Довгоочікуване сонячне світло пробилося крізь похмурі хмари, що повільно розсіювалися, і осяяло землю.
Залишки нежиті миттєво перетворювалися на попіл від одного лише дотику сонячних променів. Коли сонце повністю залило долину, у повітрі закружляв попіл, що злегка світився теплом. Це нагадувало якийсь величний і заворожуючий ритуал у Північній Долині.
Згодом попіл осів на землю, ставши для неї добривом. Незабаром ця земля знову забуяє життям. За допомогою магів Рослин та Землі Степи Мандрівників швидко повернуть свій первісний вигляд.
Світ завжди розвивався циклами: руйнування і відродження, занепад і розмноження, опале листя, що повертається до коріння. Люди вже давно до цього пристосувалися. Інакше чому б вони досі не вимерли?
Влада вирішила розмістити постраждалих зі зруйнованих міст у Фейхуані. Були плани перетворити Фейхуан на справжній мегаполіс, який став би опорою для людей на півночі, подібно до ролі Стародавньої Столиці на Центральних Рівнинах.
Щойно траплялося лихо, жителі розкиданих по Північній Долині міст, містечок і сіл мусили шукати притулку у великих містах. Подібне повторювалося незліченну кількість разів протягом історії, тому нові зміни були життєво необхідними для їхнього виживання.
Однак це також означало скорочення безпечних зон. Доступного простору ставало менше, що обмежувало ресурси. Як наслідок, на плечі магів лягав ще важчий тягар!
Насправді, окрім Північної Долини, міста вздовж усієї двадцятитисячокілометрової берегової лінії також проходили через процес злиття для створення мегаполісів. Безпечні зони суттєво зменшилися, поки Мо Фань та інші були зайняті в Північній Долині. Навіть Мо Фань був неабияк здивований, почувши ці новини.
— Менш ніж за місяць усе перекинулося з ніг на голову. У буквальному сенсі! — вигукнув Чжао Ман'янь.
Перебуваючи в Північній Долині, вони й гадки не мали, що діється на сході. Новини дійшли до них лише за кілька днів після битви зі створіннями Потойбіччя, саме тоді, коли місто Фейхуан перетворювали на одне з головних міст-штабів їхньої країни.
— Б'юся об заклад, Мо Фань досі не в курсі, що відбувається?
— Використання Елемента Демонізації має свої наслідки. Ми одразу ж відправили його до Храму Парфенону. У нас не було іншого вибору, адже ми не в змозі залікувати його травми, — пояснила Лінлін.
Храм Парфенону спеціально відправив людину, щоб забрати Мо Фаня. Лінлін знала, що це довірена особа Є Сінся, тому з радістю передала його.
Решта групи майже повністю відновила сили після понад десятиденного відпочинку. Але Мо Фаню, найімовірніше, доведеться провести в Храмі Парфенону кілька місяців. По-перше, йому потрібен був час для усамітненої культивації, оскільки після використання Елемента Демонізації його рівень дещо знизився. По-друге, лікування шрамів на обличчі та тих неймовірних травм, які він отримав у бою, вимагало чимало часу, навіть із допомогою Парфенону!
— Добре, що Є Сінся там. Інакше Мо Фань справді міг би приєднатися до нежиті, — зауважив Чжао Ман'янь.
Чжао Ман'янь літав до Греції після того, як залишив Басю, щоб отримати своє Благословення Божественної Печатки. Він знав, що це значно підвищить його силу, тож не міг змарнувати таку можливість. Зазвичай Храм Парфенону не надавав Благословення Божественної Печатки тим, хто його пропустив, але Чжао Ман'яню вдалося його отримати за допомогою Є Сінся.
Мо Фань дізнався про прибуття Чжао Ман'яня не завдяки шостому чуттю. Йому про це сказала Є Сінся, тому він знав, де чекати на друга.
— Навіть мої загони перекинули на схід. Не очікував, що це станеться так швидко, — озвався Чжан Сяохоу.
