Хоча Мо Фань не мав гарного першого враження про Альпійський Університет, у цій школі було повно дівчат. Він не міг просто сидіти склавши руки, дізнавшись, що вони можуть закінчити так само, як ті маленькі створіння.
— Мо Фаню, пам'ятаєш Материнський фантом на стадіоні Університету Перлини? Відтоді ми поклялися захищати кожну дівчину у світі. Хіба це не ідеальний час для нас вийти вперед, знаючи, що студентки Альпійського Університету в біді? Я в ділі! — заявив Чжао Ман'янь, поплескавши себе по грудях.
— А мені здавалося, ти нещодавно казав, що до кінця свого життя більше ніколи не повернешся до цієї школи? — миттю підколов його Му Бай.
— Чому ти сприймаєш усе так серйозно?! — зневажливо відмахнувся Чжао Ман'янь.
— Ми обшукаємо околиці школи вночі. Лі Сімей, Ши Цзюньшен, професор Лі, професор Чжен та інші нехай турбуються про програму обміну, — відказав Мо Фань.
— Гаразд... Мо Фаню, ти впевнений, що з пані Бріанкою все нормально? — поцікавився Му Бай.
— Можливо, ти помилився з інгредієнтами, або трави тут якісь інші. Як на мене, вона виглядає абсолютно нормально, — сказав Мо Фань.
— Добре, що так.
Вечір тягнувся доволі довго. Незабаром небо затягнули темні хмари. Деякі з них були достатньо тонкими, щоб пропускати місячне світло, тоді як інші здавалися чорними мов смола.
— Старша сестро Гайді, знову йдеш на тренування? — юна дівчина з кошиком квітів у руці помітила Гайді з її попелясто-каштановим волоссям, коли та прямувала до водоспаду Ферун.
— Так, Амеліє. Це Снігова Лаванда, яку ти саджаєш? Я постійно помічаю їх навколо школи, — напрочуд тепло всміхнулася Гайді. Її усмішка була надзвичайно лагідною.
— Так, мені знадобилося чимало часу, щоб висадити їх. Залишилося ще кілька місць, і я закінчу. Старша сестро Гайді, ти обов'язково маєш прийти і подивитися, коли я завершу, — сказала Амелія.
— Звісно!
Гайді підійшла до водоспаду. Величезний водоспад нагадував драконів, що виринали з озера й здіймалися в небо. Його величний вигляд змусив би будь-кого боятися впасти в бездонну прірву. Гайді стояла на вершині водоспаду. Край бурхливого потоку знаходився менш ніж за метр від неї. Вона зависла в повітрі, маючи змогу бачити всю неправильну форму півмісяця водоспаду Ферун...
Вона дихала в рівномірному ритмі. Вона не могла дозволити нічому збити її дихання, особливо в небезпечних ситуаціях. Це призвело б до того, що її Воля розбилася б і розвіялася.
Гайді зависла біля краю водоспаду, наче статуя, і провела так цілу годину. Її очі раптом розширилися, коли вона зосередилася на просторі попереду.
Сапфірово-синє світло повільно огорнуло її, наче сяйво яскравого місяця. Її погляд загострився. Водоспад зазнав приголомшливих змін. Вода, що спочатку люто падала вниз, під її контролем почала текти в повітрі.
Краєм водоспаду слугувала величезна скеля, з якої вода лилася в глибоке озеро. Проте тепер здавалося, ніби річка нескінченно простягнулася в повітря. Вода просто продовжувала текти вперед...
Вода перетнула глибоку прірву і утворила в повітрі білий міст. Тепер він пролягав паралельно річці на дні водоспаду — вражаюче видовище, від якого перехоплювало подих!
Річка продовжувала простягатися, досягнувши довжини понад п'ятсот метрів. Зрештою вода впала з неба і з гучним сплеском вдарилася об річку під нею.
Гайді всміхнулася, дуже задоволена результатом свого тренування. Зазвичай їй було б важко зосередитися настільки, щоб подовжити річку на п'ятсот метрів. Це було ознакою того, що її ментальна сила знову покращилася!
Вона прагнула досягти просунутого рівня ментальної сили. З її Вродженим Талантом робити три справи одночасно, її Воля стане неймовірно могутньою, щойно вона досягне цього рівня!
Водоспад Ферун поступово повернув свій звичний вигляд. Гайді опустила погляд і помітила, що вода стала трохи каламутною.
Вода у водоспаді Ферун завжди була чистою. Її джерелом слугували кілька крижаних гір. Лід на горах поступово танув, утворюючи величезну річку та водоспад. Було малоймовірно, що вода могла забруднитися. До того ж, в Альпах майже не було багнюки.
Вона подивилася вниз і пильно втупилася у воду, що протікала просто під її ногами.
Раптом з'явилося обличчя, очі якого були майже видавлені з очниць. Це обличчя було надзвичайно блідим, з двома помітними ранами з обох боків, з яких без упину лилася свіжа кров. Найбільше шокувало те, що очі пильно витріщалися просто на Гайді...
Обличчя миттю зникло з поля зору Гайді в бурхливій течії річки. Гайді одразу ж побачила тіло цієї людини, всуціль вкрите ранами, її промоклий у воді одяг і маленькі, бліді босі ноги...
Гайді абсолютно остовпіла. Її очі наповнилися жахом!
Це видовище тривало лише мить. Тіло пропливло біля ніг Гайді і зникло в безодні під водоспадом — раніше, ніж вона встигла хоч щось зробити!
