— Га, Хорватія? — Мо Фань був приголомшений на іншому кінці дроту. Чомусь це місце здавалося йому надзвичайно знайомим.
Мить по тому Мо Фань нарешті згадав, що коли він і божевільна жінка, Аша’руя, вирушили відвідати Чорного Дракона-Імператора, вони в результаті телепортувалися до кордону Хорватії, коли рятували свої життя.
Це було не надто далеко від Венеції, і Мо Фань невиразно пам'ятав, що справді була якась чума, яка спалахнула, коли він повертався назад.
Повернувшись до Венеції, Мо Фань бачив багато новин про те, наскільки жахливою була чума в Хорватії. Насправді вона здавалася трохи серйознішою, ніж чума, що спалахнула в Ханчжоу. На подив Мо Фаня, Храм Парфенону відправляв Є Сінся прямо в центр чуми після того, як вона щойно повернулася з війни!
-Що, в біса, люди з Храму Парфенону з глузду з'їхали? Хіба вони не бачать, що Є Сінся має інвалідність? Чому вони постійно відправляють її в якесь небезпечне місце?-
— Дідько, ні, давай просто звільнися, кого хвилює служба в Храмі Парфенону? Таке відчуття, ніби вони намагаються загнати тебе до смерті, коли ти тільки но почала там працювати! Це абсолютно неприйнятно, просто звільняйся зараз, ми зможемо повернутися до нашої країни після того, як я закінчу змагання, і ти зможеш народити маленьку Сінся і маленького Мо Фаня, і жити комфортним життям. Кого хвилює, чого вони хочуть! — владно сказав Мо Фань, ніби Храм Парфенону був нічим у його очах.
Мо Фаню було шкода Є Сінся. Дівчина була надто покірною, дозволяючи іншим користуватися нею. Мо Фань не міг повірити, що Храм Парфенону не міг відправити когось іншого розібратися зі смертельною чумою!
— Брате Мо Фаню, чума справді досить серйозна. Я хочу зробити все можливе, щоб допомогти хворим, — пояснила Є Сінся.
Переживши Лихо міста Бо, Є Сінся знайшла свою мету. Вона не хотіла знову стати свідком такої пекельної сцени або відчувати, наскільки вона марна, коли трапиться щось подібне. Тепер вона могла зробити свій внесок, і незалежно від того, наскільки це було важко, додаючи той факт, що це було частиною її обов'язків, вона просто хотіла допомогти людям, врятувати їх від мук хвороби.
— Чому ти завжди... чума — це не те, що ти можеш вирішити самотужки, — зітхнув Мо Фань.
Безумовно, у чумі було щось більше, ніж здавалося на перший погляд, якщо вона мала ранг А. Мо Фань чітко пам'ятав, як чума в Ханчжоу була пов'язана з Радником. Виходячи з досвіду Мо Фаня, замість того, щоб думати, що неконтрольована чума такого масштабу була стихійним лихом, імовірніше, це було чиїсь рук справа: чи хтось намагався приховати правду, чи хтось зловживав нею заради особистої вигоди. Тож як така наївна дівчина, як Є Сінся, могла це вирішити?
— Я знаю, але я намагаюся робити те, що можу. Вилікувати одну людину краще, ніж нічого не робити, — сказала Є Сінся.
— Гаразд, я теж за тобою сумую. Я поїду з тобою, я якраз ховаюся від неприємностей, — заявив Мо Фань.
— Хіба ти не посеред турніру? Це набагато важливіше, — Є Сінся зателефонувала Мо Фаню лише для того, щоб розповісти йому про свій план. Вона не хотіла, щоб Мо Фань залишив Світовий студентський турнір через неї.
— Нам досить пощастило, що наступний матч і матч після нього — проти якихось слабких команд. Б'юся об заклад, що впертий Фен Лі навіть не дозволить мені взяти участь у матчах. Крім того, з Му Нінсюе поруч, у мене, ймовірно, теж не буде шансу, — сказав Мо Фань.
— Нінсюе була просто неймовірною! — вигукнула Є Сінся. Хоча вона не була у Венеції, вона дивилася повтор.
