І Сенсори Елементів, і Сканери Поширення Демонічних Звірів були корисними винаходами, але обидва мали спільний недолік: під час роботи їхні енергетичні імпульси приваблювали монстрів поблизу. Радіус був невеликим, але це все одно створювало проблеми.
Заспокоєння Цзян Шаосюй не діяло на демонічних звірів, роздратованих енергетичними імпульсами. Це було схоже на те, якби хтось увімкнув гучномовець біля їхнього лігва. Не було жодних шансів, що запальні монстри не прийдуть подивитися, в чому річ...
— Є якийсь рух? — Чжен Тун роззирнувся. Здавалося, він був спокійний, але погляд видавав його. Він почувався некомфортно, адже вперше опинився в пустелі.
— Поки що ні, минуло лише десять хвилин, — відповів Ван Цзюмін.
— Хіба ми не повинні радіти з цього? Якщо ми протримаємося цілу годину без пригод, це означатиме, що наступні п'ять кілометрів ми будемо в цілковитій безпеці, чи не так? — зауважила Цзян Шаосюй.
— Пристрій дає лише орієнтовні дані. Навіть якщо в радіусі п'яти кілометрів немає лігв демонічних звірів, це ще не означає, що ми в безпеці, — виправила її Лінлін.
— Маленька дівчинка має рацію. Пристрій — це лише допоміжний інструмент. Нам усе одно доведеться перевіряти безпеку маршруту на власні очі... — Ван Цзюмін привітно усміхнувся.
— До речі, а де твій друг-командир? Чого це він бігає туди-сюди без діла? Хіба він не боїться, що його оточать демонічні звірі? — запитав Лу Фан у Мо Фаня, помітивши відсутність Чжана Сяохоу.
Зазвичай у таких місцях, як пустеля, люди трималися разом, щоб не загубитися. Шанс знайти зниклу людину в пустелі становив менше десяти відсотків. Ніхто б не наважився так ризикувати.
— Брате Лу Фане, не хвилюйся за командира Чжана. Колись він був розвідником; навіть якщо він випадково натрапить на орду демонічних звірів, то без проблем вибереться звідти неушкодженим. До того ж, йому завжди вдавалося відвести монстрів у протилежний від команди бік. Що ж до шансу заблукати — це теж навряд чи. Він залишив за собою повітряні потоки, за якими легко знайде дорогу назад, — пояснив Тун Лі, який чудово знав про здібності Чжана Сяохоу.
— О, тоді чудово, — кивнув Лу Фан.
Мо Фань зовсім не хвилювався за Чжана Сяохоу. Якщо порівнювати його з Гунь Юєм та Лі Кайфеном, які відповідали за розвідку в національній збірній, то останні й поруч не стояли з Чжаном Сяохоу за рівнем досвіду. З усієї команди він мав найменше шансів опинитися в оточенні демонічних звірів. Він був занадто швидким для них!
— Дивно, чому досі не з'явився жоден монстр? Тільки не кажіть, що в цій зоні немає жодної істоти? Це ж неможливо. Згідно з нашою інформацією, під Великою Жовтою Горою має бути повно Панцирних Комах Мертвого Піску. Невже вони настільки повільні, що ще не помітили енергетичних імпульсів пристрою, чи це пристрій Ван Цзюміна барахлить? — поцікавився Чжен Тун.
— Він уже збирає дані, — сказала Лінлін.
— Дивно... Щось наближається! — Чжен Тун подивився вперед і побачив порив вітру без піску, що нісся в їхній бік.
Він швидко зосередився і почав формувати під ногами Зоряний Візерунок.
— Заспокойся, це Чжан Сяохоу, — усміхнувся Мо Фань.
Це був слабкий блакитний вітерець — колір Насіння Душі Чжана Сяохоу. Армія забезпечила його величезною кількістю ресурсів, адже він був їхньою найяскравішою зіркою. З огляду на його внесок, ресурси, які він отримував, могли навіть перевершувати ті, що надавалися національній збірній. Зрештою, збірна лише брала участь у турнірі. Це не йшло в жодне порівняння з військовими заслугами Чжана Сяохоу!
