— Он там! Усі дивіться на моє Сяйво Світла! — вигукнула жінка.
Сяйво Світла пронеслося над Трав'яним морем і впало на стебло Трави Юй, що злегка погойдувалося. Під ним ховалася моторошна потвора, чиї очі розширилися від шоку!
Гірська Людина зачаїлася, вичікуючи, поки її жертва підійде ближче. Вона вже поклала око на струнку магесу з ніжною шкірою і не могла дочекатися, щоб скуштувати її плоті. Вона й подумати не могла, що люди зможуть її виявити, поки вона сиділа абсолютно нерухомо. Сліпуче світло миттєво викрило її силует у темряві!
— І куди це ти зібрався?!
— Здохни!
Бойові маги діяли напрочуд злагоджено і за лічені секунди взяли Гірську Людину в кільце!
Солдат із магією рослин миттєво змахнув рукою, і міцне коріння зметнулося вперед. Воно намертво обплело ноги Гірської Людини.
Потвора спробувала вирватися, але температура довкола почала стрімко падати. Дрібні кристалики льоду злетілися до істоти, немов намагнічені, вкриваючи її товстим шаром паморозі.
Швидкість Гірської Людини різко впала. За мить на неї обрушилася серія руйнівних заклять, які пробили її захист і завдали смертельних ран.
— Добийте його! — скомандувала магеса звуку.
— Слухаємось!
Бойові маги без вагань добили Гірську Людину і забрали її ікла.
Вони збирали ікла Гірських Людей з двох причин. По-перше, вони були цінними. А по-друге, це був акт відплати за всіх убитих ними людей. Ці потвори влаштували справжню криваву різанину серед мисливців на горі Куньюй. Настав час показати їм, що люди — це не та здобич, яку можна вбивати безкарно. Вони забирали ці ікла, якими Гірські Люди так пишалися, щоб змусити їх відчути бодай крихту того приниження і жаху, які ті завдавали своїм жертвам!
— Тут труп!
— І тут теж!
Невдовзі бойові маги знайшли останки кількох мисливців неподалік від місця, де ховалася Гірська Людина. Більшість тіл були розірвані на шматки.
— Заберіть їхні речі, щоб ідентифікувати, а тіла поховайте, — наказала магеса звуку.
Забрати всі трупи було неможливо — їх було занадто багато. До того ж, більшість із них були настільки понівечені, що в цьому вже не було сенсу. Серед мисливців і магів диких земель існувало неписане правило: якщо вони не могли забрати тіла полеглих товаришів, вони брали якусь особисту річ для родини і ховали останки на місці.
Більшість мисливців носили із собою спеціальний значок. Це був найнадійніший спосіб упізнати загиблого, оскільки значки були довговічними і мали унікальний номер.
Для людей, які постійно ризикували життям на передовій, це було найменше, що вони могли зробити. Бойові маги не мали часу на довгі церемонії. Єдине, що вони повинні були зробити зараз — показати Гірським Людям, як жорстоко вони помстяться за невинні жертви!
— Ці виродки вбили стількох людей... — Нє Леншань завис у повітрі, вдивляючись у безкрайні простори долини.
Скільки ще трупів приховує ця висока трава? Від однієї лише думки про це по спині пробігав мороз!
— Сяйво Світла! — Талановита магеса звуку знову виявила сліди Гірських Людей.
Цього разу Сяйво Світла освітило цілий загін. Гірські Люди звикли працювати в команді. Більшість із них трималися разом, якщо тільки жадібність не змушувала їх діяти наодинці. Світло викрило всю їхню групу. Тепер бойовим магам було простіше простого знайти їх!
— Іноді базові закляття виявляються набагато кориснішими за все інше! — із захопленням вигукнув хтось.
— Точно! Але хто ця жінка? Вона справляється просто ідеально. Її чуття неймовірно гострі. Жодна Гірська Людина в радіусі кількох кілометрів не може від неї сховатися. Наша команда вже перебила понад три сотні потвор. Ми ледве тягнемо ці ікла! — поділився Ван Дабао з команди магеси звуку.
