Якщо таємничий чоловік був тут, він явно не збирався сидіти склавши руки. Мо Фань вірив, що в нього є якийсь план!
— Який ще план? Ми повинні просто забратися звідси під три чорти. Ти справді думаєш, що купка людей здатна зупинити Велику Піраміду Гізи? Ти що, мариш? Я б теж хотів побути героєм, але це все одно що з голими руками кидатися на танк! — обурився Чжао Ман'янь.
Мо Фань не втратив терпіння попри бурчання друга. Він подивився на нього і сказав:
— Старий Чжао, заспокойся.
— Заспокойся, дідька лисого, ти сам це сказав! Ми робимо все можливе, щоб не шкодувати, навіть якщо станеться найгірше. Хочеш сказати, ми ще не виклалися на повну? Чи в нас справді є шанс зупинити те, що насувається? Північному командуванню на це взагалі начхати, то чому ми маємо робити їхню роботу?... Ти що, не чув Пророка? Влада вже списала нас із рахунків. Якщо ми залишимося — ми просто повні ідіоти! — не вгавав Чжао Ман'янь.
— Старий Чжао, давай хоча б послухаємо, що скаже Пророк. А якщо ти вирішиш, що він остаточно з'їхав з глузду — можеш іти, — відповів Мо Фань.
— Гаразд, мені аж кортить почути, що за план ви там вигадаєте. Усе втрачає сенс перед обличчям абсолютної сили! Хай там як, щойно він договорить — я йду. А якщо ти відмовишся, я зламаю тобі ноги і потягну за собою! — відрізав Чжао Ман'янь.
— Думаєш, ти зможеш мене здолати? — підняв брову Мо Фань.
— Та мені байдуже!
Таємничий чоловік бачив, що всі дивляться на нього. Він чудово розумів їхні почуття. Те, що вони досі не збожеволіли і не зламалися морально, уже свідчило про їхню неймовірну силу духу.
— По-перше, це правда, що Велика Піраміда Гізи от-от з'явиться. Тепер ми вже не зможемо цьому запобігти. Ви чули від Мо Фаня, що Монархи Підземних Жаб з'являються не в одному місці. Велика Піраміда Гізи однозначно буде переміщена сюди, якщо тільки ми не дізнаємося місцезнаходження кожного диякона Чорної Церкви і не знищимо їх усіх, щоб зупинити появу Монархів, — повідомив таємничий чоловік.
— По-друге, загальна міць Чорної Церкви явно перевершує сили, які ми маємо зараз, — продовжив він.
Чжао Ман'янь уже хотів щось бовкнути, але, помітивши пильний погляд Мо Фаня, стримав бажання вилаятися.
— Усе, що я сказав — це сувора правда. Холодний Принц готувався до цього дуже довго. Йому навіть байдуже, чи ми знаємо про його плани. Він настільки впевнений у собі, бо знає, що ніхто з нас не зможе його зупинити. Ми маємо визнати, що він такий самий диявол, як і Салан, і, на жаль, наша країна стала його жертвою лише для того, щоб він міг довести, що не поступається їй... — голос таємничого чоловіка стих.
Холодний Принц витратив на цей план чимало часу. Усе почалося з того самого моменту, коли він роздобув ключовий компонент зі Священного Залу Свободи.
Він міг вибрати координати в будь-якій країні світу і завдати їй жахливих руйнувань, але цілеспрямовано зробив своєю мішенню саме Китай...
І все це через Салан!
— Може, ближче до суті? Який сенс від усього цього, якщо ми вже все знаємо? — нетерпляче перебив Чжао Ман'янь.
