Мо Фань, Янь Ши, Шао Жу та Чжао Ман'янь продовжували свій шлях до Священної Гігантської Фіолетової Липи. Дорогою стара пояснювала деталі того, що сталося в минулому.
Тридцять років тому зграя Білих Магічних Соколів вторглася на землі Священної Гігантської Фіолетової Липи. Янь Ши та група верховних магів усвідомили, що війна між демонічними створіннями загрожує Яньтаю та іншим сусіднім містам. Військові, уряд, Магічна Асоціація, Мисливська Спілка та Альянс Всесвітньо Відомих Кланів не могли дозволити Білим Магічним Соколам заснувати нове королівство. Вони вирішили перехопити ініціативу й допомогти мешканцям Липи прогнати загарбників...
Кров, пролита під час битви, затопила долину. Трупи височіли пагорбами, поки люди, Білі Магічні Соколи та орда демонічних істот із дерева билися на смерть.
Після епічної битви, що тривала десять днів, альянсу людей і монстрів Липи вдалося відтіснити соколів. Однак, коли загарбники вже були за крок від принизливої поразки, з'явилася Місячна Міль-Фенікс разом зі своєю армією молі...
Комахи не дали людям добити Білих Магічних Соколів. Натомість вони люто атакували орду зі Священної Гігантської Фіолетової Липи. Вони стали на бік ворога. І шальки терезів знову хитнулися в інший бік.
Влада звинуватила Янь Ши, адже вона завжди запевняла їх, що Тотемні Звірі завжди були на боці людей. Проте дії Місячної Молі-Фенікса страшенно розлютили керівництво...
В Янь Ши не залишилося вибору. Вона використала свою владу Тотемної Охоронниці, щоб закликати Місячну Міль-Фенікса...
Тотемний Звір не проігнорував поклик. Він і гадки не мав, що летить просто у смертельну пастку, яку розставила для нього Янь Ши!
Місячна Міль-Фенікс зазнала жахливих поранень. На очах у всіх її тіло розпалося на крихітних метеликів і розлетілося вдалину. Янь Ши повернула довіру лідерів, але з того дня її серце розривалося від каяття. Після війни вона покинула все і назавжди зреклася магії.
Зрештою, орда зі Священної Гігантської Фіолетової Липи виграла війну. Люди також змогли запобігти створенню королівства Білих Магічних Соколів. Зазнавши величезних втрат, соколи втекли на північ і ледве виживали в горах Наньлін. Вони змогли відновитися лише в останні кілька років.
Оскільки Священна Гігантська Фіолетова Липа допомогла їм прогнати спільного ворога, влада підписала таємний пакт. Вони дозволили дереву залишитися на Зовнішній горі Куньюй, пообіцявши, що люди його не турбуватимуть. Липа, схоже, теж мала певний рівень інтелекту. Вона не дозволяла місцевим демонічним істотам нападати на людські території.
Тому протягом останніх тридцяти років Яньтай мусив непокоїтися лише через морських монстрів. Углибині континенту небезпеки не було!
— Тобто ви хочете сказати, що якщо Тун Шан наполягатиме на своєму плані, Священна Гігантська Фіолетова Липа може їх усіх повбивати? — спитав Мо Фань.
Що ближче вони підходили до дерева, то сильнішим ставав запах крові. Мо Фань уже міг уявити, як виглядає те місце. Його переповнювали суперечливі почуття.
Янь Ши похитала головою і промовила:
— Ні, нами весь цей час гралися, як пішаками!
Мо Фань не зрозумів її слів. Хто саме ними грався?
У повітрі висів густий запах крові. Група розсунула високу траву і побачила перед собою розмитий, але величний силует Священної Гігантської Фіолетової Липи.
Мо Фань і Янь Ши прискорили крок. Нарешті діставшись стовбура, вони різко зупинилися й вирячили очі на те, що постало перед ними!
