Її тіло вкрила в'язка чорна рідина. Вона не була такою холодною, як Є Сінся уявляла, але викликала страшну задуху, ніби її обплутали павутиною, а чорні створіння, що повзали навколо, могли поглинути її будь-якої миті.
Є Сінся розплющила очі, але в темряві нічого не бачила. Здавалося, вона повільно падає. Відчуття невагомості змушувало її почуватися так, ніби від неї залишилася лише душа.
«Я мертва?» — прошепотіла Є Сінся у своєму серці.
Ні звуку, ні світла, ні найменшого натяку на тепло. Можливо, саме таким і було відчуття смерті. Порожнеча, що змушує панікувати, і всепоглинаючий смуток від відчуття абсолютної самотності!
Сум поступово перетворився на нестримний вир емоцій, коли вона почала згадувати свої останні хвилини.
Невже вона більше ніколи його не побачить?
Самотність не була тим, чого вона боялася. Вона давно звикла бути одна, аж поки сусідський хлопчина, на рік старший за неї, не почав постійно до неї приходити. Навіть коли вона була надто сором'язливою, щоб говорити, цей хлопець без угаву базікав сам із собою. Самого лише слухання його вистачало, щоб розвіяти будь-яку нудьгу...
Вона жила в самісінькому кінці вулиці, і їй не дозволяли виходити з дому. Вона клала голову на підвіконня, чекаючи, коли з'явиться його обличчя: то він намагався налякати її, то розвеселити якоюсь гримасою, а іноді просто щиро всміхався. З появою Мо Фаня вона перестала почуватися прозорою; вона більше не була кимось, кого покинули в старому будинку на глухій вулиці!
Очікування зустрічі з Мо Фанем не зникло і тоді, коли вона подорослішала. Це було підсвідомо; її серце завжди наповнювалося надією та радістю, щойно вона його бачила.
Вона боялася не того, що залишиться одна, а того, що більше ніколи не відчує цього очікування. Без нього вона була практично мертвою зсередини. Зрештою, саме Мо Фань змусив її відчути себе живою; очікування зустрічі з ним підтримувало в ній життя весь цей час...
Вона продовжувала падати, ніби це місце не мало дна.
Є Сінся з усіх сил намагалася не заснути, прагнучи зберегти в пам'яті його обличчя. Вона вірила, що це єдине, що їй залишалося, перш ніж вона остаточно зануриться в глибокий сон!
Раптом десь поблизу пролунав звук, від якого в неї заледеніла кров.
Є Сінся озирнулася в темряві. Хоча вона нічого не бачила, вона відчувала, як незліченні потвори звиваються навколо неї!
Ці монстри нагадували величезних п'явок із гострими іклами, що вкривали їхні голови та шиї.
Їх ставало дедалі більше. Здавалося, вони зібралися за обіднім столом і готувалися до бенкету. Вони більше не могли чекати, щоб накинутися на свою здобич.
На обличчі Є Сінся з'явилася гірка, самоіронічна усмішка. Виявилося, що вона не померла. Їй усе ще належало пройти через біль поглинання цими створіннями.
Є Сінся заплющила очі й злегка підняла голову. Страх на її обличчі змінився спокоєм, коли вона поступово прийняла долю, що чекала на неї...
Тварюки кинулися на дівчину, мов бурхлива хвиля.
— Згиньте! Згиньте! Згиньте, потвори!
Величезне полум'я осяяло темний тунель, наче сліпуче сонце. Вогонь відкинув монстрів убік і перетворив їх усіх на попіл.
Вогонь люто палав навколо Є Сінся. Вона не могла чітко розгледіти палаючу фігуру, оскільки та рухалася надто швидко. Її очі стежили за силуетом, що метався в темряві, влаштовуючи справжню різанину серед потвор...
Є Сінся не мала жодного уявлення, скільки їх було навколо. Усе навколо було чорним як смола, і вона була повністю оточена цими чорними тварюками. Палаюча фігура принесла їй проблиск світла й тепла, знищуючи цих монстрів!
Є Сінся змогла швидко оглянути своє оточення завдяки світлу від полум'я. Вона підняла погляд і побачила незліченну кількість потвор, що звивалися над нею. Їх було так багато, що вона не бачила жодного просвіту!
— Брате... Брате Мо Фаню! — Є Сінся чудово зрозуміла, ким була ця палаюча фігура. Її очі розширилися від подиву, а потім повільно зволожилися, коли з них ринули сльози. Сльози покотилися по її щоках, шиї і намочили сукню!
Мо Фань не чув її крику. Він був охоплений бойовим божевіллям від нескінченного знищення ворогів. Оскільки Хела планувала поглинути Є Сінся в цьому місці, Мо Фань натомість знищить кожного з мільярдів монстрів, з яких складалася Хела!
Хела ставала сильнішою після входу в цей темний тунель. Мо Фань нарешті пробив шлях крізь товсті шари потвор, щоб дістатися до Є Сінся, але зараз вони перебували на території Хели. Істота не мала наміру дозволяти їм піти!
Потвори продовжували з'являтися. Мо Фань ледве розчистив територію в радіусі кілометра, щоб створити трохи вільного простору, але монстри швидко заповнили його з усіх боків...
