— Просторові сувої, ц-ц-ц, організатори турніру доволі щедрі, га? Б'юсь об заклад, небагато студентів мають такі штуки для порятунку життя, — вигукнув Чжао Ман’янь.
— Вони що, прям дуже-дуже дорогі? — поцікавився Мо Фань.
— Справа не в тому, скільки вони коштують, а в тому, скільки їх виготовляють! Існує не так багато Магів Простору, здатних їх створювати, і ще менше тих, хто працює на приватні організації, — пояснив Чжао Ман’янь.
— Оскільки всіх змушують розділитися, давайте спробуємо якнайшвидше зібратися разом, коли опинимося там. Інакше у нас не буде шансів, навіть якщо ми знайдемо щось цінне, — втрутився Цзян Юй.
Кожен член національної збірної брав участь у полюванні за скарбами, оскільки кожній команді дозволялося виставити десятьох представників. Таким чином, загалом було сто шістдесят учасників, які представляли шістнадцять країн.
Після роз'яснення правил студенти попрямували до Просторової Магічної Формації.
Оскільки учасники кожної команди мали розділитися, їх попросили входити до формації у різний час. Цікаво, що жереб Мо Фаня випав дуже рано, і він першим із китайської збірної увійшов до формації.
Мо Фаню було дуже цікаво, куди його перенесе формація. Чи це був замкнутий простір, чи якесь особливе місце, яке Італія підготувала для турніру? Однак, оскільки другий раунд проводила Мисливська Спілка, вони мали намір перевірити здатність учасників виживати в дикій природі!
Для мага було життєво важливо навчитися виживати в диких умовах, адже демонічні звірі були головним ворогом людства. Змагання між студентами насправді не мало великого значення. Лише ті, хто перемагав демонічних звірів і виживав у жахливих умовах дикої природи, могли по-справжньому вважатися справжніми експертами цього світу!
Щойно Мо Фань ступив у формацію, він миттєво відчув, як простір навколо нього закрутився і спотворився.
На щастя, це була не перша подорож Мо Фаня крізь простір. Він спокійно заплющив очі, щоб його не знудило від турбулентності потоку.
Здригнувшись, Мо Фань миттєво зник на очах у всіх серед просторових брижів.
Хаотичний потік простору вдарив по ньому. Однак, оскільки Мо Фань сам був Магом Простору, він знав, як впоратися з цією ситуацією, і зміг запобігти надмірній втраті енергії.
Процес тривав недовго. Коли Мо Фань розплющив очі, стадіон уже зник. Він більше не бачив неба Венеції чи натовпу глядачів...
Каламутне, сіре небо химерно викривлялося, наче гігантська картина, що нависла над його головою. Це виглядало сюрреалістично.
Поверхня землі була нерівною, із зубчастими скелями та крутими горами. Він також побачив чорний ліс, річку, вода в якій текла у зворотному напрямку, і долину, звідки лунали якісь моторошні крики...
Мо Фань озирнувся довкола і відчув невимовно дивне відчуття.
Хоча він бачив гори, воду та небо навколо себе, здавалося, ніби якийсь божевільний художник зліпив усе це докупи абияк. Це зовсім не було схоже на природу!
«Це, мабуть, якийсь унікальний простір!» — Мо Фаню були не чужі дивні виміри.
Світ, у якому він опинився під Темною Безоднею, теж був напрочуд незатишним. На його полегшення, тут була лише легка дисгармонія в небі; воно не складалося з трупів, як у Темній Безодні!
Завіси з трупів у небі... щоразу, коли Мо Фань згадував те видовище в Темній Безодні, його все ще охоплював страх.
Будь-який замкнутий простір має свої межі. Якби він знайшов високе місце, то, можливо, зміг би побачити край цього виміру. Навряд чи організатори обрали б для проведення змагань безмежний простір, адже їм було б не лише важко стежити за кожним учасником, а й контролювати те, що відбувається всередині!
Мо Фань почув клекіт орлів над головою. Він підняв погляд і побачив орла, що кружляв на висоті близько сотні метрів.
— То це і є безпілотники з камерами спостереження? — Мо Фань широко усміхнувся орлу.
Орли-Спостерігачі були своєрідним інструментом, який часто використовували військові. Подібно до Мідного Дзеркала Зловісного Ока, ці Орли-Спостерігачі могли передавати все побачене на пристрій за допомогою Магії Світла.
Оскільки за турніром стежив увесь світ, не було б жодного сенсу, якби полювання за скарбами зводилося лише до того, що студенти бігають у закритому просторі. Орли-Спостерігачі були найкращим інструментом для трансляції подій у цьому вимірі, дозволяючи глядачам зовні насолоджуватися блискучими виступами студентів!
Орли-Спостерігачі вже давно чекали на своїх позиціях. Вони слідували за кожним студентом, щоб зафіксувати все, що відбувається, і водночас стежити за їхньою безпекою.
Побачивши в небі безліч Орлів-Спостерігачів, Мо Фань не міг не подумати: «Хіба полювання за скарбами не варто було б назвати якось на кшталт "Маг, що біжить"?»
(ПП: Відсилання до популярного корейського розважального шоу «Running Man», а не до фільму зі Шварценеггером).
Однак це все ж таки був турнір, і хоча середовище нагадувало дику природу, само собою зрозуміло, що організатори створили тут усе штучно. Єдине запитання полягало в тому, скільки демонічних звірів мешкало в цьому просторі, оскільки саме вони, найімовірніше, становили єдину загрозу для учасників!
Мо Фань озирнувся, але не міг зрозуміти, куди йому йти.
Наставники чітко наказали їм якнайшвидше об'єднатися з іншими, щоб збільшити шанси на пошук і здобуття скарбів. Не було сенсу для організаторів розкидати здобич просто посеред нічого...
