— Я не дозволю вам забрати її! — рішуче заявила Юй Шиши.
Поки вона говорила, з-під крон дерев вилетіла незліченна кількість блакитної молі. Комах було стільки ж, скільки листя на деревах. Вони миттю оточили людей, які намагалися дістати гігантський кокон.
Цзен Гуанлє страшенно дратував шум їхніх крил.
Побачивши, що молі стає дедалі більше, він криво посміхнувся:
— Раніше ти так відчайдушно намагалася їх врятувати. То навіщо зараз посилаєш їх на вірну смерть?
Юй Шиши до крові прикусила губу. Після нещодавньої різанини в неї залишилося не так багато молі. Деякі з них навіть не досягли зрілості. Життєвий цикл цих створінь і без того був неймовірно коротким, а тепер вони навіть не доживуть до свого природного кінця. Посилати їх на смерть було для Юй Шиши найстрашнішим катуванням.
Однак вона не могла дозволити цій групі людей забрати гігантський кокон. Істота, що мирно спала всередині, була королевою цих тендітних створінь, які не мали жодного шансу вижити самостійно. Вона була їхньою єдиною надією!
Ця міль не мала такої ж сили, як інші демонічні звірі. Зазвичай вони ставали просто кормом для інших хижаків, безцільно блукаючи світом. Вони були лише зграйкою крихітних комах, що тулилися в шпаринах цього світу. Природі завжди було байдуже на їхнє життя чи смерть.
Ситуація трохи покращилася після пробудження Місячної Молі-Фенікса. Отримавши власну територію, вони нарешті змогли жити в мирі. З часом їхні нечисленні зграйки розрослися до розмірів повноцінної орди. Тепер вони нарешті могли за себе постояти...
Тому, навіть якщо це означало пожертвувати кожною дорослою особиною чи молоддю, вони мусили зупинити людей і не дати їм забрати Місячну Міль-Фенікса! Блакитна міль просто не мала іншого вибору. Якщо вони не зможуть протриматися до моменту переродження Місячної Молі-Фенікса, їх неодмінно зітре з лиця землі безжальний закон джунглів!
Від Юй Шиши відмовилася власна родина. Вона була жива лише завдяки Місячній Молі-Феніксу та цій молі. Тієї миті, коли вона переродилася, жінка присягнулася захищати їх до останнього подиху!
— Ви заберете Місячну Міль-Фенікса тільки через наші трупи! — вигукнула Юй Шиши.
Блакитна міль стрімко злетілася до гігантського кокона, утворивши живий щит, щоб не підпустити магів Дослідницького Союзу ближче.
— Який жарт. Убити цих комашок легше легшого! — зневажливо кинув Цзен Гуанлє.
Золоте полум'я знову спалахнуло і лютим золотаво-червоним припливом обрушилося на живий бар'єр.
Блакитна міль зчепилася тільцями та крильцями, утворюючи суцільну стіну. Вогняна хвиля миттю підпалила перші ряди. Проте ті особини, що спалахнули, швидко відривалися від бар'єра, щоб не дати вогню перекинутися на побратимів. За лічені секунди вони перетворювалися на попіл, що осідав на поверхню болота.
Болото покірно приймало останки спаленої молі. Спершу на воді плавало лише кілька зотлілих тілець, що нагадували зів'ялі пелюстки, але невдовзі вся поверхня плеса вкрилася їхніми рештками.
Полум'я розгорялося дедалі сильніше, і міль гинула все швидше. Очі Юй Шиши наповнилися сльозами. Вона просто не могла більше дивитися на смерть своїх підопічних.
Це правда, що ці створіння мали коротке життя, але кожне з них проживало його на повну. Юй Шиши відчувала їхню цікавість, їхню пристрасть і радість від єднання з природою. Певною мірою вона вірила, що вони були набагато щирішими та багатшими на емоції, ніж холоднокровні люди. Жінка зустріла чимало людей, які зрадили її. Їй було нестерпно боляче спостерігати за тим, як гинуть залишки її молі, відчайдушно намагаючись захистити Місячну Міль-Фенікса.
— Не варто так убиватися. Наскільки мені відомо, ці комашки живуть лише сім днів. Сім днів пролітають як одна мить. Вони або згорять тут, або помруть природною смертю. Яка різниця, проживуть вони на день-два більше чи менше?! — знущався Цзен Гуанлє.
Ці слова розлютили Юй Шиши до нестями!
Більшість молі справді жила лише сім днів, але невже їхнє життя нічого не варте тільки через свою короткочасність?
— Місячна Міль-Фенікс — це Тотем-Захисник. Колись вона була опікункою людства, а ви намагаєтеся перетворити її на свою рабиню! Так, ці крихітні створіння живуть лише сім днів, але вони віддають усе, щоб захистити свою королеву, бо вона — їхній єдиний шанс на виживання. Вони не збираються здаватися, навіть дивлячись у вічі смерті! А тепер погляньте на себе, людей! Ви кусаєте руку, яка вас годує! Ви не лише не цінуєте того, що зробили для вас Тотемні Звірі, ви влаштували їм криваву різанину в минулому! Вони добровільно покинули ваші території і відмовилися від влади над землями, а ви продовжували їх переслідувати та вбивати заради своїх брудних цілей! Ви, жалюгідні люди, ніколи не змінитеся, навіть якщо проживете ще тисячу чи десять тисяч років! — гнівно випалила Юй Шиши.
Місячна Міль-Фенікс подарувала їй другий шанс на життя, наділивши силою та родоводами, які перетворили її на Жінку-міль. Для Юй Шиши вона була мов мати, адже виходила і подбала про неї. Від неї ж Юй Шиши дізналася і про справжню історію минулого!
Чому Тотемні Звірі зникли і сховалися від світу? Хіба не тому, що невдячні люди, не здатні приборкати власні амбіції та жадібність, намагалися їх усіх перебити?!
Жоден маг не хотів навіть згадувати про Тотемних Звірів, жодна людина не наважувалася визнати, що саме людство винищувало їх і виганяло з їхніх споконвічних земель, хоча ті весь цей час захищали їх.
— Ніколи б не подумав, що почую таку маячню від якоїсь Жінки-молі! Мушу визнати, це навіть кумедно. Схоже, і ти, і ці дурні Тотемні Звірі так і не збагнули, що природа завжди живе за законом джунглів. Ваша міль не усвідомлює своєї нікчемності, тому для неї є лише один фінал — смерть! Ті Тотемні Звірі, які вважали себе непереможними через свою міць, теж упали під натиском нашої магії! Ми маємо дякувати нашим предкам, які відкрили стільки елементів і подарували нам, своїм нащадкам, таку грізну силу! Правда в тому, що ці ж закони діють і серед людей. Якщо ти зможеш досягти висот пана Су Лу, ти теж матимеш владу вершити долі одним-єдиним словом! — сміявся Псар, сидячи верхи на своєму Жахливому Проклятому Пекельному Псові. Його відверто бавили палкі промови Юй Шиши!