Мо Фань не погодився одразу. Його все ще переповнював гнів.
Він зовсім не боявся наслідків, якби Лу Сінь відмовився йти на компроміс, але в словах Чжу Мена теж був здоровий глузд.
Мо Фань був готовий довіритися Чжу Мену. Якщо ця людина давала слово, то кар'єрі Лу Чжаньтяня гарантовано настав кінець.
— Лу Сіню, я вже висловив свою позицію, тепер твоя черга. Це ваш клан Лу почав усе це. Як батько Лу Їліня та Лу Чжаньтяня, ти краще за будь-кого знав вдачу своїх синів. Якби вони першими не спровокували Мо Фаня, з ними б нічого не сталося! — відчитав Лу Сіня Чжу Мен.
Лу Сінь був украй незадоволений таким фіналом. Його сини мали блискуче майбутнє. Один став лідером Союзу Примусу в такому юному віці, інший потрапив до національної збірної. Його клан мав перевершити за статусом клани Му та Бай і домінувати в Магічному місті. Але обидва його сини впали від рук Мо Фаня.
Щиро кажучи, Лу Сінь добряче побоювався цього юнака. Мо Фань був справжньою бомбою уповільненої дії!
Чжу Мен бачив, що Лу Сінь усе ще не бажає йти на поступки. Він підійшов ближче і запропонував Раднику відійти вбік для короткої розмови.
Лу Сіню здавалося, що Чжу Мен упереджено ставиться до Мо Фаня і підтримує його, тому він не хотів продовжувати розмову, лише сердито зиркнувши на нього.
— Лу Сіню, ми з тобою давно знайомі. Ти серйозно хочеш, щоб клан Лу загинув через тебе? Ти хоч розумієш, який внесок зробив Мо Фань? Навіть ми, Радники, не зробили стільки, скільки він! Моя тобі порада: просто сховай свою гордість Радника подалі, — порадив Чжу Мен.
— Він погрожує мені життям мого сина! — огризнувся Лу Сінь.
— Ти маєш радіти, що він усе ще готовий домовлятися. Ти хоч уявляєш, скільки людей загинуло в Храмі Парфенону лише через те, що вони помилково звинуватили Є Сінсю? Ти серйозно думаєш, що твій клан Лу сильніший за Храм Парфенону? — стишивши голос, запитав Чжу Мен.
— До чого тут Парфенон? Який стосунок цей шмаркач має до цього? — Лу Сінь був абсолютно спантеличений.
— Я думав, ти завжди тримаєш руку на пульсі подій, зокрема й тих, що приховані від широкого загалу. Тобі не доповіли, хто стоїть за катастрофою, що спіткала Храм Парфенону? Думаєш, Чорний Тотемний Змій з'явився там, бо просто проповзав повз під час відпустки? — запитав Чжу Мен.
— Ну... — Лу Сінь закляк.
Колись Чжу Мен наполягав на знищенні Чорного Тотемного Змія через свою Стратегію Усунення Загроз, але зрештою зазнав невдачі. Лу Сінь чув, що це сталося завдяки якомусь юнаку, і що цей самий юнак також зупинив епідемію в Ханчжоу...
— Мо Фань тоді врятував життя Чорному Тотемному Змію. Тому, щоб відплатити за добро, Змій був готовий перевернути Храм Парфенону догори дриґом заради нього! Мо Фань також підкорив того могутнього вампіра там, у Парфеноні. На твоє щастя, він узяв його з собою. Якби твій син справді щось заподіяв його батькові, боюсь, він би викликав Чорного Тотемного Змія і стер ваш клан Лу з лиця землі... — розповів Чжу Мен.
— Цей... цей шмаркач справді може викликати Чорного Тотемного Змія? — очі Лу Сіня розширилися від шоку.
Він чув про події в Парфеноні, але не знав подробиць, оскільки їх тримали в суворій таємниці. Він і гадки не мав, що за всім цим стояв Мо Фань.
Чжу Мен повільно кивнув.
Чорний Тотемний Змій слухався лише двох людей: першою була Тан'юе, а другим — Мо Фань. Якщо хтось чи щось спробує завдати їм шкоди, Змій розлютиться! Скільки магів у всій країні наважилися б кинути виклик Чорному Тотемному Змію?
