Американська команда була неймовірно сильною. Божевільна жінка з Елементом Блискавки, очевидно, була б складним супротивником у бою.
Вони втекли не тому, що не наважилися битися з Джеком і його командою, а тому, що попереду було ще багато скарбів, які чекали на відкриття. Лише ідіоти марнували б свій час на якісь безглузді битви!
І Мо Фань, і Му Нінсюе потребували ресурсів. Попри їхнє бажання битися з іншими учасниками, їхнім нинішнім пріоритетом було награбувати якомога більше ресурсів!
— Гадаю, немає потреби шукати інших. Буде добре, якщо ми знайдемо Цзян Шаосюй чи Цзян Юя, але від самої думки про зустріч із Му Тін’їн, Лі Кайфеном, Наньжун Ні та рештою мене нудить, — сказав Мо Фань Му Нінсюе.
Му Нінсюе кивнула. Це правда, що їм удвох буде легше обшукувати територію, оскільки вони зможуть легко вступати в бій або тікати, як їм заманеться.
— Я бачила, як кілька людей збиралися біля тієї гори, коли щойно літала в повітрі, — Му Нінсюе вказала на високу гору, наполовину вкриту чорними хмарами.
— Багато людей означає, що там має бути щось цікаве! — Очі Мо Фаня миттєво блиснули.
— То ми йдемо туди? Я вже бачила понад чотири групи людей, які рухалися в тому напрямку, — сказала Му Нінсюе.
— Не хвилюйся, до речі, те, що намагався зробити Джек, підкинуло мені ідею, — сказав Мо Фань.
— Яку ідею? — Му Нінсюе була збентежена. Той чоловік намагався їх пограбувати. Яку ідею він узагалі міг підкинути Мо Фаню?
— Ми з тобою зараз у великій халепі. Щойно Світовий студентський турнір добіжить кінця, клан Лу Їліня почне на мене полювати, і тобі теж доведеться боротися з кланом Му. Якщо ми не зможемо значно вдосконалитися під час Світового студентського турніру, пізніше нам точно буде непереливки. Крім того, тобі потрібно багато ресурсів, як і мені... Якщо ми й далі будемо нишпорити навколо, як мухи без голови, і марнувати час на людей, які намагаються нас пограбувати, ми не зможемо здобути достатньо ресурсів для досягнення наших цілей, — сказав Мо Фань.
— Що ти хочеш цим сказати? — Му Нінсюе бачила хитрий блиск в очах Мо Фаня, але ніяк не могла прочитати його думки.
Хіба ситуація не була достатньо очевидною? Учасники шукали ресурси, розкидані по всій території. Полювання за скарбами було організоване, щоб перевірити спостережливість студентів і їхню здатність виживати в дикій природі, водночас спонукаючи їх до боротьби за ці ресурси. Чи був якийсь інший спосіб, який міг би принести їм багато ресурсів?
Мо Фань подивився на Му Нінсюе і з серйозним обличчям сказав:
— Грабувати — це швидше, ніж шукати.
У Му Нінсюе відвисла щелепа. Раптом їй просто забракло слів.
— Подумай сама. Якщо ми спробуємо шукати здобич, виявиться, що більшість із них охороняється демонічними звірами. Очевидно, що організатори сховали скарби в гніздах або печерах монстрів. Впоратися з демонічними звірами вже само по собі нелегко, і навіть коли ми нарешті доберемося до скарбу, хтось інший може чекати на нас у засідці, щоб пограбувати, коли ми вже зробили всю чорну роботу. Якщо нам не пощастить і нас пограбують, ми просто втратимо всю нашу здобич! Замість того, щоб марнувати свій час, краще зосередитися на пограбуванні інших. Це набагато простіше; нам просто потрібно знайти правильну ціль, забрати їхню здобич і втекти. А якщо дуже пощастить, ми зможемо вкрасти їхню здобич навіть без бою! — сказав Мо Фань із блискучими очима.
