Почувши слова Мо Фаня, Чжао Ман'янь просто онімів. Голос друга зовсім не звучав як жарт.
Не встиг він навіть запитати "чому", як Мо Фань уже поклав слухавку. Швидше за все, він знаходився надто близько до Чорної Церкви, і будь-яка комунікація могла його видати. Він просто не наважувався говорити довго.
— Гей, гей, зачекайте! — вигукнув Чжао Ман'янь, кинувшись наздоганяти жінку-солдата.
Вона обернулася. Її обличчя досі виражало глибоке презирство, коли вона глянула на юнака. Схоже, вона була явно не в гуморі...
— Ми зараз керуємо Превентивним Комітетом! Мій напарник щойно виявив щось украй серйозне. Він просить перевести фортецю Північної Варти в стан повної бойової готовності!
Ця жінка-солдат явно мала високий ранг, Чжао Ман'янь міг зрозуміти це за її знаками розрізнення. Він і гадки не мав, де шукати генерала, який керує фортецею, і не знав нікого, хто міг би до нього провести. Йому залишалося лише звернутися до найвисокопоставленішої людини з тих, хто був поруч!
— Ти хоч уявляєш, де знаходишся?! — гнівно відрізала жінка-солдат.
Вона не збиралася витрачати свій час на якогось нахабу, який виявляє неповагу до Великої Стіни!
— Я не жартую! Швидше, передайте своєму генералу, щоб він оголосив у фортеці червону тривогу! — суворо промовив Чжао Ман'янь. Кажучи це, він швидко дістав своє посвідчення. Може, воно й було тимчасовим, але чудово доводило серйозність його намірів.
Інші солдати поруч із жінкою розреготалися.
Високий і привабливий солдат сказав:
— Ми бачили чимало спроб підкотити до нашої начальниці під різними приводами, але мушу визнати: таку оригінальну відмовку чую вперше. Ти взагалі в курсі, що неправдиве повідомлення про військову тривогу — це серйозний злочин? Забери свої слова назад, і ми зробимо вигляд, що нічого не чули.
— Трясця, ви що, сліпі? Я ж сказав: я з Превентивного Комітету! — розлютився Чжао Ман'янь.
Невже статус Превентивного Комітету — це лише порожній звук? Чому ці солдати поводяться так, ніби ніколи про нього не чули? Який взагалі сенс від цієї посади, якщо вона не дає жодної влади?
— Як тебе звати? — запитала жінка-солдат.
— Чжао Сяо... — Чжао Ман'янь уже збирався назвати своє вигадане ім'я, але зрозумів, наскільки непереконливо це звучатиме. Він рішуче дістав свій значок національної збірної і заявив: — Я Чжао Ман'янь, представник національної збірної на Світовому студентському турнірі. Зараз я заступник голови Превентивного Комітету. Я не жартую. Мій напарник, Мо Фань, не став би жартувати, коли його життя висить на волосині! А тепер швидко передайте командиру оголосити у фортеці червону тривогу!
Голос Чжао Ман'яня був надзвичайно гучним. Фактично, він уже кричав на солдатів!
Він довіряв Мо Фаню. Це було зовсім не в його стилі — попереджати його без зайвих слів і жодних емоцій.
Жінка пильно подивилася на Чжао Ман'яня, а потім перевела погляд на північ.
Її підлеглі вже відкрили роти, щоб щось заперечити, але вона підняла руку, зупинивши їх.
За мить жінка-солдат твердо скомандувала:
— Червона тривога!
— Я ж просив вас передати командиру, щоб він оголосив тривогу! Якого біса ви самі її тут оголошуєте?! — випалив розлючений Чжао Ман'янь. У нього з'явилося непереборне бажання відлупцювати цю гордовиту жінку.
Вона подивилася на нього і владним голосом відрізала:
— Я і є Головнокомандувач!
Червона тривога означала, що кожен бойовий маг, офіцер і солдат, незалежно від того, чи вони на службі, чи відпочивають, чи перебувають у резерві (за винятком тих, хто виконував критично важливі завдання по забезпеченню фортеці), мали негайно приготуватися до бою.
Фортеця Північної Варти була типовим оборонним містом із магічним ринком. Тут було небагато звичайних цивільних. Більшість населення становили торговці, мисливці, солдати, маги-авантюристи або члени Магічної Асоціації. Оскільки атаки Спустошливих Звірів Бейцзяну були тут буденністю, бої точилися постійно. Червону тривогу рідко оголошували просто для навчань. Якщо лунала сирена, це означало одне: от-от почнеться бій. Того, хто посміє знехтувати своїми обов'язками, карали за всіма суворостями воєнного часу!
На вежі Командир Бінь Вей уже переодяглася в бойову мантію. Її аура кардинально змінилася, коли вона постала в повному військовому обладунку. Коли Чжао Ман'янь знову її побачив, він зрозумів, що натрапив на когось, хто не поступається генералу Фенні в Єгипті. Найбільше збивало з пантелику те, що жінка була зовсім молодою, а її шкіра була настільки гладенькою та світлою, що більшість людей сприйняли б її просто за гарне личко в армії.
— Якщо це виявиться хибною тривогою, твоя голова висітиме на стіні! — Бінь Вей зиркнула на Чжао Ман'яня. Спочатку він видався їй легковажним і неосвіченим нахабою.
Проте Бінь Вей не могла ігнорувати його приналежність до Превентивного Комітету та національної збірної. Якщо справді станеться щось жахливе, а вона проігнорує попередження через своє упередження, це означатиме, що вона знехтувала обов'язками головнокомандувача фортеці.
