Гора Бейюй...
На вершині гори стояв худорлявий чоловік. Він тримав у руках кілька дрібних предметів і невідривно дивився на вогонь у жаровні. Чоловік повільно кидав предмети у вогнище, дозволяючи полум'ю неспішно пожирати їх.
До Лу Чжаньтяня підійшла стажерка із Союзу Примусу, тримаючи в руці телефон.
— Телефонує Радник.
— Піднеси до вуха, — спокійно наказав Лу Чжаньтянь. Він продовжував кидати речі в жаровню.
Жінка повільно опустилася на коліна й нахилилася вперед. На жаль для неї, Лу Чжаньтянь не виявив жодної зацікавленості, хоча вона навмисно намагалася його звабити.
— Батьку, ви не задоволені тим, як я все влаштував? — запитав Лу Чжаньтянь.
— Ти лише накличеш на нас біду. Мо Фань уже не той, що раніше. Хоч він і не приєднався до жодної фракції, чи маєш ти бодай найменше уявлення, скільки впливових людей таємно стежать за ним? Ти занадто поспішаєш! — різко відповів Радник Лу Сінь.
— Я не зробив нічого такого, що могло б створити нам проблеми. Я діяв чітко за офіційними протоколами. Невже наш клан Лу настільки жалюгідний, що ми повинні боятися когось образити під час звичайного допиту підозрюваного? — Лу Чжаньтянь кинув у вогонь останні речі свого молодшого брата. У нього виникло бажання знищити й саме вогнище. — Я ж казав, що вб'ю його, щойно дізнався новини, але ви всі твердили, що зараз не час. Я послухав вас і дочекався завершення Світового студентського турніру. Він уже давно закінчився, а цей покидьок, який убив мого любого брата і вашого сина, досі живе і радіє життю! Батьку, ви хоч уявляєте, скільки стерв'ятників клювали його останки, коли я прийшов забрати тіло?!
Лу Чжаньтянь кипів від люті. Він дивився на жаровню, і раптом полум'я в ній дико спалахнуло й розлетілося в різні боки.
— Я злий не менше за тебе, і присягаюся, що ніколи йому цього не пробачу. Але те, що ти зараз робиш, не допоможе. Наскільки мені відомо, цей хлопець — справжній маніяк... — почав Лу Сінь.
— Наша розмова закінчена. Ви стали занадто боягузливим відтоді, як зайняли свою високу посаду, — відрізав Лу Чжаньтянь.
Полум'я люто вирувало, спалюючи рештки дотла. Лу Чжаньтянь перевірив час і повільно підвівся. Він звернувся до стажерки Союзу Примусу:
— Час настав. Накажи моїм людям зібратися біля підніжжя гори. Не терпиться подивитися, чи в цього шмаркача справді три голови і шість рук!
Лу Чжаньтянь спустився до підніжжя. Там на нього чекали щонайменше двадцять членів Союзу Примусу, серед яких був і чоловік у напівмасці з моторошною аурою.
Фен Цзінлань, заступник лідера Союзу Примусу, здивовано насупився, дивлячись на Лу Чжаньтяня:
— Лідере, є якась особлива причина, з якої ви зібрали нас тут?
— Нічого особливого, просто запобіжний захід проти декого, хто сміє зневажати Союз Примусу Бейюй і заважати нам здійснювати правосуддя... — відповів Лу Чжаньтянь.
Фен Цзінлань здивувався ще більше. Він уже хотів розпитати детальніше, коли помітив посланця Союзу Примусу, що наближався до них із похмурим обличчям. Чоловік здавався дуже розлюченим.
— Нічний Яструбе? — розгублено промовив Фен Цзінлань.
— Лу Чжаньтянь, ти хоч розумієш, що твориш?! — холодно кинув Нічний Яструб.
— Ти не маєш права вказувати мені, що робити. Я — лідер Союзу Примусу Бейюй. Зникни! — огризнувся Лу Чжаньтянь.
— Ти граєшся з вогнем! Ти зловживаєш своєю владою заради особистих цілей!
— Зовсім ні, — зневажливо засміявся Лу Чжаньтянь.
