Щойно Мо Фань згадав це ім'я, стало очевидно, що він знає про той інцидент. В Альпійському Університеті теж чули про те, як Філіп зрадив Священний Зал Свободи і був схоплений у Нью-Йорку.
— Якщо ви досі сумніваєтеся в моїх словах, можете запитати людей зі Священного Залу Свободи, — додав Мо Фань.
Мо Фань не сказав їм, що дізнався про доньку Філіпа від Лі Юе. Ці люди й так ставилися до неї упереджено. Якби вона знову виявилася втягнутою в це, він гадки не мав, як би директорка Перрі, Шеріл, Едіт та інші ставилися до неї в майбутньому.
— Ми не сумніваємося в тобі, просто... — зітхнула Сейлан.
— Хм, її батько був зрадником, як і вона сама; справді, яблуко від яблуні недалеко падає! — холодно пирхнула директорка Перрі. Вона вочевидь терпіти їх не могла!
— Що ж вона такого зробила? — поцікавився Мо Фань.
— Я розповім, — озвалася Бріанка, побачивши, що Сейлан і Перрі не бажають нічого про це говорити. — Пам'ятаєш, на горі я розповідала тобі, що Альпійський Університет заснувала Магеса Забороненого Прокляття?
— Мгм, — кивнув Мо Фань.
— Ця Магеса Забороненого Прокляття походила з Храму Парфенону, старійшина, яка зазнала переслідувань з їхнього боку. Ми не можемо назвати тобі її ім'я, але ти маєш знати, що від самого заснування Альпійського Університету Храм Парфенону став нашим ворогом. З того часу вони безліч разів прискіпувалися до нас. Тому в Альпійському Університеті існує непорушне правило: жодна студентка не має права підтримувати будь-які зв'язки з людьми Храму Парфенону, не кажучи вже про те, щоб приєднатися до них! — розповіла Бріанка.
У Мо Фаня відвисла щелепа. Йому забракло слів.
Йому раптом стало цілком зрозуміло, про що йшлося в тому інциденті!
— Юрія була з мого потоку. Її культивація була трохи слабшою за мою, але її основним елементом був Ментальний елемент, а другим — Елемент Зцілення. Спершу вона була ученицею директорки Перрі, поки не перейшла до пані Сейлан... коли вона була на тренуванні за межами школи, вона зустріла Музу з Храму Парфенону. Вона багато чого навчилася в тієї Музи, а Муза, своєю чергою, зацікавилася тим, щоб зробити її ученицею Храму Парфенону.
— Юрія була надзвичайно захоплена магією. Її не дуже хвилювали наші конфлікти, вона просто хотіла навчатися і досліджувати нову магію. У цьому плані досвід Храму Парфенону в Елементах Зцілення та Ментальності вочевидь не має собі рівних, тому Храм Парфенону став для Юрії найідеальнішим місцем.
— Тож ви засудили її до смерті? — холодно запитав Мо Фань, обвівши всіх поглядом.
— Нізащо, ми ж не божевільні з первісного суспільства! — накричала на нього директорка Перрі.
— Ми не робили нічого подібного. Ми дуже її любили. Її пристрасть до магії настільки вражала нас, що ми не могли не думати: якби кожна студентка в Альпійському Університеті була такою ж, ми б швидко перевершили Храм Парфенону, — заперечила Сейлан.
— Як вона померла? — запитав Мо Фань.
— Вона наклала на себе руки, — відповіла Едіт.
— О? Людина, яка так захоплюється магією, останньою вирішить вкоротити собі віку. Це ви змусили її це зробити? — запитав Мо Фань прямо в директорки Перрі.
Директорка Перрі була розлючена. Вона вказала на Мо Фаня і заявила: — Навіщо мені було робити щось подібне?
— З огляду на те, що ви зробили зі мною, я твердо вірю, що це цілком можливо, — відрізав Мо Фань.
— Мо Фаню, директорка Перрі не така погана, як ти думаєш. Вона стала суворішою до студенток після того, що сталося з Юрією, щоб запобігти подібним крайнощам, — втрутилася Сейлан.
Мо Фань подивився на Сейлан, а потім на Перрі. Дівчина Юрія була їхньою улюбленою ученицею. З їхньої реакції він міг легко здогадатися, наскільки неймовірним талантом вона володіла.
— Ми не змушували її нічого робити. Просто після її повернення з тренування мені розповіли про її намір приєднатися до Храму Парфенону, тому я вилаяла її і наказала подумати про свою поведінку в печері водоспаду Ферун, — сказала директорка Перрі.
— Не думаю, що це могло б підштовхнути когось до самогубства? — зауважив Мо Фань.
— Хм, вона повністю змінилася після повернення. Вона перестала мене слухати і навіть без дозволу покинула школу, щоб зустрітися з Музою. Вона навіть підписала Контракт Душі з Храмом Парфенону, заприсягшись їм у вірності без нашого дозволу! Ця зрадниця, вона зрадила нас усіх! — Директорка Перрі ледь не підстрибнула, випаливши це. Вона довго тримала цю образу в собі, і це досі не давало їй спокою.
— Насправді ми обговорювали це з директоркою Перрі тоді. Якби Храм Парфенону міг надати їй кращі умови, ми б розглянули можливість відпустити її і таємно стерти її записи в нашій школі, щоб вона могла приєднатися до Храму Парфенону під іншим ім'ям, принаймні не як студентка Альпійського Університету... Проте вона втекла з водоспаду Ферун і вирушила до Храму Парфенону, досі маючи печатку Альпійського Університету. Вона відверто заявила про свій намір приєднатися до Храму Парфенону, щоб принизити нас. Навіть декан, який рідко втручається в мирські справи, був розлючений через це... — пояснила Сейлан.
