До Венеції поступово прибувало дедалі більше людей з різних країн. Кількість туристів у цьому маленькому місці раптово зросла втричі порівняно з попередніми показниками. Канали, мости, площі, громадські пороми тепер буквально кишіли людьми.
Венеція була невеликим містом, тому могла вмістити лише обмежену кількість людей. Місцева влада врешті-решт обмежила кількість відвідувачів.
Головною причиною того, чому таке спокійне місто, як Венеція, раптом заполонили люди, був не хто інший, як Світовий студентський турнір!
У світі було не так багато міжнародних турнірів для магів, і більшість Магічних Асоціацій не рекомендували старим магам битися один з одним у поєдинках із прямою трансляцією по телебаченню. Зрештою, магія була шляхетним і священним мистецтвом, але водночас небезпечним і руйнівним...
Єдиними людьми, придатними для участі в магічному турнірі, були молоді, енергійні студенти. Їхні досягнення також могли відображати успішність академічної системи країни. Згодом Світовий студентський турнір перетворився на грандіозну подію, що проводилася кожні чотири роки. Студенти, чия сила була не надто великою, але й не надто слабкою, були найбільш підходящою групою для участі в магічних дуелях.
Прапори багатьох країн майоріли високо над палацом губернатора у Венеції. Тридцять дві команди, що представляли свої країни, потрапили до фіналу у Венеції. Усі ці команди добре показали себе, кидаючи виклик командам-захисникам Залів Тренувань різних країн і виконуючи покладені на них місії. Рейтинг також певною мірою відображав магічний стандарт країни і зазвичай збігався з фінальним рейтингом із невеликою похибкою.
По суті, кожна країна, яка потрапила до фіналу у Венеції, вважалася сильною магічною країною!
Тридцять два прапори майоріли в повітрі. Коли сонце зійшло на сході, вибухи магічних заклять відлунювали прекрасним містом уздовж берегової лінії. Священне світло опустилося на місто, на молоді, енергійні обличчя представників кожної країни. Гімн Італії співали з великим піднесенням, поки молоді маги насолоджувалися тим, що за ними спостерігав і захоплювався весь світ. Багато студентів давно чекали на цей день, адже з цієї миті вони більше не були маленькими і безіменними магами. Вони могли навіть стати шанованими магами після приєднання до Храму Парфенону, Священного Залу Свободи, Священного Суду або Церкви Святого Петра! Їхні імена запалювали б натовп, куди б вони не пішли!
Тим часом присутні на церемонії складалися переважно з визнаних у світі могутніх магів!
— Дозвольте висловити подяку Американському Священному Залу Свободи, Азійській Вежі Магів Дубая, Європейській Церкві Святого Павла, Африканському Магічному Замку Мису Доброї Надії та Австралійському Священному Переможному Вівтарю! Я щиро вітаю вас у Венеції! Велика подяка Мисливській Спілці, Асоціації Всесвітньо Відомих Кланів, Альянсу Берегової Лінії, Храму Парфенону, Священному Суду, Стародавній Королівській Варті, Святилищу Магів Токіо, Магічному Хребту Тегерана та Церкві Святого Павла... дякую, що приєдналися до нас, незважаючи на велику відстань. І останнє, але не менш важливе: головні герої цього грандіозного магічного турніру — кандидати, що складаються з найталановитіших молодих магів, обраних спеціально з кожного університету в тридцяти двох країнах... — Губернатор Венеції Фабіо виголошував свою вступну промову з великим піднесенням.
Церемонія відкриття не була особливо вражаючою, проте всі присутні маги були визнані у світі. На фракції та організації, які вони представляли, рівнявся кожен маг.
Представником Китаю був Пан Лай, начальник Імперської Варти. Стародавня Королівська Варта, про яку згадував губернатор у своїй промові, представляла найсильнішу групу магів у Китаї, чия сила перевершувала членів Союзу Примусу, Вежі Східної Перлини та Імперських Магів...