— До того ж, Змій — це ще не найстрашніше в ньому. Ти справді граєшся з вогнем. Якщо ти змусиш Мо Фаня викликати іншу річ, у твого клану будуть колосальні проблеми! — попередив Чжу Мен.
— Про що ти говориш? Хочеш сказати, що в цього хлопця є щось іще страшніше за Чорного Тотемного Змія? — Лу Сінь був приголомшений. У це було важко повірити.
— Я знаю, звучить не дуже переконливо, але можеш сам запитати про це в Голови. Хай там як, ти маєш радіти, що ще можеш залагодити все мирним шляхом. Не розпалюй конфлікт іще більше, — порадив Чжу Мен.
Лу Сіню здавалося, що Чжу Мен просто блефує. Звідки у звичайного хлопця могла взятися така могутність?
— Це Голова, будеш говорити чи ні? — Чжу Мен простягнув Лу Сіню свій телефон.
Після секундного вагання Лу Сінь усе ж узяв слухавку.
Він нічого не казав, лише уважно слухав Голову Шао Чжена. Той говорив недовго, але обличчя Лу Сіня вже зблідло.
— Не хвилюйтеся, Голово. Я нікому про це не розкажу, — сказав Лу Сінь.
Він завершив дзвінок і кинув на Чжу Мена погляд, сповнений вдячності.
Якби Чжу Мен не прибув вчасно і не переконав їх із Мо Фанем зробити крок назад, наслідки були б непередбачуваними.
Лу Сінь не був настільки дурним, щоб пожертвувати всім своїм кланом через вузькоглядність власних синів. Він лише намагався не дозволити Мо Фаню знищити репутацію їхнього роду. Однак після розмови з Головою він миттю здався.
— Мо Фаню, збережи життя моєму синові, і я присягаюся, що наш клан Лу більше ніколи не турбуватиме тебе чи твою родину! — пообіцяв Лу Сінь.
— Минулого разу Лу Їлінь намагався вбити мене, тому я вбив його. Цього разу Лу Чжаньтянь теж хотів моєї смерті, а ти просиш мене зберегти йому життя в обмін на обіцянку, що ви більше нас не чіпатимете? Наскільки ж ти наївний? — холодно кинув Мо Фань.
Лу Сінь зціпив зуби. Він побачив, як Чжу Мен хитає йому головою. Зітхнувши, він промовив:
— Мо Фаню, це моя провина, що я не навчив їх правильних манер, і це призвело до їхніх жахливих вчинків. Я виплачу тобі компенсацію за все, що вони накоїли. Це все, що я можу зробити, але сподіваюся, ти пощадиш мого сина, зважаючи на те, що він так і не заподіяв реальної шкоди твоєму батькові!
— Хм, якби я знайшов на батькові хоч одну подряпину, твій син уже був би трупом, — крижаним тоном заявив Мо Фань.
Він дав Болі знак відпустити бранця.
Вампір розтиснув хватку, і Лу Чжаньтянь безсило впав на землю. Люди з клану Лу навіть не змогли його впізнати.
Лу Сінь швидко підбіг до нього. Він подякував Мо Фаню і водночас наказав своїм людям зайнятися ранами Лу Чжаньтяня.
— Лу Сіню, твій син зловживав своїми повноваженнями лідера Союзу Примусу. Щойно він одужає, я заберу його до Голови. Сподіваюся, ти не втручатимешся в цей процес. Ти знаєш, що зробить Голова. Зрештою, вчинки Лу Чжаньтяня стали надто великим розчаруванням, — попередив Чжу Мен.
Лу Сінь і так знав, що все закінчиться погано, але не уявляв, наскільки. Це була його провина, що він не зупинив Лу Чжаньтяня від використання таких брудних методів заради помсти.
Але, на щастя, його син залишився живим...
Лу Сінь серйозно думав, що обидва його сини мертві, коли почув, що Мо Фань розправився з усім Союзом Примусу на горі Бейюй.
Щиро кажучи, навіть якби план Лу Чжаньтяня спрацював, він не зміг би гарантувати синові безпеку. Навіть він, Радник, зараз не наважувався зачепити Мо Фаня, що вже казати про його сина, якого щойно підвищили. Не мало значення, який у нього був привід — по суті, він просто рив собі могилу власноруч!