Скрізь валялися закривавлені мертві тіла!
Вони загинули по-різному, але жоден труп не залишився цілим. Шматки тіл були розкидані по коріннях, схилах і просто на землі. Деякі звисали з гілок, а кров з них стікала додолу суцільними струменями...
Мо Фаню здалося, що він задихається!
Спочатку він думав, що Липа покарає їх за жадібність і вб'є лише кількох. Він ніяк не очікував побачити кожного солдата, мисливця і представника уряду мертвим під цим деревом. Це видовище було навіть гіршим за жорстокі розправи Гірських Людей.
— Вони всі... мертві? — Мо Фань стояв як укопаний. Його серце калатало від шоку, страху та гніву!
— Ми все одно запізнилися, — обличчя Янь Ши залишалося незворушним, але в очах палав лютий гнів.
Загинуло стільки людей, включно з видатним Нє Леншанем!
Капітан Сун мертвий, Тун Шан мертвий, усі їхні підлеглі мертві...
Ван Дакуо мертвий, голова Ван Хуа валялася поруч із відірваними кінцівками Чень Бінбіна. Навіть та егоїстична дівчина Ху До була мертва — вона висіла на гілці з розпоротим животом...
Жодна людина не вижила!
Це було жахливе, пекельне видовище. Навіть Мо Фань, який бачив чимало смертей та крові, відчув, як його душа здригнулася від побаченого!
Юнак підвів погляд на закривавлену Священну Гігантську Фіолетову Липу. З якоїсь причини в тіні цього велетенського дерева йому стало важко дихати. Здавалося, ніби над ним навис диявол із закривавленими пазурами...
— Тікаймо! — заволала Янь Ши.
Мо Фань усе ще перебував у шоку, коли знову почув крик старої.
— Швидше, цей диявол не залишить живим нікого, хто побачив його справжню сутність! — випалила Янь Ши.
Мо Фань розвернувся і кинувся навтьоки. Він спиною відчував, як кривавий пазур диявола опускається на нього. Ще б мить — і він сам перетворився б на одну із жертв!
Гостра гілка зірвалася з дерева і вдарила в тому напрямку, куди біг Мо Фань, немов караючий спис із небес. Мо Фань мимоволі затамував подих, відчуваючи сильний подих смерті!
Юнак розпався на чотири тіні, що розлетілися в різні боки, немов птахи.
Гілка встромилася просто в землю. Навіть ґрунт не зміг витримати її сили. Мо Фань закляк від жаху, побачивши, що гілка вдарила менш ніж за пів метра від тіньового птаха, на якого він перетворився!
Якби він не був напоготові, вона легко простромила б його наскрізь. Навіть Броня Чорного Змія не змогла б цьому зарадити.
— Мантія Темного Аристократа!
Усвідомивши всю смертельність ситуації, Мо Фань швидко активував мантію, щоб сховатися в тінях...
Проте перед цим дияволом трюк, яким Мо Фань так пишався, здавався лише кумедною дитячою забавкою. Згори вдарила ще одна гілка, розірвавши на ньому одяг, коли він дивом встиг ухилитися!
Мо Фань не смів гаяти жодної секунди. Він швидко зібрався і підняв погляд на дерево. Але вже наступної миті завмер, наче вражений блискавкою!
Гілки знову почали падати. І справа була не в тому, що Мо Фань не намагався ухилитися — він просто не мав уявлення, куди стрибати. Диявольські Деревні Шипи щільно вкрили площу понад тисячу метрів у повітрі. Між ними не було жодного проміжку. Вони падали швидше, ніж людський мозок міг це усвідомити. Навіть якби Мо Фань застосував Миттєвий Стрибок кілька разів поспіль, він усе одно перетворився б на м'ясний фарш!
Це виглядало так, ніби самі Небеса винесли йому смертний вирок. Будь-які спроби втекти були абсолютно марними.
Різниця в силі була просто добіса величезною!