Назви, що представляли кожну країну, так само стосувалися відомих фракцій або організацій відповідної країни. Серед них Храм Парфенону та Священний Суд були особливо відомими.
Хоча Храм Парфенону, Священний Суд і Мисливська Спілка походили з конкретної країни, їхній вплив у світі був порівнянний із Магічними Асоціаціями П'яти Континентів.
Таким чином, якщо хтось згадував наймогутніші магічні організації світу, їх було всього вісім.
Тому, з точки зору статусу, роль Мо Фаня як Майстра-Мисливця була насправді дуже вражаючою! Ранги магів у кожній із восьми організацій були фактично порівнянні між собою. П'ятизірковий Майстер-Мисливець був еквівалентний меру або генералу міста.
На жаль, Мо Фань ще не досяг п'яти зірок. Йому було ще далеко до цього.
Семизіркового Майстра-Мисливця називали Старшим Мисливцем. Статус Старшого Мисливця був дуже вражаючим. Для Магічних Асоціацій, військових, місцевої влади або президента країни було звичною справою звертатися до Старшого Мисливця по допомогу.
Мо Фань був дуже вмотивований стати Старшим Мисливцем. Хоча він став чотиризірковим Майстром-Мисливцем після вирішення Прокляття Утоплення, він усе ще був далеким від того, щоб вражати як Майстер-Мисливець. Він міг уявити, як у нього тече слина, коли він дивиться на замовлення вартістю в кілька сотень мільйонів або мільярдів як винагороду!
Чжао Ман’янь був досить добре знайомий із важливими людьми різних фракцій. Він нічого не міг із цим вдіяти, оскільки його життя здебільшого оберталося навколо вищого магічного суспільства. Знати відповідальних осіб і лідерів різних фракцій було базовою вимогою для нащадка його клану.
Після завершення церемонії відкриття настав час для хвилюючої, довгоочікуваної церемонії, під час якої команди тягнули жереб своїх суперників.
Було тридцять дві національні збірні, і незалежно від того, як розподіляться пари, кожен матч між двома національними збірними обов'язково перетворювався на ставку з величезним банком. Інакше чому б люди, яким ніколи не було діла до того, що відбувається в їхніх країнах чи на магічних турнірах, раптом так захопилися Світовим студентським турніром?
Крім того, Світовий студентський турнір проводився кожні чотири роки і завжди був гарячою темою в усьому світі, оскільки був тісно пов'язаний зі славою та репутацією країни. З іншого боку, гроші, які були задіяні у ставках у цей період, часто були порівнянні із загальною сумою імпорту та експорту країни...
— Капітане, ти тягнеш жереб, — сказав радник Фен Лі Ай Цзяньту.
Капітани кожної національної збірної вийшли вперед. Давним-давно жеребкування проводили радники, але вже деякий час цю роль перебрали на себе капітани. Це була своєрідна честь, оскільки процес жеребкування транслювався в прямому ефірі, дозволяючи світу побачити капітанів кожної команди.
Ай Цзяньту мав владний вигляд і навіть не потрудився перевірити команду суперника, яку він витягнув. Він просто дозволив суддям глянути на неї і повернувся до команди.
Тридцять дві команди... навіть команди з сильніших країн нервували. Перший суперник, якого вони витягували, був дуже важливим, оскільки сильна країна воліла б не битися з іншою сильною країною так скоро. Це змусило б їх розкрити свою силу дуже рано. Слабші країни також сподівалися, що їм не випаде сильна країна як суперник, оскільки їх дискваліфікують на самому початку турніру. Ніхто навіть не згадає їхні імена та обличчя, коли вони повернуться до своєї країни з ганьбою. Якщо вони не виступлять так, як очікувалося, їх навіть вилають власні громадяни. У суспільстві зі свободою слова звичайні люди лаяли б їх найгіршими словами. Навіть якщо вони зовсім не тямили в магії, вони все одно звучали б так праведно, що інші помилково прийняли б цю людину за фейковий акаунт шанованого мага.