— Вона впорається з усім, поки наша команда не вийде проти сильного суперника. Наступний і матч після наступного — не моя справа. Вони вже вирішили, хто братиме участь у матчах. Я поїду з тобою, мабуть, на чотири-п'ять днів. Якщо ми справді не зможемо це вирішити, ми відразу поїдемо. Є речі, які не можна змінити силою, — м'яко сказав Мо Фань.
— Мгм, мгм, — кивнула Є Сінся. Вона була досить слухняною. Як і згадував Мо Фань, було достатньо, поки вони намагалися з усіх сил. Не було потреби примушувати себе. — До речі, ти сказав, що ховаєшся від якихось неприємностей, брат Мо Фань знову втрапив у халепу?
— А, нічого серйозного. Я просто розібрався з набридливим придурком, і цей хлопець намагається помститися, — позіхнув Мо Фань.
— О, гаразд. — Є Сінся не повірила б, що це просто якийсь випадковий придурок. Якщо Мо Фаню доводилося ховатися від когось, ця людина точно не була звичайною!
Є Сінся саме збиралася розповісти Мо Фаню про своє підвищення до Кандидатки, коли з іншого боку почувся якийсь шум.
— Ха, який збіг, хтось мені дзвонить... це Чжан Сяохоу, я думав, він зник безвісти! — зауважив Мо Фань, побачивши сповіщення про вхідний дзвінок.
— Тоді тобі варто спочатку відповісти на дзвінок, ми поговоримо знову в Хорватії. — Є Сінся припустила, що Чжан Сяохоу мав обговорити з Мо Фанем якісь важливі справи, тому вирішила розповісти Мо Фаню про справу, що її турбувала, наступного разу.
— Брате Фань! — енергійно закричав Чжан Сяохоу з іншого кінця.
Мо Фань сидів біля вікна, підстригаючи нігті на ногах. Він притискав телефон коліном, байдуже говорячи в нього:
— Ти нарешті здогадався зателефонувати своєму старшому братові? Ти майже забув свого старшого брата після того, як зробив собі ім'я в Стародавній Столиці? Я пам'ятаю, твій останній дзвінок був, коли тебе підвищили до капітана. Як давно це було?
— Брате Фань, ти звучиш так суворо! У тебе ніколи не було сигналу, коли ти їхав на тренування, тому ти завжди поза зоною досяжності, коли б я тобі не дзвонив. Крім того, хіба я не був зайнятий боротьбою з демонічними істотами в горах Ціньлін останнім часом? Ти думаєш, я насолоджуюся життям? — відповів Чжан Сяохоу.
— Гаразд, що ти задумав цього разу? Просто скажи мені швидко, припини турбувати мене, коли я фліртую з твоєю невісткою, — сказав Мо Фань.
— А, то брат Фань і Нінсюе вже зайшли так далеко, о такій порі ночі... хе-хе-хе.
— Це Сінся.
— О, то це молодша невістка, ти вже завоював старшу невістку?
— А ти як думаєш?
— Б'юся об заклад, що ні.
— Я кладу слухавку, якщо в тебе немає нічого важливого! — Мо Фань почав втрачати терпіння.
— Це справді нічого важливого, я просто хочу сказати тобі, що військові вирішили дати мені довгу відпустку, тож я думаю відвідати Європу і подивитися, як ти б'єшся на турнірі. ХА-ХА-ХА, я сказав своїм товаришам, що ти мій брат, з яким ми разом росли, і вони так мені заздрять! — сказав Чжан Сяохоу.
— А, то в тебе таки відпустка!
— Хіба це не чудово? Я майже перетворююся на дикуна, коли маю справу з демонічними істотами в горах Ціньлін. У мене нарешті з'явився шанс відпочити, тож я одразу подумал про мого Брата Фаня; хіба я не хороший брат?! — засміявся Чжан Сяохоу.
— Справді, як щодо цього? Я вирушаю до Хорватії на кілька днів, тож ти можеш просто прилетіти до Хорватії, і я покажу тобі все навколо, а потім ми повернемося до Венеції, як тобі? — голос Мо Фаня залишався спокійним, незважаючи на те, що йому раптом спала на думку блискуча ідея.
— Так, звісно! Буде весело, якщо Брат Фань покаже мені все навколо. Я просто куплю квиток на нічний рейс і буду там завтра вранці! — схвильовано сказав Чжан Сяохоу.
— Домовилися, побачимось у Хорватії!
