Обличчя, що повернулися на плащ Холодного Принца, видали такий самий крик, як і він сам. Кожне з них мало той самий жахливий вираз, що й обличчя Холодного Принца!
— Ти навіть не усвідомлюєш, що живеш у жалюгідному світі, яким керують інші. Вважай, що тобі пощастило, адже такому ідіоту, як ти, випала нагода стати свідком пришестя справжнього бога! — Холодний Принц відкрив рота, ніби втягуючи щось у себе.
Обличчя на його плащі повторили цей рух. Вони несамовито глибоко вдихали, ніби намагаючись увібрати в себе ненависть усього світу!
Моторошне червоне світло огорнуло Холодного Принца. Його тіло, що нагадувало тіло підлітка, почало стрімко рости. Кістки голосно затріщали. Точніше буде сказати, що він не просто ріс — здавалося, ніби щось виривалося назовні з його мініатюрного тіла!
Мо Фань побачив, як темно-червона плоть прориває людську шкіру. Шкіра Холодного Принца просто тріснула і розійшлася. Було важко навіть уявити, як цей монстр, що тепер сягав близько десяти метрів заввишки, міг ховатися всередині. Він був щонайменше в сім разів більшим за початкові розміри Холодного Принца!
— То ти просто монстр, — гмикнув Мо Фань, побачивши потвору, що вирвалася з тіла Холодного Принца.
— Я навіть заздрю таким, як ти. Ви завжди такі наївні... Що ж, кажуть, що невігластво — це щастя. Ти хоч уявляєш, звідки походить Холодний Принц? — голос Холодного Принца майже не змінився, хоча тепер він був десятиметровим гігантом. З його чола виросли два роги, а між ними з'явилося третє око. Воно випромінювало інакше світло, ніж два інших.
— З якого б дива мене цікавила історія монстра, який от-от здохне? — Мо Фань закликав обидва свої полум'я. За його спиною з'явився силует Богині Полум'яної Белль. Священне світло його вогню змусило створінь із Потойбіччя квапливо відступити подалі!
— Осіріс хотів yбити Хонсу, але ця хитра жінка використала Тривимірне Дзеркало-Трикутник, щоб уникнути своєї долі, прирікши на страждання незліченну кількість людей замість себе. Хіба нинішні правителі цього світу не такі ж самісінькі, як та стерво Хонсу? Думаєш, те, що роблять вони, чимось краще за її вчинки?
— Першим Холодним Принцом був раб, який розбив Тривимірне Дзеркало-Трикутник на друзки, але світ усе одно його зненавидів. Правителі можуть бути жалюгідними, але й люди не заслуговують на милосердя. Вони вважали своє невігластво справедливістю і сліпо йшли за так званим миром і гармонією, які їм нав'язували правителі. Хіба ти не знаєш? Це як пастух, що заспокоює свою худобу перед забоєм. А найсмішніше те, що досі існують такі, як ти, що відчайдушно намагаються захистити цей спотворений світ! Мушу визнати, я справді вражений! — зневажливо вишкірився Холодний Принц.
— Ну, це лише частина причини. Я просто хочу тебе вбити, бо ти викликаєш у мене огиду! — Мо Фаню було абсолютно начхати на всі ці глобальні філософські ідеї Холодного Принца.
Якби Червоні Кардинали не мали якихось переконань, як би вони змогли зібрати стількох послідовників? Кожен Червоний Кардинал, безперечно, був генієм серед лиходіїв. Вони могли легко виправдати свої звірства як священну мету, заради якої варто жертвувати життями інших. Якщо спробувати осмислити це логічно, їхні слова могли здатися розумними і переконливими, але правда полягала в тому, що вони просто грали на людському егоїзмі та жадібності!
— Ти мені не віриш? — Червоний Кардинал згори вниз подивився на Мо Фаня. На його химерному обличчі застигла вкрай фальшива посмішка.
