— Скуштуй мого кулака!
Пір'я стрімко вибухнуло. Тисяча вогняних пір'їн згоріла на попіл, потроївши його швидкість!
Мо Фань більше не міг застосовувати свої потужні закляття через отримані рани. Він міг лише перетворити швидкість на силу і вдарити Титана-Тирана кулаком в обличчя!
Палаючий кулак пронісся небом, наче червоний метеорит. Мо Фань наблизився до обличчя Титана-Тирана і вдарив прямо в нього!
Світло не мерехтіло, це була чиста груба сила. Кулак врізався просто в обличчя Титана-Тирана без жодного опору. Його обличчя провалилося, а звук ламання кісток був більш ніж чітким!
Сила темряви все ще тримала ноги Титана-Тирана. Коли потужний удар обрушився на його обличчя, він миттєво похитнувся назад.
Захист Титана-Тирана був справді шокуючим. Він не впав на спину, незважаючи на силу удару, що вразив його...
— Вибух! — закричав Мо Фань. Іскри в повітрі здетонували, і величезний Розрив вибухнув на обличчі Титана-Тирана.
Цього разу Титан-Тиран більше не міг встояти на ногах. Його обличчя розлетілося на шматки, а тіло повалилося на землю!
Коли Титан-Тиран упав, очі людей, що спостерігали за битвою, розширилися.
Наскільки ж безрозсудним був цей Мо Фань? Він навіть примудрився вдарити Титана-Тирана кулаком в обличчя і дійсно повалив його на землю!...
Це був Срібномісячний Титан-Тиран! Можливо, навіть сам Титан-Тиран не очікував, що нікчемна людина, яка вже дихала на ладан, все ще може володіти такою потужною силою!
Хань Цзі та Чжу Мен були ще більше зворушені, побачивши, як сильно старається Мо Фань. Вони миттєво пригадали рішучість Мо Фаня в Просторі Смерті. Вона вразила навіть таких магів Верховного рівня, як вони, і сьогодні вони стали свідками цього знову!
— Він зробив усе, що міг... — зітхнув Пан Лай.
Пан Лай чудово розумів, наскільки важко було подолати Зоряний Гірський Шлях. Мо Фань дійшов до останньої статуї і навіть одного разу повалив Титана-Тирана на землю. Він справді перевершив власні межі.
— Що ти робиш? — Старий Бао люто глянув на Пан Лая, побачивши, що той прямує до магічного бар'єра.
— А що я можу зробити? Удар Мо Фаня може й був вражаючим, але все закінчиться, щойно Титан-Тиран зведеться на ноги, — відповів Пан Лай.
— Хто тобі сказав, що Титан-Тиран ще може піднятися? Придивися до нього уважніше! — зауважив Сун Цімін.
Пан Лай здригнувся. Він швидко втупився вперед.
Титан-Тиран лежав на землі. Його тіло злегка сіпалося. Сила темряви, що стримувала його, зникла, проте Титан-Тиран так і не піднявся.
Удар Мо Фаня міг здаватися потужним, але з огляду на захист Титана-Тирана, швидше за все, це був звичайний удар в обличчя. Його голова трохи запаморочиться, з носа піде трохи крові, але цього було абсолютно недостатньо, щоб ось так просто позбавити істоту свідомості, проте, здавалося, Титану-Тирану було важко звестися на ноги!
— Що... що там сталося? Невже удар містив якусь іншу силу? — негайно запитав Пан Лай.
— Отрута Боли діє, — відповів Сун Цімін.
Хань Цзі та Чжу Мен з полегшенням зітхнули, перш ніж їхні серця наповнилися радістю.
— Чи означає це, що Мо Фань переміг Титана-Тирана? — схвильовано випалив Хань Цзі.
Сун Цімін кивнув. Він теж усміхався!
«Молодець, цьому хлопцеві дійсно вдалося подолати виклик Зоряного Гірського Шляху. Це було важче, ніж посісти перше місце на Світовому студентському турнірі!»
Пан Лай та інші були на сьомому небі від щастя, але люди з Храму Парфенону на горі мали перекошені обличчя!
Їхній Зоряний Гірський Шлях щойно подолав маг, якому було трохи за двадцять. Чотири неймовірно сильні статуї були символом недоторканної святості їхнього Храму Парфенону. Це уособлювало авторитет Храму Парфенону, проте статуї програли просто на очах у натовпу!
Храм Парфенону втратив свою гідність!
— Якби не допомога того клятого вампіра, він би нізащо не дістався вершини, нізащо! — закричав Гейлон. Було цілком очевидно, що чоловік був по-справжньому розлючений.
Вираз обличчя Великої Музи Меллаури також спохмурнів. Якщо юнак вимагатиме особистої зустрічі з Є Сінся, весь Храм Парфенону, включно з Матір'ю Храму, повинен буде задовольнити його прохання. Це точно не було для неї гарною новиною!
— Але ж він подолав виклик, — заперечила Фіона.
Фіона довго була з Є Сінся. Вона навіть зустрічалася з Мо Фанем у Хорватії раніше. Вона була збита з пантелику, оскільки ніколи не очікувала, що цей чоловік ризикне всім, що мав, аби кинути виклик Храму Парфенону. Найголовніше, йому це вдалося! Чи зробив би хтось інший те саме заради неї?
— Боюся, я став украй небажаною особою для Храму Парфенону. Далі тобі доведеться йти самому, — сказав Бола.
Мо Фань кивнув. Він попрямував до Гори Богині.
Коли він прибув на Гору Богині, його відразу ж оточив величезний натовп членів Храму Парфенону. Їх очолювали Гейлон і Меллаура.
Мо Фань обернувся і поглянув на Пан Лая, Старого Бао, Хань Цзі, Чжу Мена та інших, і виявив, що їх не пустили на Гору Богині.