— Погоджуюся, те, що вона зробила, було неправильно, — кивнув Мо Фань.
— Вона була справжнім злом, ганьбою всього мого життя! — закричала директорка Перрі.
— Ми не розуміли, про що вона думала. Вона б ніколи не зробила нічого подібного. Хоч вона і була захоплена магією, але залишалася привітною та шанобливою до всіх, — Сейлан поглянула на Бріанку.
Бріанка кивнула. Довгий час Бріанка захоплювалася здатністю Юрії встигати з культивацією і водночас підтримувати теплі стосунки з усіма.
— Очевидно, що її збили зі шляху ті хитрі жінки з Храму Парфенону; яка ще могла бути причина?! — заявила директорка Перрі.
— Хіба тоді на неї не чекало б блискуче майбутнє? То чому ж зрештою вона вкоротила собі віку? — запитав Мо Фань.
— Зрештою вона повернулася, б'юся об заклад, Муза обдурила її або використала, щоб виставити Альпійський Університет посміховиськом на весь світ. Після всього, що вона накоїла, вона ще й збрехала нам, що ніколи не приєднувалася до Храму Парфенону. Вона втекла лише для того, щоб сказати Музі, що вирішила відмовитися від її пропозиції. Вона начебто планувала залишитися в Альпійському Університеті... які нісенітниці! — сказала директорка Перрі.
Спочатку директорка Перрі не хотіла нічого казати, але щойно починала говорити, то вихлюпувала все. Ця історія вочевидь довго не давала їй спокою.
Сейлан помітила, що директорка Перрі стала надто емоційною у своїх поясненнях. Вона сказала: — Юрія запевняла нас, що ніколи не приєднувалася до Храму Парфенону. Щоб довести, що вона ніколи не робила нічого, що б принизило Альпійський Університет, вона порізала собі зап'ястя, щоб її кров просочила землю в Саду Ройя...
— Що таке Сад Ройя? — поцікавився Мо Фань.
— Сад Ройя — це місце, де Магеса Забороненого Прокляття застосувала Психічне Закляття. Якщо хтось присягається своєю душею і крапає своєю кров'ю на землю, квіти Ройя в саду розквітнуть, якщо людина каже правду, і печатка її душі належить Альпам, — пояснила Сейлан.
Сейлан зробила довгу паузу. Мо Фань обмірковував почуте і не перебивав.
Спочатку Сейлан спокійно пояснювала інцидент, але коли вона перейшла до наступної частини, її очі наповнилися сльозами, а привітне обличчя спотворилося від болю. Довгий час вона не могла підібрати слів.
Юрія була наче донька для директорки Перрі та Сейлан. Хоч би як вони гнівалися на її зраду, хоч би як інші зневажали її, їм усе одно було важко відпустити її. Навіть згадуючи про той випадок, їх охоплювали скорбота і біль, а не гнів, і те саме стосувалося директорки Перрі!
— Коли її кров впала на землю, квіти Ройя ніяк не відреагували... — Бріанка зрозуміла, що обом жінкам важко продовжувати. Вона звернулася до Мо Фаня: — Вона брехала. Усі спостерігали за нею, і ми всі повірили, що вона збрехала.
— Вона теж, здавалося, не могла в це повірити. Її кров продовжувала литися в саду, але квіти Ройя так і не розквітли. Вона просто стояла там...
Мо Фань відчув, як його серце шалено закалатало, коли Бріанка закінчила.
Він міг уявити цю дівчину на ім'я Юрія, яка стоїть на землі, що є її єдиним способом довести свою невинність, і як рішучий вираз її обличчя поступово блідне, поки вона втрачає кров!
— То квіти зрештою так і не розквітли? — запитав Мо Фань.
— Ні, навіть зараз...
— Чи є ймовірність, що квіти Ройя перестали працювати як належить? — поцікавився Мо Фань.
— Ні, це заборонене закляття, з ним нічого не могло статися... до того ж, вона мертва. Відповідь більше не має значення, — відповіла Бріанка.
— Згоден, — кивнув Мо Фань.
У кімнаті на деякий час запала тиша. Навіть Мо Фань відчув, як у носі защіпало після цієї історії, не кажучи вже про людей, які бачили все це на власні очі. Директорка Перрі та Сейлан були глибоко вражені її смертю. Не мало значення, зрадила їхня учениця школу чи ні, каяття на їхніх обличчях чітко свідчило: якби вони могли повернутися в той день, вони б зупинили дівчину від очікування цвітіння квітів, замість того щоб спостерігати, як її життя повільно згасає...
Єдиною людиною, яка могла мати таку сильну ненависть до школи, була саме Юрія, але дівчина вже була мертва. Навіть якби вона перетворилася на мстивий дух, вона не могла бути причетною до того, що сталося, включно з отруєнням Герра Касаса та накладанням на нього прокляття.
— То який зв'язок це має з ситуацією Герра Касаса? — зрештою запитали Едіт і Шеріл.
— Невже нікого не спантеличує смерть Амелії? Таке відчуття, ніби життя Герра Касаса у ваших очах набагато цінніше за життя Амелії, — вголос замислився Мо Фань.
— Смерть Амелії? — з розгубленим виглядом перепитала Бріанка.
Решта здригнулася. Щойно вони пригадали це, їх миттю пройняв холод, а шкіра вкрилася мурашками!