— О Небеса, це просто божевілля! — Чжао Ман'янь підняв великий палець на знак поваги до Мо Фаня, який самотужки зупинив потік лави.
Лише ті, хто сам намагався стримати лаву, розуміли, наскільки це було жахливо. Її сила майже дорівнювала силі істоти рівня Правителя. Він і Му Бай виклалися на повну, щоб хоч якось її спинити, а Мо Фань, здавалося, впорався з цим без жодних зусиль!
— Мій Метеоритний Багрець народився тут, тож я сумніваюся, що Коричнева Лава зможе завдати мені якоїсь шкоди тепер, — усміхнувся Мо Фань.
— Метеоритний Багрець... ти не міг придумати щось краще? — випалив Чжао Ман'янь.
— А що не так? Як на мене, звучить дуже круто!
Му Гуанцін розповідав, що вогняна жила утворилася після падіння метеорита на Сонячний Хребет близько трьохсот років тому. Це багряне Насіння Душі Вогню вочевидь увібрало в себе полум'я того самого метеорита. Від нього віяло чимось священним і незвичайним. Оскільки Первинне Насіння Душі не мало імені, Мо Фань із радістю дав йому підходящу і величну назву. Він був упевнений, що його вороги тремтітимyть від страху, коли почують ім'я його Насіння Душі під час створення заклять!
Метеоритний Багрець — чудове ім'я!
— На нас усе ще чекають двоє людей, чиї життя висять на волосині. Годі марнувати час! — перебив їх Му Бай.
— Ти маєш рацію, треба поспішати.
Мо Фань більше не боявся потоків лави, тож їм більше не доводилося обережно пробиратися тунелем. Вони легко вийшли з камери, але все ж недооцінили силу наступного викиду лави. Спочатку Мо Фань планував велично вийти з тунелю, наче король, щоб вразити Му Гуанціна, Ці Шаня, Дунфана Сіфена та інших, але в підсумку їх усіх просто ганебно викинуло з тунелю потужним вибyхом...
Чжао Ман'янь і Му Бай зводилися на ноги, лаючись, з обличчями, вкритими кіптявою.
Мо Фаню відразу стало ніяково. Він трохи переоцінив свої можливості.
— Спрацювало? — запитав Му Гуанцін із сяючими очима.
— Так. Хоча Первинне Насіння Душі Вогню ще повільно загартовується, воно вже наділило мене певною сумісністю з тутешньою лавою. Я занесу Му Цін під купол і зроблю їй штучне дихання... — відповів Мо Фань.
— Дунфан Лінлін уже на межі, поспішай! — нетерпляче підігнав його Дунфан Сіфен.
Мо Фань підняв Му Цін на руки. Му Гуанцін казав, що під Білою Лавою рівень кисню значно вищий. Щойно полум'я в легенях Му Цін розвіється, вона має швидко прийти до тями.
— Метеоритний Багрець!
Отримавши Насіння Душі, контроль Мо Фаня над Елементом Вогню значно зріс, навіть без допомоги Маленької Полум'яної Белль. Кільце вогню огорнуло Мо Фаня. Воно не зникло навіть після контакту з Білою Лавою.
— Працює! — Мо Фань був на сьомому небі від щастя. Він зробив ще один крок уперед.
Полум'я Метеоритного Багрянцю мало власну свідомість і дух, тоді як Біла Лава виконувала роль охоронця вогню. Помітивши, що Метеоритний Багрець намагається увійти під купол, вона добровільно розступилася, щоб пропустити Мо Фаня.
— А ти тут, виявляється, як маленька принцеса! — неабияк здивувався Мо Фань. Статус Метеоритного Багрянця виявився вищим, ніж він уявляв. Він відчував явну повагу з боку Білої Лави.
У такому разі все буде набагато простіше! Мо Фань увійшов у священний простір, захищений Білою Лавою. На його подив, місця там було набагато більше, ніж здавалося ззовні!
— Стиснений простір? — Мо Фань подивився вперед і помітив протилежний кінець купола аж на межі видимості.
Ззовні здавалося, що купол накриває круглу ділянку діаметром близько ста метрів, але всередині це був цілий інший вимір!