Му Нінсюе деякий час стояла приголомшена. Їй знадобився час, щоб зібратися з думками:
— Але... але це звучить якось неправильно!
— Але ти згодна, що це краща ідея? — запитав Мо Фань.
— Ммм... — завагалася Му Нінсюе.
Чесно кажучи, вона не очікувала, що Мо Фань придумає таку підлу ідею. З іншого боку, він серйозно переходив межу. Це точно образить багатьох людей!
— Вважатиму, що ти погодилася, раз промовчала! — Мо Фань потягнув Му Нінсюе за собою, не даючи їй часу на роздуми.
Навряд чи Мо Фань зміг би впоратися з цим самотужки. Шістнадцять команд, які залишилися на турнірі, були гідними супротивниками, і кожен їхній учасник володів неабиякою силою. Для Мо Фаня було б нерозумно намагатися грабувати інших самостійно.
Однак із Му Нінсюе в команді все було інакше. Тепер вона була достатньо сильною, щоб протистояти цілій команді, а він зі своїми численними Елементами міг битися з чотирма-п'ятьма людьми одночасно. До того ж, вони не збиралися битися з іншими на смерть. Вони мали намір тікати, щойно отримають здобич, і навіть якби їхня спроба провалилася, у них завжди залишався шлях до відступу!
— Ми також можемо вдягнути маски або змінити одяг. Хоча це не гарантує, що інші не впізнають нас, принаймні вони не розкриють наші особистості так легко, — запропонувала Му Нінсюе.
Цього разу вже Мо Фаню забракло слів. Він дивився на Му Нінсюе з порожнім виразом обличчя.
Му Нінсюе трохи зніяковіла, помітивши погляд Мо Фаня. Вона тихо запитала:
— Я сказала щось не так?
— Ні, просто не очікував, що ти придумаєш такий блискучий план. Сюесюе, ти справді маєш до цього талант! — вигукнув Мо Фань з усмішкою.
Му Нінсюе просто проігнорувала цей коментар.
Якби Му Нінсюе не опинилася в такій ситуації, у неї б точно не виникло бажання робити щось, що зашкодить її репутації. Однак, згадавши про своє становище, про тягар ганьби через близького родича, який був членом Чорної Церкви, і про те, як клан Му постійно прискіпувався до неї, вона відчула, що не має іншого вибору, окрім як приєднатися до Мо Фаня в його злих діяннях!
Біля підніжжя гори Сірого Пітона кілька студентів активували свої Чоботи і стрімко бігли до гірського хребта вдалині.
Студенти були неймовірно швидкими. Вони долали сотні метрів за мить. Незабаром вони вже були за кілометр звідти.
— Розділяємося, ми знову перегрупуємося, коли втечемо від тих французів! — сказав італійський учасник на ім'я Анджело.
Інші кивнули. Вони негайно розійшлися, забезпечуючи прикриття для Анджело.
П'ятеро розділилися і побігли в різних напрямках. Невдовзі після цього з'явилося кілька інших груп. Вони дивилися в напрямках, куди побігли п'ятеро студентів, і не мали жодного уявлення, за ким їм слід гнатися.
— Трясця, ми не знаємо, хто забрав Кам'яне Серце. Це найцінніша здобич, яку ми знайшли. Нам знадобилося майже двадцять людей, просто щоб перемогти Кам'яного Голема на горі, і наша французька команда, очевидно, зробила найбільший внесок! Як вони посміли забрати Кам'яне Серце! — люто гаркнув французький студент.
— Наздоженіть їх, вони не могли втекти надто далеко. Ми не можемо дозволити їм утекти! — сердито сказав японський учасник. Японська команда також зробила значний внесок, і один із їхніх членів отримав через це серйозні поранення. Якщо вони найближчим часом не знайдуть свого Цілителя, цього студента дискваліфікують із полювання за скарбами!
— Ви, хлопці, йдіть туди; ми підемо сюди, а ви — за тією жінкою! — скомандував Ліон, французький маг.
