Десять днів потому Цитадель Афін та священна гора все ще потопали в похмурому дощі, проте кризі та Темній Страті нарешті поклав край справедливий вирок!
Два колишні Клірики та два чинні Клірики відповідали за нагляд за Суддями. Вони мали визначити, чи Судді віддавали свої голоси, керуючись особистою вигодою!
П'ятьох Суддів, які вступили в змову з Дуланком, викрили. Решта Суддів, які голосували чорними каменями, не постраждали, але їх усе одно покарали за нездатність об'єктивно оцінити справу!
Труп Дуланка знайшли два дні тому. Тіло вже почало розкладатися і нестерпно смерділо, проте його все одно доставили на судове засідання. П'ятеро Суддів, що стояли позаду мерця, мали вкрай похмурі обличчя!
З іншого боку сиділа Ізіша. Четверо Кліриків допитували й її. На час розслідування її позбавили волі, а повноваження в Храмі Парфенону тимчасово призупинили! На цьому судовому процесі Ізіша мала лише один статус — головної підозрюваної в організації змови. Якщо її визнають винною, на неї чекає лише один фінал: її душа буде знищена назавжди!
Зазвичай після страти людина просто помирає. Але, враховуючи, що вона щойно повстала з мертвих, звичайний смертний вирок не мав би жодного сенсу. Її душу потрібно було стерти. У такому разі навіть наймогутніше зле закляття не змогло б її воскресити, і неможливо було б перетворити її на живу мертву або нежить. Вона припинила б існувати в цьому світі!
— П'ятеро Суддів визнали свою провину, але вони звинуватили Ізішу в тому, що вона була організаторкою. Сподіваюся, Клірики зрозуміють, що вони звинувачують Ізішу лише через те, що їм наговорив Дуланк. Цілком очевидно, що за все це відповідальний один лише Дуланк. Він намагався обманом перетягнути людей на свій бік, прикриваючись іменем Ізіші та намагаючись досягти своїх цілей будь-якими засобами. Ізіша весь цей час спала в труні з листя. Я вважаю, якби вона була жива, вона б теж спробувала зупинити Дуланка, — заявив адвокат Ізіші.
— Так, Ізіша невинна. Дуланк — найбільше зло. Навіть якщо він мертвий, його теж треба покарати! — вигукнув хтось із присутніх.
Сун Цімін сидів на місці колишнього Клірика. Він мав досить похмурий вигляд, оскільки був твердо переконаний, що це все справа рук Ізіші. Дуланк міг бути амбітним і жадібним, але йому забракло б розуму спланувати таку масштабну змову.
Ізіша жахала тим, що навіть будучи мертвою, вона вже склала плани на наступні кілька років. Раніше казали, що вона померла від хвороби, але, швидше за все, ця жінка просто занурила себе в глибокий сон, аж поки не знайдуть Душу Храму Парфенону!
Слідство чітко встановило, що тоді Ізіша насправді не померла. Вона вчепилася за останню іскру життєвої сили й прокинулася лише нещодавно.
— Ізішо, тобі є що сказати? — запитав Суддя Мочізукі Хачіхебі.
Мочізукі Хачіхебі походив із клану Мочізукі в Японії. Подвійні Вартові Вежі були найкращим місцем для ув'язнення Суддів, оскільки у світі не існувало в'язниці, більш придатної для утримання злих магів.
— Я абсолютно нічого не знала про все це. Якщо Клірики визнають мене винною, я не матиму жодних заперечень. Правда, що все це почалося через мене, але я сподіваюся, що Клірики дадуть мені шанс спокутувати провину. Якщо четверо Кліриків визнають мене невинною, я готова відмовитися від титулу Богині і подорожувати світом як Кандидатка в Богині. Я хочу зробити більший внесок заради Храму Парфенону та людей, які страждають у всьому світі... Як Богиня, я не змогла наставити своїх вірян на шлях істинний, і через мене вони скоїли такі непрощенні гріхи. Я готова понести покарання, — Ізіша опустила обличчя. В її очах світилася щирість, якій неможливо було не повірити.
— Старий Клірик Сун Цімін вважає, що якщо тебе не засудять, ти можеш завдати шкоди Святій Є Сінсі, яка зараз володіє Душею Храму Парфенону, — зауважив Мочізукі Хачіхебі.
— Я можу скласти Клятву Темряви, що не завдам їй жодної шкоди. Ані прямо, ані побічно. Я згодна, щоб Клірик Сун Цімін зберігав Темний Контракт, і якщо він хоч трохи зреагує, я готова понести відповідне покарання, — відповіла Ізіша.
— Ізіша не зробить нічого подібного, немає потреби в Темному Контракті! — швидко вигукнув хтось із присутніх глядачів.
Ізіша усміхнулася й заспокоїла цю людину:
— Суд має бути справедливим. У кожного в серці є темний бік, і я не виняток. Я готова підписати контракт, який діятиме вічно.
Четверо Кліриків почали обговорювати це між собою.
Сун Цімін наполягав на винуватості Ізіші, проте інші Клірики вважали, що їм потрібно більше доказів.
Але хіба Ізіша залишила б хоч якісь докази? Вона весь цей час лежала в труні з листя. Доказів не було; хто взагалі шукав би докази на мертвому тілі?
Попри свою наполегливість, Сун Цімін чудово розумів, наскільки складно визнати винною людину, яка щойно повернулася до життя. Усі звинувачення лягли на Дуланка, Меллауру та п'ятьох Суддів. Окрім них, відповідне покарання понесуть Паніцзя, Шоушенк та заступник Господаря Зали Богині Ланьцзінь...