— Брате Фаню, я побачив попереду рій демонічних комах. Здавалося, вони рухалися в нашому напрямку. Тож після того, як вони покинули свої гнізда, я вкрав їхні яйця і заманив їх на південь. Вони не турбуватимуть нас найближчим часом, — повернувшись, доповів Чжан Сяохоу.
— Ти... ти відвів демонічних комах? Там же кілька гнізд! — вигукнув Ґе Мін, вирячивши очі.
— Здавалося, вони дуже переймалися за свої яйця. Я вкрав їх лише з одного гнізда, але комахи з інших теж кинулися мене оточувати, — знизав плечима Чжан Сяохоу.
— І тобі все одно вдалося повернутися неушкодженим? — Ван Цзюмін теж ледве міг у це повірити.
Решта команди з полегшенням зітхнула. Вони й подумати не могли, що їхня подорож пустелею буде такою легкою. Завдяки видатним здібностям цих сторонніх осіб їм удалося уникнути кількох битв, які здавалися неминучими.
Відколи ці люди стали мисливцями, вони завжди ходили по лезу ножа. Вони були щиро раді бачити, наскільки надійними виявилися ці сторонні. Мати таких союзників у команді було справжнім благословенням!
— Схоже, ми подолали й цю загрозу, — усміхнувся Ґе Мін. Він ніяково згорнув папір із заздалегідь підготовленими стратегіями і відкинув його вбік.
Він виконав колосальну роботу перед експедицією: проаналізував звички демонічних звірів, знайшов їхні слабкі місця. Його люди навіть відпрацьовували спеціальні бойові шикування для боротьби з монстрами, але досі їм не довелося використати жодного закляття.
Багато команд Майстрів-мисливців дійшли б сюди вже вкриті ранами та синцями, але для них... усе скидалося на легку прогулянку. Небезпека минала, поки вони просто теревенили.
— Сканування завершено. Старина Лу, йди проаналізуй дані, — Ван Цзюмін забрав пристрій і передав його Лу Фану.
Лу Фан узяв його і почав переносити дані на свій планшет. Однак ще до того, як передача завершилася, подала голос Лінлін.
— Ми маємо негайно вирушати, щоб дістатися іншого боку цієї гори. Ми будемо в безпеці, якщо до заходу сонця дійдемо до цього місця в западині. — Вона вже роздрукувала мапу і недбало простягнула її Ґе Міну.
Губи Лу Фаня скривилися. Він уже хотів був відчитати дівчисько, але щойно його погляд упав на мапу і діаграму розсіювання демонічних звірів, вираз його обличчя миттю змінився.
— Що таке, старина Лу? — запитав Ґе Мін, помітивши його реакцію. Йому було важко повірити в мапу, яку щойно склала маленька дівчинка.
Лу Фан глянув на сонце, а потім знову на мапу. Суворим тоном він сказав:
— Нам потрібно йти просто зараз. Ми матимемо серйозні проблеми, якщо не покинемо це місце до настання ночі!
Група миттю зібрала речі й вирушила в дорогу.
Чжан Сяохоу та ще один член команди пішли в розвідку. Інші почали використовувати магію, щоб прискорити крок.
Чжен Тун і Ван Цзюмін не розуміли, чому Лу Фан раптом повірив мапі Лінлін, але зрештою Ґе Мін озвучив їхнє занепокоєння:
— Лу Фане, що трапилося? Чому ти такий блідий?
— Наша інформація хибна. Панцирні Комахи Мертвого Піску — не єдиний вид, що мешкає під Великою Жовтою Горою. Там також є Нічні Жахливі Псевдоморфні Демони! Вони живуть на глибині близько сорока метрів і розсіяні по всій цій території та в радіусі чотирьох кілометрів від нас.
