— Вивільнити блискавку!
Мо Фань вивільнив усю блискавку, яку щойно поглинув у своє тіло. Дуги блискавок вишикувалися в ряд і ринули вперед, як рухомий килим.
Вітро-Вогняно-Блискавичний Стерв'ятник не мав куди тікати. Він закричав від болю, коли в нього влучили дуги блискавок!
Мо Фань вивільнив усю накопичену енергію блискавки. Дуги блискавок були досить потужними, оскільки Вітро-Вогняно-Блискавичний Стерв'ятник ледве міг підвестися на ноги після безперервних атак!
Найважливіше те, що Стерв'ятник був укритий безліччю Шрамів Тирана Блискавки. Мо Фаню знадобилася лише одна думка, щоб активувати їх. Шрами миттєво засяяли яскравим жовтим світлом!
Жовтий дракон із блискавки розірвав нічне небо навпіл, пірнувши вниз із шару чорних хмар. Дракон був довгим і нестримним. Він мчав просто на Вітро-Вогняно-Блискавичного Стерв'ятника!
Стерв'ятник ще не встиг оговтатися від попередніх ударів блискавки, коли Поклик Тирана, викликаний десятками Шрамів Тирана Блискавки, опустився з неба і вбив його в обпалену дочорна яму. Здавалося, його тіло було на межі розпаду!
Аша’руя була приголомшена, побачивши це.
Тиран Блискавки здавався сильнішим, ніж вона уявляла, особливо з огляду на те, як Шрами Тирана Блискавки могли накопичуватися перед активацією Поклику Тирана, викликаючи навіть жовтого дракона з блискавки, щоб покарати ціль!
Якщо на одній цілі накопичувалося більше тридцяти Шрамів Тирана Блискавки, шкода від Поклику Тирана була порівнянна із Просунутим Закляттям Блискавки. Вітро-Вогняно-Блискавичний Стерв'ятник уже зазнав серйозних поранень від попереднього удару блискавки. Він був фактично напівмертвим після удару Поклику Тирана!
Вітро-Вогняно-Блискавичний Стерв'ятник був уже на межі. Він замахав крильми, намагаючись втекти і перегрупуватися зі своїми товаришами.
Мо Фань усміхнувся, побачивши, що істота рівня Командира намагається втекти. Він відчував, що має нескінченний запас блискавки всередині свого тіла, якою міг вільно керувати своєю волею!
— Не затримуйся, у нас будуть неприємності, якщо великий Вітро-Вогняно-Блискавичний Стерв'ятник повернеться! — попередила його Аша’руя.
— Угу! — кивнув Мо Фань. Він здобув Насіння Душі Блискавки, тому більше не було потреби зв'язуватися з Вітро-Вогняно-Блискавичними Стерв'ятниками. Загалом їх було дев'ять. Без допомоги Титана-Тирана їм було б важко впоратися з ними!
— Сюди! — Аша’руя раптом вказала на тріщину.
— Хіба ми не звідти щойно вийшли? — здивувався Мо Фань.
— Годі базікати, заходь швидше, — сказала Аша’руя.
Поки вони розмовляли, у повітрі формувався вогняний торнадо, що з'єднував хмари і гору. Приголомшлива присутність вогняного торнадо була досить лякаючою!
Величезний Вітро-Вогняно-Блискавичний Стерв'ятник повернувся. Мо Фань не вважав себе непереможним лише тому, що здобув Насіння Душі. Об'єднана вогнева міць дев'яти Вітро-Вогняно-Блискавичних Стерв'ятників була досить жахливою!
Аша’руя відкликала Темного Майстра Меча. Мо Фань також повернув Маленьку Полум'яну Белль у свій Контрактний Простір, поки вони продовжували йти тим шляхом. Мо Фань нарешті дещо зрозумів, коли вони дійшли до місця, де раніше знаходився Тиран Блискавки. Виявилося, що місце, де вони знайшли кулю блискавки, не було кінцем. За ним був ще довгий вузький прохід, що вів до печери.
Мо Фаню було цікаво, поки він слідував за Аша’руєю. Звідки вона знала, що тут є прохід?
Крім того, якщо вона планувала прийти сюди, це просто означало, що їй теж довелося б розібратися з Тираном Блискавки. Він зробив їй послугу, усунувши його, і навіть заплатив їй гроші!
Однак, якщо подумати, без допомоги Аша’руї він теж не зміг би знайти Тирана Блискавки...
— Очевидно, що ти хотіла прийти сюди з самого початку, проте ти сказала, що у нас більше шансів, якщо ми спочатку заберемо Тирана Блискавки, — зауважив Мо Фань у вузькій темній печері.
— Я теж не брехала; ти все ж отримав Тирана Блискавки. Він досить високої якості як Насіння Душі! — бадьоро відповіла Аша’руя.
— Я просто думаю про свої гроші, — пробурчав Мо Фань.
— Я думаю, що попросила замало! — заперечила Аша’руя.
— Куди ми йдемо?
— На вершину!
На Горі Тирана мешкало багато демонічних істот. Будь-хто, хто намагався піднятися на гору, найімовірніше, був би зжертий її мешканцями. Більшість істот, що називали гору своїм домом, були рівня Командира, і більшість із них мали стародавній родовід. Вони або правили горою в минулому, або ставали новими правителями гори. У будь-якому випадку, небагато з них були дружніми до людей.