— Ти маєш відпустити батька Мо Фаня, поки все не зайшло надто далеко, — люто вилаявся Нічний Яструб.
— Він — підозрюваний, тому я привіз його сюди, щоб допитати протягом кількох днів! У цьому немає нічого протизаконного. Щойно я закінчу допит і доведу його та ще чиюсь непричетність, я гарантую його безпечне повернення. Я розумію, що Мо Фань зараз яскравий, як сонце в зеніті, але це не означає, що я маю стишувати голос під час розмови з ним чи його допиту, тим паче коли я — лідер Союзу Примусу, чи не так? — шкірячи зуби в усмішці, відповів Лу Чжаньтянь.
— Ти не мав права забирати його батька! — просичав Нічний Яструб.
— Звісно ж мав, — Лу Чжаньтянь глянув на чоловіка в напівмасці. Щиро кажучи, його руки були скуті срібними кайданками, посиленими темною магією запечатування. Це був той самий метод, який Союз Примусу використовував для блокування розуму своїх в'язнів.
— Колись він був Чорним Кліриком Чорної Церкви, але тепер він став на шлях виправлення і присягнув на вірність Союзу Примусу Бейюй. Він допомагає нам вистежувати членів Чорної Церкви. Я вже подав запит керівництву, і Радник його схвалив. Цей чоловік розповів мені, що диякон Ху Цзінь, він же Му Хе, виходив на зв'язок із батьком Мо Фаня, Мо Цзясіном. Тому я не можу не підозрювати, що Мо Цзясін був членом Чорної Церкви, навіть незважаючи на те, що його син зробив величезний внесок у їхнє знищення. Я вважаю, що цей чоловік може надати мені корисну інформацію. Зрештою, особою, з якою контактував Мо Цзясін, могла бути сама Салан, Червоний Кардинал Чорної Церкви! То що, Нічний Яструбе, тепер у мене є достатньо підстав для допиту? — Лу Чжаньтянь зневажливо вишкірився на Нічного Яструба.
Союз Примусу досі не знайшов жодної корисної зачіпки щодо Салана, але зараз з'явився шанс дізнатися про його минуле, і якщо воно якимось чином пов'язане з батьком Мо Фаня — це було б грандіозною новиною. Він не лише зробив би величезний внесок у справу Союзу, а й зміг би помститися Мо Фаню!
— Тоді чому я чув, що хтось використовує його батька, щоб погрожувати Мо Фаню?! — наполягав Нічний Яструб.
— Погрожувати? Я лише попросив його переказати Мо Фаню, що його батько в наших руках. Де тут погроза? — Лу Чжаньтянь вказав на Юй Ана.
Обличчя Нічного Яструба миттю потемніло. Будучи керівником операції зі знищення Чорної Церкви в Магічному місті, він чудово знав, хто такий Юй Ан!
— Тільки не кажи мені, що ти не в курсі їхньої з Мо Фанем історії. Ти навмисно його провокуєш! — обурився Нічний Яструб.
— Нічний Яструбе, боюсь, ти надто багато надумуєш. Я знав, що Юй Ан і Мо Фань — давні знайомі, і оскільки Юй Ан став на шлях виправлення, я вважав за необхідне, щоб він зв'язався з Мо Фанем. Я виступлю посередником між ними, щоб вони змогли мирно залагодити свій конфлікт. Зрештою, Юй Ан допомагатиме нам шукати членів Чорної Церкви, — гладко стелив Лу Чжаньтянь.
Від таких виправдань у Нічного Яструба аж у грудях запекло від гніву. Лу Чжаньтянь явно розставляв пастку для Мо Фаня!
Нічний Яструб знав, що Союз Примусу Бейюй спіймав Юй Ана і використовував його для полювання на Чорну Церкву. Спершу він думав, що Лу Чжаньтянь зосередиться на їхньому знищенні, але виявилося, що той намагався використати Юй Ана та його ненависть до Мо Фаня, щоб помститися за свого брата, Лу Їліня!
