском, ніби були сповнені рішучості битися з Касасами до самісінького кінця.

Вони покажуть Касасам, що люди Альпійського Університету — це не беззахисні мішені, яких можна безжально вбивати, як їм заманеться!

Сутінки тягнулися довго. Поки люди з тривогою чекали наступного сходу сонця, у повітрі розлився унікальний аромат. Це був витончений і незабутній запах, з яким мешканці Альпійського Університету були надзвичайно знайомі.

— Хіба це не аромат Снігової Лаванди? — поцікавився хтось.

— Так... точно, це ж сьомі сутінки весни, час першого цвітіння Снігової Лаванди. Погляньте: сади, територія навколо басейну і водоспад... їх так багато!

— Як гарно. Я навіть не помічала, що навколо школи висаджено стільки Снігової Лаванди. Здається, ніби все вкрито снігом!

— Піднімайтеся сюди, швидше!

— Звідти кращий краєвид?

Дівчата зазвичай були сентиментальними, тож цвітіння Снігової Лаванди миттю відвернуло їхню увагу. Ця тема швидко поширилася серед студенток.

А найголовніше — у сутінках Снігова Лаванда виглядала так само прекрасно, як на картині. Деякі непримітні куточки Альпійського Університету, занедбані стежки та його стародавні споруди нагадували магічне королівство після того, як їх оточили чисті квіти Снігової Лаванди.

Коли кут падіння сонячних променів змінився через призахідне сонце, квіти почали відбивати різні відтінки священного світла, перетворюючи Альпійський Університет на світ усередині калейдоскопа. Обличчя всіх присутніх наповнилися подивом, який витіснив тривогу та страх, що панували до цього!

Сутінки добігали кінця. Протягом цього часу вигляд Школи Ферун магічним чином змінився. Це дивовижне видовище залишило студенток абсолютно приголомшеними...


Директорка Перрі, Бріанка, Сейлан, Джессі, Гайді, Шеріл, Едіт, професор Чжен, професор Лі, Мо Фань, Лі Юе та інші стояли високо на вежі. Їхні серця шалено калатали.

Вони були надзвичайно зворушені, коли з певної висоти помітили, що Снігова Лаванда насправді утворювала добиса величезну емблему на території школи. Це була емблема Альпійського Університету!

Шкільна емблема охоплювала площу в десять квадратних кілометрів, включаючи довгі стежки, непримітні сади, задні двори деяких будівель, церкву, тренувальні майданчики та молитовні вівтарі... Вони проходили повз ці місця майже щодня, і хоча помічали пагони Снігової Лаванди, ніхто не очікував, що вони зіллються в таке вражаюче видовище. Їх переповнювало відчуття спокою та краси Альпійського Університету, навіть незважаючи на те, що школа стикалася з найбільшою небезпекою!

— Амеліє, ти садиш Снігову Лаванду? Я постійно бачу її всюди.

— Так, я витратила на це багато часу. Залишилося допрацювати лише кілька місць. Сестро Гайді, обов'язково прийди подивитися, коли все буде готово.

Гайді раптом пригадала свою останню розмову з Амелією. Вона згадала її радісну усмішку, сповнену великого передчуття.

Гайді нарешті зрозуміла справжній сенс її усмішки. Увесь цей час дівчина виношувала грандіозний план. Вона хотіла, щоб у певний день уся школа побачила її вражаючу роботу, на яку пішли роки, у ті самі сутінки, які принесуть їм це дивовижне видовище...

Натомість дівчину жорстоко вбили. Саме Гайді знайшла її тіло. Спочатку вона думала, що порожній погляд дівчини був викликаний страхом, але тепер нарешті зрозуміла: дівчина боялася, що інші так ніколи й не побачать її завершену роботу!

Усвідомивши це під час споглядання приголомшливого краєвиду школи, Гайді нестримно розридалася. Вона випадково перетнулася з Амелією просто перед її смертю. Чому вона не залишилася, щоб поговорити з нею? Можливо, це б запобігло її вбивству. Вона була такою невинною, але дивовижною дівчиною!

— Це... неймовірно... це просто неймовірно...

Кілька викладачок відчували схожий сплеск емоцій. Така непримітна дівчина в Альпійському Університеті подарувала їм таке незабутнє видовище. Вона так сильно любила Альпійський Університет, але тепер її не стало назавжди.

— Директорко, ви не помітили нічого дивного? — поцікавився Мо Фань.

— Зовсім ні, це дуже красиво. Я безмежно вдячна Амелії. Думаю, тепер я знаю, як маю вчинити з Касасами, — серце директорки Перрі нарешті заспокоїлося.

— Ні, ні, придивіться уважніше, — заперечив Мо Фань.

Уважна Сейлан, здавалося, щось помітила. Вона вказала вниз на гору і промовила:

— Таке відчуття, ніби там чогось не вистачає.

— Ви маєте рацію, схоже, там бракує якоїсь частини. Це дуже важливий елемент нашої шкільної емблеми. Невже Амелія через необережність забула про нього, чи просто не встигла завершити вчасно? — вголос замислилася Шеріл.

Директорка Перрі подивилася в той бік. Вираз її обличчя злегка змінився.

— Вважаю, ви всі знаєте, що це за місце, чи не так? — сказав Мо Фань.

— Сад Ройя... — повільно вимовила директорка Перрі.

— Вхід туди заборонено. Амелія не змогла зайти всередину, тому й не завершила емблему, — відказала Едіт.

Мо Фань похитав головою. Він поглянув на Лі Юе, оскільки отримав цю інформацію від неї. Вона знала Амелію краще за будь-кого. Якби вона не наполягла на тому, щоб допомогти Амелії завершити роботу, вони б ніколи не змогли дізнатися, ким був злочинець.

— Мо Фаню, що ти намагаєшся сказати? Припини напускати на себе таємничості, — нетерпляче випалив Чжао Ман'янь.

— Називайте мене Детектив Мо, — гордо заявив Мо Фань. Коли ніхто не відреагував на його плоский жарт, він додав: — Амелія була впертою дівчиною. Насправді вона зайшла до Саду Ройя, хоча ця територія під забороною, бо знала, що не може дозволити собі залишити незавершеною найважливішу частину емблеми... але саме через це її і вбили!

Previous chapterNext chapter