Печера всередині гори насправді була таємним шляхом, що вів до вершини гори. На той час, як вони вийшли з печери, небо вже світлішало. Однак, оскільки гора зазвичай була оповита хмарами, вершина гори і прилеглі хребти все ще перебували в темряві.
Шлях до вершини гори був надзвичайно стрімким. Здавалося, що вони можуть зірватися будь-якої миті, пробираючись до вершини.
Зубчасті скелі вздовж шляху нагадували величезного дракона з шипами на спині. Це було схоже на схил, що тягнувся до хмар, врешті-решт утворюючи довгу стрімку скелю!
Скеля виступала за межі гори. Стежка була рівною, але здалеку виглядала досить страхітливо. Здавалося, ніби хтось іде стежкою, що ширяє в небі, з сильним вітром, що дме і рухає хмари...
— Стань на краю скелі, — сказала Аша’руя Мо Фаню.
— Можеш сказати навіщо? — запитав Мо Фань.
— Зараз немає часу на пояснення. Щойно опинишся там, вивільни свою Просторову Магію, — сказала Аша’руя.
— Гаразд... — Мо Фань знав, що Аша’руя щось задумала, бачачи її суворе обличчя.
Чесно кажучи, Мо Фань ніколи не вважав вершину Гори Тирана звичайною. Хмари фактично опускалися до його ніг. Небо було ідеально чистим і блакитним, море хмар рухалося під його ногами. Уся Гора Тирана зараз була прихована в хмарному тумані. Схил, що вів до скелі, був схожий на сіро-білий зруйнований міст, відкриваючи йому вражаючий краєвид.
Мо Фань повільно прямував до краю скелі. Здавалося, ніби він піднімається на небесний ешафот.
Діставшись краю скелі, Мо Фань підсвідомо глянув униз. У хмарах трапився розрив. Мо Фань вдивлявся крізь розрив, намагаючись вгадати свою нинішню висоту.
Однак, коли Мо Фань подивився крізь розрив, він побачив лише щось чорне, і воно, здавалося, рухалося...
— Що це? — Мо Фань був спантеличений. Він зібрав усю свою увагу, щоб зазирнути в розрив і побачити, що саме затуляло йому огляд.
— Мо Фаню, вивільни свою Просторову Магію! — пролунав голос Аша’руї з іншого кінця.
Мо Фань нарешті зібрався з думками і виконав вказівку Аша’руї, вивільнивши Просторову Магію.
— Не дивися вниз, дивися на мене! — раптом закричала Аша’руя.
Мо Фань глянув на Аша’рую і побачив, що вона біжить до нього приблизно за п'ятсот метрів.
Вона мчала як кішка. Мо Фань не міг зрозуміти, чому вона забороняла йому дивитися вниз. Вона хвилювалася, що він боїться висоти?
Мо Фань був неслухняним хлопцем. Він не міг не подивитися вниз, бо відчайдушно хотів дізнатися, що то за чорна штука, яку він бачив у розриві хмар. Тим часом море хмар опустилося на кілька десятків метрів, відкриваючи більше чорного об'єкта!
— Святі какахи, що це за хрінь? — Мо Фань був приголомшений. Його очі були прикуті до чорної сутності в хмарах.
Мо Фань відчув, ніби дивиться на хребет істоти. Він був густо вкритий лускою, з довгими чорними шипами, схожими на роги, завбільшки з бивні мамонта!
Мо Фань був шокований не тому, що зміг роздивитися чорну істоту ближче, а тому, що він навіть не міг побачити повний вигляд істоти, коли дивився вниз. Мо Фань розумів, що побачив лише верхівку айсберга!
Воно було занадто великим!
Істота була настільки величезною, що він не міг охопити її всю одним поглядом. Поки вона повільно піднімалася, Мо Фань відчув, ніби впав у бездонну прірву. Його охопило відчуття власної нікчемності, настільки він був крихітним!
— Не рухайся, стій на місці! — долинув голос Аша’руї.
Насправді знизу, з-під Мо Фаня, вирвалася шокуюча звукова хвиля. Голос був настільки гучним, що людське вухо не могло його сприйняти. У голові відчувався лише пронизливий біль, який підказував, що барабанні перетинки ось-ось луснуть!
-Що це за хрінь?-
Мо Фань відчув, ніби його серце ось-ось розірветься на шматки. Він підсвідомо спробував утекти, але одразу згадав, що Аша’руя просила його стояти нерухомо.
Мо Фань твердо вірив, що якби істота знизу намагалася вбити його, він би нізащо не втік. Істота була просто занадто величезною, її розміри виходили за межі розуміння Мо Фаня. Здавалося, що її тіло було більшим за море хмар на вершині гори!
Луска, хребет, чорна шкіра — це все, що міг бачити Мо Фань!
— Просторова Подорож: Миттєва Зміна!
Аша’руя кинулася вперед. Коли вона була приблизно за п'ятдесят метрів від Мо Фаня, простір між нею та ним викривився.
Коли Аша’руя наблизилася, простір сильно деформувався. Просторова Магія, яку Мо Фань вивільнив раніше, теж подіяла, прискорюючи процес.
Серед гучного гуркоту звукової хвилі зір Мо Фаня почав розмиватися через викривлення простору. Він встиг помітити масивний кіготь чорної істоти, що замахнувся на нього. Кіготь був достатньо величезним, щоб розтрощити всю скелю, не кажучи вже про крихітні фігурки його самого та Аша’руї!
Коли чорний кіготь наблизився, Мо Фань не міг не пробурмотіти:
— Я серйозно збираюся померти після того, як щойно отримав нове Насіння Душі?