Ментальний елемент та ментальна сила завжди були однією зі слабкостей Мо Фаня. Якби в цьому світі не існувало ментального елемента, елемента звуку та прокляття, і всі просто атакували б одне одного елементальною магією, навряд чи хтось мав би шанси проти такого лютого мага, як Мо Фань.
Мо Фань уже опинявся в невигідному становищі через ментальну силу ворога раніше. Водоспад Ферун був не лише перевіркою контролю мага над своїми зірками, а й перевіркою його ментальної Волі!
Навіть якщо це щось дуже звичне, якщо середовище настільки галасливе, що постійно дратує людину, все одно є ймовірність зробити помилку. Саме тому оглушливий гуркіт водоспаду Ферун був справжнім тренуванням Волі!
— Хіба мій Елемент Простору не стане набагато могутнішим, коли досягне шостого рівня? — промовив Мо Фань, роблячи важкий крок уперед.
Гуркіт води наблизився до Мо Фаня після цього кроку. Ментальна стіна його п'ятого рівня Волі більше не була достатньо міцною, щоб стримати потік води!
Мо Фань стиснув зуби і рушив уперед. Вода нарешті вдарила по ньому, наче дикий звір, намагаючись розчавити його об каміння. Він покладався виключно на свій Елемент Демонізації, щоб продовжувати рухатися!
Неприборканої сили води було достатньо, щоб збити мага верховного рівня на самісіньке дно озера!
Мо Фань видав гучний рев, зібравши всю свою міць і рвонувши вперед. Коли йому здалося, що його от-от розіб'є об дно водоспаду, величезний тиск на нього раптом зник.
Завіса води розійшлася, відкривши печеру всередині. Напрочуд, вона виявилася сухою. Гладкі блідо-блакитні скелі виглядали дивовижно, ніби він потрапив до якоїсь прихованої утопії.
— Невже я пройшов? — здивовано пробурмотів Мо Фань.
Якби це було пів року тому, до того, як кілька елементів Мо Фаня досягли третього рівня, він би не мав жодного шансу пройти крізь водоспад Ферун.
Виявилося, що тренування, які він пройшов для вдосконалення своїх елементів, також зробили його Волю більш видатною, ніж у більшості магів того ж рівня.
Печера виявилася напрочуд просторою, і температура всередині була вищою. Мо Фань пішов стежкою і виявив, що печера трохи звивається. Було важко сказати, куди вона його веде.
Звернувши за ріг, Мо Фань здивувався, побачивши всередині печери очевидні прикраси: величезний срібний килим на підлозі та дві кришталеві лампи на стінах. Мо Фань ступив на килим і зацікавлено випалив:
— Тут хтось живе?
До слова, печера дійсно була чудовим місцем для тренувань. Оглушливий шум усе ще лунав, але вода більше не била по ньому. Він вірив, що його ментальна сила досягне наступного рівня, якщо він практикуватиме контроль своєї Волі в цьому місці!
Мо Фань шукав нагоди покращити свою ментальну силу. Він подумував попросити Альпійський Університет дозволити йому потренуватися тут якийсь час. Натомість він би пообіцяв, що не прокрадатиметься до жіночого гуртожитку!
— Дивно, чому мені здається, що тут хтось живе? — Мо Фань пройшов уперед і виявив місце, облаштоване як кімната.
Щойно ця думка сяйнула в голові Мо Фаня, він помітив статую жінки з ідеальною фігурою, що сиділа в центрі килима. Її довге хвилясте попелясто-каштанове волосся розсипалося по килиму. Хоча воно було густим і красивим, наче шовк, воно все одно не могло приховати пишні сідниці, що виділялися через її позу.
Мо Фань миттю відчув, як його тіло кинуло в жар. Чому він постійно натрапляє на оголені статуї жінок? Він нарешті зрозумів, чому деякі люди мають фетіш на статуї. Тільки статуї могли мати такі священні й ідеальні тіла...
Мо Фань підійшов ближче, щоб подивитися, чи є якась причина, чому статуя виставлена в такому місці. Проте він раптом почув тихий голос, за яким послідувало слабке дихання.
Мо Фань закляк. Він пильно витріщився на статую, що сиділа до нього спиною.
Статуя повільно обернулася, демонструючи Мо Фаню своє оголене тіло. Його кров почала закипати.
Така гарна, такі великі, така струнка... безволоса?
Блакитні, наче сапфіри, очі жінки розширилися. Її привабливе обличчя наповнилося здивуванням!
Подив поступово перетворився на гнів. Вона змахнула рукою, схопила край срібного килима і швидко обгорнула його навколо себе.
Жінка підвелася на ноги. Її очі змінилися із засоромлених і розгніваних на холодні та люті!
— Дай мені причину не вбивати тебе! — вбивчим тоном просичала жінка. Повітря навколо почало замерзати. Мо Фань абсолютно остовпів, відчувши цю приголомшливу ауру.
Жінка явно була приблизно його віку; як її культивація могла бути такою видатною?
— Я не знав, що тут хтось є, не кажучи вже про те, що ця людина буде без одягy! — Мо Фань начепив відповідний ніяковий вираз обличчя. Він не міг не подумати про себе: «Невже це нагорода, яку підготував для мене Альпійський Університет за проходження випробування? Я справді неправильно зрозумів цю школу. Погляньте, які вони привітні!»
— Ти зараз здохнеш! — очі жінки раптом випромінювали сапфірово-синє сяйво. Могутня нищівна Воля рвонула до Мо Фаня зі швидкістю блискавки.
Мо Фань усе ще був занурений у свої хтиві думки. Він не очікував, що жінка завдасть йому смертельного удару. Воля була надзвичайно потужною. Вона б миттєво розчавила його на кривавy кашy, якби він не захистився!
— Просто заспокойся, гаразд? — Мо Фань відреагував блискавично, відстрибнувши вбік, щоб ухилитися від атаки жінки.
— Або ти здохннш, або я загинy! — холодно відрізала жінка.
Після цих слів вона зробила крок уперед. Вона раптом розчинилася в повітрі, залишивши синій кристалічний пил, що посипався на срібний килим.
Мо Фань миттю зрозумів, що жінка застосувала Миттєвий Стрибок. Оскільки її ніде не було видно в полі його зору, вона, найімовірніше, опинилася за його спиною!
Мо Фань обернувся і побачив холодні сині очі жінки, що дивилися просто на нього. Кілька величезних і гострих сталактитів уже ширяли над її головою.
Зі спалахом сталактити рвонули до Мо Фаня. Їх вочевидь прискорило спеціальне силове поле, надаючи їм величезної швидкості. Мо Фань не встигав ухилитися. Він був змушений звести стіну Волі для захисту!
Сталактити врізалися в стіну Волі й перетворилися на порошок. Проте від сили удару Мо Фаня все одно відкинуло на кілька кроків назад!
— Наскільки ж ти нерозсудлива? Хіба це моя провина, що ти сидиш оголена в громадському місці? Ти маєш радіти, що я не викликав поліцію, бо в тебе така гарна фігура, що завдала шкоди моїм очам, а ти ще й першою нападаєш! Чого ти в біса хочеш? — вилаявся Мо Фань, знайшовши точку опори.
— Хто дозволив тобі сюди заходити?! Ти безсоромний покидьку! — вилаялася жінка.
Жінка не мала наміру припиняти свої атаки, навіть під час розмови.
Вона вочевидь була експерткою Елементу Простору. Її Воля стрімко розділилася на незліченну кількість ниток, контролюючи кожен об'єкт, який вона могла побачити!