— Так, на Сході коїться щось надзвичайно серйозне, поки ми були зайняті тут. Чесно кажучи, мені досі важко дихати, коли я про це думаю. Цікаво, як відреагує Мо Фань, коли повернеться і побачить, що все змінилося, — погодився Чжао Ман'янь.
— На щастя, Голова Шао Чжен наполіг на впровадженні Стратегії Усунення Загроз, незважаючи на заперечення інших можновладців. Інакше навіть уявити важко, що б сталося... — сказала Лінлін.
— Ага, це пояснює, чому Голова Шао Чжен шукає Тотемних Звірів. Боюся, наша країна не має достатньо сил, щоб упоратися з лихом такого масштабу, — кивнув Чжао Ман'янь.
— Хай там як, зробимо все, що в наших силах, — підсумував Чжан Сяохоу.
— До речі, місто Фейняо теж стало новим містом-штабом, і гора Фаньсюе є його частиною, — здивовано зауважила Лінлін, переглядаючи розподіл міст-штабів.
— Дай-но поглянути, — Чжао Ман'янь підійшов ближче. Місто Фейняо справді стало важливим містом-штабом із виходом до Південнокитайського моря.
Гора Фаньсюе розташовувалася на північ від міста Фейняо, між горами на заході та океаном на сході. А місто-штаб Ханчжоу знаходилося на північ від гори Фаньсюе.
— Схоже, на гору Фаньсюе також чекають кардинальні зміни найближчим часом, — замислився Чжао Ман'янь.
— Угу, цікаво, чи витримає сестра Нінсюе цей тиск. Владні структури зроблять усе можливе, щоб захопити контроль над горою Фаньсюе, включно з відомими кланами. Вони на все підуть, щоб прибрати її до своїх рук, — додала Лінлін.
Греція, Храм Парфенону...
Гора Мерехтіння височіла на південь від Гори Богині і була найкращим місцем для насолоди краєвидами океану. Зазвичай її використовували як місце для відновлення сил високопоставлених осіб Храму Парфенону. Багато молодих і вродливих жінок пишалися тим, що служили на Горі Мерехтіння.
Гору Богині населяли переважно жінки; побувати на Горі Мерехтіння було мрією багатьох чоловіків!
У вишуканому особняку, оточеному кількома Деревами Летючих Квітів, прекрасні горобці ласували десертами, залишеними на кавовому столику в заскленій галереї. М'які сонячні промені заливали все навколо теплим світлом. Каміння виблискувало, наче морські хвилі. Кілька молодих жінок тихо перешіптувалися і хихикали. Це нагадувало справжній рай!
Уявіть собі пробудження в такому місці, де вас огортає відчуття щастя та ніжний морський бриз. Фіранки граціозно майорять, поки ви насолоджуєтеся захоплюючим видом неба, що зливається з океаном на горизонті, і п'янким ароматом Дерев Летючих Квітів.
— Це правда? Цей пан, що живе тут — це той самий, хто захопив Червоного Кардинала живцем? Але ж він виглядає таким юним? — прошепотіла одна з жінок.
— Навіщо мені тебе обманювати? Це правда. Він неймовірний; ще ніхто ніколи не брав Червоного Кардинала живим!
— Якось дивно, він постійно відпускає в наш бік якісь непристойні жарти. Зовсім не схожий на якогось видатного героя, — почервоніла одна з жінок.
— О, це ж Свята...
— Вона знову тут.
— Швидше, ми маємо її привітати.
Мо Фань раптом почув, як жінки шанобливо заговорили грецькою. Він їх не розумів. Хоча ще мить тому вони щебетали англійською.
Мо Фань розслаблено розвалився на лавці, очікуючи.
— Не обов'язково йти за мною, — пролунав ніжний голос, за яким почулися кроки. Це був ритмічний стукіт підборів по підлозі. Мо Фань міг лише уявити ці витончені ніжки.
— Розімни мені плечі, — сказав Мо Фань, навіть не обертаючись.
