Шао Чжен блискавично надіслав інформацію про Місячну Міль-Фенікса. Там також були дані про інших Тотемних Звірів. Усе це здавалося досить заплутаним. Мо Фаню знадобиться час, щоб у всьому розібратися.
Мо Фань повернувся до детективної агенції "Чисте Небо". Лінлін уже сиділа за "домашнім завданням", і це явно було не шкільне завдання. Схоже, Тотемні Звірі зацікавили і її. Зрештою, Тотемні Звірі були прадавніми легендами, що існували з незапам'ятних часів. Це були створіння, народжені для битв, але, на диво, вони ніколи не виявляли ворожості до людей. Навколо них було надто багато загадок.
— Що ти знайшла? Місячна Міль-Фенікс така ж сильна, як Чорний Тотемний Змій? — запитав Мо Фань.
— Навряд чи; Чорний Тотемний Змій, беззаперечно, є одним із найсильніших відомих Тотемних Звірів. Сила Місячної Молі-Фенікса має бути приблизно на рівні Срібного Володаря Неба, а може, трохи вищою. Я теж не можу сказати напевно, але в одному я впевнена точно: кожен Тотемний Звір володіє своїми унікальними здібностями, які роблять їх нездоланними проти ватажків демонічних звірів, — повідомила йому Лінлін.
— Зрозуміло. До речі, ти не чула нічого про загрозу вздовж берегової лінії? — спитав Мо Фань.
Лінлін похитала головою. Вона ще нічого про це не чула.
— До речі, більшість матеріалів тут написав Цзян Шаоцзюнь. Схоже, він працював із колегою, коли вирушив на пошуки Місячної Молі-Фенікса. Його колега може бути ще живий, і це може стати тією зачіпкою, яку ми шукаємо, — зауважила Лінлін.
Мо Фань кивнув. Він саме збирався запитати в Лінлін ім'я колеги Цзян Шаоцзюня, як раптом задзвонив його телефон.
— Мо Фаню, тобі краще прийти просто зараз, тут дещо відбувається, — пролунав голос Му Нінсюе.
— Що сталося? — запитав Мо Фань.
— Схоже, люди з Дослідницького Союзу знайшли місце, де перебуває Місячна Міль-Фенікс. Юй Шиши вже вирушила туди, незважаючи на мої вмовляння. Відпускати її саму занадто небезпечно, тож я йду з нею. Я не змогла взяти з нами Болу, бо він іще спить, — розповіла Му Нінсюе.
— У нього залишилося небагато часу, тому він і спить більшу частину доби. Ми розберемося самі. Де ти зараз? Я вже в дорозі, — відповів Мо Фань.
З огляду на стан Боли, йому краще було залишатися на одному місці як охоронцеві. Просити його слідувати за кимось було не надто гарною ідеєю. Зрештою, Мо Фань не був повноцінним "господарем" Боли — стародавній вампір просто намагався продовжити собі життя, вбираючи демонічну ауру Мо Фаня. На відміну від Лю Жу, йому залишилося не так багато років. Більшу частину часу він проводив уві сні в труні.
— Я взяла із собою значок національної збірної. Ти зможеш знайти мене за ним, — сказала Му Нінсюе.
Вона й сама достеменно не знала своїх координат. Їй було відомо лише те, що вони зайшли досить глибоко в ліс.
— Гаразд, але звідки людям із Дослідницького Союзу знати, де знаходиться кокон Місячної Молі-Фенікса? — здивувався Мо Фань.
— Поняття не маю.
По телефону було важко зрозуміти всі деталі. Мо Фань одразу передав свій значок збірної Лінлін і попросив її відстежити місцеперебування Му Нінсюе.
— Є, вона в лісах гір Наньлін. Це досить далеко звідси. Боюсь, на твоєму вовку ми не встигнемо вчасно, — оцінила ситуацію Лінлін.
— І що тоді робити? Поблизу немає жодної магічної формації просторової телепортації, — зітхнув Мо Фань.