Мо Фань глибоко вдихнув. Як і казав Му Гуанцін, повітря тут було набагато насиченіше киснем. Дихалося навіть легше, ніж у горах.
Мо Фань обережно поклав Му Цін. Він знав, що зовні на допомогу чекає ще одна людина. Треба було якомога швидше привести Му Цін до тями!
Мо Фань зняв із неї речі, що заважали вільно дихати, і вправно розстібнув її білизну однією рукою, щоб звільнити грудну клітку.
Дві величезні "кульки" вільно підстрибнули під її одягом, щойно зникли обмеження. Мо Фань миттєво зрозумів значення вислову "готові вирватися на волю"!
— Оце так розмір, не гірше, ніж в Ай Туту! Була б велика шкода, якби вона померла тут, — пробурмотів Мо Фань.
Мо Фань розтулив губи Му Цін. Він не міг розраховувати, що людина без свідомості сама почне глибоко дихати. Йому доведеться їй допомогти. Він мав не лише дихати за неї, а й періодично натискати на грудну клітку, щоб змусити її виштовхнути полум'я, що накопичилося в легенях.
Мо Фаню стало трохи спекотно після того, як він повторив цю процедуру понад десять разів. Чому вона досі не прокидається? Якщо вона й далі залишатиметься непритомною, він точно перетвориться на монстра. Доторкатися до неї було надто приємно!
Раптом Му Цін різко сіла і зайшлася кашлем.
Мо Фань побачив, як із її рота виривається чорний дим — вона нарешті очистила легені. Мо Фань витер піт із чола і підвівся.
Му Цін поступово приходила до тями. Вона подивилася на Мо Фаня і озирнулася довкола. Вона явно не розуміла, що сталося і чому вона опинилася наодинці з чоловіком у такому замкненому просторі...
— Поки ні про що не питай. Там є людина, якій потрібна твоя допомога. Якщо ти її не врятуєш, ніхто з нас звідси живим не вибереться, — сказав їй Мо Фань.
Розум Му Цін усе ще був затуманений. Вона не пручалася, коли Мо Фань підняв її на руки.
— Ех, можеш прикритися? — Мо Фань опустив погляд і побачив пару розкішних форм просто перед своїм обличчям. У нього виникло шалене бажання просто пірнути в них!
АААААААА! Чому я не можу бути просто закінченим покидьком?!
Му Цін, усе ще перебуваючи в легкому ступорі, поправила одяг і дозволила Мо Фаню винести її з-під купола.
Здобувши Метеоритний Багрець, Мо Фань міг вільно пересуватися крізь Білу Лаву. Му Гуанцін міг лише позаздрити такій здібності.
Му Цін одразу ж почала застосовувати магію, щоб вилікувати отрyєння Дунфан Лінлін. Коли пухирі на її спині почали зникати, а дихання вирівнялося, усі присутні з полегшенням зітхнули.
Нарешті... тепер у них є реальний шанс вибратися звідси цілими!
— Мо Фаню, оскільки ти можеш вільно тут пересуватися, тобі краще поки що відпочити і відновити сили. Ти будеш відповідати за встановлення просторових координат! — Му Чжуочен передав Мо Фаню Сувій Простору.
— Звісно. Наша робота тут буде закінчена, щойно ми знищимо Скелю Саркініту і встановимо координати... Яке полегшення! Подорож виявилася трохи проблемною, але принаймні все закінчилося добре. І всі залишилися цілими й неушкодженими! — сказав Мо Фань.
— Сумніваюся, наш Цілитель явно постpаждав, — зауважив Чжао Ман'янь.
Му Цін, повністю отямившись, вочевидь зрозуміла, що хтось добряче полапав більшу частину її тіла. Вона навіть не наважувалася подивитися Мо Фаню в очі. Щоразу, коли він щось говорив, вона мимоволі червоніла.
Команда не мала наміру затримуватися тут довше, ніж потрібно для короткого перепочинку. Дунфан Лінлін узяла на себе ініціативу відвести їх до покладів Саркініту.
— Час вирушати. Мо Фань, Чжао Ман'янь, Му Бай, Му Цін, ви четверо залишаєтеся тут відпочивати. Решта йде зі мною розбиратися з Саркінітом... Ці Шань? Де Ці Шань? — запитав Му Чжуочен.
