Рано-вранці, поки Мо Фань усе ще снідав, Му Ліньшен не припиняв обговорювати нічний інцидент. За ніч уже з'явилося безліч версій однієї й тієї ж історії.
— Та це дрібниці. Я просто вбив кількох морських монстрів. Навіщо вони роздувають із цього таку сенсацію? — Мо Фань вважав, що жителі нового міста все занадто перебільшують.
— Брате, ти вже звик битися з демонічними істотами. Б'юся об заклад, ти бачив більше демонічних істот, ніж людей. Для тебе вбивати їх — це як курей різати, але далеко не кожен маг стикається з ними так само часто, як ти! Ті, хто зміг власноруч убити хоча б кілька демонічних істот, уже вважаються ветеранами. Участь у масштабній битві проти них — це вже привід для хвастощів на кілька років!
— Те, що сталося минулої ночі, для тебе може бути дрібницею, але для багатьох магів, які ніколи не покидали безпечних зон, це незабутній досвід! — Му Ліньшен спробував пояснити точку зору магів, які проводили більшість свого часу в містах.
Му Ліньшен теж був магом, але його культивація не вражала. Він знав, що таких магів, як Мо Фань і Му Нінсюе, які пройшли крізь незліченні битви з демонічними істотами, було дуже мало. Більшість магів прагнули лише стабільного життя і доходу під захистом міст. Вони не мали бажання ризикувати життям у боях із монстрами...
Їхня країна втратила величезну частину своєї території через підняття рівня моря. Люди були налякані неспокійною поведінкою морських монстрів. За таких обставин можливість покарати морських монстрів і принести їхні голови вже була чимось, чим можна пишатися!
— Більшість людей, з якими ти зазвичай спілкуєшся — такі ж монстри, як і ти сам. Але патрульні загони складаються зі звичайних магів. Крім патрулів, у новому місті також повно молодих магів! Цей інцидент стався зовсім поруч із ними, тож їхня реакція цілком зрозуміла... До того ж, це чудова нагода для нашого нового міста заявити про себе! ХА-ХА-ХА, ми вбили дві сотні Мисливців за Органами та понад дві тисячі Чорних Звірів з Морським Гаком, а місто залишилося абсолютно неушкодженим! — вигукнув Му Ліньшен.
Му Ліньшен пішов у чудовому настрої. Було очевидно, що він уже думав над тим, як використати цю можливість. Тим часом Мо Фань і Му Нінсюе продовжували насолоджуватися сніданком. Для них це була просто звичайна ніч. Ця битва була нічим порівняно з тим, через що їм довелося пройти в минулому.
— Нам усе ще потрібні сильні маги. Було б чудово найняти ще кількох просунутих магів, не кажучи вже про верховного, — звернулася Му Нінсюе до Мо Фаня.
— Ми тільки починаємо. Давай рухатися крок за кроком. Я впевнений, що багато просунутих магів самі захочуть приєднатися до нашого лігва, якщо ми успішно укладемо партнерство з Шанхайським кланом Му та кланом Дунфан... — погодився Мо Фань.
Хоча середня сила магів у патрульних загонах була лише на Середньому рівні, їм усе одно доводилося платити цим магам щодня. Серед них було лише кілька просунутих магів. Якби Мо Фань випадково не опинився з ними, важко сказати, скільки б із них взагалі повернулося живими...
Мо Фань навряд чи міг би бути поруч постійно. Він чудово розумів, до чого веде Му Нінсюе. Горі Фаньсюе потрібно було більше надійних магів!
— Це вілла, а не лігво! — Му Нінсюе відчула потребу його виправити.
Це мало називатися Вілла Фаньсюе і Нове Місто Фаньсюе, але в очах Мо Фаня це чомусь перетворилося на якесь розбійницьке лігво.
— Вілла, так, наша вілла... — виправився Мо Фань.
— Я зареєструвала нове місто на твоє ім'я. Твоя репутація явно перевершує мою. Якби місто було зареєстроване на мене, це б створило певні перешкоди, — повідомила Му Нінсюе.