Невдовзі після прибуття в цей простір вони виявили на вершині гори рідкісного Кам'яного Демона. Кам'яний Демон був неймовірно цінним, оскільки його серце слугувало енергетичним ядром Елементу Землі, здатним підтримувати невелике місто. Конструктори відчайдушно потребували таких для своєї роботи.
Оскільки демонічний звір був досить помітною ціллю, усе більше команд почали пробиратися до нього. До того ж, Кам'яний Голем був досить сильним, тому командам довелося об'єднати зусилля, щоб перемогти його. Однак, попри те, що вони уклали угоду про розподіл ресурсів, італійська команда просто забрала Серце Каменю і втекла. Інші зрозуміли, що на полюванні за скарбами не існує такого поняття, як союзники, адже команда, яка здобуде найбільше ресурсів, найімовірніше переможе в наступних матчах!
— ХА-ХА-ХА, от ідіоти, вони серйозно думали, що зможуть керувати командою і ділити здобич порівну, як група мисливців. Ми не мисливці, ми маємо бути конкурентами! — Анджело розреготався, побачивши, що він відірвався від переслідувачів.
Вони точно заробили цілі статки. Кам'яне Серце зазвичай продавали за чотириста мільйонів, а якби його якість виявилася вищою за середню, він міг би продати його навіть за п'ятсот мільйонів. Так багато людей билися проти Кам'яного Демона. Якби їм довелося ділити прибуток на двадцятьох, кожен із них отримав би лише мізерну частку.
Але тепер усе було чудово, адже Кам'яне Серце належало йому!
Він був майже біля гірського хребта. Анджело більше не потрібно було хвилюватися про французів та японців. Він міг із легкістю водити за носа цілу пошукову групу на цьому хребті!
— Дивно, чому небо раптом стало таким темним? — Анджело підняв очі і побачив чорну як смола завісу, що нависла над ним. Вона виглядала досить моторошно.
Дідько! Анджело на мить заціпенів, а потім зрозумів, що ступив у пастку.
Однак, як тільки він зібрався втекти, його раптом оточили гострі крижані циліндри, що відрізали йому шляхи до відступу.
— Хто тут?! — люто запитав Анджело.
Темрява з Гігантськими Тіньовими Шипами опустилась на землю, утворюючи потужну Формацію Кайданів і силоміць замикаючи Анджело всередині неї.
Не мало значення, наскільки швидко відреагував Анджело. Було вкрай важко вирватися на волю, ступивши в пастку, встановлену за допомогою Елементу Тіні. Він міг лише стояти і спостерігати, як тіньові мечі пронизують його тіло, що ще більше сковувало його розум, унеможливлюючи будь-який рух чи навіть думки.
— Ми з радістю приймаємо твоє щедре підношення... — з'явився чоловік у масці і сказав хриплим голосом, який, очевидно, був підроблений.
— Засранець, ти, безсоромний виродку, смієш грабувати італійську команду, ти за це поплатишся! — люто вилаявся Анджело.
— То ти ще можеш розмовляти, виявляється, твоя культивація досить вражаюча. Ти звинувачуєш нас у безсоромності, але твоя команда теж не краща! Ти намагаєшся привласнити всю здобич, хоча від самого початку ви домовилися поділити прибуток порівну. Ми лише чинимо правосуддя від імені Небес, — побожно сказав Мо Фань.
Мо Фань підійшов до Анджело і спокійно забрав у нього дороге Кам'яне Серце.
— Ходімо! — підганяла Му Нінсюе Мо Фаня. Вона не хотіла марнувати час.
Мо Фаню було ліньки бавитися з італійцем. Він навмисно сказав Му Нінсюе: — Який же хитрий цей Джек, він знав, що цей хлопець піде цим шляхом, тому й попросив нас перехопити його тут...
Анджело ледь не втратив розум, побачивши, як Мо Фань іде з цінною здобиччю, але він нічого не міг вдіяти, будучи скутим як фізично, так і ментально. Йому залишалося лише закарбувати в пам'яті ім'я Джек!