— Я тут; ми вже йдемо? — відгукнувся Ці Шань.
— Так, і що швидше, то краще. Хто знає, що там може статися; тепер усе залежить від тебе. Я впевнений, що біля родовища Саркініту є якісь створіння, — сказав Му Чжуочен.
— Не хвилюйтеся, я впораюся, — запевнив Ці Шань.
— Коли ми закінчимо, наш статус у клані неймовірно зросте. Тоді ти зможеш обрати будь-яку жінку, яку тільки забажаєш, — усміхнувся Му Чжуочен.
Губи Ці Шаня скривилися. Ці слова явно зачепили його за живе.
— Ходімо, час вирушати! — скомандував Му Гуанцін.
Мо Фань, Му Бай і Чжао Ман'янь були вкрай виснажені. Захищатися від Вогнекрилого Тирана і стрибати в озеро Коричневої Лави — завдання не з легких!
Чжао Ман'янь і Мо Фань усе ще мали рани. Коли Му Цін трохи відновилася, вона допомогла їх полікувати. Му Бай був у кращому стані, відбувшись лише легкими опіками. Він міг легко вилікувати їх за допомогою звичайних ліків.
Трохи помедитувавши, вони змогли відновити частину своєї енергії. Мо Фань розплющив очі. Він не знав, скільки минуло часу. Знудившись, він подивився на Му Бая, який нерухомо сидів поруч, і запитав:
— Му Баю, де ти пропадав усі ці роки?
— Де тільки не був. Час від часу навідувався до Стародавньої Столиці, — відповів Му Бай.
— А як там Ван Саньпан? Цей хлопець ще живий? — поцікавився Мо Фань.
— З ним усе добре. Він одружився і вже став батьком. Зазвичай він допомагає мені продавати здобич, яку я приношу з дикої місцевості. Зараз він відкрив магічну крамницю. У нього все чудово, — відповів Му Бай.
— А як щодо Чжоу Мінь? Мені здавалося, між вами проскочила іскра? — запитав Мо Фань.
— Це ти їй подобаєшся. Між нами справді нічого немає. Ми іноді бачилися. Вона, мабуть, залишилася працювати в школі. Я вже давненько її не бачив, — сказав Му Бай.
— О, то передай їй, щоб вона перестала за мною сохнути. Моє серце вже зайняте... Між нами нічого не може бути, — швидко відреагував Мо Фань.
— Яким же безсоромним можна бути? — холодно кинув Му Бай.
Чжао Ман'янь розплющив очі і приєднався до розмови:
— До речі, я спочатку думав, що Ці Шань такий собі романтик, який страждає від нерозділеного кохання, але я бачив його в тому барі, куди ми ходили!
— Серйозно? — здивувався Мо Фань.
— Абсолютно. Я бачив його, коли Сестра Лі несла нас. Він сидів дуже близько до якоїсь симпатичної дівчини з коротким волоссям і мило з нею щебетав! — заявив Чжао Ман'янь.
— Тобі взагалі не соромно згадувати, що тебе додому несла жінка? — пирхнув Му Бай.
— Га? А чого мені має бути соромно? Це ти влаштував там шоу на горі! — випалив Чжао Ман'янь.
— На... на горі? — Му Цін більше не могла зосередитися на відновленні енергії. Наскільки ж збоченими були ці троє чоловіків? А вона ж спочатку вважала їх джентльменами!
— Яка нісенітниця, я просто з нею розмовляв! — почервонівши, вигукнув Му Бай, якому завжди було важко приховувати сором.
— У це навіть собаки не повірять, — Чжао Ман'янь виглядав невдоволеним такою лицемірною поведінкою Му Бая. Він швидко обернувся в інший бік і спитав: — Ти ж теж так думаєш? Мо Фаню?
— Я думаю, що я твій дідусь! — огризнувся Мо Фань. Він нізащо не клюне на цю наживку.
Му Цін більше не могла слухати їхню розмову і негайно відійшла в куток. Проте вона не могла втриматися, щоб не кинути кілька поглядів на Мо Фаня, коли згадала його слова про те, що його серце вже кимось зайняте...