Таким чином, якщо відкинути хвилювання, члени китайської команди теж відчували великий тиск. Очевидно, китайській команді не пощастило на попередньому Світовому студентському турнірі: вони натрапили на американську команду в другому раунді і були повністю розгромлені своїми суперниками.
Якщо їм і цього року не вдасться досягти вражаючого результату, чиновники вдома, ймовірно, будуть надзвичайно розлючені. Чи зможуть вони взагалі спокійно розмовляти з іншими країнами? Вони просто стануть мішенню психологічних ігор лідерів інших країн, коли ті раптом скажуть щось на кшталт: «Я чув, що ваша національна збірна знову програла». Це негайно спонукало б їх перевернути стіл!
Інші зосередили свою увагу на Ай Цзяньту, намагаючись зрозуміти, чи виглядає він полегшеним, чи стурбованим, дізнавшись, хто їхній суперник. Однак Ай Цзяньту зберігав той самий суворий вираз обличчя протягом усього процесу. Він виглядав майже однаково весь час. Решта команди марнувала час, намагаючись прочитати його думки.
Перш ніж Ай Цзяньту встиг оголосити, хто їхній суперник, японська команда раптом радісно закричала і заговорила англійською з японським акцентом.
— Пощастило! Так пощастило!
Насправді вони просто намагалися сказати: «Нам, бляха, пощастило!»
Мо Фань та інші вже зустрічалися з японською командою, коли знищували Гільдію Червоних Прикрас. Японці були просто купою хвальків. У Мо Фаня залишилося невиразне враження про їхні імена та зовнішність.
Хлопцем, який радісно кричав, був Акіра Мацукі, який також цікавився Мантією Темного Аристократа. Зараз він дивився на них із ворожою, зневажливою посмішкою.
— То вони наші перші суперники? — вголос запитав Мо Фань.
Майже половина японської команди повернула голови в бік китайської команди. Акіра Мацукі, Шоу Ватані та ніжна дівчина в матросці були їхніми «старими друзями».
— Схоже на те, — з кривою посмішкою повідомила Нань Юй про команду, яку витягнув їхній капітан.
Тридцять дві команди, яким вдалося потрапити до фіналу, також відрізнялися за силою. Японська команда вважалася вищою за середню серед команд. Для двох країн було досить доленосно натрапити одна на одну на початку турніру!
— Я серйозно не розумію, чому вони виглядають такими щасливими, ніби впевнені, що переможуть нас, — пирхнула Цзян Шаосюй на реакцію японської команди.
— Це головним чином тому, що вони вважають нас слабкими через наш рейтинг на минулому Світовому студентському турнірі. Наша команда насправді не була слабкою, але їй дуже не пощастило, що довелося битися проти американської команди, — сказав Цзян Юй.
— Нехай поки що розважаються, у них навіть не буде шансу поплакати, коли настане день! — холодно кинув Гун Юй.
З іншого боку, японська команда стримувала себе від надмірної самовпевненості. Вони негайно зосередилися, обговорюючи, як впоратися зі своїм супротивником.
Їхній радник Фуджіката Тегамі була не такою оптимістичною, як її студенти. Вона глянула на Мо Фаня в синій сорочці в китайській команді і запитала:
— Це той хлопець, що бився з Кассо, лідером Гільдії Червоних Прикрас?
— О, це він! Я майже забув про нього! — миттєво згадав Шоу Ватані.
Коли дві команди співпрацювали, щоб знищити Гільдію Червоних Прикрас, сила, яку продемонстрував Мо Фань, була абсолютно шокуючою. Він точно буде складним суперником!
— Чого тут боятися? Б'юся об заклад, він єдина людина, якої нам варто остерігатися в їхній команді. Ви справді думаєте, що він зможе витягнути всю команду самотужки? — озвався Йосуке, який нещодавно приєднався до японської команди.