Вона була не надто знайома з діяльністю Превентивного Комітету, але її керівництво суворо наказувало сприймати кожну їхню інформацію з максимальною серйозністю і діяти відповідно.
— Генерале, чи не перегинаємо ми палицю? Навіть якщо він із Превентивного Комітету, хіба не достатньо просто посилити охорону, замість того щоб оголошувати червону тривогу по всій фортеці? Якщо це виявиться хибною тривогою, це серйозно вдарить по вашій репутації. Капітани почнуть чіплятися до вас через вашу помилку... — прошепотів їй високий і привабливий ад'ютант.
— Саме так. Багато хто спить і бачить себе на вашому місці. Можливо, ваші конкуренти навмисно підіслали цього хлопчиська, щоб змусити вас помилитися і отримати привід для вашого усунення...
— Я згоден, що було б доцільніше просто додати ще одну чи дві лінії оборони. Тоді ніхто не зможе звинуватити нас у недбалості. А головне, якщо щось станеться, на вас не покладуть провину, — підтримав його інший радник.
— Жодного звуку. Як може не бути жодного руху, якщо загроза настільки велика, що оголосили червону тривогу? Про що думає ця жінка, у якої мізки виросли на грудях? Вона що, грається з нами, ніби ми її посіпаки? — бурчав один із капітанів на стіні.
— Я ж казав, що ставити її на чолі фортеці — це дурість. Ми патрулювали всю ніч. Нарешті випала нагода відпочити, а вона змусила нас піднятися!
— Повірити не можу; нам треба придумати, як її позбутися. Вони завжди натякали на те, через що їй довелося пройти, щоб отримати це звання. Раніше я не вірив, але тепер починаю переконуватися!
Вартові вежі, мури, оглядові майданчики і все місто повнилися скаргами. Справжній командир повинен ухвалювати правильні рішення, спираючись на зібрану інформацію, ситуацію та чисельність ворога. Червона тривога — це найвищий рівень безпеки в армії. Її можна порівняти із Кривавою Тривогою в місті. Хоча більшість жителів фортеці були магами, оголошення такого стану все одно залишалося вкрай серйозним кроком!
Розподіл живої сили, активація захисних бар'єрів та спорядження, витрата ресурсів... Навіть якщо це були лише навчання, витрати були просто колосальними!
Незабаром Командир Бінь Вей отримала всі звіти. Однак вона продовжувала пильно вдивлятися в далечінь на північ.
Її підлеглі вже почали обговорювати, як мінімізувати збитки від цього, на їхню думку, абсурдного наказу.
— Я досі не розумію, навіщо ви це робите, — запитав ад'ютант із глибоким голосом, що стояв поруч із Бінь Вей.
— Це місце називається фортеця Північної Варти. Наші погляди завжди прикуті до півночі. Але що насправді хвилює нас більше: те, що відбувається на півночі, чи те, що в нас за спиною? — запитала Бінь Вей.
— Але... — ад'ютант розгубився.
— Ви переймаєтеся через ворога і власні звання. А я думаю про безпеку міст Юйлінь, Аньцін, Фейхуан та округу Нінчен... про людей за цією лінією оборони, які взагалі не здатні захистити себе! Можливо, саме тому в армії потрібні жінки-генерали: чоловіки завжди думають лише про те, як убити ворога і здобути славу, але забувають про свій справжній обов'язок!
— Ви всі торочите, що це абсурд, що ворога може й не бути... Але що, якщо фортеця справді в небезпеці? Я не можу ризикувати стількома життями! І це не лише зараз — я чинитиму так само і в майбутньому в подібних ситуаціях! Вони можуть мене проклинати, можуть зняти з посади, але поки я тут Командир, я не дозволю жодній загрозі прорватися на Центральні Рівнини за спиною цієї фортеці Північної Варти! — рішуче заявила Бінь Вей.
Чжао Ман'янь був вражений її словами. Його ставлення до Командира кардинально змінилося.
Фортеця перебувала в стані Червоної Тривоги. Стіни були вщент заповнені магами. Маги вітру та світла передавали накази. Капітани, командири загонів і солдати оборонних військ напружено вдивлялися на північ. Навіть Велика Стіна, що височіла, наче гірський хребет, здавалася ще більш величною, ніж зазвичай!
Тиша...
І безкрайні жовті землі, і зазвичай галаслива фортеця завмерли в мертвій тиші. Попри невдоволення та упередження, солдати могли лише тихо бурчати й нарікати в душі. Під час Червоної Тривоги ніхто не наважувався відкрито ставити під сумнів рішення Командира.
Чжао Ман'янь теж неабияк нервував. Він усе думав: про яку саме небезпеку попереджав його Мо Фань? З іншого боку, крижана напруга, що повисла над фортецею після оголошення тривоги, була навіть сильнішою, ніж під час справжнього нападу на місто. Це яскраво свідчило про те, наскільки звичною справою тут були битви!
— Генерале... — ад'ютант остаточно втратив терпіння.
— Помовч! — Бінь Вей не відривала погляду від земель за Великою Стіною. Вона нагадувала леопардицю перед стрибком; кожен м'яз на її тілі був напружений.
Вона щось помітила. Її погляд був максимально зосередженим, а аура — гострою та непохитною!
Невдовзі це відчули й її підлеглі. Щось насувалося...
Щось із просто нищівною присутністю!