До того моменту, коли Мо Фаню доведеться вирушити за Пастухом і Чен Їн до штаб-квартири Чорної Церкви, залишалося три дні. Йому потрібно було діяти вкрай обережно; просити про допомогу він не міг, щоб не викликати жодних підозр у ворогів.
Це стосувалося будь-кого, хто намагався проникнути до Чорної Церкви. Це було схоже на спуск у непроглядну прірву без жодної страховки. Ти ніколи не знаєш, чи чекають на тебе пастки, і не уявляєш, наскільки глибока ця безодня...
Мо Фань ні з ким не обговорював своє рішення. Дізнавшись про його задум, Му Нінсюе не на жарт розлютилася. Вона вважала, що він мав би хоча б поговорити з нею про це. Вона знала, що він не обов'язково дослухається до її порад, але все одно була сердита через те, що він нічого їй не сказав!
— Приїжджай на гору Фаньсюе! — наказала Му Нінсюе.
— Але вони вирушають за три дні... — заперечив Мо Фань. Він не хотів, щоб щось пішло не так у такий критичний момент.
— Дорога не займе багато часу. До того ж, хіба не небезпечніше просто сидіти й чекати там? Чорна Церква без проблем знайде тебе, — відповіла дівчина.
— Твоя правда, — зрештою погодився Мо Фань.
Мо Фань сів на літак до міста Фейняо. Переліт зайняв лише кілька годин. Витративши трохи магічної енергії на Миттєві Стрибки, він максимально швидко опинився перед Му Нінсюе.
Як він і очікував, вона була явно не в гуморі. З моменту заснування гори Фаньсюе їхні стосунки значно покращилися. Тепер він міг вільно тримати її за руку і навіть час від часу потайки цілувати. Вони поводилися наївно і безневинно, наче школярі, але, зважаючи на настрій Му Нінсюе, Мо Фань зрозумів, що сьогодні йому нічого не світить.
— Хе-хе... — Мо Фань криво усміхнувся, побачивши її крижаний вираз обличчя.
Він мусив визнати, що діяв занадто безрозсудно. Навіть якщо чоловік може робити все, що заманеться, він усе одно повинен рахуватися з думкою дружини!
— Одягни це. — Му Нінсюе простягнула йому руку, на долоні якої лежав блакитний перстень.
— Ого! — Мо Фань широко розплющив очі, дивлячись на неї.
Вона це серйозно? Відколи це Му Нінсюе потайки купила пару обручок? Хіба вони не повинні були зробити це разом?
Мо Фань почухав потилицю і, дивлячись на перстень, радісно всміхнувся. У його голові вже закрутилися шалені думки, але він усе ж спробував відмовитися:
— Не думаю, що варто одягати його зараз. Якщо ти скажеш щось на кшталт "заручимося, коли ти повернешся", я боятимуся, що вже ніколи не повернуся. Передсмертні слова іноді лякають!
— Це Перстень Венеції! — зітхнула Му Нінсюе, закотивши очі.
— О, зрозумів. Тобто це не наша обручка? — нарешті дійшло до Мо Фаня.
— Твій Перстень Венеції знищив Зорро під час турніру. А цей — ще старий Перстень... — Му Нінсюе вклала прикрасу йому в руку.
— Хіба ти не виграла його сама? Тоді залиш собі. Ти ж зараз не в безпечнішому становищі, ніж я, — Мо Фань зовсім не хотів його забирати.
Кожному учаснику фіналу Світового студентського турніру дарували Перстень Венеції, але їхня якість залишала бажати кращого. Проте перстень, який був у Му Нінсюе, був справжнім. Організатори вручили його найвидатнішому учаснику турніру. Му Нінсюе пройшла важкий шлях: від дискваліфікації з національної збірної та вигнання з відомого клану до тріумфального повернення і доведення своєї сили, незважаючи на тягар того, що один із членів її родини належав до Чорної Церкви. Організатори та багато глядачів були настільки нею вражені, що вирішили відзначити її цією особливою нагородою.
А перстень Мо Фаня був розбитий Зорро ще під час змагань. Організатори виявилися такими скнарами, що навіть не завдали собі клопоту замінити його!
— Одягни його, інакше я тебе прямо тут заморожу! — наказала Му Нінсюе.
Мо Фань бачив, що вона не жартує. Він швидко надів перстень на палець і сказав їй не хвилюватися за нього.
Але як Му Нінсюе могла не хвилюватися? Зазвичай їй було байдуже, що він робить: подорожує пустелею, заглиблюється в прадавні ліси чи б'ється з демонічними істотами. Вона вірила, що він знає, на що йде, і зможе за себе постояти.
Але цього разу він збирався кинути виклик Чорній Церкві та вистежити Червоного Кардинала. Ці люди були дияволами в людській подобі, у десять разів страшнішими за демонічних монстрів. Як тут було не хвилюватися?
— Сюе-Сюе... — Мо Фань узяв її за руки, побачивши рішучий погляд у її очах. Він хотів сказати їй щось важливе, але, згадавши свої ж слова про передсмертні промови, лише похитав головою: — Забудь. Не варто цього говорити. А що як усе станеться так, як у тих телесеріалах?
— Та кажи вже. У твоєму віці і такий забобонний? — пирхнула Му Нінсюе.
— Ну добре... — кивнув Мо Фань і наважився: — Коли я повернуся, давай одружимося. Можеш запросити своїх родичів і друзів, я покличу своїх. Хочеш — влаштуємо розкішне і магічне весілля, я зараз наче при грошах, або ж — скромне і тихе, тільки для нас двох. Як скажеш.
Му Нінсюе була зворушена цими словами, хоч і внутрішньо готувалася до них.