Мо Фань був безстрашним перед людьми з Храму Парфенону. Гейлон холодно пирхнув і сказав:
— Який же ти вражаючий, чи не так?
— Я хочу бачити Є Сінся, — Мо Фань не збирався марнувати свій час.
— Вона полонянка, тобі не дозволено її бачити, — сказала Меллаура.
— Я подолав виклик Зоряного Гірського Шляху, я можу бачити будь-кого, кого забажаю! — холодно відповів Мо Фань.
— Велика Музо, немає нічого поганого в тому, щоб дозволити йому побачитися з дівчиною, адже він подолав виклик. Крім того, Залу Святих охороняють десять Лицарів Золотого Сонця, а заступник Господаря Зали завжди патрулює територію. Він не зможе накоїти жодних проблем, — сказала Муза Тісу.
— Ходімо зі мною, я проведу тебе до Зали Святих, — негайно сказала Фіона Мо Фаню.
Мо Фань кивнув.
— Ви двоє, йдіть за ним, про всяк випадок, якщо він спробує зробити якусь дурницю. — Гейлон відправив двох Лицарів Срібного Місяця слідом за Мо Фанем.
Зала Святих розташовувалася на просторій вершині гори. Кожна грандіозна церемонія проводилася тут, на розлогій вершині, що була спланована як величезна громадська площа.
Платформа з білого мармуру зараз була заповнена величезним натовпом. Це були послідовники Паніцзя та її родичі. Половина Зали Лицарів та Зали Суду також були тут. Усі вони були одягнені в сірий жалобний одяг, оскільки проводили похорон.
Особисті речі Паніцзя були складені в купу в центрі платформи, на дерев'яному човні, збудованому зі Священного Дерева Блакитного Шовку. Він був прикрашений улюбленими квітами Паніцзя... Труп Паніцзя поклали на найвищому місці човна. Вона була звернена обличчям до блакитного неба, одягнена в білосніжну, як сніг, мантію.
Люди зібралися навколо похоронної церемонії, дотримуючись порядку. Атмосфера була урочистою і сповненою смутку.
— Нам залишається лише стратити ту злісну жінку, щоб Паніцзя могла спочивати з миром! — люто сказав Лицар-Охоронець Паніцзя.
Похоронна церемонія добігала кінця. Офіційні особи, лицарі, Музи та віряни по черзі виконували ритуал. Останньою процедурою мала стати кремація останків Паніцзя, але, очевидно, вони збиралися дочекатися страти її вбивці.
— Це Камінь Провини, Священний Суд визнав жінку винною. Вона може вибрати: покінчити з життям самостійно або дозволити нам стратити її, — промовив Дуланк, Великий Суддя Священного Суду.
— Вона вбила Святу і скоїла такі тяжкі гріхи. Ми повинні знищити її душу, як ми можемо дозволити їй покінчити з життям самій? Люди із Зали Суду, негайно приведіть сюди ту жінку, яка вбила Паніцзя! — люто гаркнув Шоушенк, заступник Господаря Зали Суду.
Шоушенк був батьком Паніцзя, тому він, безумовно, був найбільш розлюченим серед них усіх. У нього навіть було бажання вирвати серце вбивці своєї доньки!
— Будь ласка, зачекайте. Хтось щойно подолав виклик Зоряного Гірського Шляху і попросив особистої зустрічі з Є Сінся. Стародавнє правило має пріоритет. Дозвольте Є Сінся побачитися зі своєю близькою людиною востаннє, — сказала Мати Храму.
— Це гріх — дозволити їй жити в цьому світі хоча б на мить довше! — Шоушенк здавався вкрай збудженим!
— Це лише на мить, хіба ви не хочете залишитися з Паніцзя ще трохи? — відповіла Мати Храму.
— Пф, краще я за ними наглядатиму! Хто знає, що задумала ця злісна жінка, тільки б цей чоловік зміг її врятувати! — огризнувся Шоушенк.
Інших ці слова розвеселили.
— Ви занадто чутливі. Ніхто у світі не може врятувати людину з Храму Парфенону, навіть Маги Забороненого Прокляття, — заявив Юлова, лідер Лицарів Золотого Сонця.
— Усі ви, за мною! — Шоушенк проігнорував їхні слова. Він повів два загони Суддів до Зали Святих.
Загін Суддів складався зі ста осіб. Шоушенк явно перегинав палицю, ведучи за собою два загони Суддів!
— Він лише Просунутий маг, будь-хто з нас зміг би легко його перемогти. Він досить талановитий, раз зміг подолати виклик Зоряного Гірського Шляху. Ми маємо просто дозволити йому спокійно попрощатися з Є Сінся, — порадив Леонард зі Священного Суду, бачачи, наскільки напруженими були люди.
— Так, мені здається, що доказів також недостатньо, щоб довести, що ця дівчина — Салан.
— Але вона вбила Паніцзя, одного цього достатньо, щоб засудити її до смерті.
Зала Святих розташовувалася на південь від платформи; позаду неї височіла ідеально рівна прямовисна скеля. Місце було захищене потужною магічною формацією. Нікому не дозволялося наближатися або залишати Залу Святих.
Зала Святих мала лише один вихід, що виходив на простору платформу. Від входу тягнувся довгий сірий килим аж до центру платформи. Послідовники Паніцзя стояли по обидва боки килима. Вони чекали, коли вбивцю виведуть на загальний огляд, щоб вони могли закидати її чорними колосками, вкритими будяками, аби виплеснути свою ненависть...
Зараз біля входу до Зали Святих Мо Фаня оточила група лицарів і Суддів. Вони були вкрай обережними, бо побоювалися, що Мо Фань планує втрутитися у страту та похорон!