Мо Фань глянув на рану, густо вкриту хробаками. Він схопив Є Сінся і за допомогою Миттєвого Стрибка перемістився в безпечне місце, перш ніж опустити її на землю.
Зіткнення між ним та Хелою могло легко знищити невелике місто. Якби Є Сінся знаходилася надто близько до них, вивільнена енергія могла б легко її знищити. Зрештою, він бився проти Верховного Правителя!
Мо Фань швидко повернувся на поле бою. Він подивився на жахливу рану на грудях Хели. Важко було уявити, що істота досі жива після втрати такого величезного шматка плоті.
Мо Фань викликав яскраво-червоне полум'я і злетів у повітря, осідлавши вогняну хвилю.
Полум'я зібралося навколо Мо Фаня і поступово перетворило його на вогняного орла розміром із хмару. Орел видав пронизливий крик, перш ніж спікірувати на груди Хели. Вогонь, що розходився від його крил, підпалював усе навколо.
Чорні комахи вилетіли назустріч, наче клуби диму, утворюючи кілька шарів захисту. Вони використовували свої панцири та темні аури, щоб не дати полум'ю наблизитися.
Панцири цих чорних комах дійсно зупинили поширення вогню. Однак, коли полум'я Мо Фаня досягло певної температури, воно почало плавити і їх!
Хела люто заревіла і дико змахнула кігтями, розрубавши вогняного орла на кілька частин.
Проте щоразу, коли полум'я розсіювалося, тінь Богині Полум'яної Белль позаду Мо Фаня ставала яскравішою. З тіла Мо Фаня почало вириватися ще більше полум'я. Його сяйво осяяло залиту дощем священну гору. Закривавлена гора яскраво освітився в темряві...
Краплі дощу випаровувалися в палючому жарі. Полум'я утвердило своє панування над територією, перетворюючи чорних комах на попіл.
Аура вогняного орла стала ще сильнішою. Хела більше не могла зупинити полум'я. Вогонь рвонув уперед і прорвався в діру на грудях Хели зі сліпучим вибухом.
Вогняний орел пронизав чорне як смола тіло наскрізь. Вогонь Лиха дико поширився по рані і вирвався зі спини Хели. Люте полум'я прокотилося грудьми істоти, спалюючи хробаків. Їхні висохлі та обгорілі тільця падали на землю, наче краплі дощу.
Хела закричала від болю. Ця атака змусила її згадати приниження, якого вона зазнала двадцять років тому, коли людині вдалося пробити діру в її грудях і знищити її серце. Якби Правитель Темряви не замінив її серце на огидний вулик комах, вона б уже давно померла!
Хела видала могутній рев. Густа чорна хмара нависла над істотою. Спочатку Мо Фань думав, що удар завдав істоті значної шкоди, але, на його подив, з'явилося ще більше хробаків, які миттєво заповнили палаючу діру.
Хробаки використовували свої тіла, щоб загасити демонічне полум'я і заповнити рану. Груди Хели невдовзі відновилися, ніби вона була абсолютно неушкодженою.
Плоть Хели знову кишіла чорними хробаками. Пан Лай, Сун Цімін та інші маги за межами Темного Майданчика для Страти були абсолютно ошелешені.
— Невже це Темні В'янучі Хробаки, які дозволяють істоті безперервно відновлюватися від своїх ран? — запитав Пан Лай. Здавалося, він упізнав цих хробаків.
Обличчя Сун Ціміна теж було похмурим. Він сказав низьким голосом:
— Ще пів біди, якщо це Темні В'янучі Хробаки, але якщо це Темні Невмирущі Хробаки — у нас будуть великі проблеми.
Усе навколо наповнилося неймовірним шумом через дзижчання чорних комах. Що ще гірше, ці чорні комахи розліталися навсібіч і пожирали все, на що натрапляли.
Цеглу на вулицях, бетон будівель, залізну арматуру конструкцій, дерев'яні меблі, розкидані повсюди... Уся територія була вкрита уламками будівель, які розтоптала Хела. Тим часом хмари чорних комах пожирали все це, мов сарана врожай. Навіть найміцніші матеріали зникали за мить.
Чорні комахи роздувалися після поглинання уламків і летіли до ран, які Мо Фань завдав Хелі. Мало того, що рани миттєво гоїлися, істота також огорталася смертоносним світлом. Її шкіра стала міцнішою за шар із панцирів комах, що вкривав її раніше!
Істота зробила глибокий вдих, і порив смерті пронісся цією територією. Мо Фань опинився в епіцентрі хаотичної бурі. Колір його шкіри та м'язів почав змінюватися, ніби його тілом текла смертельна отрута.
Мо Фань стиснув кулаки і схрестив руки перед грудьми. Це викликало перед ним дві гігантські срібні руки, що заблокували чорне дихання.
Він повільно ковзав по землі і зрештою непомітно для себе був відкинутий до чорного бар'єра. Він досяг краю Темного Майданчика для Страти. Сильний подих смерті продовжував бити в темний бар'єр і поширюватися на територію за його межами.
Територія за бар'єром була порожньою, оскільки людей уже евакуювали. Однак, коли чорне дихання пронеслося цим районом, будівлі вкрилися чорним пилом. Вони повільно зникали під роз'їдаючою силою цього пилу!
Бар'єр Темного Майданчика для Страти не був абсолютно непробивним. Якби сила перевищила його межу, вона могла б легко пройти крізь нього. Люди тремтіли від страху, бачачи, як чорний пил роз'їдає вулиці та високі будівлі...
Вони не мали жодного уявлення, чи були в цьому районі люди, які не встигли вчасно евакуюватися. Священний Суд діяв украй безрозсудно, Викликавши Хелу так близько до міста, аби лише швидше стратити Є Сінся!
Маги Віри та уряд Афін з усіх сил намагалися заспокоїти людей, переконуючи їх, що істота перебуває під контролем Священного Суду. Проте людей усе одно охоплював жах, коли вони бачили, як вулиці, на яких вони жили, перетворюються на чорний пил.
Будь-хто міг сказати, наскільки злісною була Хела. Якби бар'єр не захищав місто та Темний Майданчик для Страти, істота принесла б місту величезні руйнування. Незліченна кількість людей загинула б лише заради того, щоб ця потвора могла втамувати свою жагу крові!
На священній горі Мати Храму Паміза виглядала кволою та виснаженою. Вона підійшла до оглядової вежі й поглянула на Хелу, яка продовжувала безрозсудно випускати Темних Невмирущих Хробаків...
— Вона викликала велику паніку в Цитаделі Афін. Ти повинна покласти цьому край зараз же, Ідішо, — безпорадно промовила Мати Храму Паміза.