Мисливський Загін "Голова Леопарда" прикріпили до четвертої команди, яку очолювала магеса звуку, відгукнувшись на екстрений сигнал. Вона не лише мала видатну культивацію, а й постійно ухвалювала правильні рішення. З нею полювання на Гірських Людей нагадувало відстріл купки дурнуватих клоунів!
— Я чув, як хтось називав її Шао Жу; здається, це її прізвисько, але я навіть не знаю, хто вона: мисливиця, членкиня Магічної Асоціації, уряду чи якогось відомого клану. Але, схоже, вона тут доволі відома, — озвався Лі Сікан, іще один член Мисливського Загону "Голова Леопарда".
— То це Шао Жу?! — вражено вигукнув хтось із команди.
Здавалося, кожен місцевий маг бодай раз чув ім'я Шао Жу. Усі погляди миттю наповнилися глибокою повагою до цієї холодної магеси звуку.
— Рік тому Блакитні Крижані Морські Монстри напали на рибальське село і викрали понад десяток рибалок. Мало хто наважувався кинутися їм навздогін, дізнавшись, хто за цим стоїть. Проте невдовзі після цього вона сама пішла в їхнє лігво і вирізала всю зграю Блакитних Крижаних Морських Монстрів до останнього! Ця новина просто підірвала всі відомі клани. Багато хто намагався завербувати її, але вона всім відмовила. Кажуть, вона навіть вибила лайно з другого сина клану Пенлай! — розповів мисливець із Яньтай.
— З другого сина клану Пенлай, Лу Веньсіна? Хіба він не вважається найсильнішим молодим магом у всьому Яньтай?
— Саме так! Він навіть посів третє місце на Мисливських Змаганнях. Він беззаперечно є одним із найталановитіших молодих магів країни, але все одно програв Шао Жу. Багато людей бачили це на власні очі!
Більшість членів команди навіть не підозрювали, ким була ця жінка. Щойно чутки дійшли до них, новина розлетілася як пожежа. Хто б міг подумати, що така холодна і тендітна на вигляд жінка володіє такою приголомшливою силою! Після цього ніхто з чоловіків у команді більше не наважився її недооцінювати!
— Пані Шао, я просто вражений вашою спостережливістю. ХА-ХА-ХА, ми вже перебили цілу купу цих Гірських Людей! — звернувся до неї капітан із грубими рисами обличчя.
Капітан був просунутим магом і командував більш ніж сотнею солдатів. Попри всю їхню силу, без допомоги магеси звуку вони б просто блукали наосліп.
— Шкода тільки, що одному вдалося втекти, прикинувшись мертвим. Він нишком відповз у траву, поки ми збирали ікла. Коли ми кинулися, його вже й слід прохолов, — сказав один із солдатів. Його погляд на Шао Жу був напрочуд захопленим.
— Я знаю, куди він побіг, але зараз інша група мисливців за три кілометри звідси опинилася в біді. Ми маємо негайно вирушити туди, — Шао Жу повернулася обличчям до місяця. Сріблясте світло спадало на траву, мов тонкий шар гриму, ідеально підкреслюючи елегантність і загадковість цієї могутньої магеси. Чоловіки в команді не могли відірвати від неї очей.
— Тоді швидше, сподіваюся, ми встигнемо їх урятувати! — сказав капітан.
Він одразу ж очолив групу, а Мисливський Загін "Голова Леопарда" рушив слідом.
— Здається, наша команда поки що найефективніша...
— Звісно! Продовжуємо в тому ж дусі. Якщо ми добре проявимо себе, то прославимо наш Мисливський Загін "Голова Леопарда" на весь регіон! — бадьоро заявив Ван Дабао.
Нечасто випадає шанс попрацювати пліч-о-пліч із такою відомою магесою, як Шао Жу!