Це нагадало їй той день, коли вона пішла з дому після сварки з сім'єю. Мо Фань чекав на неї на горі за будинком. Він запитав, куди вона йде, і вона відповіла, що куди завгодно, аби тільки разом з ним.
З роками вона дуже змінилася. Вона ледве могла згадати слова, які казала тоді, вчинки, які робила, та обіцянки, які давала, але чоловік перед нею залишився таким самим, як і раніше.
— Але... можливо, я вже не та Му Нінсюе, яку ти кохаєш, — розгублено промовила дівчина. Навіть вона сама не розуміла, чому сказала щось подібне.
— А мені подобається твоє тіло, а не ти сама, — несвідомо бовкнув Мо Фань.
— Що ти сказав?!
— Ой, я хотів сказати: не накручуй себе. Ти — це ти, ми знайомі стільки років. Подивись, як ми чудово підходимо одне одному. Ми ніколи не сварилися, завжди були ідеальною парою... — поспішно виправився Мо Фань.
Му Нінсюе глибоко замислилася.
Хоч вони вже й подорослішали, Мо Фань ніколи не втрачав нагоди розвеселити її і завжди допомагав долати труднощі. Вона завжди була щаслива, що він поруч.
— Ну то що скажеш? — нервово перепитав Мо Фань.
— Ні, — після невеликої паузи відмовила Му Нінсюе.
— Чому? — Мо Фань був ошелешений. Він був упевнений в успіху, адже йшов на війну, мов справжній солдат!
Му Нінсюе не відповіла. Вона лише порадила Мо Фаню відвідати Юй Шиши, яка, здається, мала показати йому щось пов'язане з Тотемними Звірами.
Мо Фань намагався випитати причину відмови, але Му Нінсюе залишалася непохитною. Йому не залишалося нічого іншого, окрім як із жалем піти.
Коли Мо Фань пішов, Му Нінсюе із самоіронією похитала головою і прошепотіла:
— Це я занадто забобонна...
До краю розгублений, Мо Фань попрямував до Гори Місячного Ікла, шукаючи Юй Шиши, яка доглядала там своїх чарівних метеликів.
Юй Шиши вдалося розплодити безліч метеликів за дуже короткий час. Схоже, ці крихітні створіння мали видатні репродуктивні здібності. Їхня популяція швидко відновлювалася, незважаючи на нещодавні великі втрати...
— Гей, ти мене взагалі слухаєш?! — Юй Шиши невдоволено зиркнула на Мо Фаня.
— Що ти казала? — перепитав він.
— Нічого... Чого ти такий розгублений?
— Слухай, ти ж теж наче жінка, можна тебе дещо запитати... спокійно, заспокойся, сховай ікла, не хочу, щоб ти отруїлася, напившись моєї брудної крові, — швидко випалив Мо Фань і, незграбно усміхнувшись, продовжив: — Я просто хотів спитати, про що ви, жінки, взагалі думаєте...
Мо Фань розповів Юй Шиши про розмову з Му Нінсюе. Він сподівався, що вона зможе пояснити йому реакцію дівчини. Йому ж здавалося, що момент був просто ідеальним.
— Мені здається, що в неї теж є до тебе почуття, зазвичай вона мала б погодитися... але дозволь спочатку дещо запитати, — сказала Юй Шиши.
— Що саме?
— У тебе є ще одна жінка? — запитала Юй Шиши.
— Угу, тільки одна.
— О, тоді вона тебе справді кохає. Інакше вона б уже давно розірвала тебе на шматки... якби я була на її місці! — огризнулася Юй Шиши. Вона ще ніколи не зустрічала настільки безсоромної людини!
— Невже вся справа в цьому... А я думав, вона поступово до цього звикла, — пробурмотів Мо Фань.
— Ти що, зовсім ідіот?!
— У кожної людини має бути мета в житті. Моя мета — мати двох дружин!
— Іди вже здохни, тебе ніщо не виправить!
— Хіба ти не сама мене шукала? Мушу попередити: у мене буде тільки дві дружини. Хоч у тебе і класна фігура, і величезні груди, я вважаю, що наші стосунки мають обмежитися лише фізичним контактом. Не варто заходити надто далеко... гей-гей, я ж просто пожартував, чого ти знову шкіриш ікла? Не можеш поводитися як нормальна людина? Припини показувати свою звірину натуру, це якось дивно, — безсоромно повчав її Мо Фань.
Юй Шиши здавалося, що її легені от-от вибухнуть. Му Нінсюе була такою достойною людиною, що навіть Юй Шиши нею щиро захоплювалася; чому ж вона запала на такого ідіота, як Мо Фань?!
— Місячна Міль-Фенікс незабаром увійде у свій цикл переродження. Її нинішня сила розсіється. Я чула від Лю Жу, що тобі потрібна сила Тотемних Звірів. Якщо ти можеш її поглинути, будь напоготові, коли сьогодні вийде повний місяць. Інакше просто проґавиш таку нагоду, — Юй Шиши стримала бажання обматюкати його і з усіх сил намагалася говорити спокійно.
— Сьогодні?
— Так, сьогодні! Тобі слід добре підготуватися. Але мушу попередити: сила Тотемних Звірів дуже специфічна. Людина не може її легко поглинути. Ти можеш отримати серйозні травми, — застерегла вона.
Мо Фань був на сьомому небі від щастя. Спочатку він думав, що нічого не здобуде від порятунку Місячної Молі-Фенікса, але виявилося, що її сила розсіюється перед кожним переродженням...
Замість того, щоб повертати силу природі, краще віддати її Маленькому Кулону-Вугру. Він уже так довго голодував!
Рівень культивації Мо Фаня значно зросте, щойно він "нагодує" Маленький Кулон-Вугор. Ця нагода випала якраз вчасно, адже він уже готувався до фінальної сутички з Чорною Церквою!