Му Нінсюе чітко відчувала, що до неї постійно чіпляються відколи вона почала керувати горою Фаньсюе. Було очевидно, що люди не могли так легко забути про вчинки Му Хе в минулому. На додачу до всього, Льодяний клан Му також створював чимало проблем! Якби гора Фаньсюе планувала розширюватися далі, робити це під іменем Му Нінсюе було б украй складно.
Саме тому Му Нінсюе використала ім'я Мо Фаня для реєстрації нового міста. Гора Фаньсюе також була заснована на їхні спільні імена. Нове місто було новою надією для людей. Вона вірила, що все піде набагато плавніше, якщо воно буде асоціюватися з Мо Фанем.
— Я просто думаю, що ти вклала в це все, що мала. А я, по суті, нічого не зробив, тож це не дуже чесно... — почав Мо Фань.
Мо Фань звик бути вільним і не обтяженим обов'язками. Інакше він би вже давно приєднався до однієї з фракцій, які так прагнули його завербувати. Він був неабияк здивований, раптово ставши мером цілого міста.
— Я просто боялася, що тобі це не сподобається, адже ти звик іти власним шляхом... — Му Нінсюе чудово знала характер Мо Фаня. Він не любив бути прив'язаним до чогось і віддавав перевагу вільному життю.
— Чесно кажучи, мені, мабуть, буде важко до цього звикнути, але все гаразд; попереду в нас ще довгий шлях. Зрештою, нам усе одно доведеться керувати всім разом: і горою Фаньсюе, і нашими чарівними та милими діточками в майбутньому, — сказав Мо Фань.
— ... — Му Нінсюе була трохи зворушена першою половиною його фрази, але друга половина просто позбавила її дару мови. Як його думки взагалі могли застрибнути так далеко?!
— Хай там як, не хвилюйся про мене. Я завжди підтримаю тебе в усьому, чого б ти не забажала, — Мо Фань простягнув руку і поклав маленьку долоньку Му Нінсюе у свою. Він погладив її руку, ніжну, наче шматок нефриту. Вона була прохолодною, але напрочуд приємною на дотик.
Му Нінсюе, здавалося, не опиралася цій близькості між ними, що принесло йому неймовірну радість!
Деякі жінки викликали в чоловіків миттєве бажання зірвати з них одяг і насолодитися ними тут і зараз, але вони так само швидко й забувалися. Були й інші жінки — до яких чоловіки воліли наближатися повільно, хоча й прагнули того самого фіналу. Вони насолоджувалися процесом повільного розтоплення їхніх сердець, злиття з ними в одне ціле... Навіть якби Мо Фаню довелося чекати до тридцяти років, щоб досягти своєї мети, він би не вважав цей шлях занадто довгим!
Гора Фаньсюе була великою відповідальністю і величезним тягарем. Мо Фань волів би не обтяжувати себе подібними обов'язками, але він чітко відчував, що гора Фаньсюе скоротила відстань між ним і Му Нінсюе. Вона почала непомітно відкривати йому своє серце, коли він віддавав усі свої сили, щоб допомогти їй здійснити її мрію.
Якщо гора Фаньсюе справді зможе стати тим мостом між ними, Мо Фань був не проти відмовитися від свого безтурботного і вільного минулого "я", щоб стати відповідальною людиною...
Багато жінок мріяли мати сім'ю, дім, який би захистив їх від тривог і проблем. Там вони б повільно куштували теплоту кохання. А у випадку з Му Нінсюе, вона відчує себе в безпеці і знайде своє місце лише тоді, коли нарешті матиме власне місто...
Оскільки Мо Фань вирішив залишитися з нею, він мусив узяти на себе й відповідальність!
Зрештою, він уже давно вибрав її за дружину...
— Мені треба ненадовго відлучитися, — Му Нінсюе підвелася. Хтось її шукав.
Мо Фань кивнув. Він примружився, милуючись звабливими вигинами Му Нінсюе... ах, ці облягаючі штани з ледь помітними сірими і срібними лініями, ці сідниці, що злегка погойдувалися під час ходьби. Вони, мабуть, неймовірно пружні на дотик, а якби він робив це ззаду...
Він що, серйозно щойно думав, що готовий чекати до тридцяти років, щоб переспати з нею?
У нього з'явилося непереборне бажання притиснути її прямо зараз!