— Холодний Принц — такий самий Червоний Кардинал, як і решта. Він має свої збочені ідеали, що базуються на силі злої віри. Якщо він когось ненавидить, він не намагатиметься вбити цю людину. Натомість він уб'є всіх, хто їй дорогий, прагнучи живитися її ненавистю, гнівом і одержимістю помстою. Він вірить, що ця зла віра наділяє його силою. Якщо в Холодного Принца більше пішаків, ніж у Салан, якщо його підлеглі так само розсіяні по всьому світу, він однозначно спричинить значно більшу паніку. Цей тип — абсолютний психопат, і, на жаль, Небеса наділили його непересічним талантом, — продовжив таємничий чоловік, ігноруючи обурення Чжао Ман'яня.
— Мо Фаню вдалося зібрати якусь корисну інформацію? Якщо ми не можемо зупинити катастрофу, я ризикну всім, щоб забрати цього Червоного Кардинала з собою на той світ. Я покажу йому, що за хаос на нашій землі доводиться платити! — люто випалив Є Хон.
— Деякі успіхи є, але нічого критично важливого я не дізнався, — зітхнув Мо Фань.
— Мо Фаню, ти відмовляєшся йти, бо хочеш усунути Холодного Принца? — запитала Лінлін, розгадавши його наміри.
Мо Фань від подиву відкрив рота. Він не очікував, що Лінлін так легко його розкусить.
— Брате Фань, це правда? — запитав Чжан Сяохоу.
Після секундного вагання Мо Фань кивнув:
— Угу, Головного Екстрадитора тут немає. Ми ніяк не зможемо вистежити всіх членів Чорної Церкви. Холодний Принц розділив своїх людей на безліч груп, щоб ми не могли зірвати його план. Знищення однієї чи двох груп нічого не змінить. Тому я планую дочекатися їхньої грандіозної церемонії... щоб вийти на самого Холодного Принца!
— Трясця, я так і знав, що в тебе знову зірве дах! Коли ми приєдналися до національної збірної, то домовилися, що просто мандруватимемо світом і насолоджуватимемося життям, але натомість ми віддали всі сили заради слави нашої країни. Цього разу ти мав лише зібрати докази причетності Чорної Церкви. Ти це зробив, але тепер вирішив перетворити все на замах на Червоного Кардинала! Дідько б тебе побрав, це ж Червоний Кардинал Чорної Церкви! Магічні Асоціації п'яти континентів нічого не можуть із ним зробити, а ти зібрався його вбити?! — Чжао Ман'янь був за крок від нервового зриву.
— Якщо Червоні Кардинали сидять тихо, ми нічого не можемо з ними вдіяти. Але оскільки Холодний Принц готує таку масштабну змову, це означає, що йому доведеться вийти з тіні. Якщо ми не скористаємося цим шансом, щоб його усунути, він знову сховається за лаштунками, щойно здобуде славу. Тоді ми вже ніколи його не знайдемо, ось чому... — відповів Мо Фань.
— Ось чому ти прешся на вірну смерть, незважаючи ні на що? Ти ким себе уявив? Непереможним супергероєм? — огризнувся Чжао Ман'янь.
— За короткий час наш народ топтали і вирізали двоє Червоних Кардиналів. Вони знищують наші міста, сіють руйнування по всій країні і при цьому залишаються безкарними. Вони як злі боги; дедалі більше людей будуть їм поклонятися і брати з них приклад. Невже ми просто дозволимо їм розтоптати нашу гідність? — втрутився Є Хон.
— А гідність важливіша за життя? Якби ті, хто ховався у внутрішньому місті під час Катастрофи в Стародавній Столиці, думали так само, як ти, вони б вибігли за мури і билися з нежиттю на смерть заради своєї гідності. Тоді б узагалі ніхто не вижив!
Лінлін потягнула Мо Фаня за рукав і тихо сказала:
— Мо Фаню, ми вже зробили все, що могли. Давай просто підемо. Навіщо нам убивати Холодного Принца? Якщо ти підеш на це, ти теж не виживеш...