— Ми можемо попросити Нічного Яструба підкинути нас!
Нічний Яструб якраз був у Магічному місті. Після інциденту в Союзі Примусу Бейюй його підвищили до заступника старійшини Союзу Примусу.
Щиро кажучи, Нічний Яструб уже давно заслужив цю посаду, адже саме він переважно керував усіма операціями проти Чорної Церкви. На жаль, він ніколи не ладнав із чоловіком на прізвище Лу, тому й застряг на посаді звичайного Карателя.
— Глуха ніч надворі, а ви двоє викликали мене працювати вашим таксистом! — приречено зітхнув Нічний Яструб. Тільки Лінлін вистачило б зухвалості командувати заступником старійшини Союзу Примусу.
— Годі базікати, просто поквапся, добре? Це важлива справа, за якою нам наказав стежити сам Голова! — гордовито заявила Лінлін.
— Голова? Голова Шао Чжен?! — вигукнув Нічний Яструб. Він миттю перестав бурчати, дізнавшись, що вони діють за наказом Голови Шао Чжена.
Викликаний звір Нічного Яструба, Орел Світлової Завіси, був одним із найшвидших літаючих створінь у всьому Союзі Примусу. Саме тому Лінлін і звернулася до нього по допомогу.
Утрьох вони піднялися на дах. Нічний Яструб почав пошепки читати закляття. Невдовзі навколо нього заклубочилися пасма темряви, що поглинули світло від найближчих вуличних ліхтарів. Здавалося, на даху утворилася чорна діра.
Із цієї чорної діри розправилася пара неймовірно величних і моторошних крил. Їхні чорні пера мали металевий відблиск. Коли крила повністю розкрилися, вони затінили собою всю будівлю!
Чорні крила м'яко змахнули, здійнявши потужний порив вітру, що пронісся дахом і вулицею внизу. Одяг, який сушився на мотузках, несамовито залопотів, а шибки у вікнах задеренчали.
Вітер підняв у повітря сухе листя та пил. Нічний Яструб застрибнув на спину Орла Світлової Завіси і дав знак Мо Фаню та Лінлін сідати.
Вони миттю залізли на птаха. Орел Світлової Завіси змахнув крилами, відірвався від даху і стрімко змив у небо. Просто попереду височіла багатоповерхівка. Світло, яке відбивав Орел Світлової Завіси, осяяло її вікна. Люди на вулиці з переляку закричали на повні груди!
Орел Світлової Завіси пронісся над дахом будівлі. Він відштовхнувся лапами і рвонув ще вище в небо, туди, куди вже не діставало світло міста. Він безшумно ковзав у нічному небі, прямуючи до далеких лісів!
— А твій орел доволі крутий. Може, обміняємося? Я віддам тобі Снігового Вовка Летючого Струмка, — із захватом запропонував Мо Фань, насолоджуючись нічним вітерцем на спині орла.
Маленька Полум'яна Белль невдоволено пискнула, почувши слова Мо Фаня. "Дядечко вовк такий милий і наївний, як ти можеш його обміняти? Маленька Полум'яна Белль обожнює знущатися над дядечком вовком!"
— ХА-ХА, та я просто пожартував. До речі, а хіба ти не повинна зараз спати? Хіба ти не знаєш, що для дітей, які ще ростуть, дуже важливий здоровий сон? — Мо Фань зняв Маленьку Полум'яну Белль зі свого плеча і легенько клацнув її по лобі.
Маленька Полум'яна Белль невдоволено скривила губки і перебралася до Лінлін, щоб та її пожаліла.
— Я б обміняв його хіба що на твою чарівну Маленьку Полум'яну Белль, — з усмішкою сказав Нічний Яструб.
— Нізащо, Маленька Полум'яна Белль — моя донечка, — рішуче відрізав Мо Фань.
— Якби Сніговий Вовк Летючого Струмка дізнався справжнє обличчя свого господаря, він би точно розірвав із тобою контракт, навіть якби це завдало шкоди його душі! — пирхнула Лінлін.