Команди продовжували полювання на Гірських Людей. Завдяки магам звуку потвори не мали жодних шансів на втечу. Кількість Гірських Людей, що полювали на мисливців, почала стрімко скорочуватися. Мисливські загони також поступово виводили з долини, щоб уникнути нових жертв.
Проте дорогою рятувальні команди все одно натрапляли на понівечені тіла. Щоразу, побачивши ці жорстокі розправи, їхні серця наповнювалися гнівом!
Гірські Люди мусили померти всі до єдиного!
— З того боку хтось кличе на допомогу. Звучить так, ніби це велика група! — раптом сказала Шао Жу.
— Звідти? — уточнив капітан.
Шао Жу кивнула.
— Браття, за мною! На допомогу! — Капітан кинувся туди разом із сотнею елітних бійців.
— Тут теж є люди. Їх небагато, але ми маємо врятувати і їх, — Шао Жу вказала в іншому напрямку.
— Шао Жу, ці Гірські Люди вміють імітувати наші голоси. Будь ласка, пам'ятай про це, коли чуєш крики про допомогу! — попередив учитель пан Гао, який теж був у цій команді.
— Так, брат Мо Фань, який першим розкусив їхню тактику, попереджав нас про це. Гірські Люди дуже підступні та розумні. Нам не можна потрапляти в їхні пастки, — підтримав його старшокурсник Лю Сяоцзя.
— Я в курсі! — впевнено відповіла Шао Жу. Вона подивилася в бік, де, за її словами, було ще кілька людей, і звернулася до пана Гао: — Мені потрібно, щоб ви взяли команду і вирушили туди рятувати вцілілих.
— Зрозумів!
— Мисливський Загін "Голова Леопарда", за кілометр звідси є семеро Гірських Людей. Моє Сяйво Світла вкаже вам шлях. Залишаю їх на вас, — спокійно скомандувала Шао Жу.
— Не хвилюйтеся, ми їх усіх переб'ємо!
— Тут іще повно Гірських Людей. Здається, ми підбираємося до їхнього лігва.
Члени четвертої команди розділилися, щоб рятувати вцілілих і вбивати Гірських Людей. Вони чітко дотримувалися вказівок Шао Жу та її Сяйва Світла. Незважаючи на дезорієнтуючий рельєф Трав'яного моря, вони діяли спокійно і злагоджено.
Раптом із сусідніх кущів почувся дивний звук. Шао Жу насупилася і насторожено озирнулася довкола.
Із-за спини магеси несподівано виринула Гірська Людина, значно вища за тих, із ким вони стикалися раніше. Потвора виглядала ще страшніше, коли оголила свої мідні ікла!
Ця раптова атака заскочила Шао Жу зненацька. Вона й подумати не могла, що якійсь Гірській Людині вдасться приховати свою присутність від її елемента звуку!
Гірська Людина з Мідними Іклами атакувала з божевільною швидкістю. Солдати, що захищали Шао Жу, просто не встигли зреагувати. Її гострі пазурі люто полоснули магесу по грудях.
Шао Жу дивом устигла відскочити, але пазурі все одно глибоко розітнули їй плече. Вона ледь не втратила руку!
З рани хлинула кров. Але Гірська Людина з Мідними Іклами й не думала зупинятися. Вона з розмаху опустила іншу лапу на ногу Шао Жу, намагаючись повалити її на землю і підтягнути до себе!
Якщо потвора підтягне її ближче, вона неодмінно простромить її своїми іклами. А ухилитися від цього захвату було майже неможливо!
— Нота: Смерть!
В останню долю секунди Шао Жу застосувала звукове закляття. Звукова хвиля нещадно вдарила по дикій Гірській Людині з Мідними Іклами...
Шао Жу миттю підібгала ноги, коли потвора на мить утратила рівновагу. Проте, на її превеликий жах, Гірській Людині з Мідними Іклами все ж удалося зачепити її своїми пазурами, залишивши на її нозі довгий кривавий поріз!