Мо Фань похитав головою і безпорадно відповів:
— Я не намагаюся грати в героя, але іноді в нас просто немає вибору. Зараз я ближче до Холодного Принца, ніж будь-хто інший. Якщо я відступлю, хіба це не зробить мене співучасником злочинів другої Салан? Пам'ятаєш ту личинку і псевдодракона, на якого вона перетворилася? Ми гналися за нею аж до самого океану, аби тільки знищити... Ми робили це, бо знали, якими жахливими будуть наслідки, якщо ми залишимо її живою. Кожне відняте нею життя каменем провини лягало б на наші душі.
— Я і так намагаюся бути безсердечним. Можливо, так мені було б простіше жити, і почуття провини не гризло б мене зсередини... але я зрозумів, що не можу. Якщо після цієї церемонії Холодний Принц залишиться живим, тільки уяви, скільки злочинів скоять ті, хто піде за ним. Якщо жертвами стануть незнайомці, я ще зможу придушити цю провину, але що, якщо вони зашкодять комусь, хто мені дорогий? Комусь на кшталт тебе? Що я відчуватиму тоді? Обійму твоє бездиханне тіло, розридаюся, розуміючи, що більше ніколи не побачу твоєї усмішки, і з часом просто забуду? Чи буду в люті нишпорити по всьому світу, поки не знайду Холодного Принца і не розірву його на шматки?
Лінлін зазирнула в темні очі Мо Фаня. Вона не могла знайти слів для відповіді.
— Чорна Церква завжди була поруч. Одного дня вони неодмінно завдадуть болю нашим близьким. Я можу бути достатньо сильним, щоб захистити кожного з вас, але я не можу бути поруч постійно, і мені не настільки щастить, щоб завжди знати, що вони задумали. Катастрофа в місті Бо, Катастрофа в Стародавній Столиці і те, що зараз відбувається тут, у Північній Долині: я і люди навколо мене постійно опиняємося на волосині від смерті. Навіть якби я прив'язав вас усіх до себе, перед обличчям таких масштабних лих я все одно залишаюся мізерним і безпорадним... — продовжив Мо Фань.
Слухаючи його, кожен відчув, як шалено б'ється серце!
— Ось чому я не можу переконати себе просто розвернутися і піти, — Мо Фань із ледь помітною усмішкою погладив Лінлін по голові.
(ПП: +10000 соціальних кредитів цьому автору)
Дівчинка підвела погляд і побачила цю усмішку на його понівеченому шрамами обличчі. Її очі наповнилися сльозами!
— Ідіоти, ви всі ідіоти! Ви постійно наводите аргументи, проти яких я безсила! Так казав мій батько, так казала моя сестра, а тепер і ти! — незважаючи на свій видатний розум, Лінлін не знайшла що протиставити словам Мо Фаня. Вона міцно обійняла його і повністю втратила ту маску незворушності, яку завжди носила. Зрештою, вона була лише маленькою дівчинкою...
Мо Фань усміхнувся. Можливо, саме завдяки таким людям, як вони, він завжди відчував внутрішній спокій. А може, він чинив саме так також заради них...
— Брате Фань, Головний Інструктор пишався б тобою, якби почув твої слова, — глибоко зворушений промовив Чжан Сяохоу.
— Тоді нам слід звинувачувати його в тому, що він не навчив нас бути боягузами, — відповів Мо Фань.
— Мо Фаню, якщо ти твердо вирішив убити Холодного Принца, нам доведеться розділитися, — сказав таємничий чоловік.
— Здається, ми мали вислухати ваш план, а в підсумку обговорюємо мене? — відповів Мо Фань.
З роками він ставав дедалі сентиментальнішим. Якби він був тим самим Мо Фанем з минулого, то не витрачав би стільки слів. Він би просто сказав: «Якщо цей виродок Холодний Принц сміє лізти до нас, ми розчавимо його!»
— Генерале Бінь Вей, ви ж єдина спадкоємиця фортеці Північної Варти, так? — запитав таємничий чоловік.
— Так, — кивнула вона.
— У Північній Долині є стародавній захисний механізм. Він охоплює величезну територію. Це може виграти трохи часу для евакуації людей, — повідомив таємничий чоловік.