— Був момент, коли я хотіла вбити тебе і розрізати на шматки. Але зараз мені потрібна твоя допомога, — відповіла Юй Шиши.
— Хе-хе, і це так люди просять про послугу? У мене немає часу на тебе, роби що хочеш, — Мо Фань поплескав Снігового Вовка Летючого Струмка, даючи знак рухатися далі.
— Зачекай! — Юй Шиши зупинила Мо Фаня.
— Більше ніколи до мене не підходь. Якщо ще раз спробуєш діяти мені на нерви, я просто здам тебе Союзу Примусу, — роздратовано відрізав Мо Фань.
Він і так був не в гуморі після зустрічі з Дослідницьким Союзом. Йому було абсолютно байдуже, що станеться з Юй Шиши, як і не цікавили її таємниці, за якими полював Союз.
— Я була на тій землі, яку ти купив, — сказала Юй Шиши.
— Ти що, шпигувала за мною? — крижаним поглядом зміряв її Мо Фань. Він зберіг їй життя лише тому, що вона не вбивала невинних людей цілеспрямовано. Але якщо ця жінка спробує нашкодити комусь із його близьких, він знищить її без вагань!
— Я просто хотіла подивитися на дівчину, яка, за твоїми словами, опинилася в такій самій ситуації, як і я, — Юй Шиши трохи знітилася, помітивши полум'я, що почало розгорятися навколо тіла Мо Фаня. Це був той самий вогонь, який спалив незліченну кількість її молі. Для неї це було гірше за смерть!
Вона давно втратила родину. Міль стала її друзями, її сім'єю, а Мо Фань знищив майже половину з них. Їй кортіло розірвати його на шматки, але заради молі, що вижила, їй довелося прийти до нього по допомогу.
— О, то ти її бачила? — Мо Фань погасив полум'я.
— Так, бачила, — підтвердила Юй Шиши.
— Просто кажи, що тобі треба. Я поспішаю, — різко відрізав Мо Фань.
— Я намагаюся втекти від Дослідницького Союзу. Вони ніколи не ставилися до мене як до людини. Якщо я потраплю в їхні руки, це закінчиться дуже погано... — сказала Юй Шиши.
— Тоді тобі краще добре сховатися, — відповів Мо Фань.
— Я... — Юй Шиши опустила голову. Було видно, що вона ледве стримує емоції. — Присягаюся, я просто хочу жити в мирі! Чому Дослідницький Союз не може дати мені спокій? Якби вони не заганяли мене в кут, я б ніколи випадково не вбила тих людей, які були слабкими і хворими. Я визнаю, що вбивала тих, хто зникав, але я ніколи цього не хотіла. Я лише прагнула захистити себе і свою міль. Я просто хочу жити, я не хочу помирати...
— Ти вбила невинних людей, навмисно чи ні. Тільки ти винна в тому, що тепер тобі нікуди йти, — сказав Мо Фань.
— Я навела про тебе довідки. Ти Мо Фань, найсильніший учасник Світового студентського турніру, чоловік, який урятував Стародавню Столицю під час лиха. Ти не боїшся ні Магічної Асоціації, ні Дослідницького Союзу... — продовжувала Юй Шиши.
— Забудь. Я нізащо тобі не допомагатиму, — категорично відрізав Мо Фань.
Юй Шиши подивилася на нього. Вона не очікувала, що він відмовить їй так безжально.
— Тоді... тоді чому ти дозволяєш тій дівчині з Клану Крові залишатися з тобою? — запитала Юй Шиши.
— Я вже казав: мені байдуже, ким ти є насправді. Щиро кажучи, твоя врода і розкішна фігура — це, звісно, бонус... але це не головне. Важливіше те, що ти накоїла, — пояснив Мо Фань.
— Хіба ти не хочеш дізнатися, чому Дослідницький Союз так наполегливо за мною полює? Якщо ти погодишся мені допомогти, я розкрию тобі свою таємницю, — запропонувала Юй Шиши.
Мо Фань замислився. Судячи з одержимості Дослідницького Союзу, таємниця Юй Шиши мала бути для них надзвичайно важливою. Інакше вони б не посилали за нею члена комітету, особливо такого, який отримує накази безпосередньо від Азійської Магічної Асоціації.
Справа явно серйозна, якщо в ній замішана Магічна Асоціація міжнародного рівня. Люди з такими аномаліями траплялися рідко, але Юй Шиши точно була не єдиною з дивацтвами. Клан Крові теж виходив за межі норми. Якщо Дослідницький Союз цікавився лише дивними людьми, чому вони так зациклилися саме на Юй Шиши, замість того, щоб полювати на вампірів?
За словами Юй Шиши, Дослідницький Союз полював на неї вже досить довго...
— Розказуй, — погодився Мо Фань.
— Пам'ятаєш, коли ми вперше зустрілися, ти запитав мене, чому я не боюся демонічних звірів, перебуваючи сама в диких землях? — нагадала Юй Шиши.
Мо Фань пам'ятав. Він навіть бачив її без одягу. Вона була просто приголомшливою, особливо її пишні, але пружні груди. Він був певен: якби вона розправила свої блакитні крила молі, це додало б їй ще більше шарму!
— Ти не боїшся завдяки своїй молі, — відповів Мо Фань.
— Ні, я вже казала тобі справжню причину, — заперечила Юй Шиши.
— Хіба? — Мо Фань прокрутив у голові ту зустріч і раптом дещо згадав: — Ти казала, що демонічні звірі не нападають на тебе через якийсь аромат?
Юй Шиши кивнула.
— Стривай, то ти казала правду? — Мо Фань здивовано подивився на неї.
— Я не брехала, — відповіла Юй Шиши.