Найімовірніше, саме в цьому й полягала геніальність Ізіші. Навіть у боротьбі за владу, де всі інші залишилися з розірваними тілами та роздробленими кістками, вона все одно змогла вийти сухою з води...
Зрештою, Сун Цімін не проголосував за винуватість Ізіші. Для винесення вироку їм потрібні були лише два голоси, але Сун Цімін знав, що троє інших Кліриків не віддадуть свої голоси, тому його голос усе одно не мав би жодного сенсу.
Після того як вони закінчили з Ізішею, настала черга Мо Фаня.
Мо Фань зневажив авторитет Храму Парфенону. Чорний Тотемний Змій під його командуванням посіяв величезну паніку в Храмі Парфенону та вбив багатьох Суддів Храму, магів віри та Магів Священного Суду...
Суд над Мо Фанем був закритим. Четверо Кліриків мали не лише оцінити дії Мо Фаня, а й винести вердикт щодо його Елемента Демонізації.
Щойно Мо Фаня засудять, його теж покарають!
Якщо Елемент Демонізації Мо Фаня визнають злом, маги Священного Суду ставитимуться до нього як до злого мага. Вони або позбавлять його Елемента Демонізації, або стратять.
Зазвичай Сун Цімін наполягав би на визнанні Ізіші винною, бо вважав це правильним, навіть якби зрештою її не засудили... Але заради Мо Фаня та Чорного Тотемного Змія він погодився на таємну зустріч з Ізішею.
Якщо Сун Цімін відпустить її, вона попросить інших старих Кліриків пощадити Мо Фаня та Чорного Тотемного Змія.
Мо Фань і Чорний Тотемний Змій вбили багатьох людей. Якою б не була причина, вони все одно влаштували криваву бійню на священній горі. Мо Фань міг дозволити собі ігнорувати закони та порядок, але це означало б, що весь світ занесе його до чорного списку.
Мо Фань посів перше місце на Світовому студентському турнірі, а сила його Елемента Демонізації робила його сильнішим за демонічних звірів. Він, безперечно, був їхнім козирем у боротьбі з Чорною Церквою та королівствами демонічних звірів у майбутньому. Сун Цімін хотів би відправити Ізішу в Пекло, але він не міг дозволити їй потягнути Мо Фаня за собою!
Після цього інциденту Ізіша фактично втратить більшу частину свого впливу, хоча цього було й недостатньо, щоб її зупинити. Сун Цімін вірив, що Мо Фань зрештою сам відправить Ізішу в Пекло, коли стане ще сильнішим!
У результаті Мо Фаня теж визнали невинним.
Щодо Елемента Демонізації, мало хто знав, що тим демоном насправді був Мо Фань. Навіть Ізіша не могла стверджувати це напевно.
П'ять Магічних Асоціацій мали б зібратися і обговорити Елемент Демонізації. Це був дуже тривалий процес. Найближчі рік чи два Мо Фаню точно нічого не загрожувало.
Однак Священний Суд та представники п'яти Магічних Асоціацій заборонили Мо Фаню використовувати Елемент Демонізації до винесення остаточного вердикту. Поки Мо Фань пам'ятатиме про це, він залишатиметься на волі, аж доки Елемент Демонізації не визнають злою магією.
І Ізішу, і Мо Фаня визнали невинними. Статус Мо Фаня все ще визнавали на міжнародному рівні, а його Елемент Демонізації так і не розголосили. Він досі залишався переможцем Світового студентського турніру, але Священний Суд, п'ять Магічних Асоціацій, Цитадель Афін і Храм Парфенону більше не були йому раді.
До того ж навіть якби вони визнали Мо Фаня винним, виникла б інша проблема. Вони що, збиралися застосувати Темну Страту до Мо Фаня?
Хіба він не вбив Хелу зовсім нещодавно? Знайшлося б не так багато організацій, здатних його знищити, якби вони пішли з ним на відкритий конфлікт!
Священний Суд не хотів знову ганьбитися. Зрештою, їхні обличчя все ще горіли і розпухли від того ляпаса, який їм дав Мо Фань!
Мо Фань дізнався, що на священній горі Храму Парфенону є просторовий портал.
Щоб якнайшвидше спекатися цього вісника хаосу, уряд Афін не хотів, аби Мо Фань летів звичайним літаком. Вони просто попросили Гейлона особисто супроводити його до порталу, щоб відправити додому, незважаючи на шалені витрати, пов'язані з цим!
Мо Фань страшенно розлютився, але неохоче пристав на пропозицію, зваживши, що портал — це набагато швидше за літак.
— Є Сінся, де твої речі? — запитав Мо Фань, побачивши її.
Вона прийшла без своїх речей. Вони мали поїхати сьогодні, і віднині ніхто не міг завадити їм бути разом!
— Братику Мо Фаню, я думала про це цілу ніч... і вирішила залишитися, — сказала Є Сінся, опустивши голову. Вона боялася, що Мо Фань розізлиться, і гадки не мала, як йому про це сказати.
Мо Фань подивився на дівчину. Він не розлютився, але неабияк здивувався.
— Чому? Це місце просякнуте кров'ю та жадібністю. Чому ти хочеш залишитися? — запитав Мо Фань.
Гейлон одразу ж кинув на Мо Фаня лютий погляд, дивуючись, чи цей ідіот взагалі забув про його присутність.
— Це через те стерво Ізішу? Боїшся, що якщо поїдеш, вона все одно стане Богинею через кілька років, так? Та кому яка різниця, що буде з цим Храмом Парфенону? — зітхнув Мо Фань.
Є Сінся похитала головою. Здавалося, їй було важко це вимовити.
Трохи згодом вона нарешті промовила дуже тихим голосом:
— Здається, я знаю, чому моя кров змогла активувати кривавий камінь Салана.