Вода більше не була прозорою. Вона змішалася з кров'ю мерця, якого річка несла на дно водоспаду Ферун. Усе сталося так блискавично, так нещадно зненацька, що Гайді геть забула скористатися своєю Волею, аби зупинити тіло до того, як воно пішло на дно озера!
— АААААА!
Її крик розпоров тишу ночі наче гострий клинок!
Першою з'явилася Бріанка. Вона покликала кількох патрульних магес, щоб ті забрали тіло.
Гайді сиділа на кам'яній лаві в садку біля водоспаду. Вигляд у неї був такий, ніби земля пішла з-під ніг.
Її культивація могла бути вражаючою, але зі справжнім світом вона майже не мала справи. Це був перший раз, коли вона опинилася так близько до мертвого тіла — а ще й те, як воно ковзнуло просто під її ногами, а порожні очі впилися в неї поглядом, жахнули її до глибини душі. Вона досі тремтіла.
Коли Мо Фань, Чжао Ман'янь і Му Бай підійшли, вони почули крики патрульних магес. Схоже, ті знайшли тіло дівчини, яке течія прибила до дна озера.
— Я... я ж розмовляла з нею зовсім недавно. Вона так радісно сказала мені, що вже майже закінчила роботу, — пригніченим голосом промовила Гайді.
Коли Гайді трохи опанувала себе, вона зрозуміла, що дівчиною була Амелія — та сама, що привіталася з нею якраз перед тим, як Гайді вирушила до водоспаду.
Амелія була художницею Школи Ферун. Квіти, розписи на стінах, прикраси на ліхтарях, квіткові вінки на кожних дверях — усе це було її рук справою. Вона була магесою рослин. Її культивація була не найвражаюча, зате пристрасть до мистецтва — безмежна. Її знала кожна студентка школи; всі ласкаво називали її Феруньською Феєю.
Вона була сиротою. Колись із нею трапилося щось жахливе, але до школи вона прийшла, сповнена надій. Тут вона займалася тим, що любила і вміла, — дарувала Школі Ферун найкращі краєвиди. Її любили всі без винятку.
Попереду в неї було ціле життя — добре й працьовите. Вона мала б отримувати компліменти за свою роботу, знайти свою половинку. А потім іноді навідуватися до Альпійського Університету разом із дітьми, які так само, як і вона, любили б квіти...
Але її життя обірвалося.
Гайді та Бріанка не наважувалися дивитися на тіло. Падаючи на дно урвища, дівчина скалічилася до невпізнанності.
Патрульні магеси відреагували так само — жах від побаченого паралізував і їх. Зазвичай у подібних випадках вони б одразу сповістили Священний Суд, щоб ті надіслали когось розібратися з ситуацією.
Проте з якоїсь причини директорка не стала повідомляти Священний Суд. Більше того — вона наказала всім присутнім мовчати про те, що сталося.
— Піду погляну, — Мо Фань подивився на дівчат і безсило зітхнув.
Хоч їхня культивація могла бути вражаючою, але практичного досвіду вони не мали жодного. Зовнішній світ для них був невідомим.
Мо Фань щойно підняв білу накидку, що вкривала тіло, як до нього підлетіла Шеріл і сердито зарепетувала:
— Що ти собі дозволяєш?! Як ти смієш так поводитися з нею після її смерті?!
— Заткнись, — нетерпляче відрізав Мо Фань, підводячись на ноги й випускаючи ауру. Під її тиском Шеріл перехопило подих.
— Шеріл, відступи! — наказала Бріанка.
— Але, пані, він же безсоромно...
— Мовчати! Де твої манери? Невже ти не бачиш, що він оглядає тіло в пошуках слідів? Невже для тебе знайти злочинця не важливо? Ти вважаєш, що своїми криками виявляєш пошану до загиблої? — відчитала її Бріанка.
Шеріл остовпіла. Вона не чекала, що наставниця буде її сварити. Її очі наповнилися сльозами.
Бріанка була наставницею Шеріл і завжди її балувала — звідси й та гордовита зарозумілість. Мо Фань у душі зловтішався, спостерігаючи, як Бріанка відчитує Шеріл. Він радів, що запропонував їй свою допомогу в пошуках злочинця.
— Ми патрулювали цю ділянку, але, на жаль, школа надто велика, а людей — надто багато, щоб встежити за всіма, — зітхнув Мо Фань.
Огляд тіла розпалив у ньому лють. Порізи були майже скрізь — на обличчі, спині, ногах, животі, плечах... Найімовірніше, дівчину зв'язали або заблокували магією, щоб вона не могла чинити опір. Її повільно виціджували, а потім, коли та вже була за крок від смерті, скинули у водоспад.
Вона, мабуть, ще дихала, коли летіла вниз. Смерть прийшла лише через кілька хвилин, поки течія несла її тіло.
— Пані Бріанко, чи не могли б ви перевірити одну річ? Мені самому це робити не пристало, — озвався Мо Фань.
— Гаразд, — Бріанка підійшла до тіла. Вона, очевидно, впізнала Амелію й намагалася не дивитися на неї.
Мо Фань нахилився до Бріанки і тихо прошепотів їй на вухо.
Бріанка здивувалася, але не відступила, коли Мо Фань наблизився. Гаряче дихання в неї біля вуха змусило її трохи знітитися.
— Сподіваюся, ви не заперечуєте. Мені просто потрібно кое-що підтвердити, — сказав Мо Фань.
— Розумію, — кивнула Бріанка. Вона повільно присіла й перейшла до перевірки того, про що просив Мо Фань.