Багато хто знав, що Мо Фань опосередковано вбив Лу Їліня в Перу, коли той намагався його підставити. Звісно, клан Лу не збирався цього пробачати, але Мо Фань виграв для країни Світовий студентський турнір. Тому клан Лу вагався з помстою. На превеликий подив, Лу Чжаньтянь вирішив узяти справу у свої руки. Він був одержимий ідеєю вбити Мо Фаня, щоб помститися за брата!
— Я хочу бачити Мо Цзясіна! Я хочу знати, чи ти йому нічого не заподіяв! — вимагав Нічний Яструб.
— З ним усе чудово. Я беру за це повну відповідальність, тому можеш не хвилюватися. Нічний Яструбе, я — лідер Союзу Примусу, ти не маєш права мною командувати, зрозуміло? — наголосив Лу Чжаньтянь.
— Ти... ти... — Нічний Яструб аж задихався від люті.
По зібраних членах Союзу Примусу було легко здогадатися, що задумав Лу Чжаньтянь. Нічному Яструбу залишалося лише сподіватися, що Мо Фань збереже холодну голову, адже з Мо Цзясіном поки що все було гаразд. Він також мав надію, що в Лу Чжаньтяня не вистачить зухвалості завдати шкоди батькові хлопця.
— Він тут! — збуджено вигукнув Юй Ан.
Нарешті в нього з'явився шанс довести Мо Фаня до сказу. Він так довго чекав цього дня!
Нічний Яструб глянув униз схилом і побачив Мо Фаня, який наближався в супроводі іноземця в дивакуватому вбранні. Він одразу помітив убивчий погляд в очах Мо Фаня!
Нічний Яструб швидко підійшов до нього.
— Мо Фаню, зберігай спокій. Дай мені день, і я обіцяю, що змушу Лу Чжаньтяня відпустити твого батька. — Усе, що він міг зробити — це просити Мо Фаня не наробити дурниць.
Союз Примусу Бейюй був могутньою організацією. Якщо хтось застосує проти них силу, вони мають право стратити нападника на місці. Лу Чжаньтянь намагався спровокувати Мо Фаня за допомогою Юй Ана, щоб той необачно напав першим. Тоді в Лу Чжаньтяня з'явився б законний привід знищити його!
Присутні члени Союзу Примусу змогли б засвідчити, що саме Мо Фань напав першим і порушив закон.
— Нічний Яструбе, я це знаю, — крижаним тоном відповів Мо Фань.
— Це чудово, бо я вже боявся, що ти зробиш щось нерозважливе. Не дозволяй цим ідіотам спровокувати себе. Зберігай спокій, я обіцяю, що не дозволю їм завдати шкоди твоєму батькові, — серйозно сказав Нічний Яструб.
— З чоловіком усе гаразд, але, знаєш, Юй Ан колись був членом Чорної Церкви. Я доручу йому провести допит... Зрештою, він теж знайомий із твоїм батьком, — гукнув Лу Чжаньтянь.
Юй Ан розреготався. Він злісно примружив очі, уважно спостерігаючи за обличчям Мо Фаня. Йому не терпілося побачити, як Мо Фань втратить самовладання і кинеться на них, мов скажений пес. Тоді все піде за їхнім планом!
— Юй Ан усе ще в'язень. Союз Примусу лише використовує його для вистежування залишків Чорної Церкви... — пояснив Нічний Яструб. Він не хотів, щоб Мо Фань подумав, ніби Союз Примусу вступив у змову з Юй Аном.
— Я це теж знаю, — відповів Мо Фань.
Лінлін розповіла йому всю картину. Він чудово розумів, що це пастка.
Але це не означало, що Мо Фань збирався це терпіти!
Він за жодних обставин не збирався миритися з тим, що переходило межу! А ці люди перетнули одразу дві межі в його душі!
По-перше, вони посміли погрожувати йому батьком!
По-друге, доля Сюй Чжаотіна ніколи не давала Мо Фаню спокою. Не мало значення, чи став Юй Ан на шлях виправлення, і наскільки щиро він допомагав Союзу Примусу. Від тієї миті, коли Мо Фань дізнався, де він знаходиться, він заприсягся власноруч відрубати йому голову!
Деяким людям просто немає прощення!