— Який сенс від усіх цих балачок? — Мо Фань залишався непорушним. Його демонічна кров усе ще пробуджувалася, тож він не квапився. До того ж, Холодний Принц явно не збирався тікати. Битва неминуче завершиться смертю Червоного Кардинала, якщо тільки він справді не має сили, щоб протистояти йому!
— Я можу тобі це довести, — заявив Холодний Принц.
— Ти називаєш себе Богом Смерті, але зовсім недавно я вже вибив усе лайно з так званого Бога Смерті в Греції. Цікаво, чи вистоїть той бог, про якого ти кажеш, проти моїх кулаків? — Мо Фань повільно підняв кулак. Демонічне полум'я в радіусі кілометра почало стягуватися до нього, утворюючи сліпуче сяйво навколо його зап'ястя!
— Сила віри, яку перший Холодний Принц увібрав з усієї ненависті, спрямованої на нього — це наймогутніша сила, яку я коли-небудь бачив. Я — справжній Бог Смерті! — заверещав Холодний Принц.
Справжній Бог Смерті?
Люди часто називали Богом Смерті щось таке, що несло загибль і страх, які вони не могли подолати. У цьому світі було багато Богів Смерті, але здебільшого це була просто купка маніяків, які вважали, що можуть знищити все навколо, отримавши доступ до якоїсь злої сили!
Було очевидно, що Холодний Принц пишався силою злої віри, яку він накопичив. Цей дивний триокий монстр, що вирвався з його тіла, і був уособленням того бога, у якого він так палко вірив!
Отже, усе набагато простіше!
Мо Фаню потрібно лише використати свою силу, щоб розчавити бога, у якого вірить Холодний Принц!
Холодний Принц стверджував, що ненависть усього світу є джерелом його сили, але насправді він лише використовував це як прикриття для особливої сили Елемента Прокляття, яку люди не могли розпізнати. Він прикривав абсурдну правду про свою силу складними віруваннями.
Це була всього лише сила Елемента Прокляття. Боги залишалися богами тільки тому, що їх не могли перемогти. Але сьогодні Мо Фань розіб'є цього так званого бога на шматки своїм кулаком. Він не лише збирався знищити Холодного Принца, а й усіх покидьків минулого й сьогодення, що поклонялися злим богам!
Він покаже їм, якими жалюгідними насправді є боги, яким вони поклоняються!
Вони всі понесуть покарання за скоєні ними гріхи!
Якщо світ після смерті справді існує, то це буде Пекло, де їхні душі приречені на нескінченні тортyри!
Демонічне полум'я досягло своєї межі. Грізна енергія відчайдушно шукала виходу. Терпіння Мо Фаня і його ненависть до Холодного Принца також сягнули краю. Йому було огидно навіть думати про те, щоб дозволити цій мразоті прожити ще бодай секунду!
— Кулак Демонічного Сяйва!
Промінь розірвав тьмяне небо, спалахнувши яскравіше за саме сонце. Пекучий жар хвилею розкотився в усі боки, наче нестримний приплив, перетворившись на вогняну катастрофу, що пожирала армію нежиті і все навколо!
Тінь Богині Полум'яної Белль дарувала Мо Фаню абсолютний контроль над Елементом Вогню. Уся магія вогню в радіусі сотні кілометрів була повністю підпорядкована йому. Щойно він викинув кулак уперед, земля розкололася. Тисячі вогняних стовпів зметнулися в темне небо, розриваючи похмурі хмари, що нависли над Степами Мандрівників!
Лава та вулканічний попіл розліталися в повітрі, перетворюючись на палаюче павутиння, що накрило все навколо. Як би швидко Холодний Принц не пересувався Степами Мандрівників, він нізащо не зміг би сховатися від цього караючого полум'я!