Пара м'яких рук лягла йому на плечі. Він примружився від задоволення.
І навіщо він узагалі грав у героя? Хіба не краще просто насолоджуватися життям тут? До того ж, Є Сінся могла б легко його утримувати. Жити за рахунок жінки — не така вже й погана ідея...
— Ноги теж трохи ниють, помасажуй їх, — наказав Мо Фань.
Невдовзі Мо Фань відчув, як тепла рука торкнулася його стегна в дуже чутливому місці. По тілу пробіг електричний розряд. Мо Фань ледь не втратив контроль і, наче зголоднілий вовк, накинувся на маленьку овечку, на яку давно поклав око!
— Тобі вже набридло мати цю штуковину? — несподівано пролунав холодний звабливий голос.
Мо Фань миттєво зрозумів, що накинувся не на ту дівчину. Він швидко підскочив на ноги і з ніяковим обличчям подивився на жінку.
— Вибач, вийшло непорозуміння, я думав, ти — Є Сінся, — Мо Фань опустив голову і подивився на "Маленького Мо Фаня". Він відчув, як по ньому пробіг холодок, ніби тепла рука могла розчавити його чоловічу гордість у будь-яку мить. Він анітрохи не сумнівався, що Аша'руя здатна на щось подібне!
— Твоя Є Сінся взагалі носить підбори? Ти справді думаєш, що я не знаю, про що думає твій збочений мозок? Згодую собакам, якщо ще раз таке утнеш! — Аша'руя безсоромно клацнула пальцем по "Маленькому Мо Фаню".
Мо Фань скрикнув від болю, але з якоїсь причини дрібний нахаба став ще твердішим від дотику її пальця!
— То ти нарешті скажеш правду? — Аша'руя сіла і звабливо закліпала очима.
— Хіба я вже не казав? Я проник до Чорної Церкви, побачив Холодного Принца самого, вирубив його і викрав. Усе було саме так просто! — заявив Мо Фань.
— Ти тримаєш мене за трирічну дитину, чи вважаєш трирічним Холодного Принца? — Аша'руя явно не повірила в ці байки.
Однак їй було до смерті цікаво, як Мо Фаню вдалося взяти живим Червоного Кардинала.
Увесь світ був шокований, коли китайський Союз Примусу оголосив про захоплення Червоного Кардинала живцем. Цю подію сміливо можна було назвати історичною!
Це був колосальний удар по Чорній Церкві. І водночас — величезне джерело натхнення для всіх, хто протистояв цій організації. Зрештою, ще нікому ніколи не вдавалося схопити Червоного Кардинала, що дозволяло Чорній Церкві безкарно розростатися і діяти з такою нахабністю!
— Я вже розповів тобі все як було. Не можу нічого вдіяти, якщо ти не віриш. До речі, тут просто чудове місце для культивації. Я вже відновився і навіть відчуваю наближення прориву. Вирішив залишитися тут на деякий час в усамітненні, щоб стати сильнішим, — сказав Мо Фань.
— Пхе, думаєш, можеш сидіти тут, скільки заманеться? Є Сінся пожертвувала частиною своїх привілеїв, щоб вибити тобі це місце. Б'юся об заклад, ти й гадки не маєш, що діється в зовнішньому світі, еге ж? — промовила Аша'руя.
— Ну... — Мо Фань справді нічого не знав.
У нього не було з собою телефону, а Wi-Fi тут був відсутній, оскільки це місце призначалося для усамітненої культивації та відновлення після травм. Воно було ізольоване від решти світу, тож Мо Фань зовсім не знав про останні події.
— Давай мінятися; розкажи мені те, що я хочу знати, а я розповім, що коїться у світі, — запропонувала Аша'руя.
— Немає потреби. Дізнаюся про все, коли закінчу тут.
— Тоді чого ти хочеш?
— Сядь мені на коліна і порухайся. Задоволеним я завжди стаю дуже відвертим, — безсоромно заявив Мо Фань, оглядаючи звабливу фігуру Аша'руї з ніг до голови.