Істота ідеально косплеїла пагорб!
Мо Фань раптом відчув, що його серце ось-ось зупиниться, коли він зіткнувся з Титаном-Тираном, який з'явився нізвідки!
— Ця сучка, чому вона завжди мусить мене підставляти! — Мо Фань тікав щодуху. Він використовував практично все, що мав.
Криваві Табі, Мантія Темного Аристократа, Тінь Утечі, Ракетні Крила — Мо Фань ніколи раніше не бігав так швидко, але як би швидко він не рухався, Титану-Тирану знадобилося всього кілька кроків, щоб наздогнати його. Його серце закалатало ще сильніше.
На щастя, пагорб... е-е, клята велетенська істота була всього за три кілометри від території Вітро-Вогняно-Блискавичних Стерв'ятників. Мо Фань незабаром досяг місця призначення. Якби це було хоч трохи далі, істота точно наздогнала б його!
— Сюди, швидше! — закричала Аша’руя Мо Фаню, стоячи в чорному колі.
Мо Фань забіг у чорне коло. Щойно він ступив у магічне коло, воно раптово піднялося, як стіна. З мерехтінням магії Мо Фань відчув, що його присутність, а також присутність Аша’руї та каменя повністю зникли.
Без їхньої магічної присутності Мо Фань і Аша’руя були настільки ж незначними, як маленькі звірята для могутніх істот. Це було схоже на те, як пішохід іде вулицею, абсолютно ігноруючи мурах і маленьких комашок під ногами!
Вітро-Вогняно-Блискавичні Стерв'ятники миттєво прокинулися, відчувши загрозливу ауру Титана-Тирана. Загалом їх було дев'ять, кожен удвічі більший за дорослого лева. Вони виглядали досить велично, коли розправляли крила.
Істоти вишикувалися в ряд у повітрі, дивлячись на Титана-Тирана, який вторгся на їхню територію. Їхнє пір'я було оповите вітром і вивергало полум'я. Вітер і полум'я з'єдналися в дев'ять вогняних смерчів, що здіймалися в небо. Це вражаюче видовище було видно більш ніж за десять кілометрів.
Мо Фань ахнув, побачивши палаючі смерчі. Вітро-Вогняно-Блискавичні Стерв'ятники були сильнішими, ніж він уявляв. Він більше не був настільки впевненим, щоб думати, що зможе впоратися з Вітро-Вогняно-Блискавичним Стерв'ятником самотужки.
Титан-Тиран стояв гордо. Половина його тіла була прямою, як гора. Він видав рев, щоб попередити Стерв'ятників, що прийшов за людиною, яка втекла на їхню територію!
Вітро-Вогняно-Блискавичний Стерв'ятник, по тілу якого пробігала блискавка, виявився їхнім ватажком, закінчивши культивування всіх трьох Елементів. Він був вельми незадоволений вимогою Титана-Тирана!
Присутність Мо Фаня була прихована Темною Формацією Аша’руї. Тому він нічим не відрізнявся від маленької тваринки. Стерв'ятники просто ігнорували б його, навіть якби побачили.
Якби сумнозвісний тиран раптом прийшов до вас додому опівночі і серйозно сказав, що переслідує мерзенну мураху, ви б йому повірили?
Один із Вітро-Вогняно-Блискавичних Стерв'ятників видав крик, що фактично означав: «Бачите, я ж казав вам, що цей хлопець давно поклав око на наш скарб!»
Титан-Тиран миттєво розлютився. Найбільша відмінність між демонічними істотами і людьми полягала в тому, що перші могли легко розпочати битву не на життя, а на смерть через найменший конфлікт. У них ніколи не вистачало терпіння сісти і мирно поговорити про такі справи. Тому було надзвичайно важливо бути цивілізованим, щоб тобою не маніпулювали, як маріонеткою!
Титан-Тиран не був тим, хто став би обтяжувати себе словесними поясненнями. Він був правителем Гори Тирана багато років. Оскільки його територія була величезною, він був уже досить добрим, не вимагаючи данини від стерв'ятників, які перебралися на гору. На його подив, ці стерв'ятники цілком вважали це місце своєю територією і навіть поводилися безрозсудно перед ним!