Вогняні стовпи і полум'я, що застелило небо, нагадували Пекло на Землі. Створіння з Потойбіччя в радіусі кілометра миттєво згоріли дотла в цьому неймовірному жарі. Навіть істоти рівня Командира не змогли вижити під натиском розпеченої лави і вогняних стовпів. Вони розсипалися попелом, наче дрібні комахи!
Створіння Потойбіччя в радіусі кілометра кинулися навтьоки, рятуючи свої життя, коли зрозуміли, що серед них опинився могутній демон. На жаль, Мо Фань уже втратив будь-яке терпіння щодо Холодного Принца, що й вирішило долю армії нежиті поблизу.
Мо Фань не надто переймався контролем свого полум'я. Його пріоритетом було вбити Холодного Принца, але він також не збирався жаліти цих ненаситних створінь із Потойбіччя.
До того ж, йому були потрібні їхні Обривки Душі та Есенції Душі, щоб розрахуватися за використання Елемента Демонізації!...
— О Небеса...
— Вони... вони всі мертв!?
— Чи справді той, кого щойно відкинуло... був Паном Холодним Принцом?
Члени Чорної Церкви та солдати на Великій Стіні стали свідками руйнувань, які спричинило полум'я та один-єдиний удар кулака. Усі створіння з Потойбіччя в радіусі кілометра були знищені. Наскільки ж могутньою мала бути істота, здатна на таке?
Спека розігнала ауру смерті і змусила армію нежиті зупинитися. Що сильніше полум'я безжально спалювало мерців, то більша надія спалахувала в серцях захисників.
Вони заприсяглися захищати стіну до останнього подиху. Якби вони не змогли втримати позиції доти, доки їхні сім'ї та цивільні не евакyюються в безпечне місце, хіба всі їхні жертви не були б марними? Наскільки ж болісним і відчайдушним було б усвідомлення того, що вони не змогли нічого змінити, навіть якщо були готові віддати за це свої життя?
Магічні Сигнальні Вогні продовжували палати, символізуючи незламний дух захисників. Коли демонічне полум'я спопелило створінь із Потойбіччя, мов суху солому, це стало потужною іскрою для вогню, що палав у серцях солдатів!
Оскільки вони вже були готові пожертвувати своїми життями, вони не хотіли помирати даремно. Вони перетворяться на сліпучі, розпечені метеорити, які побачить увесь світ!
Не було жодного сенсу сумніватися чи відступати. Навіть якби вони змогли прожити ще десять чи двадцять років, залишок життя вони б провели в муках сумління, шкодуючи про те, що не дозволили своїм життям спалахнути незгасним полум'ям Магічних Сигнальних Вогнів, щоб стіна простояла хоча б на мить довше!
— Мо Фаню, залиш фортецю нам, а сам подбай про те, щоб відправити цього сyчого сина Холодного Принца в Пекло! — Чжао Ман'янь бачив, як яскраво палає полум'я Мо Фаня посеред армії нежиті. Він ще ніколи в житті не відчував такого безстрашшя перед смертю!
Він пишатиметься цим моментом до кінця своїх днів. На стіні було повно людей, слабших за нього, але всіх їх об'єднувала одна віра.
Чорну Церкву має бути знищено!
Стіна має вистояти!
Полум'я Магічних Сигнальних Вогнів не повинно згаснути!
У повітрі витала сильна вбивча аура і пекучий жар. Кожен удар Мо Фаня в демонічній формі ніс за собою руйнівну атаку Елемента Вогню. Бог, який вірив у силу злої віри, і його гігантське потворне тіло тонули в безперервних атаках Мо Фаня. Здавалося, це лише підтверджувало слова юнака: нещодавно він уже вибив усе лайно з того, кого в Греції називали Богом Смерті; то скільки ж ударів зможе витримати цей інший Бог Смерті?
Бог Смерті?
Якщо таких жалюгідних переконань було достатньо, щоб зробити людину богом, то сила Елемента Демонізації, якою володів Мо Фань, робила його абсолютним володарем, перед яким навіть боги мусили б схилитися!