Нарешті настав день змішаної битви. Темна конячка турніру, китайська команда, втратила свій блиск у священному світлі двох інших країн — Англії та Греції.
Матч проходив не на тому ж стадіоні, що й попередні раунди, а в ізольованому просторі, схожому на той, що використовувався для полювання за скарбами.
Цей ізольований простір був полем бою, створеним дуже давно митцем, який володів Елементами Простору та Землі. Поле бою мало довжину один кілометр і ширину півкілометра. Воно було розділене річкою зі стрімкою течією, по обидва боки якої росли старі дерева. Дерева були в середньому понад п'ятдесят метрів заввишки, а їхні густі крони утворювали, по суті, ще один рівень рельєфу в повітрі...
За лісом простягалася гірська місцевість, схили якої ставали дедалі крутішими, закінчуючись ідеально прямовисними, високими скелями, ніби все це місце було оточене кільцем дамб.
На скелях були облаштовані місця для глядачів, що дозволяло їм дивитися на поле бою з великої висоти.
Власне кажучи, поле бою нічим не відрізнялося від дикої природи. Навіть тим, кому вдалося роздобути місце з найкращим оглядом, навряд чи вдалося б чітко розгледіти матч.
Представники влади різних країн уже давно зайняли свої відведені місця, а люди, які увійшли за купленими квитками, підготували всілякі пристрої, щоб допомогти собі бачити далі. Усі були схвильовані, чекаючи початку змішаної битви.
Студенти знаходилися у відведених для них зонах. Команди розмістили на оглядових майданчиках, що виступали зі скель. Учасникам та їхнім наставникам було наказано залишатися на оглядових майданчиках, і коли настане час, помічники судді подадуть їм сигнал.
Оглядові майданчики були розташовані в різних кутках. Члени команд могли бачити, де знаходяться дві інші команди, глянувши вдалину.
Поле бою було досить великим, і встановлювати магічний бар'єр для матчу не було потреби. Поле бою та глядацькі місця розділяли дев'яносто метрів висоти. Величні скелі, що оточували поле бою, самі по собі були надійним бар'єром. Організатори розумно розмістили глядачів. Якщо в їхній бік попрямує сплеск енергії, призначені організаторами люди втрутяться і захистять їх.
З іншого боку, через розміри поля бою помічникам судді буде важко втрутитися вчасно. Помічники судді могли навіть не знати, де саме знаходяться студенти!
У змішаній битві було дванадцять помічників судді. Вони пересуватимуться полем бою, не втручаючись у поєдинки. Вони спостерігатимуть за боями, і якщо вважатимуть, що життю студента загрожує небезпека, негайно простягнуть руку допомоги.
Окрім дванадцяти помічників судді, призначених для захисту студентів, кожен учасник також отримав Венеціанську Каблучку.
Венеціанська Каблучка була шедевром, яким пишався кожен венеціанський коваль-артефактор. Ці каблучки були видатними, оскільки активувалися автоматично. Каблучки могли аналізувати небезпеку, в якій опинився їхній власник. Якщо людина, яка носила каблучку, не мала захисту, а шкода від заклять, спрямованих на неї, була занадто високою, каблучка вважала б, що власник у небезпеці, і вивільнила б Водяну Завісу, щоб захистити його...
Однак, якщо Венеціанська Каблучка активувалася, учасник, який її носив, був би дискваліфікований з матчу!
Венеціанська Каблучка була чудовим винаходом. Країна вже давно хотіла налагодити їх виробництво, але оскільки матеріали, необхідні для кування Венеціанської Каблучки, були неймовірно рідкісними, масове виробництво цих магічних каблучок було неможливим. Інакше мисливці, які проводили більшість свого часу в дикій природі, з радістю витратили б цілі статки на Венеціанську Каблучку!
— Ви чули? Навіть якщо ми програємо матч, нам дозволять залишити ці каблучки як приз. Вони не збираються забирати їх назад! — Чжао Ман’янь із захопленням грався каблучкою.
— Це гарний втішний приз. Вона дуже корисна для захисту наших життів, — зауважив Цзян Юй.
— Чи не могли б ви двоє мати трохи більше впевненості? Ця каблучка — сміття порівняно з призами для трьох найкращих команд! — огризнувся Мо Фань.
Венеціанська Каблучка дійсно була цінною, але щоразу, коли Мо Фань згадував про Благословення Божої Печатки або повний комплект магічного спорядження, який міг дати їм додаткове закляття, Венеціанська Каблучка здавалася занадто звичайною порівняно з ними.
— Ви, хлопці... просто реагуйте відповідно до ситуації. Мені особливо нічого сказати, викладайтеся на повну, — сказав Фен Лі.
Інші наставники погодилися дозволити студентам самостійно обирати підхід до матчу, бачачи, що Фен Лі не спромігся обговорити з ними якусь безглузду стратегію.
— Учасники, по місцях!
— Матч починається зараз!
Яскраве Закляття Світла вистрілило в небо над полем бою як сигнал. Світло розсипалося на річку, крони дерев і гірську місцевість.
Цього разу китайська команда виставила свій найсильніший склад. І Мо Фань, і Ай Цзяньту були серед гравців стартового складу, а Му Нінсюе була призначена шостою учасницею, що дозволяло їй надати підтримку за потреби.
До стартового складу увійшли Мо Фань, Ай Цзяньту, Гун Юй, Му Тін’їн та Чжао Ман’янь. Ця п'ятірка насправді була дуже сильною...
П'ятірка знаходилася поблизу межі гірської місцевості та лісу. Вони попрямували до лісу, тоді як Гун Юй залишився в кронах дерев і спостерігав за двома іншими командами.