Мо Фань був вражений. Він підсвідомо підійшов ближче до Юй Шиши і принюхався. Йому стало цікаво, чим саме вона пахне.
Юй Шиши не очікувала, що він просто підійде і почне її обнюхувати. В її очах промайнуло зніяковіння, але, зважаючи на те, що він був єдиним, хто міг їй допомогти, вона залишилася стояти нерухомо і дозволила чоловікові вдихати свій запах.
— Я не відчув нічого особливого; пахне як звичайна дівчина, — розчаровано промовив Мо Фань.
— А ти чекав, що це буде якийсь різкий сморід? Тоді б усі точно ставилися до мене як до монстра! — обурилася Юй Шиши.
— Твоя правда. Але чи справді це дозволяє тобі вільно пересуватися серед демонічних звірів? Вони просто ігнорують тебе? — серйозно запитав Мо Фань.
— Хочеш перевірити? — запропонувала Юй Шиши.
— Звісно. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути, — відповів Мо Фань.
Якщо Юй Шиши не брехала про свій аромат, Мо Фань чудово розумів, чому Дослідницький Союз був так одержимий нею.
Демонічні звірі були вкрай вороже налаштовані до людей. Вони ще могли терпіти, коли інші створіння проходили їхніми територіями або полювали там, але нізащо не дозволили б людині навіть ступити на свої землі. Для них це було рівноцінно тому, якби їхня "їжа" вирвалася з клітки і зухвало розгулювала на волі. Вони вважали це величезною образою!
Багато демонічних звірів мали надзвичайно гострі чуття. Їхній слух міг уловити людські кроки за кілометр. Їхній нюх міг засікти присутність людини навіть з іншого боку гори. Їхній видатний зір міг розрізнити людську шкіру з відстані понад десять тисяч метрів... Вони мали безліч інших способів виявлення людей, які були ще більш шокуючими, ніж ці. Саме ці невідомі здібності були головною причиною, чому так багато мисливців і солдатів гинули страшною смертю.
Мо Фань сам бував у пустелі в Таримській западині. Перевалочна станція, яку вони відвідали, знаходилася лише на околиці пустелі. Вони навіть не дійшли до її центральної частини. Це наочно демонструвало, наскільки важко було досліджувати території демонічних звірів!
Тому, якби вдалося масово виробляти аромат Юй Шиши, що приховує людську присутність, хіба це не дозволило б людям вільно входити на території монстрів?
Це стало б колосальним проривом для людства. Це з легкістю пояснювало, чому люди з Магічної Асоціації так жадали накласти на неї руки!
Мо Фань погодився взяти Юй Шиши до земель Юеян.
Західна частина гори Фейюе з'єднувалася з горами Наньлін. Це була територія Срібного Володаря Неба, де, окрім Білих Магічних Соколів, які там панували, мешкало чимало інших демонічних звірів.
Мо Фань знайшов один із видів, що мешкав у горах Наньлін, щоб Юй Шиши могла продемонструвати свою здібність.
— Я можу вільно пересуватися їхньою територією, якщо тільки не лізтиму просто в їхнє лігво, — сказала Юй Шиши.
Вона йшла крізь високі хащі. Вона зайшла на територію Демонічних Леопардів із Мисливськими Іклами — одного з видів, що становив найбільшу загрозу для земель Юеян. Їхня фізична спритність дозволяла їм з легкістю долати гори і хребти. Не раз траплялося, що ці леопарди випадково заходили на територію Юеян. Під час зачистки ділянки Земною Маточкою вони виявили кілька їхніх зграй, що ховалися в печерах. Якби не Земна Маточка, їм довелося б проводити ретельну зачистку з величезною кількістю магів, щоб знайти цих тварюк!
Величезний Демонічний Леопард із Мисливськими Іклами напівпоповзом пробирався крізь чагарник. Його величезні очі пильно дивилися в бік Юй Шиши.
Мо Фань ховався в темряві. Використовуючи Мантію Темного Аристократа, він міг не хвилюватися, що ці низькорівневі демонічні звірі відчують його присутність, якщо він триматиметься на певній відстані.
Юй Шиши йшла вперед, поки не опинилася зовсім поруч із монстром. На диво, демонічний звір і далі просто дивився на неї...
Мо Фань простежив за його поглядом і виявив двох сіро-чорних Демонічних Леопардів у високих хащах. Вони лежали один на одному під кущами, терлися одне об одного і не видавали жодного звуку!
Очі Мо Фаня ледь не вилізли з орбіт!
-Трясця, ці два леопарди ж розважаються... кувиркаються в кущах!-
Велетенський Демонічний Леопард, схоже, щойно зрозумів, що йому наставили роги. Він миттю вивільнив люту ауру. Він повністю проігнорував присутність Юй Шиши!
Звір кинувся вперед і розірвав шию Демонічному Леопарду, який крутив роман із його партнеркою, залишивши на його горлі криваву рану!
Демонічний звір у конвульсіях звалився на землю, спливаючи кров'ю. Самиця піднялася на лапи, зрозумівши, що її коханець мертвий...
Наступна сцена остаточно приголомшила Мо Фаня.
Спочатку він думав, що більші за розміром самці є домінуючими в цьому виді. Але виявилося, що самиці Демонічних Леопардів із Мисливськими Іклами були ще більш жорстокими. Самиця люто вп'ялася пазурами у велетенського самця.
Самець навіть не наважився дати відсіч. Він опустив голову і поплентався за самицею, ніби плазуючи перед нею!
— Отже, у них матріархат... ці самиці набагато лютіші за самців. А самці покірні, і змушені вбивати один одного за право на спарювання! — здивовано промовив Мо Фань.