— Сонце скоро зайде. Щойно зникне сонячне світло, ці Нічні Жахливі Псевдоморфні Демони затягнуть під пісок кожну живу істоту на поверхні. Їх занадто багато. У нас не буде жодного шансу! — похмуро пояснив Лу Фан.
— Що... хай йому грець тому торговцю інформацією, він же казав, що під Великою Жовтою Горою немає жодної небезпеки! Присягаюся, я приб'ю його, коли ми повернемося! — люто вилаявся Чжен Тун.
Нічні Жахливі Псевдоморфні Демони були останнім, що хотіли б зустріти мандрівники в пустелі!
— Хіба ми не стикалися з псевдоморфним демоном у місті Цзіньлінь? Ці Нічні Жахливі Псевдоморфні Демони схожі на нього? — прошепотіла Му Нуцзяо Мо Фаню, згадавши цю назву.
— Так, це той самий вид, просто вони мешкають у різних середовищах. Нічні Жахливі Псевдоморфні Демони зазвичай живуть у посушливих місцях і з'являються лише вночі, оскільки не переносять сонячного світла. Згідно з даними на планшеті Лінлін, у цьому районі щонайменше п'ятсот Нічних Жахливих Псевдоморфних Демонів. Вони всі збіжаться сюди, щойно їхнє коріння відчує рух над піском. Можеш уявити, наскільки це страшно, — Мо Фань дійсно добре підготувався до експедиції!
Му Нуцзяо миттю замовкла. Їхня команда ледь не загинула від одного псевдоморфного демона в Цзіньліні, а тут їх щонайменше п'ятсот... по суті, вони йшли по живому кладовищу!
— Маленька дівчинко, як ти дізналася, що це псевдоморфні демони? — запитав Лу Фан, прискорюючи крок.
— Мене звати Лінлін! — невдоволено буркнула Лінлін.
— О, Лінлін! — Лу Фан і панікував, і відчував полегшення водночас.
Якби команда чекала, поки він закінчить аналіз даних, уже стемніло б. Усі його зусилля були б марними, адже щойно сонце зайшло б за горизонт, коріння псевдоморфних демонів розповзлося б усюди.
З іншого боку, Лу Фан був вражений. Як швидко Лінлін змогла проаналізувати дані? Дівчинці вдалося зробити це швидше за нього!
Інформація, яку вони мали, стверджувала, що ця територія заселена лише Панцирними Комахами Мертвого Піску. Але було очевидно, що інформатор приходив сюди лише вдень. Якби він опинився тут уночі, псевдоморфні демони зжерли б живцем навіть цілу армію!
— Під поверхнею було небагато форм життя, але вони займали величезну площу. Одне лише це привернуло мою увагу. До того ж, у радіусі п'яти кілометрів від нас є лише два види життя. Один ховається під землею, а інший — Панцирні Комахи Мертвого Піску. Ці комахи — те, що демонічні рослини-хижаки ненавидять найбільше, адже вони не здатні перетравити їхні товсті панцири. Це доводить, що підземні форми життя — це саме псевдоморфні демони, оскільки вони зжерли всі інші види, окрім цих комах! — пояснила Лінлін.
— Хе-хе, добре, що ти зрозуміла, що це за тварюки! — вигукнув Лу Фан.
— Ви забули про різницю між днем і ніччю; це смертельна помилка, — відчитала його Лінлін тоном суворого вчителя.
Лу Фан ніяково скривився. На щастя, їм удалося уникнути смертельної небезпеки...
Пустеля була справді жахливим місцем. Якби вони дотримувалися свого початкового плану, команда опинилася б у пастці псевдоморфних демонів із настанням ночі. І невідомо, чи змогли б вони взагалі пробити собі шлях крізь цих тварюк. Що більше Лу Фан думав про це, то страшніше йому ставало!
— Швидше, йдемо! Я бачу, як на нас насувається завіса ночі! — попередив Чжан Сяохоу.