Є Сінся озирнулася. Здавалося, ніби вони з Мо Фанем опинилися на планеті, повністю створеній із цих створінь, і зараз застрягли в самому її ядрі під незліченними шарами ворогів!
Мо Фань не припиняв свій танець знищення. Тінь позаду нього безперервно мерехтіла. Щоразу, коли чорні тварюки заповнювали простір навколо них, Мо Фань випромінював моторошне червоне світіння, яке перетворювало тисячі монстрів на ніщо!
Мо Фань бився невтомно. Він зовсім не збирався зупинятися.
Є Сінся ніколи не думала, що Мо Фань піде за нею. Її затягнуло в безодню Пекла, вона була вже практично мертвою!
Полум'я виривалося з тіла Мо Фаня і розходилося в різних напрямках, прокладаючи шляхи крізь шари чорних потвор і спопеляючи їх на своєму шляху. Тисячі вогняних слідів миттєво прорвали величезний пролом у їхніх лавах...
Мо Фань негайно подивився крізь цей пролом. Спочатку він думав, що побачить вихід, але потвори продовжували наступати. Здавалося, їхня кількість зовсім не зменшувалася після всього того знищення, яке він влаштував!
Мо Фань уже вивільнив усю свою силу. Якщо він і зараз не зможе пробити шлях крізь цих істот, це означатиме кінець.
Той невеликий простір, який він створив, незабаром знову заповнився монстрами. Мо Фань приземлився поруч із Є Сінся. Його обличчя нарешті відобразило втому, проте Є Сінся не побачила на ньому ані краплі відчаю...
Мо Фань теж дивився на Є Сінся. Червоне світіння в його очах повільно згасло, і вони поступово повернули свій рідний карий колір.
Вони дивилися одне одному просто в очі. Жоден із них не сказав ні слова, але вони могли читати думки одне одного з одного лише погляду!
— Я заберу тебе звідси! — поклявся Мо Фань.
Є Сінся не дозволила Мо Фаню битися далі. Вона міцно обійняла його зі спини. Її м'яке тіло щільно притиснулося до нього. Її руки обвили груди Мо Фаня, а голову вона поклала йому на спину...
Єдине, чого вона хотіла — це залишитися з Мо Фанем, чекаючи, поки ці створіння повільно заповнять простір навколо них.
Мо Фань знав, про що думала Є Сінся. Правду кажучи, він теж був абсолютно виснажений.
Мо Фань узяв холодні руки Є Сінся і повільно розчепив їх. Він обернувся і став лицем до неї.
На обличчі Мо Фаня з'явилася крива усмішка, коли він побачив спокійний погляд в очах Є Сінся. Він пригорнув її до себе. Мініатюрне тіло Є Сінся глибоко занурилося в груди Мо Фаня, ніби вони злилися в одне ціле!
— Тобі цього достатньо? — прошепотів Мо Фань на вухо Є Сінся.
— Ммм, більш ніж достатньо, — важко кивнула Є Сінся.
За цих обставин ні Мо Фань, ні Є Сінся не плакали. Їхні очі та серця були спокійними і умиротвореними.
— Брате Мо Фаню...
— Ммм?
— Я кохаю тебе.
Мо Фань втратив дар мови. Є Сінся ще ніколи не казала йому цих слів.
Мо Фань теж кохав її. Він завжди дуже дбайливо ставився до їхніх стосунків, які були сумішшю родинної любові та романтики, але...
Галасливі крики Хели продовжували їм дошкуляти. Істота все ще хотіла завадити їм у їхні останні хвилини!
Чорні тварюки підступали все ближче. Простір, який могло освітити полум'я, продовжував звужуватися. Мерзенні монстри нетерпляче лізли вперед, жадібно верещачи!
Мо Фань та Є Сінся повністю ігнорували створінь, що їх оточували. Смерть нетерпляче стукала у двері.
Мо Фань знову огорнувся коричневим Вогнем Лиха. Воно повільно піднялося від його ніг до грудей і голови.
Є Сінся зі здивуванням подивилася на Мо Фаня, який одягнув вогняну броню. Вона не розуміла, що він задумав.
— Вибач, але я просто не можу цього зробити! — сказав Мо Фань, коли його обличчя вкрилося полум'ям.
Є Сінся хотіла, щоб вони вдвох мовчки чекали на свою смерть.
Мо Фань не послухався, бо справді не міг цього зробити. Він не бажав покірно чекати на смерть, поки вони обіймали одне одного.
Монстри порозкривали пащі і кинулися на свою здобич.
Кулаки Мо Фаня спалахнули. Полум'я дико розлетілося, мов дракони, спопеляючи кожну тварюку поблизу!
Є Сінся подивилася на нього. Полум'я, що охоплювало його, більше не було таким палючим і потужним, як раніше.
Мо Фань також подивився на Є Сінся. Він сказав:
— Дозволь мені битися за тебе до останньої миті, добре?
Перш ніж Є Сінся встигла відповісти, фігура, оточена полум'ям і блискавками, пірнула в шари чорних потвор. Чорні монстри миттєво перетворювалися на пил, розлітаючись на всі боки під його ударами.
Є Сінся стояла нерухомо, її очі пильно стежили за фігурою, що стрімко рухалася серед незліченних ворогів...