— І Англія, і Греція знаходяться між річкою та лісом. Ми скоро натрапимо на них, якщо продовжуватимемо рухатися в такому ж темпі, — крикнув Гун Юй зверху.
— Тоді рушаймо туди. Ховатися немає потреби, ми зустрінемо їх віч-на-віч, — сказав Мо Фань.
П'ятірка попрямувала до річки. Усі три команди представляли сильні нації, тому для їхньої команди було б нерозумно демонструвати слабкість. Вони мали зберегти свій імпульс, щоб перемогти у змішаній битві.
Невдовзі вони дісталися річки.
Першою командою, на яку вони натрапили, була не англійська, а грецька команда.
Грецька команда знаходилася менш ніж за сто метрів від китайської команди. Вони не атакували одразу і здавалися досить зібраними.
Мо Фань миттєво побачив Аша’рую серед грецької команди. Навіть на турнірі жінка все ще була одягнена у священне, але водночас спокусливе вбрання. Якби Мо Фань особисто не бачив, наскільки божевільною могла бути Аша’руя, він би повірив, що вона — священна Кандидатка на роль Богині, як і всі інші.
Мо Фань перезирнувся з Аша’руєю. Жінка продовжувала підморгувати йому, ніби фліртувала з ним і дражнила його непробивне серце...
Незабаром прибула й англійська команда на чолі зі своїм капітаном, Зорро, чоловіком із темно-зеленим волоссям і очима. Мо Фань відчував небезпечну присутність під лагідною зовнішністю чоловіка.
Мо Фань також побачив Айлін. Вона була такою ж спокійною та елегантною, як і завжди. Вона кивнула, помітивши погляд Мо Фаня.
З якоїсь причини Мо Фань відчув безпорадність під консервативним поглядом Айлін!
— Що нам тепер робити? — Чжао Ман’янь подивився ліворуч, потім праворуч. Здавалося, він перебував під величезним тиском.
— Ми націлимося на англійську команду, — сказав Ай Цзяньту.
— Ти впевнений?
— Так!
Команда зосередила свою увагу на англійській команді, готуючись до атаки.
Однак, на їхній подив, грецька команда несподівано вступила з ними в бій!
І не те щоб член грецької команди безпосередньо атакував китайську команду, а Викликаний звір, оповитий смертоносною аурою темряви, одягнений у чорну броню і з гігантським чорним мечем у руках, мчав просто на них з боку грецької команди!
Чжао Ман’яню здалося, що його голова ось-ось вибухне, щойно він побачив істоту. Хіба цей лицар смерті верхи на темному коні не був Темним Майстром Меча, що охороняв піраміду в Єгипті? Якого біса він тут з'явився?
Кінь скакав уперед, залишаючи за собою слід із зів'ялих рослин і опалого листя. Темний Майстер Меча підняв гігантський меч і завдав удару по Гун Юю, який спостерігав за околицями з височини.
Чорна аура, випущена мечем, прорубала цілий ряд дерев. Гун Юй спритно стрибав між стовбурами, що повільно падали. Темний Майстер Меча продовжував люто розмахувати своїм мечем на Гун Юя. Страшні атаки розбивали стародавні дерева на друзки ще до того, як вони встигали впасти на землю!
— В атаку!
Тим часом англійська команда також зробила свій хід, побачивши, що грецька команда вже вступила в бій із ворогом. Першим атакував Герберт, який мав зуб на Мо Фаня. Він застосував Падаючі Промені, вистрілюючи світловими стрілами вниз на китайську команду, змушуючи її членів або розділитися, або триматися тісно разом.
— Всратися можна, дві команди об'єдналися, щоб вибити нас першими! — вилаявся Чжао Ман’янь, зводячи свій захист.
— Нам кінець, вони справді об'єдналися проти нас...
Спочатку вони вирішили зустрітися з двома супердержавами в чесному бою, але в підсумку ті дві команди об'єднали зусилля, щоб накинутися на них. Здавалося, китайську команду неодмінно дискваліфікують ще на початку матчу. Уболівальники китайської команди проклинали дві супердержави, хвилюючись за ситуацію китайської команди!
— Хе-хе, здивований? Маленький Мо Фаню? — Аша’руя стояла на гілці і дивилася на Мо Фаня блискучими очима.
— Ти справді думаєш, що я повірю словам такої хитрої лисиці, як ти? — холодно вишкірився Мо Фань. Він здавався досить спокійним.
— А що ти можеш зробити, навіть якщо не повіриш мені? Ти ось-ось утечеш звідси з підібганим хвостом! — Аша’руя широко усміхнулася. Вона виглядала чистою і невинною, зовсім не схожою на ту, хто намагався помститися Мо Фаню за те, що він раніше нею скористався!
— Ти справді думаєш, що в мене немає мізків? — Хоча Мо Фань і розумів, що ситуація складалася не на користь команди, і вони навіть могли втратити одного або двох членів за короткий проміжок часу, цього було абсолютно недостатньо, щоб негайно дискваліфікувати китайську команду.
— Подивися назад, — Аша’руя залишалася спокійною. Вона не поспішала атакувати.
Мо Фань обернувся і побачив, що до нього наближається чоловік із темно-зеленим волоссям та очима. Було очевидно, що він планував зайти йому у фланг разом з Аша’руєю.
— Я впевнена, що зможу винести тебе сама, але я попросила його прийти про всяк випадок, — Аша’руя говорила дуже мляво, наче жінка, що кокетливо розмовляє зі своїм хлопцем щойно прокинувшись. Будь-який чоловік би почервонів від збентеження, почувши це.
Однак Мо Фань не збирався потрапляти в пастку хитрої лисиці. Він обернувся і глянув на Зорро, учасника, який посідав перше місце на турнірі...