На жаль, Мо Фань гадки не мав, де його товариші по команді. Йому нічого не залишалося, як безцільно блукати.
— Маленький Вугор, твій вихід! Допоможи татусеві подивитися, чи є тут щось хороше! — пробурмотів Мо Фань кулону на своїх грудях.
Маленький Кулон-Вугор не засвітився, що означало відсутність поблизу чогось, що могло б привернути його увагу.
Відколи Маленький Кулон-Вугор поглинув Вічний Лихий Лотос, він ще жодного разу не відреагував ні на що з того, на що натрапляв Мо Фань.
Мо Фань зрозумів, що очікує від Маленького Кулона-Вугора занадто багато. Йому не залишалося нічого іншого, окрім як шукати здобич самостійно.
Не встиг Мо Фань і оком змигнути, як увійшов до лісу з покрученими чорними деревами. Поглянувши на ці моторошні дерева, Мо Фань знову звернувся до Маленької Полум'яної Белль:
— Ти впевнена, що твоя друга матуся всередині?
— Лін! — Маленька Полум'яна Белль кивнула.
Маленька Полум'яна Белль спочатку визнала Є Сінся своєю матусею, а це означало, що Му Нінсюе якось стала її другою матусею.
Однак Маленька Полум'яна Белль не дуже полюбляла крижану ауру Му Нінсюе, тому рідко наближалася до неї. Тим не менш, вона була надзвичайно чутлива до неї і могла відчути її здалеку.
Якщо Маленька Полум'яна Белль сказала, що Му Нінсюе в лісі, то, найімовірніше, вона мала рацію!
Щойно Мо Фань знайде Му Нінсюе, йому буде набагато спокійніше блукати цією місцевістю!
— Дивно, ліс не здається величезним, але чому в мене таке відчуття, ніби я не зможу вийти з нього, увійшовши сюди... — Мо Фань ішов уперед уже деякий час, але зрозумів, що все ще перебуває в чорному лісі.
Його оточували зів'ялі, покручені дерева з голими гілками. Тут також відчувалася сильна зла присутність.
Мо Фань був упевнений, що не потрапив у якийсь лабіринт, оскільки міг легко визначити це за допомогою свого Елемента Тіні.
Якщо ліс не був лабіринтом, залишалася єдина можливість: чорний ліс був стисненою зоною. Здалеку він не здавався великим, але насправді був доволі величезним, щойно він у нього увійшов. Навряд чи він дійде до краю найближчим часом...
Здалини повіяв холодний вітер із памороззю. Навіть без допомоги Маленької Полум'яної Белль Мо Фань легко розпізнав ауру Му Нінсюе. Вона була просто попереду!
Мо Фань перетворився на тінь і стрімко промчав крізь дерева. Нарешті він побачив Му Нінсюе, одягнену в довгу мантію, у місці, де дерева здавалися набагато густішими.
— Сюе-Сюе... гм, чому ти застрягла між деревами? — Мо Фань стояв на старому стовбурі й запитав із спантеличеним виглядом.
Му Нінсюе була оточена замороженими деревами, що утворили навколо неї своєрідну в'язницю, заблокувавши її посередині.
— Обережно, дерева можуть рухатися! — різко попередила вона його.
Перш ніж Мо Фань зрозумів, що відбувається, він побачив дві гострі гілки, що летіли прямо в нього; виявилося, що дерево, на якому він стояв, атакувало його!
Мо Фань миттєво підстрибнув у повітря, але перш ніж він встиг змінити позу, величезна гілка з розмаху вдарила його, відкинувши вбік.
Мо Фань кілька разів перекотився по землі. Від удару в нього занили кістки.
На щастя, його тіло було досить міцним. Будь-який інший маг уже б отримав кілька переломів!
— Трясця! — Мо Фань обернувся і побачив, що дерева, які напали на нього, вже вирвали свої коріння з землі. Вони пересувалися за допомогою звивистих коренів, а їхні гілки служили їм зброєю. Деякі були тонкими й довгими, як пазурі, а деякі — гострими, як списи!
— Я спалю їх усіх дотла! — люто гаркнув Мо Фань.
— Їх занадто багато. Не панікуй, ти тільки привернеш увагу інших Духів Чорного Дерева! — порадила йому Му Нінсюе.
— І що мені тоді робити? Я ж не можу просто дозволити їм відбивати мене, як м'ячик для пінг-понгу, — запротестував Мо Фань.
— Тут є Дух Чорного Дерева рівня Командира, і він ховає у своєму дуплі Есенціальний Кристал. Організатори, мабуть, сховали його там, — сказала Му Нінсюе.
— Есенціальний Кристал! О, це хороша штука! — очі Мо Фаня заблищали.
Мо Фаню вже доводилося знаходити Есенціальний Кристал у каньйоні, повному Заборонених Місячних Кам'яних Демонів. Він коштував від двохсот до трьохсот мільйонів!
Мо Фань не очікував, що Му Нінсюе вже знайшла таку цінну здобич, поки він її шукав.
— Тобі потрібна моя допомога? Чи ти сама впораєшся? — запитав Мо Фань.
— Давай зробимо це разом і покінчимо з цим; інші, можливо, теж уже знайшли якісь скарби, — відповіла Му Нінсюе.
— Твій Лід краще підходить для розправи з дрібнотою, а я візьму на себе боса... — Мо Фань розподілив завдання між ними.
Елемент Льоду Му Нінсюе мав велику зону ураження, тому вона могла краще впоратися з величезною кількістю Духів Чорного Дерева. Крім того, якби вони не позбулися армії Духів Чорного Дерева, у них не було б жодної надії дістатися до їхнього Командира!