— Нізащо! Вони всі помруть! — холодно відрізала Юй Шиши.
— Цікаво, як ти збираєшся завдати їм шкоди, коли я винищу всю твою міль! — різко відповів Мо Фань.
Його полум'я запалало ще лютіше. Він підняв руки, формуючи велетенську вогняну кулю.
Куля продовжувала розширюватися. Її світло осяяло містечко, наче друге сонце.
— Вперед! — з криком Мо Фань жбурнув вогняну кулю високо в небо, і вона сягнула найвищої точки.
Сліпуче світло не завдало шкоди будівлям чи землі, але міль, що заполонила небо, миттєво перетворювалася на попіл. Навіть ті комахи, що намагалися сховатися під землею чи в будинках, не могли врятуватися від цього жару!
Половина хмари молі розлетілася від палючого світла. Величезні скупчення комах загинули, не протримавшись у полум'ї й п'яти секунд. Їхні легкозаймисті тільця ставали смертельною пасткою для інших поблизу, дозволяючи вогню стрімко поширюватися. Це перетворилося на грандіозний вогняний океан, що вирував у небі над містом...
Юй Шиши билася в істериці, безпорадно спостерігаючи, як гине її міль. Вона й подумати не могла, що після того, як вона нарешті позбудеться Сердолікоголового Павука, з'явиться такий могутній маг вогню!
Все було точнісінько так, як він і сказав. Цей хлопець справді був її ідеальним природним ворогом. Безжальне полум'я й не думало зупинятися. Її крихітна міль не мала жодного шансу проти нього. Від кожного пориву вітру їхні зотлілі рештки розсіювалися в повітрі. Вона була за крок від божевілля, остаточно втративши волю до боротьби.
— Виродку, припини негайно! — несамовито закричала Юй Шиши.
— Я не можу дозволити жити тварюкам, які харчуються людьми! — Мо Фань не збирався зупинятися. Він знову підняв руки, формуючи ще одну вогняну кулю.
Цього разу він витратив на підготовку більше часу, тож куля вийшла значно більшою за попередню. Щойно вона злетить у небо, її світло знищить ще більше молі.
Обличчя Мо Фаня було беземоційним. Він не виявляв жодної краплі жалю до молі, яку Юй Шиши так берегла. Гігантська вогняна куля здійнялася в небо. Її сяйво знову освітило все містечко.
Міль спіткала та сама доля — вона знову перетворилася на попіл. Блакитне торнадо, що нависало над містом, перетворилося на тонку блакитну вуаль. Решта комах у паніці тікала з міста, шукаючи порятунку в лісі.
— Я заберу тебе з собою! — Юй Шиши повернула свій монструозний вигляд і кинулася на Мо Фаня.
Поки вона летіла до нього, з її тіла вирвалося безліч шовкових ниток, утворюючи навколо неї велетенський кокон...
Оскільки вона пікірувала просто на Мо Фаня, гігантський кокон зімкнувся, зачинивши його всередині разом із Юй Шиши.
На превеликий подив, вогонь Палаючого Заходу Сонця не зміг пропалити кокон так само швидко, як міль. Кокон замкнув полум'я всередині!
Він був завбільшки з будинок, а його надзвичайно товсті стінки не давали вогню Мо Фаня вирватися назовні. Однак Юй Шиши теж опинилася в пастці! Вона зробила це лише для того, щоб захистити залишки своєї молі. Тепер Палаючий Захід Сонця та Полум'я Лиха пожирали її саму!
Юй Шиши не була рівнею такому жорстокому магу, як Мо Фань. Зачинивши себе з ним у цьому тісному просторі, вона фактично сама стрибнула у велетенську піч. Насіння Душі Вогню безжально спалювало її живцем!
Бай Хунфей відвів людей у безпечне місце і кинув погляд на гігантський кокон, що завис між двома будівлями. Його переповнювали суперечливі емоції.
Він мусив визнати: він був надто наївним, сподіваючись, що десь глибоко в серці Юй Шиши ще залишилася крапля людяності.
Проте здоровий глузд підказував йому, що наставник мав рацію. Можливо, Юй Шиши і не вбивала так жорстоко, як інші демонічні звірі, але вона точно не була милосердною. Вона використовувала зовнішність вродливої жінки як маскування, щоб ночами висмоктувати з людей їхню життєву силу! Вона залишалася загрозою!
До нього підійшла Цао Ціньцінь і запитала:
— Бай Хунфею, як ти почуваєшся?
Вона була разом із кількома Міськими Мисливцями. Всі вони широко розплющеними очима дивилися на гігантський кокон. Ніхто не очікував, що все дійде до такого.
— На щастя, з нами був наставник з Університету Перлини. Інакше ми опинилися б у величезній біді. До речі, ваш наставник просто неймовірний. Це найсильніший маг вогню, якого я коли-небудь бачив! — визнав один із Міських Мисливців.
— Звісно, наш наставник найкращий. Але я гадки не маю, що там зараз відбувається всередині. Боюсь, що цей монстр справді вирішив забрати його з собою в могилу... — пробурмотіла Цао Ціньцінь.
Вогонь усе ще вирував усередині кокона. Юй Шиши зціпила зуби і люто дивилася на Мо Фаня. Вона не мала жодного наміру розривати кокон.