Здавалося, ці стерв'ятники наполягали на захисті людини. Титан-Тиран не вагався розпочати бійку. Треба було провчити цих недоумків і показати їм, хто тут справжній бос на горі!
Дев'ять Вітро-Вогняно-Блискавичних Стерв'ятників перебували на фінальній стадії перед еволюцією до наступної форми, і тому вони були неймовірно чутливими до будь-кого, хто намагався потурбувати їхнє місце культивації блискавки. Вони негайно ризикнули життям, щоб відбити атаку Титана-Тирана!
Битва почалася миттєво, і оскільки істоти були досить високого рівня, половина гори здригалася, коли вони зійшлися в бою!
Титан-Тиран був абсолютно велетенським. Будь-який інший маленький пагорб уже був би розтрощений на шматки стерв'ятниками рівня Командира. Для істоти рівня Командира було не надто важко знищити цілу гору!
— Годі витріщатися, у нас є справи, — нагадала Аша’руя, побачивши, як захопився Мо Фань.
Мо Фань і Аша’руя крадькома рушили до гірської ущелини. Було очевидно, що Аша’руя прийшла підготовленою. Вона дістала напівовальний камінь і направила його кінчик на дуги блискавок, що мерехтіли в ущелині.
Дуги блискавок почали тягнутися до каменя, ніби їх втягувало всередину.
— О, точно, поверни мені Камінь Провини, — серйозно сказала Аша’руя.
Мо Фань повернув їй камінь. Мо Фань не був доброю людиною, але все ж таки в Аша’руї тепер з'явилася ще одна сторона: злодійка!
— Чому Титан-Тиран так агресивно гнався за каменем, наче скажений пес? — запитав Мо Фань.
— Наскільки погана в тебе пам'ять? Хіба я не казала тобі, що Титани-Тирани колись були містичними істотами стародавньої Європи, і їх переміг і прогнав Храм Парфенону? Камінь є символом Храму Парфенону! Приниження, якого зазнали титани, вкарбувалося в пам'ять кожного нащадка, як тавро! — пирхнула Аша’руя.
— О, але я все ще не розумію, ти планувала прийти сюди із самого початку? Інакше навіщо тобі було красти камінь? — запитав Мо Фань.
— Камінь потрібен мені для дечого іншого. Використати його, щоб заманити Титана-Тирана, — це була ідея, яка щойно спала мені на думку. Вісімсот п'ятдесят мільйонів, які ти витратив, були надзвичайно варті того, адже ти можеш отримати те, про що мріяли незліченні Маги Блискавки, навіть нічого не роблячи! — повідомила йому Аша’руя.
— Що ти маєш на увазі, нічого не роблячи... — Мо Фань збирався виправдатися, коли його увагу привернула куля блискавки.
Ущелина була настільки вузькою, що двоє дорослих чоловіків не могли розминутися. Місячне світло, що потрапляло в ущелину під косим кутом, освітлювало лише верхню частину стін. Нижня частина була освітлена завдяки кулі блискавки.
Куля блискавки була меншою за людський кулак. Чомусь вона виглядала не як мертвий об'єкт, а як жива маленька істота, що ховається в ущелині. Побачивши, що хтось наближається, вона негайно випустила сильніші дуги блискавок!
Однак кожну випущену дугу блискавки поглинав камінь, який підготувала Аша’руя. Куля була схожа на маленького дикобраза, у якого вирвали всі голки.
— Іди вперед, подивися, чи захоче вона прийняти тебе, — сказала Аша’руя.
— Га? Вона може не прийняти мене? — Мо Фань був спантеличений.
— Насіння Духовного Класу має певний рівень інтелекту, а Насіння Душі має власну свідомість. Вони як Викликані Істоти — щось, із чим маги повинні спілкуватися, щоб досягти угоди. Якщо Насіння Душі не визнає тебе, ти ніколи не зможеш отримати його силу, — повідомила йому Аша’руя.