— Побачимось у Хорватії!
Поклавши слухавку, Мо Фань викинув обрізки нігтів у вікно, щоб канали Венеції могли скуштувати частинку його священної особи. Він пробурмотів, здійснюючи цей безсоромний вчинок:
— Усе було б набагато простіше, якби всі були як Чжан Сяохоу.
Міжнародний аеропорт Хорватії...
Чжан Сяохоу з рюкзаком оформлював візу після прибуття.
Чжан Сяохоу засумнівався, побачивши, наскільки порожнім було це місце.
— Що відбувається? Хіба не завжди казали, що в Європі багато мандрівників? Мало того, що рейс порожній, навіть кількість людей, що прибувають в аеропорт, на диво низька.
Незважаючи на малу кількість людей, перевірка була досить суворою. Чжан Сяохоу все ще був спантеличений, коли виходив з аеропорту. Чому офіцер витріщився на нього, наче на злочинця, коли він сказав чоловікові, що приїхав сюди у відпустку?
— Чому всі в масках? Це частина тутешньої культури? Це має сенс, жінки в арабських країнах усі щільно закриті, видно лише очі, — пробурмотів Чжан Сяохоу, шукаючи поглядом Мо Фаня.
Незабаром Чжан Сяохоу побачив Мо Фаня на підземній парковці.
На подив Чжан Сяохоу, Є Сінся теж була там!
Минуло чимало часу відтоді, як він востаннє бачив Є Сінся. Чжан Сяохоу ледве впізнав її. Здавалося, що Є Сінся тепер була іншою людиною; красивішою, елегантнішою і видатнішою, ніж раніше!
Як і очікувалося від когось із Храму Парфенону, навіть Є Сінся, яка раніше була слабкою і кволою, тепер мала священний, благородний темперамент.
— Брате Фань, що ми відвідаємо спершу? — запитав Чжан Сяохоу.
— Тимчасову станцію допомоги, створену для боротьби з чумою, — сказав Мо Фань.
Мо Фань не хотів гаяти часу. Він добре знав, наскільки жахливою може бути чума, щойно вона почне поширюватися.
— Чума? — Чжан Сяохоу був ошелешений.
Є Сінся закотила очі на Мо Фаня, побачивши реакцію Чжан Сяохоу. Як вона і думала, Чжана Сяохоу обманом заманили сюди!
— Який ти неосвічений? Як ти міг не знати про таку серйозну чуму? Усе це місце — зона чуми, а подивись на себе, жодного захисного одягу, все ще з рюкзаком. Митниця пропустила тебе лише тому, що ти виглядаєш досить нешкідливо! — невдоволено сказала Фіона, яка прийшла з Є Сінся.
— Брате Фань, хіба ти не казав, що покажеш мені все навколо, щоб ми розважилися? — криво посміхнувся Чжан Сяохоу.
— Чума, все місто в хаосі через неї, хіба може бути щось веселіше за це?
— Але хіба це не занадто? У мене щойно почалася відпустка...
— Годі патякати!
Чжан Сяохоу почувався нещасним.
Правду кажучи, тільки Чжан Сяохоу міг дати себе обдурити Мо Фаню. Він щойно повернувся із сутички, тому не ознайомився з останніми новинами. На жаль, він не встиг перевести подих після величезної операції, а Мо Фань уже затягнув його в це страшне місце!
Його життя безумовно було повне сюрпризів після того, як він визнав Мо Фаня своїм старшим братом!
— Я вже тут, занадто пізно повертати назад. Ходімо, — безпорадно сказав Чжан Сяохоу.
— Ми почекаємо ще трохи.
— Все ще чекаємо на когось іншого? Сподіваймося, це не знову якийсь безглуздий ідіот, — різко зауважила Фіона.
Чжан Сяохоу саме збирався запитати, на кого вони чекають, коли двері ліфта повільно відчинилися. Звідти вийшла невинна на вигляд лолі, чарівна й елегантна, з величезними блискучими очима, що іскрилися інтелектом. Однак, якби хтось придивився уважніше, то виявив би, що блиск у її очах походив не від невинності маленької дівчинки її віку.
— Усі в зборі, — Мо Фань помахав Лінлін.
Тим часом Фіона ляснула себе по лобі й закричала:
— О Боже мій!