Мо Фань швидко зрозумів, що кокон повільно стискається. Якщо він продовжуватиме звужуватися, він зрештою просто задихнеться.
— Я маг простору. Ти серйозно думаєш, що зможеш утримати мене тут? — байдуже запитав Мо Фань.
— Я не дам тобі шансу його використати! — твердо заявила Юй Шиши.
— Ти все одно довго не протягнеш. Мій вогонь набагато сильніший, ніж ти уявляєш, — сказав Мо Фань.
— Тоді спробуй! — Юй Шиши явно вирішила пожертвувати собою.
— Забудьмо на мить про те, що тобі ніколи не вдасться мене вбити. Навіть якби ти змогла забрати мене з собою, це лише питання часу, коли твоя міль загине від лап інших демонічних звірів у лісі. Вони все одно помруть, навіть якщо я не спопелю їх особисто, — сказав Мо Фань.
— Це все твоя вина! — закричала Юй Шиши.
— Хм, якби ти не намагалася нашкодити людям, думаєш, я б узагалі витрачав на тебе свій час? Я не святий, мені байдуже на ідеали правосуддя чи покарання зла. Думаєш, мене б обходило, ким ти є, якби ти не перетнула межу? — холодно пирхнув Мо Фань.
— Зараз немає сенсу мені це казати. Якщо я помру, діти теж помруть, і ти разом із ними! — заявила Юй Шиши.
— Відпусти дітей, і я збережу тобі життя, — серйозно сказав Мо Фань.
Він не хотів бути поблажливим до Юй Шиши, адже вона все ж убила кількох жителів. Однак її смерть нічого б не змінила. Набагато важливіше було врятувати дітей. Якщо він продовжуватиме сліпо карати зло, усе просто піде шкереберть...
— Я тобі не вірю! — сказала Юй Шиши.
— У мене є одна знайома з Клану Крові. Зараз вона таємно живе в місті. Вона нікому не шкодить, тому я намагаюся захищати її, як можу... Мені справді байдуже, ким ти є; набагато важливіше те, що ти робиш. Я можу присягнутися перед Небесами: якщо ці діти помруть, я проведу залишок свого життя в тому лісі, де ми зустрілися, і вб'ю кожну твою міль, навіть ту, що щойно народилася! Але я також обіцяю, що якщо ти врятуєш дітей, я відпущу тебе і твою міль. Я навіть переконаю Міських Мисливців дати тобі спокій! Вважай ту міль, що загинула, розплатою за хаос, який ти влаштувала. Якщо ж ти все одно захочеш помститися — можеш прийти по мене в будь-який час!
Юй Шиши надовго замовкла.
Помітивши, що вона потроху вгамовує свою ауру, Мо Фань також почав повільно гасити полум'я.
Він не квапив Юй Шиши з рішенням. Він уже сказав усе, що мав сказати. Якщо вона все одно наполягатиме на тому, щоб забрати його з собою на той світ, Мо Фань просто спопелить її своїм вогнем, а потім зв'яжеться з Є Сінсею, щоб та прислала цілителів із Храму Парфенону для порятунку дітей.
У Мо Фаня вже був запасний план порятунку дітей, але він вирішив дати Юй Шиши вибір: відкласти образи або ж піддатися своїй ненависті!
— Ти вбив стількох моїх дітей, а тепер просиш мене здатися. Ти справжнісінький диявол! — Юй Шиши все ще була переповнена злістю, але тепер вона спрямувала всю її виключно на Мо Фаня.
Для Юй Шиши Мо Фань був у десять, а то й у сто разів страшнішим за розлючених містян!
— Як я вже казав, можеш спробувати помститися, якщо віриш, що зможеш мене вбити! — спокійно відповів Мо Фань.
— Навіть убити тебе десять тисяч разів буде замало!
Мо Фань нічого не відповів. Він не хотів її провокувати; вона все ще була напруженою, навіть після того, як він її переконав.
Гігантський кокон повільно розпався. Міль не втекла. Здавалося, вони хвилювалися за Юй Шиши, яка пожертвувала собою заради них, і тривожно кружляли навколо кокона. Побачивши Мо Фаня, міль здригнулася і миттю кинулася на нього, ніби готуючись віддати свої життя, щоб убити його.
— Забудьте про це. Назад! — наказала молі Юй Шиши.
Це було б буквально, як міль, що летить у полум'я. Юй Шиши розуміла, що цей молодий маг могутній до безглуздя. Вона нічого не могла йому заподіяти!
— Летіть і поверніть енергію дітям, — прошепотіла Юй Шиши до своєї молі.
Кілька напівпрозорих молей стрімко полетіли до лікарні.
Вони опустилися на дітей і випромінили м'яке світло, яке ніжним дощем пролилося на них.
Діти поступово почали опритомнювати. Вони повільно розплющували очі.
Решта дорослих усе ще спали. Очі дітей розширилися від подиву, коли вони побачили, що всі інші в лікарні міцно сплять. Вони й гадки не мали, що сталося.
— Вибачте, я більше ніколи не буду ловити вас і ламати вам крильця...
— Я більше не робитиму з вас експонати, — тихо пообіцяла одна дівчинка.
— Це все твоя вина, ти казав, що наловиш їх і повісиш їхні крила на стіну.
— Але ж це шкідники! — вперто заперечив старший хлопець.