— Здається, немає нічого, чого б ти не знала! — цмокнув губами Мо Фань.
— Я вважаю, ти називаєш мене обізнаною! — засміялася Аша’руя.
— Перепрошую...
Ущелина була надзвичайно вузькою, настільки вузькою, що вони не могли рухатися пліч-о-пліч.
Спочатку Мо Фань думав, що в нього не виникне проблем пройти повз, враховуючи, наскільки стрункою була Аша’руя. Однак Мо Фань абсолютно недооцінив розмір грудей Аша’руї. Коли він спробував протиснутися повз неї, то відчув раптовий приплив крові після відчуття пружного дотику. Таким чином, він мав би пройти легко, але в результаті потрапив у маленьку халепу...
— Хух~ — Мо Фань важко дихав, його тіло палало жаром.
Аша’руя теж зніяковіла. Вона злегка опустила голову. Її обличчя стало надзвичайно червоним, а дихання почастішало.
— Е-е, тобі варто повернутися, інакше я не зможу пройти повз тебе, — сказав він із ніяковим виразом, теж почервонівши.
Мо Фань трохи відступив і почекав, поки Аша’руя повернеться обличчям до стіни.
Коли вона притулилася до стіни, її тонка талія і спина не займали багато місця, але її пружні сідниці одразу випнулися перед Мо Фанем. Він уже відчував, як кров тече з носа, а його розум був повністю зайнятий уявою, як він хапає жінку за талію обома руками!
— Проходь! — гаркнула Аша’руя, але Мо Фаню здалося, ніби вона з нетерпінням чекала на це.
Мо Фань притиснувся спиною до іншої стіни, але йому все ще було важко пройти повз неї. Зрештою це перетворилося на ще один інцидент. Чомусь щось настільки незначне, як зміна місць, перетворилося на дику, своєрідну ситуацію, коли піт лився рікою. Зрештою, оскільки Аша’руя притискалася до стіни, верхній частині тіла Мо Фаня було легше пройти повз неї. На жаль, Мо Фань ускладнив проходження повз жінку своєю нижньою частиною тіла. У підсумку Мо Фань і маленький Мо Фань змушені були силоміць продиратися крізь крихітний доступний простір.
Нарешті він прорвався!
Незважаючи на зовнішність святої та неземний темперамент Аша’руї, вона, здавалося, не була надто зациклена на уникненні випадкових дотиків із чоловіками, як жінки в більшості романів та серіалів. Це здивувало Мо Фаня, адже навіть розкута жінка не була б у захваті від такої ситуації.
Аша’руя не виявила жодної реакції. Вона здавалася досить спокійною, якщо не брати до уваги почервоніння на обличчі, яке повільно зникало.
Мо Фань не став переходити межу лише тому, що вона не розлютилася. Він таки визнав, що дотики були не зовсім випадковими...
Він швидко перемкнув увагу на Тирана Блискавки, оскільки той теж його надзвичайно цікавив.
Аша’руя стояла позаду Мо Фаня. Вона витріщалася на чоловіка, який повністю зосередив свою увагу на Тирані Блискавки, з байдужим виразом обличчя.
Щоб Титан-Тиран і Вітро-Вогняно-Блискавичні Стерв'ятники не помітили їхньої присутності, Темна Формація все ще була активною. Крім того, вони мусили утримуватися від використання будь-якої активної магії, оскільки енергетичні коливання миттєво викрили б їх. Інакше Мо Фань міг би легко використати Тінь Утечі, щоб просунутися вперед...
Після довгих вагань Аша’руя відмовилася від думки зняти покрив Темної Формації з Мо Фаня.
-Він все ще мені корисний, він все ще мені корисний, він все ще мені корисний...-
Аша’руя глибоко вдихнула. Її груди важко здіймалися, коли вона продовжувала повторювати ті самі слова собі під ніс, ніби намагаючись нагадати собі бути раціональною і милосердною... вона точно не поспішала прирізати цього покидька, який наважився потертися своєю брудною маленькою штучкою об її сідниці!